Постанова

від 13.10.2020 по справі 280/2278/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 280/2278/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року (суддя Конишева О.В., повний текст рішення складений 04 червня 2020 року) в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

До суду надійшов позов ОСОБА_1 , в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0098441-5607-0832 та № 0098442-5607-0832 за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки , винесені Головним управлінням ДФС у Запорізькій області 04 червня 2019 року.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, апелянт зазначає, що перебування нерухомого майна у власності фізичної особи не є перешкодою для застосування положень підпункту є пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України у разі, якщо такі об`єкти використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва. Крім того, податкові повідомлення-рішення не відповідають формі та не містять граничного строку сплати.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 на праві власності належить нерухоме майно: нежитлова будівля - ј частка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; комплекс, який складається з будівель: А-2 загальною площею 1177,0 м. кв., основною площею 936,6 м. кв., В-1 загальною площею 110,4 м. кв., основною площею 102,2 м. кв., розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Головним управлінням ДФС у Запорізькій області 04 червня 2019 року винесено податкові повідомлення-рішення: № 0098441-5607-0832, згідно з яким позивачеві відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2018 рік у розмірі 5653 грн. 09 коп. та № 0098442-5607-0832, згідно з яким позивачеві відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2018 рік у розмірі 23231 грн. 94 коп.

Позивач не погоджується з вказаними рішеннями податкового органу та зазначає, що оскільки нежитлові приміщення, які належать йому на праві власності, складаються з будівель промисловості та споруд сільськогосподарського призначення, які не є об`єктом оподаткування, він звільняється від обов`язку по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. При цьому правом на отримання пільги з податку користуються як юридичні, так і фізичні особи.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств (пп. є пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України).

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 819/818/17, дійшов помилкового висновку, що застосування підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що з доданих позивачем документів неможливо встановити, що на земельних ділянках знаходяться об`єкти нерухомості, які не є об`єктами оподаткування в розумінні підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Проте судом першої інстанції не взято до уваги, що Верховний Суд відступив від попереднього правового висновку та сформував актуальну правову позицію, відповідно до якої застосування підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Разом з тим, для застосування підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України та звільнення особи від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, недостатньо лише встановлення факту належності нежитлового приміщення до будівель промисловості.

Обираючи за вихідне поняття промисловість , у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Така позиція викладена, зокрема, у постанові ВС від 17.02.2020 у справі № 820/3556/17.

З матеріалів даної справи вбачається, що між власником спірного нерухомого майна - ОСОБА_2 , та ТОВ Світанок укладено договори оренди від 01.01.2018, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлову будівлю, позначену літерою Г Ѕ, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також комплекс будівель та спору, що складається з будівель, позначених літерами А-2, В-1 за адресою: АДРЕСА_2 . Майно передається в оренду з метою здійснення підприємницької діяльності і Орендар зобов`язується використовувати орендоване майно у відповідності з його призначенням.

З метою перевірки цільового використання спірного нерухомого майна, судом апеляційної інстанції було витребувано від позивача докази використання ТОВ Світанок означеної нежитлової будівлі у господарській діяльності.

На виконання судового рішення позивачем надано відповідні докази, які дають можливість перевірити та встановити, що спірне майно дійсно використовується Орендарем у промисловій діяльності.

Також матеріали справи містять договори оренди земельної ділянки від 23.08.2018 для розміщення експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, які знаходяться за вищеозначеними адресами та належать ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що належне позивачу на праві власності нерухоме майно не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що, в свою чергу, свідчить про безпідставність прийняття відповідачем оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року в адміністративній справі № 280/2278/20 скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управлінням ДПС у Запорізькій області від 04.06.2019 № 0098441-5607-0832 та № 0098442-5607-0832.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управлінням ДПС у Запорізькій області сплачений судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 30 коп.

Постанова суду набирає законної сили з 13 жовтня 2020 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 13 жовтня 2020 року.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров