ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 червня 2020 року м. Київ № 640/69/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомПублічного акціонерного товариства МТБ Банк доГоловного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство МТБ Банк з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.10.2018 №0053021406.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що після отримання підтвердження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про відчуження майна та зміну власника, банком припинено визнання в обліку квартири АДРЕСА_1 (попередньо зареєстрованої на праві власності за банком на підставі договору іпотеки), як необоротного активу, утриманого для продажу. При цьому, як наголошено у позовній заяві, позивачем усвідомлено наслідки протиправних дій, на підставі яких банк позбавлено права власності, внаслідок чого останній втратив контроль над активом, що свідчить про неможливість отримання грошового потоку від цього об`єкту. На підставі викладеного, відповідно до параграфу 24 МСФЗ 5, з посиланням на параграфи 67-72 МСБО 16, у силу яких, слід припиняти визнання балансової вартості об`єкта коли не очікують майбутніх економічних вигід від його використання або вибуття. На додаток, представником позивача наголошено на тому, що єдиною підставою для поновлення вказаної квартири в обліку є підтвердження права власності банку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, де банк буде вказано як власника. Разом з тим, не зважаючи на проведені банком низки дій по поверненню майна у свою власність, право власності на квартиру банком станом на момент звернення з даним позовом до суду так і не відновлено, а тому відсутні підстави для поновлення квартири (її вартості) в обліку та робот проводки в балансі з відображенням активу та доходу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.01.2019 (суддя Аблов Є.В.) відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено сторонам строк для надання відзиву, відповіді на відзив та заперечення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.02.2019 відмовлено у задоволенні клопотання представника Публічного акціонерного товариства МТБ Банк про розгляд справи з викликом сторін.
07.02.2019 від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом й межах наданих останньому повноважень, з огляду на виявлені порушення вимог податкового законодавства, про що вказано в акті перевірки.
21.02.2019 від представника позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій останнім додатково наголошено на обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.06.2019, згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративну справу №640/69/19 прийнято до свого провадження суддею Скочок Т.О., продовжено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу строк для подання заперечень.
Правом на подання заперечення відповідач не скористався.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ Комерційний банк Центр (код 37119553) податкового законодавства за період з 01.07.2016 по 30.06.2018, валютного законодавства за період з 01.07.2016 по 30.06.2018 та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2016 по 30.06.2018, за результатами чого складено акт від 27.09.2018 №1182/26-15-14-06-01/37119553, в якому, зокрема, вказано про порушення ПАТ Комерційний банк Центр МСФЗ 9 Фінансові інструменти , МСБО 39 Фінансові інструменти визнання та оцінка , МСБО 32 Фінансові інструменти: подання , МСБО Дохід , пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за півріччя 2018 року на загальну суму 397 267,00 грн.
На підставі викладеного Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.10.2018 №0053021406, яким ПАТ Комерційний банк Центр збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у загальному розмірі 496 584,00 грн., з яких за податковими зобов`язаннями нараховано 397 267,00 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 99 317,00 грн.
Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, ПАТ Комерційний банк Центр подано відповідну скаргу до Державної фіскальної служби України, за результатами розгляду якої рішенням від 04.12.2018 №39200/6/99-99-11-04-01-25 податкове повідомлення-рішення від 18.10.2018 №0053021406 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
При цьому, суд звертає увагу, що у відповідності до інформації з Єдиного державного реєстру, ПАТ Комерційний банк Центр (код ЄДРПОУ 37119553) припинено, а правонаступником останнього вказано ПАТ МТБ Банк (код ЄДРПОУ 21650966).
Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 18.10.2018 №0053021406 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності , на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).
Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Як зазначено в акті перевірки, у ході її проведення встановлено, що між ПАТ КБ Центр та ФОП ОСОБА_1 укладено договір про відновлювальну кредитну лінію від 23.02.2011 №230211/6-КЮ, відповідно до умов якого позивачу надано кредит у сумі 2 000 000,00 грн.
З метою забезпечення виконання зобов`язань ФОП ОСОБА_1 за договором про відновлювальну кредитну лінію від 23.02.2011 №230211/6-КЮ між ПАТ КБ Центр (іпотекодержатель) та фізичною особою- підприємцем ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки від 23.02.2011, зареєстрований у реєстрі за №98.
Згідно з п. 2.1 вказаного договору іпотеки, іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливає з кредитного договору, передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку нерухоме майно, а саме: чотирьохкімнатну квартиру в„–102 (сто два), загальною площею 215 кв. м, житловою площею 125,80 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Пунктом 5.3 договору іпотеки визначено, що на підставі цього договору іпотекодержатель звертає стягнення на предмет іпотеки на власний розсуд, зокрема, шляхом прийняття предмета іпотеки у власність, згідно з порядком, встановленим ст. 37 Закону України Про іпотеку . При цьому, дане застереження визначається сторонами договором про задоволення вимог іпотекодержателя та є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки. За цим договором іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, встановленою на момент такого придбання на підставі оцінки предмету іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У випадку набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90% вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
У зв`язку з невиконанням ФОП ОСОБА_1 умов кредитного договору від 23.02.2011 №230211/6- КЮ ПАТ КБ Центр звернувся до реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві із заявою про реєстрацію за ним права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Державний реєстратор прийняв рішення від 06.08.2014 №14965353 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким здійснив державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру за ПАТ КБ Центр , про що у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень внесено запис від 30.05.2014 №6684545.
Враховуючи викладене, ПАТ КБ Центр , згідно з меморіальним ордером від 21.08.14 №5397 оприбутковано на баланс (рахунок 3408) зазначену квартиру (інвентарний номер 101014), як необоротний актив, утримуваний для продажу, згідно з витягом від 14.08.2014 №25634091 та протоколом від 18.08.2014 №100 на загальну суму 2 207 041,41 грн.
За перевіряємий період, дооцінка/уцінка зазначеного об`єкта не проводилась.
У подальшому, ОСОБА_1 подано позов до Окружного адміністративного суду м. Києва, в якому він просив: визнати протиправним рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби України про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме: чотирьохкімнатну квартиру в„–102 (сто два), загальною площею 215,00 кв.м., житловою площею 125,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , виданого головним управлінням житлового забезпечення, виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 11.12.2009 на підставі наказу головного управління житлового забезпечення від 01.12.2009 №1843-С/КІ, зареєстрованого у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 18.12.2009, записаний в реєстрову книгу №616-178 за реєстровим номером 459449, зареєстрований в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 01.02.2011, реєстраційний номер 32786280, та передана в іпотеку на підставі договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. та зареєстрованого в реєстрі за №98; скасувати рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби України про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме: чотирьохкімнатну квартиру в„–102 (сто два), загальною площею 215,00 кв.м., житловою площею 125,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , виданого головним управлінням житлового забезпечення, виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 11.12.2009 на підставі наказу головного управління житлового забезпечення від 01.12.2009 №1843-С/КІ, зареєстрованого у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 18.12.2009, записаний в реєстрову книгу №616-178 за реєстровим номером 459449, зареєстрований в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 01.02.2011, реєстраційний номер 32786280, та передана в іпотеку на підставі договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. та зареєстрованого в реєстрі за №98; зобов`язати Державну реєстраційну службу України виключити запис про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно із державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2017 у справі №826/19487/14 позов задоволено у повному обсязі та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.08.2014 №14965353, а також зобов`язано Міністерство юстиції України виключити запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 30.05.14 №6684545.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2017 апеляційну скаргу ПАТ Комерційний банк Центр залишено без задоволення.
Крім того, ПАТ КБ Центр подано заяву до Національної поліції від 28.11.17 №1014/03 стосовно шахрайських дій ФОП ОСОБА_1 , про що вчинено запис до ЄРДР за №12017100080011260.
Будь-які документи та інформація стосовно результату проведення слідчих дій, визнання винуватця або знищення/відсутності об`єкту нерухомості до перевірки не надано.
Згідно з протоколом правління від 12.12.2017 №50 та протоколу наглядової ради від 12.12.2017 №36 з балансу банку (рахунок 3408) списано необоротний актив (квартира за адресою: АДРЕСА_1 ) у зв`язку з шахрайськими діями ФОП ОСОБА_1 та віднесено на витрати суму у розмірі 2 207 041,41 грн (рахунок 74991002), згідно з меморіальним ордером від 15.12.2017 №7387.
По зазначеній операції ПАТ КБ Центр виконано наступні бухгалтерські проведення:
Дт 34082003 - необоротні активи, утримувані для продажу;
Кт 74991002 - інші витрати.
Згідно з наданими до перевірки поясненнями, ПАТ КБ Центр списав квартиру з балансу у результаті втрати контролю над фінансовим активом, застосувавши норми міжнародного стандарту фінансової звітності 9 Фінансові інструменти .
На підставі викладеного, контролюючим органом зауважено, що ПАТ КБ Центр неправомірно застосовано норми стандарту фінансової звітності №9 (МСФЗ 9) Фінансові інструменти при списанні необоротного активу, визначивши об`єкт застави (квартира) як фінансовий актив.
Крім того, в акті перевірки вказано, що ПАТ КБ Центр подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.02.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017 у справі №826/19487/14.
Так, постановою Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №826/19487/14 касаційну скаргу ПАТ КБ Центр задоволено частково, а саме: постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.02.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017 скасовано; провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної реєстраційної служби України, державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича, Міністерства юстиції України, треті особи: ПАТ КБ Центр , Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії закрито.
Таким чином, за висновками контролюючого органу, 29.05.2018 постановою Великої Палати Верховного Суду у справі №826/19487/14 поновлено всі права на необоротний актив (квартира за адресою: АДРЕСА_1 ) за ПАТ КБ Центр , внаслідок чого ПАТ КБ Центр повинен був оприбуткувати на баланс (балансовий рахунок 3408) необоротний актив у відповідності до МСФЗ 5 та постанови Національного банку України від 25.06.2007 №236, Про затвердження Змін до Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України .
Як було зазначено вище, об`єктом договору іпотеки від 23.02.2011 виступила квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них (ч. 1 ст. 379 Цивільного кодексу України).
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України).
З аналізу викладеного вбачається, що право власності на квартиру, як на об`єкт нерухомого майна, виникає з дня державній реєстрації такого права.
Разом з тим, у відповідності до наявної у матеріалах справи копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (станом на 29.11.2017), власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є гр. ОСОБА_2 (номер запису про право власності 22535407 від 26.09.2017). Водночас, запис №6684545 від 30.05.2014 про право власності ПАТ КБ Центр на вказаний об`єкт нерухомого майна скасовано 06.09.2017 (індексний номер рішення 36933179 від 06.09.2017).
Таким чином, станом на 06.09.2017 ПАТ КБ Центр втратив право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка станом на момент розгляду даної справи судом перебуває у власності третьої особи - ОСОБА_2 , що не заперечувалось відповідачем під час судового розгляду справи.
З огляду на викладене, суд звертає увагу, що положеннями Міжнародного стандарту фінансової звітності 5 (МСФЗ 5) Непоточні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність , вимоги якого застосовуються до всіх визнаних непоточних активів та усіх ліквідаційних груп суб`єкта господарювання, передбачено, що прибуток або збиток, який раніше не був визнаний на дату продажу непоточного активу (або ліквідаційної групи), треба визнати на дату припинення визнання. Вимоги до припинення визнання викладені у: а) параграфах 67 - 72 МСБО 16 (переглянутого у 2003 р.) для основних засобів; та б) параграфах 112 - 117 МСБО 38 Нематеріальні активи (переглянутого в 2004 р.) для нематеріальних активів (параграф 24).
У свою чергу, приписами параграфів 67-72 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 16 (МСБО 16) Основні засоби визначено, що слід припиняти визнання балансової вартості об`єкта основних засобів: а) після вибуття, або б) коли не очікують майбутніх економічних вигід від його використання або вибуття.
Прибуток чи збиток, що виникає від припинення визнання об`єкта основних засобів, слід включати до прибутку чи збитку, коли припиняється визнання об`єкта (якщо МСБО 17 не вимагає іншого після продажу з подальшою орендою). Прибутки не слід класифікувати як дохід.
Проте суб`єкт господарювання, який в ході своєї звичайної діяльності, періодично продає об`єкти основних засобів, які він утримував для надання в оренду іншим, має переводити такі активи у запаси за їхньою балансовою вартістю, коли їх припиняють надавати в оренду і починають утримувати для продажу. Кошти від продажу таких активів визнаються як дохід відповідно до МСБО 18 Дохід . МСФЗ 5 не застосовується, якщо активи, що утримуються для продажу в ході звичайної діяльності, переводяться у запаси.
Вибуття об`єкта основних засобів може відбуватися багатьма різними шляхами (наприклад, шляхом продажу, укладання угоди про фінансову оренду або дарування). Під час визначення дати вибуття об`єкта, суб`єкт господарювання застосовує критерії МСБО 18 для визнання доходу від продажу товарів. МСБО 17 застосовується до вибуття шляхом продажу майна з наступною його орендою.
Якщо згідно з критерієм визнання в параграфі 7 суб`єкт господарювання визнає в балансовій вартості об`єкта основних засобів витрати на заміну частини об`єкта, тоді він припиняє визнання балансової вартості заміненої частини незалежно від того, чи амортизували замінену частину окремо. Якщо суб`єкт господарювання не може визначити балансову вартість заміненої частини, він може використати витрати на заміну як свідчення того, якою була собівартість заміненої частини під час її придбання або будівництва.
Прибуток або збиток, що виникає від припинення визнання об`єкта основних засобів, слід визнавати як різницю між чистими надходженнями від вибуття (якщо вони є) та балансовою вартістю об`єкта.
Компенсація, що підлягає отриманню після продажу (вибуття) об`єкта основних засобів, визнається за його справедливою вартістю. Якщо платіж за об`єкт відстрочується, отриману компенсацію визначають спочатку за грошовим еквівалентом ціни. Різницю між номінальною сумою компенсації та грошовим еквівалентом ціни визнають як дохід від відсотків згідно з МСБО 18, який відображає реальний дохід від дебіторської заборгованості.
З урахуванням викладеного, виходячи з наведеної вище інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено факт вибуття з власності ПАТ КБ Центр спірного об`єкту нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, у межах спірних правовідносин ПАТ КБ Центр правомірно віднесено на витрати вартість вказаної квартири за вартістю, за якою дану квартиру оприбутковано на баланс.
У той же час, у разі вибуття з власності ПАТ КБ Центр спірного об`єкту нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 , - останньому одночасно слід було відновити заборгованість за кредитом (договір про відновлювальну кредитну лінію від 23.02.2011 №230211/6-КЮ, укладений між ПАТ КБ Центр та ФОП ОСОБА_1 ) та сформувати резерв, про що вказано контролюючим органом в акті перевірки та чого платником податків зроблено не було, що не заперечувалось позивачем під час судового розгляду справи. У разі виконання платником податків наведеного у ПАТ КБ Центр не виникло б підстав для зменшення доходу та відповідно заниження податку на прибуток за півріччя 2018 року у заявленому в акті перевірки розмірі, оскільки саме квартира за адресою: АДРЕСА_1 , виступила способом забезпечення кредитних зобов`язань, які не були виконані перед банком, що не заперечувалось сторонами у справі, а іншого з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається.
Вказане відповідає положенням параграфу 3.3.1 Міжнародного стандарту фінансової звітності 9 (МСФЗ 9) Фінансові інструменти , у силу яких суб`єкт господарювання вилучає фінансове зобов`язання (або частину фінансового зобов`язання) зі свого звіту про фінансовий стан тоді і лише тоді, коли його погашають, тобто коли зобов`язання, визначене у контракті, виконано, анульовано або строк його дії закінчується.
На підставі викладеного, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов до висновку, що Головним управлінням ДФС у м. Києві правомірно та у межах наданих останньому повноважень прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а тому підстави для визнання його протиправним та, відповідно, скасування відсутні.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову у задоволенні останніх.
Керуючись ст.ст. 12, 77, 139, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства МТБ Банк (код ЄДРПОУ 21650966, адреса: 68003, Одеська обл., м. Чорноморськ, просп. Миру, 28) до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) відмовити у повному обсязі.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 09.06.2020 |
Оприлюднено | 11.06.2020 |
Номер документу | 89726897 |
Судочинство | Адміністративне |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні