Рішення від 04.06.2020 по справі 210/6728/18

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/6728/18

Провадження № 2/210/162/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"04" червня 2020 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Вікторович Н.Ю.,

за участі секретаря судового засідання: Реви К.В.,

представників позивача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за уточненою позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про припинення права спільної часткової власності, визнання права власності на 1/8 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_4 звернулася до суду 06.12.2018 року з вищезгаданим позовом, в уточненій редакції якого від 09.09.2019 року просила суд припинити право спільної часткової власності ОСОБА_5 на 1/8 частку житлового будинку з господарчими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить йому на підставі договору дарування, сплативши з депозитного рахунку суду грошову компенсацію в сумі 41 712,00грн.; визнати за нею право власності на 1/8 частку зазначеного житлового будинку; стягнути з відповідачів солідарно судові витрати у справі; стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000,00 гривень.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що їй на праві спільної часткової власності належить 7/8 житлового будинку з господарчими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а 1/8 частка спірного будинку належить відповідачу ОСОБА_5 на підставі договору дарування, який вже після її звернення до суду, укладено між ОСОБА_3 та її сином ОСОБА_5 Земельна ділянка не приватизована, перебуває у користуванні. Оскільки 1/8 частка будинку є незначною (у загальній площі 9,4кв.м, у житловій - 6,5кв.м), можливість виділення її в натурі з дотриманням вимог нормативних актів відсутня. Ані ОСОБА_3 (з часу відкриття спадщини - 21.05.2002 року ), ані новий власник 1/8 частки будинку ОСОБА_5 у будинку не мешкають, не зареєстровані, їхній речей будинку немає. Крім того, вони не приймали участі у належному утриманні будинку, коштів на проведення ремонтних робіт не давали, не займаються його благоустроєм. Також сумісне володіння та користування будинком неможливе через конфліктні стосунки між ними. Нею, на депозитний рахунок суду внесена вартість 1/8 частки будинку, яка відповідно до висновку експерту складає 41712,00грн., що значно перевищує вартість цієї частки на момент відкриття спадщини. Разом із цим, недобросовісними діями відповідача ОСОБА_3 їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в 5000,00грн. Так, нею під час перебування справи в суді передано сину право власності на спірну частку домоволодіння, що ускладнило розгляд справи. Крім того, дозволяла собі зневажливі висловлювання на її адресу та адресу її представників.

Позивач ОСОБА_4 в судовому засіданні присутньою не була, скориставшись правом представництва відповідно до ст.58 ЦПК України.

Представники позивача - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кожна окремо, позов підтримали, з підстав викладених в уточненій позовній заяві, просили позов задовольнити.

Відповідач - ОСОБА_3 заперечувала проти позову, просила у позові відмовити. У відзиві на позов зазначила, що її батько ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після його смерті залишилася спадщина, яка складалася з 1/2 частки спірного будинку. У встановлений законом строк вона звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом. Через скрутне матеріальне становище з травня 2002 року по 2016 рік (отримувала мінімальну заробітну плату та сама виховувала сина ОСОБА_5 , 1992 року народження) не мала фінансової можливості оформити право власності на свою частку. У грудні 2016 року вона звернулася до нотаріуса, але їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, тому вона звернулася до суду, рішенням якого за нею визнано право власності на 1/8 частку спірного будинку. Вона є власником однокімнатної квартири (загальна площа 31,14кв.м) за адресою: АДРЕСА_2 , в якій мешкає разом із сином. Син має намір найближчим часом одружитися, почне мешкати у квартирі, вона буде вимушена виїхати з квартири, а іншого житла, окрім частки у спірному будинку немає. За визначену компенсацію неможливо придбати навіть однокімнатну квартиру, тим більше компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (а.с.64-67).

Відповідач - ОСОБА_5 в судовому засіданні присутнім не був, про час та місце розгляду справи повідомлений, про причини неявки суд не повідомив, правом надання відзиву на позов не скористався.

Суд, вислухавши представників позивача та відповідача ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.82 ЦПК України).

Так, судом встановлено, що позивачу ОСОБА_4 на підставі договору дарування, укладеного між її матір`ю ОСОБА_1 та нею 08.09.2017 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої державної нотаріальної контори Ситнік О.О. - належить 7/8 часток житлового будинку з господарчими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що у цілому загальною площею 74,9кв.м, житловою площею 52,3кв.м, складається з наступних будівель та споруд: житловий будинок літ. А-1 ; літня кухня літ. Б ; літня кухня літ. В ; вбиральня літ. Д ; сарай літ. Ж ; сарай літ. И ; гараж літ. З ; огорожа №1-№5; водо колонка літ. І та ІІ ; замощення літ. ІІІ та ІV (а.с.7,8); зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 08.09.2017 року (а.с.9).

Земельна ділянка не приватизована і є комунальною власністю, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1205175782017, виданим 21.08.2017 року Державним кадастровим реєстратором Ковальчук І.І. Відділ у Криворізькому районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, присвоєно кадастровий номер 1211000000:02:296:0018 та площа земельної ділянки складає 0,048 гектарів. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с.10-12).

Відповідачу ОСОБА_3 належала 1/8 частка спірного будинку з господарськими спорудами на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.07.2017 року, яким визнано за нею право власності в порядку спадкування за законом (а.с.48-51). Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 05.09.2017 року (а.с.78).

З 14.03.2019 року власником спірної частки є ОСОБА_5 , що вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (№160553284 від 21.03.2019 року) - право приватної спільної часткової власності на підставі договору дарування, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (реєстровий номер 141 від 14.03.2019 року), посвідченого приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу Мараховською С.Л. (а.с.123, 224, 225).

З довідки відділу реєстрації місця проживання громадян виконкому Металургійної районної у місті ради №2517 від 01.10.2018 року вбачається, що станом на 01.10.2018 року за спірною адресою зареєстровано місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.43).

Головою квартального комітету №19 Металургійного району м. Кривого Рогу ОСОБА_8 посвідчено довідку відповідно до якої, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ніколи не були прописані та не проживали за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.241).

Згідно зі звітом про оцінку майна станом на 26.09.2018 рок вартість житлового будинку загальною площею 74,9кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 складає 194760,00грн. (а.с.24-37), тобто вартість 1/8 станом на 26.09.2018 року складала 24345,00грн.

Ухвалою суду від 25.02.2019 року задоволено клопотання представника позивача, у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу на вирішення якої поставлено питання: Чи є 1/8 частка власності незначною, чи може бути виділена в натурі у житловому будинку та господарчих спорудах у домоволодінні АДРЕСА_1 ? Яка вартість 1/8 частки у житловому будинку та господарчих спорудах у домоволодінні АДРЕСА_1 , на день проведення експертизи? (а.с.79, 80).

Висновком експерта №18/19 за результатами проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 02.04.2019 року встановлено - оскільки в нормативних документах відсутнє визначення понять незначна частка або значна частка , експертом не може бути встановлено чи є 1/8 частка житлового будинку незначною. Але 1/8 частки, яка відповідає 9,36м2 загальної площі житлового будинку літ. А-1 , недостатньо на 20,64м2 (68,8%) для забезпечення нормативної вимоги п.2.22 ДБН В.2.2 -15-2005 про мінімальну площу однокімнатної квартири, яка складає 30м2. Після виконаного візуально-інструментального дослідження, аналізу технічної документації, методичних рекомендацій щодо проведення досліджень з розподілу та порядку користування нерухомим майном та аналізу будівельних норм і правил встановлено, що технічна можливість виділу в натурі 1/8 частки у житловому будинку АДРЕСА_1 , з дотриманням вимог нормативних актів у галузі будівництва, відсутня. Ринкова вартість 1/8 частки домоволодіння АДРЕСА_1 , визначена порівняльним підходом з фізичним станом на час складання висновку - 41712,00грн. (а.с.88-116).

Згоди між позивачем та співвласником домоволодіння щодо припинення його права спільної часткової власності, з виплатою грошової компенсації, та визнання за нею права власності на спірну частку не досягнуто.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Співвласник, як і кожен окремо власник речі, має права володіння, користування і розпорядження своїм майном, яке належить їм на праві на праві спільної часткової власності.

Ці правомочності співвласники об`єкта спільної часткової власності повинні здійснювати відповідно до частини першої статті 358 ЦК України за взаємною згодою.

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Ця стаття свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно ч.1 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Згідно ст.367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним

зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.

Частинами 1, 2 статті 365 ЦК України встановлено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Аналіз положень ст.365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Саме ця обставина і є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

За висновком експерта 1/8 частка відповідає 9,36м2 загальної площі житлового будинку літ. А-1 , є недостатньою на 20,64м2 (68,8%) для забезпечення нормативної вимоги п.2.22 ДБН В.2.2 -15-2005 про мінімальну площу однокімнатної квартири, яка складає 30м2. Технічна можливість виділу в натурі 1/8 частки у житловому будинку АДРЕСА_1 , з дотриманням вимог нормативних актів у галузі будівництва, відсутня.

Отже, з урахуванням того, що позивачу належить 7/8 часток будинку, а частка відповідача ОСОБА_5 у спірному майні є значною меншою, виділити цю частку у натурі, користуватися нею з дотриманням нормативних вимог та з урахуванням технічних даних неможливо.

З цієї підстави суд не може брати до уваги наявність чи відсутність іншого житла власника 1/8 частки - ОСОБА_5 та враховувати його згоду/незгоду на припинення права на частку у спільному майні за вимогою іншого співвласника, можливість придбати за отримані кошти інше житлове приміщення.

Крім того, припинення права власності на 1/8 частку відповідача ОСОБА_5 не завдасть істотної шкоди його інтересам, оскільки ані відповідач ОСОБА_3 (спадщина відкрилася у 2002 році), ані теперішній власник частки ОСОБА_5 не проживали жодного дня в будинку, не приймали участі в утриманні будинку, відповідач ОСОБА_5 отримає вартість цієї частки, попередньо внесену позивачем на депозитний рахунок суду.

Відтак, враховуючи обставини справи та технічну неможливість виділу 1/8 частки будинку в натурі його власнику, суд вважає вимоги ОСОБА_4 в цій частині позову доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо відшкодування позивачу ОСОБА_4 моральної шкоди відповідачем ОСОБА_3 суд виходить з наступного.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За змістом частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі неправомірними рішенням, дією чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, підстави для відшкодування моральної шкоди встановлено законом або договором.

Позивачем, як підставу для відшкодування моральної шкоди заявлено недобросовісну поведінку відповідача ОСОБА_3 , яка в ході розгляду справи передала право власності на спірну частку майна своєму сину, чим затягувала розгляд справи. Проявляла неповагу до учасників справи: дозволяла образливі, зневажливі висловлювання на її адресу та адресу її представників.

Суд вважає позов в цій частині необґрунтованим та недоведеним, оскільки дії ОСОБА_3 щодо передачі права власності на належне їй майно іншій особі є її правом, яким вона скористалася, а образлива поведінка відповідача, у разі завдання шкоди її честі та гідності є самостійною позовною вимогою, яка підлягає доведенню в рамках іншого провадження, тому у позові в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_4 в рахунок відшкодування судових витрат: 704,80грн. - витрати по сплаті судового збору; 4500,00грн. - витрати по проведенню судово-будівельної експертизи; 404,20грн. - витрати по сплаті банківської комісії з перерахунку коштів за проведення судово-будівельної експертизи, а всього 5609,00грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.15, 16, 23, 355, 356, 365 ЦК України, ст.ст.4, 5, 10-13, 77-80, 121, 141, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про припинення права спільної часткової власності, визнання права власності на 1/8 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_5 на 1/8 частку житлового будинку з господарчими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що у цілому загальною площею 74,9кв.м., житловою площею 52,3кв.м., складається з наступних будівель та споруд: житловий будинок літ. А-1 ; літня кухня літ. Б ; літня кухня літ. В ; вбиральня літ. Д ; сарай літ. Ж ; сарай літ. И ; гараж літ. З ; огорожа №1-№5; водо колонка літ. І та ІІ ; замощення літ. ІІІ та ІV , яка належить ОСОБА_9 на підставі договору дарування, реєстраційний номер 141, укладеного 14 березня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу Маховською Світланою Леонідівною, сплативши з депозитного рахунку суду грошову компенсацію в сумі 41 712,00 гривень (сорок одну тисячу сімсот дванадцять гривень 00 коп.).

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/8 частку житлового будинку з господарчими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що у цілому загальною площею 74,9кв.м., житловою площею 52,3кв.м., складається з наступних будівель та споруд: житловий будинок літ. А-1 ; літня кухня літ. Б ; літня кухня літ. В ; вбиральня літ. Д ; сарай літ. Ж ; сарай літ. И ; гараж літ. З ; огорожа №1-№5; водо колонка літ. І та ІІ ; замощення літ. ІІІ та ІV .

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_4 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок відшкодування судових витрат: 704,80 гривні (сімсот чотири гривні 80 коп.), витрат по сплаті судового збору; 4500,00 гривень (чотири тисячі п`ятсот гривень 00 коп.), витрат по проведенню судово-будівельної експертизи; та 404,20 гривні (чотириста чотири гривні 20 коп.), витрат по сплаті банківської комісії з перерахунку коштів за проведення судово-будівельної експертизи, а всього 5609,00 гривень (п`ять тисяч шістсот дев`ять гривень 00 коп.).

В решті вимог, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів в порядку, передбаченому статтею 354 ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 09 червня 2020 року.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_4 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ;

- відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя: Н. Ю. Вікторович