Постанова

від 03.06.2020 по справі 712/8423/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 червня 2020 року

м. Київ

справа № 712/8423/17

провадження № 61-36746св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженняза касаційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 листопада 2017 року С. Є. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 25 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Сіренка Ю. В., Гончар Н. І., Пономаренка В. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Позовна заява мотивована тим, що 28 серпня 1997 року між сторонами було зареєстровано шлюб. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 6 квітня 2015 року шлюб розірвано. 11 липня 2015 між нею та ОСОБА_3 у м. Назарє, Республіка Словенія було зареєстровано шлюб. Її прізвище після укладення шлюбу змінилося на ОСОБА_1 . Перебуваючи у шлюбі, 14 жовтня 2013 року між ОСОБА_2 та нею було укладено договір про поділ майна подружжя (далі - Договір). Відповідно до пунктів 1, 2 Договору сторони здійснили поділ майна, набутого ними під час перебування в зареєстрованому шлюбі у спільну сумісну власність, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею - 1000 кв. м, розташована на АДРЕСА_2 (один дріб один) на території Черкаської міської ради, кадастровий номер 7110136700-03-004-0049, цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, дачний будинок АДРЕСА_3 ; частка в статутному капіталі ТОВ АВТО-СТАР ЧЕРКАСИ , юридична адреса: м. Черкаси, вул. Академіка Корольова, 38 в розмірі 0,125 % статутного капіталу товариства, що відповідає 10 000,00 грн; частка в статутному капіталі юридичної особи NOVARK trgovina posrednistvo d.o.o., юридична адреса: Словенська Республіка, в розмірі 99 % статутного капіталу вказаної юридичної особи. Згідно з пунктом 3 Договору в особисту приватну власність відповідача переходить: житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею - 1000 кв. м, розташована на АДРЕСА_2 ; дачний будинок АДРЕСА_3 ; частка в статутному капіталі ТОВ АВТО-СТАР ЧЕРКАСИ . У пункті 5 Договору зазначено, що у зв`язку із переходом в особисту приватну власність відповідача зазначеного майна, позивач отримує грошову компенсацію в розмірі 180 000,00 дол. США та 100 000,00 євро. Пунктом 6 Договору зазначено, що частина компенсації в розмірі 100 000,00 євро має бути сплачена відповідачем позивачу в наступному порядку: 30 000,00 євро не пізніше 1 січня 2014 року; 70 000,00 євро не пізніше 1 серпня 2014 року.

Проте, відповідачем вказане зобов`язання не виконано.

При цьому, згідно з пунктом 7 Договору сторони погодили, що майнові права переходять до сторін після повного виконання пункту 6 цього Договору. Відповідач набуває право особистої приватної власності на перераховане Договором майно після повного виконання обов`язку щодо сплати позивачу компенсації у розмірі 100 000,00 євро. До цього часу майно залишається у режимі спільної сумісної власності сторін.

Натомість, 19 червня 2017 на веб-сайті ОLХ опубліковано оголошення щодо продажу будинку АДРЕСА_2 , що є майном, набутим подружжям у період шлюбу. Вона не надавала відповідачу згоду щодо відчуження зазначеного майна. Вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження спільного майна сторін, свідчить, що останній протиправно вважає це майно своєю особистою приватною власністю, та не має наміру виконувати зобов`язання за Договором від 14 жовтня 2013 року в частині сплати грошової компенсації.

У зв`язку з наведеним просила суд стягнути з відповідача на її користь 100 000,00 євро, що еквівалентно станом на 5 липня 2017 року 3 228 474,5 грн та три проценти річних від простроченої суми заборгованості в сумі 9 300,82 євро, що станом на 5 липня 2017 року еквівалентно 274 723,1 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ

Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 25 квітня 2018 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором про поділ майна подружжя від 14 жовтня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Старовойтовим О. С. у розмірі 3 228 474,50 грн та судовий збір в сумі 8 32000 грн, а всього 3 236 794,50 грн.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідач допустив порушення зобов`язання за договором від 14 жовтня 2013 року, оскільки у передбачений пунктом 6 строк не сплатив на користь позивача обумовлені грошові кошти, які підлягають до стягнення із нього, а також 3% річних від простроченої суми.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано його доводів, що він не надавав ОСОБА_6 довіреності на представництво його інтересів в суді першої інстанції, вказана довіреність не відповідає вимогам статті 42 ЦПК України 2004 року щодо нотаріального посвідчення, тому така є нікчемною. А відповідно судом безпідставно не враховано, що справу розглянуто судом першої інстанції за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду. Крім того, апеляційний суд не надав оцінки його доводам щодо виклику і допиту свідків, витребування у позивача оригіналу заяви про визнання боргу від 5 березня 2015 року та безпідставно відмовив у задоволенні його клопотань про призначення у справі почеркознавчої експертизи та технічної експертизи. Також судом неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, а саме статті 261 ЦК України. Вважає, що строк позовної давності сплинув 1 січня 2017 року, оскільки Договором передбачено строк виконання зобов`язання - 1 січня 2014 року, проте судами помилково обраховано строк позовної давності з часу, коли позивач дізналася про оголошення про продаж придбаного ними в шлюбі будинку, а не відповідно до вимог частини першої статті 261 ЦК України.

АГРУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У відзиві на касаційну скаргу представник позивача - ОСОБА_7 зазначила, що доводи касаційної скарги є безпідставними, не підтверджені належними доказами, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій законними та обґрунтованими.

У травні 2020 року ОСОБА_2 подав заперечення проти письмових пояснень позивача, в яких підтримав доводи касаційної скарги та просив скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами установлено, що 28 серпня 1997 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, про що 28 серпня 1997 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції складено відповідний актовий запис № 1365 (а. с. 22).

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 6 квітня 2015 шлюб між сторонами розірвано (а. с. 23).

За час перебування у шлюбі сторонами було спільно придбано: житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею - 1 000 кв. м, яка розташована на АДРЕСА_2 на території Черкаської міської ради, кадастровий номер 7110136700-03-004-0049, цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; дачний будинок АДРЕСА_3 ; частка в статутному капіталі ТОВ АВТО-СТАР ЧЕРКАСИ , юридична адреса: м. Черкаси, вул. Академіка Корольова, 38 в розмірі 0,125 % статутного капіталу товариства, що відповідає 10 000,00 грн; частка в статутному капіталі юридичної особи NOVARK trgovina posrednistvo d.o.o., юридична адреса: Словенська Республіка, в розмірі 99 % статутного капіталу вказаної юридичної особи.

14 жовтня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про поділ майна подружжя, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Старовойтовим О. С., зареєстрований в реєстрі за № 4128 (а. с. 29).

Відповідно до пункту 3 Договору в особисту приватну власність відповідача переходить: житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею - 1 000 кв. м, розташована на АДРЕСА_2; дачний будинок АДРЕСА_3 ; частка в статутному капіталі ТОВ АВТО-СТАР ЧЕРКАСИ , юридична адреса: м. Черкаси, вул. Академіка Корольова, 38.

Згідно з пунктом 5 Договору у зв`язку з переходом в особисту приватну власність відповідача зазначеного майна, позивач отримує грошову компенсацію в розмірі 180 000,00 доларів США та 100 000,00 євро.

Пунктом 6 Договору визначено, що позивач своїм підписом під цим Договором підтверджує, що вона до підписання цього Договору, отримала від відповідача готівкою гроші в сумі 180 000 дол. США. Інша частина компенсації в розмірі 100 000,00 євро має бути сплачена відповідачем позивачу в наступному порядку: 30 000,00 євро не пізніше 1 січня 2014 року; 70 000,00 євро не пізніше 1 серпня 2014 року.

11 липня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у м. Назарє, Республіка Словенія зареєстровано шлюб. Прізвище позивачки після укладення шлюбу стало - ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Частиною першою статті 64 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з статтею 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

У справі встановлено, що сторони скористалися правом на поділ спільного сумісного майна та, уклавши нотаріально посвідчений договір, визначили, що майнові права відповідно до пункту 3 Договору переходять до сторін після повного виконання пункту 6 цього Договору (пункт 7 Договору).

Суди, врахувавши наведені вище норми матеріального права, надавши оцінку умовам, укладеного між сторонами Договору, дійшли обґрунтованого висновку, що відповідач у передбачений умовами Договору строк, грошових коштів позивачу не сплатив, тому не набув особистої приватної власності на спірне майно, та без згоди позивача не мав права виставляти на продаж спільне сумісне майно, тому має сплатити на користь позивача, визначену пунктом 6 Договору суму грошей.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 , що апеляційний суд не надав оцінки його доводам щодо виклику і допиту свідків, витребування у позивача оригіналу заяви про визнання боргу від 5 березня 2015 року та безпідставно відмовив у задоволенні його клопотань про призначення у справі почеркознавчої експертизи та технічної експертизи спростовуються наявними в матеріалах справи ухвалами апеляційного суду від 25 квітня 2018 року, в яких наведені мотиви з відповідними посиланням на матеріали справи, за яких у задоволенні вказаних клопотань відповідача було відмовлено.

Щодо доводів касаційної скарги про не застосування апеляційним судом до даних правовідносин строку позовної давності слід зазначити таке.

Договір укладений між сторонами має складну правову природу, врегульований нормами сімейного і цивільного законодавства та містить елементи міжгалузевого договору, оскільки перебуває у сфері цивільно-правового регулювання та повинен відповідати таким вимогам цивільного законодавства, як дієздатність його сторін, вільне волевиявлення, відповідність закону та дотримання встановленої форми. Його належність до сфери сімейного права проявляється в особливостях суб`єктного складу цього договору, а також особливістю предмета договірного регулювання, тобто визначенні його сторонами своїх прав та обов`язків саме як подружжям.

Врахування правової природи вказаного договору, а саме, що це в першу чергу інститут сімейного права, обумовлює вирішення питання про застосування до договору норм цивільного законодавства. При визначенні у договорі правовідносин власності подружжя норми цивільного і сімейного законодавства України співвідносяться як загальні та спеціальні.

Статтею 20 СК України законодавчо встановлено, що позовна давність до вимог, які випливають із сімейних відносин, не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 СК України.

Отже, законодавцем визначено чіткий перелік вимог, які випливають із сімейних відносин, до яких застосовуються позовна давність.

Так, статтею 72 СК України встановлено, що позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимог про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу застосовується позовна давність у три роки.

У частині п`ятій статті 261 ЦК України визначено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до загальних вимог частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Як убачається зі змісту укладеного між сторонами договору, зокрема пункту 6 - інша частина компенсації в розмірі 100 000,00 євро має бути сплачена ОСОБА_2. ОСОБА_1. в наступному порядку: 30 000,00 євро не пізніше 1 січня 2014 року; 70 000,00 євро не пізніше 1 серпня 2014 року.

Разом з цим в силу пункту 7 вказаного Договору до моменту сплати відповідачем на користь позивача коштів у розмірі 100 000 євро спірне майно залишається в режимі спільної сумісної власності сторін.

Як встановлено судами позивач про порушення свого права ОСОБА_1 дізналася в день розміщення відповідачем оголошення про продаж будинку - 29 червня 2017 року.

За таких обставин наведені вище доводи касаційної скарги є безпідставними.

Інші доводи касаційної скарги є аналогічними доводам апеляційної скарги, яким апеляційним судом відповідно до вимог статті 89 ЦПК України надано належну правову оцінку, висновків апеляційного суду не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТОМ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки судами повно та всебічно з`ясовано обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, ухвалено законні й обґрунтовані судові рішення, подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 25 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: Є. В. Петров

А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

С. П. Штелик