Постанова

від 09.06.2020 по справі 727/433/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 червня 2020 року

м. Київ

справа № 727/433/16-ц

провадження № 61-47489св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом - ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним позовом - ОСОБА_2 ,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,

відповідачі за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , публічне акціонерне товариство ОКСІ БАНК ,

особа, що подала апеляційну скаргу - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Юзва Назарій Богданович,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 27 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Литвинюк І. М., Половінкіної Н. Ю.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дій правомірними та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , публічного акціонерного товариства ОКСІ БАНК про визнання дій неправомірними та недійсним договору іпотеки.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у січні 2016 року звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання дій правомірними.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що 29 липня 2011 року приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу АР Крим посвідчено довіреність від імені ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 , згідно якої остання була уповноважена представляти інтереси довірителя при передачі в іпотеку земельної ділянки площею 0,1 га, яка розташована в смт Брюховичі Львівської області, кадастровий номер 4610166300:08:003:0025, земельної ділянки площею 0,15 га, яка розташована в смт Брюховичі Львівської області, кадастровий номер 4610166300:08:003:0024 та житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_1 .

01 серпня 2011 року ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 уклала договір іпотеки та передала ПАТ ОКСІ Банк зазначене майно.

Оскільки ОСОБА_2 у 2015 році звернулася до неї з вимогою про відшкодування майнової шкоди, змушена захистити свої права зверненням до суду.

Позивач ОСОБА_1 просила визнати суд правомірними дії ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності від 29 липня 2011 року, посвідченої приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу АР Крим Городковою Т. С. в тому числі дії, щодо укладення ОСОБА_1 договору іпотеки від 01 серпня 2011 року за № 3733, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юзвою Н. Б.

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернулася в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ПАТ ОКСІ БАНК про визнання дій неправомірними та недійсним договору іпотеки.

Вказувала, що 22 липня 2011 року між нею та ОСОБА_1 був укладений договір доручення, згідно якого ОСОБА_1 було уповноважено від імені і за рахунок довірителя представляти перед третіми особами інтереси останнього при передачі в іпотеку наступного майна: земельної ділянки площею 0,1 га, яка розташована в смт Брюховичі Львівської області, кадастровий номер 4610166300:08:003:0025, земельної ділянки площею 0,15 га, яка розташована в смт Брюховичі Львівської області, кадастровий номер 4610166300:08:003:0024 та житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_1 .

29 липня 2011 року приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу АР Крим посвідчено довіреність від імені ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1

30 липня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про розірвання договору доручення.

А тому позивач вважала, що договір іпотеки, який укладений 01 серпня 2011 року між ПАТ ОКСІ БАНК та ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 є недійсним та не породжує жодних правових наслідків.

Посилаючись на зазначені обставини, просила суд визнати дії ОСОБА_1 щодо підписання договору іпотеки від 01 серпня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юзвою Н. Б. за № 3733 такими, що не породили жодних правових наслідків для ОСОБА_2 . Визнати недійсним договір іпотеки від 01 серпня 2011 року, укладений між ПАТ ОКСІ БАНК та ОСОБА_2 , посвідчений Юзвою Н. Б., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу за № 3733. Скасувати державну реєстрацію іпотеки, проведеної на підставі договору іпотеки від 01 серпня 2011 року. Виключити (скасувати) з державного реєстру речових прав на нерухоме майно заборону на відчуження майна, зареєстровану в реєстрі за № 3734 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юзвою Н. Б, а саме: заборону на відчуження будинку АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,15 га, з цільовим призначенням - будівництво і обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер 4610166300:08:003:0024, що знаходиться в АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,10 га, з цільовим призначенням - особисте селянське господарство, кадастровий номер 4610166300:08:003:0025, що знаходиться в АДРЕСА_1 , внесену на підставі договору іпотеки від 01 серпня 2011 року, посвідченого Юзвою Н. Б., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу за № 3733.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівців від 10 березня 2016 року в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовлено за безпідставністю, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ПАТ ОКСІ БАНК задоволено частково. Визнано дії ОСОБА_1 щодо підписання договору іпотеки від 01 серпня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юзвою Н. Б. за № 3733 такими, що не породили правових наслідків для ОСОБА_2 . Визнано недійсним договір іпотеки від 01 серпня 2011 року, укладений між ПАТ ОКСІ БАНК та ОСОБА_2 , посвідчений Юзвою Н. Б., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу за № 3733. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ПАТ ОКСІ БАНК відмовлено за безпідставністю.

Відмовляючи в задоволені позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції посилався на те, що будучи обізнаною про скасування довіреності, ОСОБА_1 не повернула довіреність ОСОБА_2 , а вчинила неправомірні дії всупереч волі довірителя, без належних на те повноважень. Суд першої інстанції зробив висновок, що договір іпотеки від 01 серпня 2011 року не може породжувати будь-яких правових наслідків для ОСОБА_2 , оскільки договір іпотеки не відповідає вимогам статті 203 ЦК України, а тому підлягає визнанню недійсним.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 27 грудня 2018 року рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 10 березня 2016 року скасовано. В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дій правомірними та в зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ПАТ ОКСІ БАНК про визнання дій неправомірними та недійсним договору іпотеки відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що припинення відносин представництва за договором доручення у зв`язку з його розірванням не тягне за собою недійсність довіреності, а ОСОБА_2 не дотрималася порядку скасування нотаріально посвідченої довіреності, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору іпотеки. Зазначений договір був укладений відповідно до вимог закону на підставі довіреності, яка на момент укладення договору іпотеки не була скасована у визначеному законом порядку та була чинною. Підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України для визнання договору іпотеки недійсним не встановлено. Отже немає підстав і для скасування державної реєстрації іпотеки та виключення відповідних записів із державного реєстру.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Шевченківського районного суду міста Чернівців.У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання постанови Чернівецького апеляційного суду від 27 грудня 2018 року відмовлено.

28 травня 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не повно досліджено обставини справи. Заявник зазначає, що жодна із сторін в даній справі не оспорювала нотаріальні дії, а тому не зачіпалися інтереси нотаріуса. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про розірвання договору доручення, а тому були припинені правовідносини представництва.

Відзив на касаційну скаргу

У березні 2019 року приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Юзва Н. Б. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

У березні 2019 року ПАТ ОКСІ БАНК подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що 22 липня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір доручення, відповідно до пункту 1.1 якого, ОСОБА_2 доручила повіреному ( ОСОБА_1 ) від імені і за рахунок довірителя ( ОСОБА_2 ) представляти її інтереси при передачі в іпотеку земельної ділянки, площею 0,1 га, яка розташована смт Брюховичі Львівської області, цільове призначення - особисте селянське господарство, кадастровий номер 4610166300:08:003:0025; земельної ділянки площею 0,15 га, яка розташована смт Брюховичі Львівської області, цільове призначення - будівництво і обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер 4610166300:08:003:0024 та житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1, реєстраційний номер 25208687 (т. 1 а. с. 29).

29 липня 2011 року на підставі укладеного договору доручення, ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 видано довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу АР Крим Городковою Т. С. та зареєстровану в реєстрі за № 1432, відповідно до якої, ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_1 представляти її інтереси при передачі в іпотеку земельної ділянки площею 0,1 га, яка розташована смт Брюховичі Львівської області, цільове призначення - особисте селянське господарство, кадастровий номер 4610166300:08:003:0025; земельної ділянки площею 0,15 га, яка розташована смт Брюховичі Львівської області, цільове призначення - будівництво і обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер 4610166300:08:003:0024 та житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1 ), реєстраційний номер НОМЕР_1 , перед третіми особами (т. 1 а. с. 5).

30 липня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про розірвання договору доручення від 22 липня 2011 року, згідно з пункту 1 якого, сторони дійшли згоди розірвати укладений між ними договір доручення від 22 липня 2011 року про представлення ОСОБА_1. ОСОБА_2 від імені і за рахунок останньої перед третіми особами з приводу передачі в іпотеку земельної ділянки, площею 0,1 га, яка розташована смт Брюховичі Львівської області, цільове призначення - особисте селянське господарство, кадастровий номер 4610166300:08:003:0025; земельної ділянки площею 0,15 га, яка розташована смт Брюховичі Львівської області, цільове призначення - будівництво і обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер 4610166300:08:003:0024 та житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1 (т. 1 а. с. 30).

30 липня 2011 року ОСОБА_2 звернулася із заявою до приватного нотаріуса Ялтинського міського нотаріального округу АР Крим Городкової Т. С. про внесення у єдиний реєстр довіреностей даних про скасування зазначеної довіреності, а також в цей же день повідомила у письмовій формі ОСОБА_1 про скасування довіреності та недопущення в подальшому вчинення будь-яких дій на її підставі.

01 серпня 2011 року ОСОБА_1 , діючи від імені ОСОБА_2 , на підставі скасованої довіреності, уклала з ПАТ ОКСІ БАНК договір іпотеки, посвідчений за № 3733 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юзвою Н. Б. Згідно пункту 1.3 договору іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; земельна ділянка площею 0,15 га, яка розташована в смт Брюховичі Львівської області, цільове призначення - будівництво і обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер 4610166300:08:003:0024; земельна ділянка площею 0,1 га, яка розташована в смт Брюховичі Львівської області, цільове призначення - особисте селянське господарство, кадастровий номер 4610166300:08:003:0025 (т. 1 а. с. 6 - 9).

Відповідно до пункту 1.1 договору він укладений ОСОБА_1 на забезпечення вимог за кредитним договором між ПАТ ОКСІ БАНК та ТОВ АБВ-Техніка , згідно з яким банк надає грошові кошти (відкриває невідновлювальну кредитну лінію) ТОВ АБВ-Техніка в розмірі 7 200 000 грн з 01 серпня 2011 року до 31 липня 2014 року.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 травня 2012 року відмовлено в задоволені позову ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Ялтинського міського нотаріального округу АР Крим про покладення обов`язку на нотаріуса внести до єдиного реєстру довіреностей відомості щодо припинення дії довіреності від 29 липня 2011 року, виданої на представництво її інтересів ОСОБА_1 , а також встановлено, що у період з 30 липня 2011 року до 01 вересня 2011 року цінні листи на адресу приватного нотаріуса Городкової Т. С. не надходили, особисто ОСОБА_2 до нотаріуса не зверталася (т. 1 а. с. 173 - 174).

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 19 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Ялтинського міського нотаріального округу АР Крим Городкова Т. С., про визнання відсутності права діяти на підставі довіреності, встановлено, що позивачем не дотримано порядку скасування нотаріально посвідченої довіреності з дотриманням вимог, передбачених статтями 43, 45 Закону України Про нотаріат , довіреність від 29 липня 2011 року є чинною (т. 1 а. с. 175 - 178).

Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 11 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 01 березня 2016 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ПАТ ОКСІ БАНК про визнання дій неправомірними, визнання договору поруки недійсним. При цьому апеляційним судом було встановлено, що порядок скасування довіреності, передбачений пунктом 146 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерством юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 (яка діяла на момент укладення договору доручення) не був дотриманий ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 120 - 129).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон № 460-ІХ).

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Отже, розгляд касаційної скарги у цій справі здійснюється у порядку, визначеному ЦПК України в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України).

Згідно з частинами першою, третьою статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє (стаття 239 ЦК України).

Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.

Відповідно до частини першої статті 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Оскільки договір доручення, укладений ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , передбачав здійснення операцій з нерухомим майном, довіреність на вчинення таких дій підлягала обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Статтею 249 ЦК України передбачено, що особа, яка видала довіреність, може в будь-який час її скасувати. Припинення повноважень представника відбувається внаслідок одностороннього волевиявлення особи, яку він представляє.

Особа, яка вчинила односторонній правочин, має право відмовитися від нього, якщо інше не встановлено законом. Якщо такою відмовою від правочину порушено права іншої особи, ці права підлягають захисту (частина перша статті 214 ЦК України).

Відповідно до статей 43, 45 Закону України Про нотаріат (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) вчинення нотаріальної дії за відсутності її учасника (його уповноваженого представника) не допускається. При вчиненні нотаріальної дії нотаріус має встановити особу учасника цивільних відносин. Встановлення особи здійснюється за паспортом або іншим документом, який унеможливлює виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт тощо). Заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса. Якщо заява чи інший документ підписані за його відсутності, особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, повинна особисто підтвердити, що документ підписаний нею.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 82 ЦПК України обставини встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) зазначено, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

ОСОБА_2 не доведено суду, що вона у встановленому порядку скасувала видану 29 липня 2011 року на ім`я ОСОБА_1 довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу АР Крим Городковою Т. С. та зареєстровану в реєстрі за № 1432.

В матеріалах справи відсутні докази отримання приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу АР Крим Городковою Т. С. цінного листа від ОСОБА_2 із письмовою заявою від 30 липня 2011 року про скасування вищевказаної довіреності (т. 1 а. с. 32).

Отже порядок скасування довіреності ОСОБА_2 не був дотриманий. Це було встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили в інших справах, у яких брали участь ті самі особи, щодо яких встановлені ці обставини.

Право на звернення до суду з позовом про незаконність нотаріальної дії чи відмови в її вчиненні мають заінтересовані особи (фізичні та юридичні), стосовно яких були вчинені нотаріальні дії, або які одержали відмову в їх вчиненні, тобто безпосередньо брали участь у нотаріальному процесі. Особи, які не брали участі у вчиненні нотаріальних дій, але вважають, що їх права і охоронювані законом інтереси порушені нотаріальною дією, вправі звернутися до суду з відповідним самостійним позовом про недійсність посвідченого акта, але не до нотаріуса, а до інших суб`єктів спірних матеріальних правовідносин щодо яких виник спір.

Особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Нотаріуси, що посвідчували правочини, залучаються до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 629/1296/16-ц (провадження № 61-141св17).

Предметом спору є визнання недійсним договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юзвою Н. Б. з тих підстав, що правочин вчинено довіреною особою без належних повноважень, отже нотаріусом не було належним чином перевірено повноваження представника за довіреністю, тобто порушено процесуальний порядок вчинення нотаріальних дій. Враховуючи це, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про його права, свободи, інтереси та обов`язки нотаріуса, що посвідчував правочин.

Враховуючи викладене Верховний Суд погоджується і з висновками суду апеляційної інстанції, що оскільки ОСОБА_2 не дотримано порядок скасування нотаріально посвідченої довіреності, відсутні підстави для визнання недійсним договору іпотеки. Зазначений договір був укладений відповідно до вимог закону на підставі довіреності, яка на момент укладення договору іпотеки не була скасована у визначеному законом порядку та була чинною.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах Пономарьов проти України , Рябих проти Російської Федерації , Нєлюбін проти Російської Федерації ) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновку суду апеляційної інстанції.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильного висновку суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 27 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький В. С. Висоцька І. М. Фаловська