Ухвала

від 05.06.2020 по справі 626/806/20

КРАСНОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 626/806/20

Провадження № 1-кп/626/94/2020

УХВАЛА

05 червня 2020 року м.Красноград

Красноградський районний суд Харківської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Красноградського районноного суду матеріали кримінального провадження № 42020221400000008 по обвинуваченню: ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Мар`янівка Карлівського району Полтавської області, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, не працює, не одружений, має статус учасника бойових дій, проживає за адресою АДРЕСА_1 , раніше не засуджений відповідно до ст.89 КК України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт з додатками відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.190 КК України, з угодою про визнання винуватості, надійшов 01.04.2020 з Первомайської місцевої прокуратури до Красноградського районного суду Харківської області.

У даному кримінальному провадженні 30.03.2020 укладено угоду про визнання винуватості між начальником Красноградського відділу Первомайської місцевої прокуратури ОСОБА_6 та підозрюваним ОСОБА_5 в присутності адвоката ОСОБА_4 .

Прокурор та захисник у підготовчому судовому засіданні підтримали угоду про визнання винуватості та вважають можливим її затвердити. Обвинувачений ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні стверджував, що повністю розуміє свої права, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, наслідки укладення та затвердження угоди, а також наслідки невиконання угоди.

Вислухавши думку учасників провадження та ознайомившись із обвинувальним актом, угодою про визнання винуватості, суд приходить до висновку щодо необхідності відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості та повернення обвинувального акту прокурору на підставі п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при цьому виходить із наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: 1) кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів; 2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; 3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 474 КПК України суд перед затвердженням угоди має перевірити на відповідність її вимогам чинного законодавства. Пунктами 1, 2, 3, 6 вказаної частини передбачений обов`язок суду відмовити у її затвердження у разі суперечності умов угоди вимогам цього Кодексу та/або закону; у випадку невідповідності умов угоди інтересам суспільства та умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Згідно змісту обвинувального акту ОСОБА_5 обвинувачується за ч.1 ст.190 КК України, його злочинними діями спричинено шкоду державним інтересам на суму 60090,82 грн.

Так, згідно зі ст. 190 КК шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховання певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього. Відповідно, обов`язковою умовою визнання обману чи зловживання довірою ознакою об`єктивної сторони шахрайства є використання його для заволодіння майном чи придбання права на майно. В результаті шахрайських дій потерпілий - власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі. Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов`язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна та інших злочинів проти власності.

Відповідно позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі №541/440/15-к, шахрайство - це форма заволодіння майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. При цьому шахрайство - це злочин з матеріальним складом, обов`язковою ознакою якого є настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяної шкоди, внаслідок заволодіння майном або придбання права на нього у відповідний спосіб.

В обвинувальному акті, у даному кримінальному провадженні, зазначено, що шкода завдана державним інтересам, але відомості про потерпілого відсутні. Таким чином, незвачаючи на наявність шкоди в сумі 60090,82 грн, всупереч вимогам ч. 4 ст. 469 КПК України, потерпілим (представником потерпілого), письмової згоди прокурору на укладення ним даної угоди про визнання винуватості не надано.

Відповідно до пред`явленого обвинувачення за ч.1 ст.190 КК України, ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що він, розпорядженням голови Красноградської районної держаної адміністрації № 489 від 06.11.2009 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу на території Октябрської сільської ради", отримав безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 2,0 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано 03.09.2013 реєстраційною службою Красноградського районного управління юстиції.

23.02.2017 ОСОБА_5 , маючи умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, з корисливих мотивів, в порушення вимог ст.121 ЗК України, перебуваючи в приміщенні Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, подав заяву про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства. При цьому вказав неправдиві відомості про те, що він не скористався своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

На підставі поданих ОСОБА_5 заяв, Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області видано наказ № 21106-СГ від 08.12.2017 року. 09.01.2018 ОСОБА_5 звернувся до реєстраційної служби Красноградської РДА для реєстрації права власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6323381200:08:000:0202. Право власності було зареєстровано 15.01.2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Цими діями спричинено шкоду державним інтересам в сумі 60090,82 грн.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 статтею 190 КК, відноситься до категорії злочинів проти власності та полягає у протиправному заволодінні майном або придбанні права на нього шляхом обману потерпілого чи зловживанням його довірою. Як вбачається з матеріалів справи, сторона обвинувачення не інкримінувала ОСОБА_5 , що він вчинив будь-які дії, спрямовані саме на заволодіння шляхом обману державними грошовими коштами (майном), що є обов`язковою ознакою для кваліфікації дій особи за ст. 190 КК України.

Пунктом 6 частини 2 статті 242 КПК передбачено, що визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди, розміру шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням, визначається на підставі висновку експерта.

Виходячи з цих вимог необхідним засобом доказування розміру матеріальних збитків, завданих кримінальним правопорушенням, є висновок експерта. Всупереч наведеним законодавчим приписам відсутні відмості про проведення судово-економічної експертизи для встановлення розміру матеріальної шкоди, завданої державним інтересам у результаті протиправних дій обвинуваченого, хоча розмір такої шкоди є обов`язковою кваліфікуючою ознакою інкримінованого ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 1ст. 190 КК України.

При укладенні угоди про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_5 , незважаючи на спричинення шкоди, права і обов`язки потерпілого не виникли під час досудового розслідування у жодної особи. З цих причин, можливою потерпілою особою у цьому кримінальному провадженні, не була надана письмова згода прокурору на укладення вказаної угоди, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а саме ч.4 ст.469 КПК України.

Також, на думку суду, положення угоди не відповідають чинному законодавству, адже вона не вирішує питання відшкодування збитків, завданих інтересам держави.

Відповідно до статті 472 КПК України в угоді про визнання винуватості зазначаються, зокрема, умови часткового звільнення обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення.

В угоді сторони визнають, що діями обвинуваченого державним інтересам завдана шкода на суму 60090,82 грн. Водночас, умови угоди не передбачають жодного обов`язку хоча б частково відшкодувати завдані державі збитки. Фактично, у разі затвердження угоди шкода, завдана державним інтересам, залишається невідшкодованою, що, на думку суду, є недопустимим.

Згідно вимог, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.

Таким чином, судом встановлено, що умови угоди не відповідають інтересам суспільства. Чинне законодавство не дає визначення поняттю "суспільний інтерес". Воно є оціночним, пов`язане з встановленням в кожному конкретному випадку можливості отримання суспільством вигоди (користі), у зв`язку з прийняттям певного рішення. Таке рішення може бути схвалене суспільством. Умови угоди про визнання винуватості будуть відповідати інтересам суспільства, виключно тоді, коли пом`якшення покарання, визначене в угоді, буде збалансоване з обставинами, які є корисними для суспільства. До таких факторів слід віднести: суспільну значущість дій обвинуваченого щодо викриття інших злочинів, його сприяння у проведенні кримінального провадження, вчинення дій з метою усунення негативних наслідків, спричинених суспільно-небезпечним діянням, тощо. Тільки за наявності таких факторів суспільство може бути зацікавленим у здійсненні швидкого судочинства у певному кримінальному провадженні.

Обвинувачення ОСОБА_5 висунуто за ч.1 статті 190 КК України. Санкція цієї статті передбачає покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк до двохсот сорока годин, або виправних робіт на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років. Тобто злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 є невеликої тяжкості, але правопорушенням, завдано шкоду державним інтересам у розмірі 60090,82 грн..

Із поданих сторонами матеріалів та отриманих пояснень не встановлено фактів будь-якого реального відшкодування завданих збитків. Ця обставина свідчить про те, що жодним чином інтереси суспільства угодою не враховуються, відсутня умова хоча б часткового відшкодування збитків обвинуваченим.

При цьому, суд враховує практику Європейського Суду з прав людини. Так, відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 року (скарга № 6903/75) Девеер проти Бельгії (Deweer v. Belgium), держава та її судові органи зобов`язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури та не привертаючи уваги громадськості та засобів масової інформації, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, заручившись підтримкою прокурора щодо отримання менш суворого покарання або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.

Таким чином, дана угода суперечать вимогам КПК України та кримінального закону, умови угоди не відповідають інтересам суспільства, відсутні фактичні підстави для визнання винуватості, а тому дана угода, відповідно до вимог ст. 474 КПК України, не може бути затверджена судом, у зв`язку з чим кримінальне провадження підлягає поверненню прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 474, 370 - 372 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В затвердженні угоди про визнання винуватості між начальником Красноградського відділу Первомайської місцевої прокуратури ОСОБА_6 та підозрюваним ОСОБА_5

від 30 березня 2020 року - відмовити.

Кримінальне провадження № 42020221400000008 відносно ОСОБА_5 повернути прокурору ОСОБА_6 для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.

Ухвала про відмову у затвердженні угоди оскарженню не підлягає.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що згідно з ч. 8 ст. 474 КПК України повторне звернення з угодою в одному кримінальному провадженні не допускається.

Суддя