Рішення

від 04.06.2020 по справі 280/2278/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 червня 2020 року Справа № 280/2278/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0098441-5607-0832 від 04.06.2019 та № 0098442-5607-0832 від 04.06.2019.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу нарахований податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік. Вказує, що об`єкт нерухомості за який нарахований податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відповідно до підпункту є підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, та такими, що підлягають скасуванню.

Представник відповідача скористався правом на подання відзиву, який надійшов на адресу суду 14.05.2020. Проти задоволення позовних вимог заперечив, так як нежитлові будівлі, які обліковуються за позивачем, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а відтак відповідачем правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення -рішення.

Ухвалою суду від 07.04.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні на 06.05.2020. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Рішенням Мелітопольської міської ради Запорізької області від 26.06.2017 року №3/7 встановлено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об`єктів житлової та нежитлової нерухомості на території м. Мелітополя на 2018 рік. Зазначеним рішенням Мелітопольської міської ради Запорізької області від 26.06.2017 року № 3/7 встановлена на 2018 рік ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних і юридичних осіб - у розмірі 0,37356 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування із застосуванням зонального коефіцієнту Км2.

Позивач, ОСОБА_1 , є власником об`єктів нерухомості, а саме: нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , підстава виникнення договір купівлі-продажу від 01.03.2011, загальною площею 939,80 кв. м, нежитловою площею 821,8 кв. м (частка володіння 1/4) та нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , підстава свідоцтво про право власності б/н від 28.10.2010, видане виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради Запорізької області, який складається з будівель: А-2 загальною площею 1177,0 кв. м, основною площею 936,6 кв. м, В-1 загальною площею 110,4 кв. м, основною площею 102,2 кв. м (частка володіння 3/4).

Головним управлінням ДФС у Запорізькій області прийнято податкові повідомлення - рішення:

№ 0098441-5607-0832 від 04.06.2019 відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктами нежитлової нерухомості, податковий період 2018 рік у розмірі 5653,09 грн.;

№ 0098442-5607-0832 від 04.06.2019 відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктами нежитлової нерухомості, податковий період 2018 рік у розмірі 5653,09 грн.

Вважаючи прийняті відповідачем податкові повідомлення - рішення протиправними позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенції контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункт 266.1 статті 261 Податкового кодексу України).

Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

За положеннями підпункту 14.1.129-1. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт ґ ).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) "Будівлі промислові та склади" належить клас (код 1251) "Будівлі промислові", який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) "Резервуари, силоси та склади" належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.

З аналізу наведеного, необхідно зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази, а саме документи, які б визначали будівлі до того чи іншого класу, проведені на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Суд зазначає, що в чинному законодавстві України не існує чіткого визначення поняття промислове підприємство .

В той же час, відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року № 530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B Добувна промисловість та розроблення кар`єрів , C Переробна промисловість , D Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря , E Водопостачання; каналізація, поводження з відходами та F Будівництво .

Промисловість в розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об`єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.

Положеннями статті 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство це самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Наведені положення, на переконання суду, дають підстави здійснити висновок, що застосування пункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування в оперативному управлінні промислових підприємств.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду по справі № 819/818/17 від 19.02.2019 року.

Щодо посилання позивача на постанову Верховного Суду у справі №820/3556/17, суд зазначає, що судова палата в адміністративній справі №820/3556/17 сформувала правовий висновок, відповідно до якого встановлена підпунктом ''є'' підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК податкова пільга застосовується у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Суд також зазначає, що позивач не був зареєстрований фізичною особою- підприємцем протягом 2018 року, що підтверджується відомостями в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого підприємницька діяльність ОСОБА_1 припинена 12.03.2015. Отже, позивач не є фізичною особою підприємцем, не доведено, що він здійснює будь-яку діяльність, відповідно це виключає можливість здійснення позивачем діяльності щодо використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва. Також щодо доданих позивачем документів, слід зазначити наступне.

Позивачем надано витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки: кадастровий номер земельної ділянки 2310700000:01:032:0219 та кадастровий номер 2310700000:01:032:0218 вказані вище земельні ділянки призначені для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, однак витяг не визначає приналежності будівлі до того чи іншого класу, що розміщені на такій земельній ділянці.

Суд зазначає, що з доданих позивачем документів не можливо встановити, що на земельних ділянках знаходять об`єкти нерухомості, які не є об`єктом оподаткування у розумінні підпункту "є" 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що у відповідача були правові підстави для визначення позивачеві грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, тому прийняті податкові повідомлення-рішення № 0098441-5607-0832 від 04.06.2019 та № 0098442-5607-0832 від 04.06.2019 винесені правомірно та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а також не суперечать встановленим у справі обставинам.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що позов задоволенню не підлягає, судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину.

Рішення виготовлено в повному обсязі 04.06.2020.

Суддя О.В. Конишева