Ухвала

від 09.06.2020 по справі 333/6681/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

09 червня 2020 року

м. Київ

справа № 333/6681/17

провадження № 61-8598ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

вирішуючи питання відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 січня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 травня 2020 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Славута-16 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Славута-16 (далі - ОСББ Славута-16 ) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території, з урахування індексу інфляції та трьох процентів річних.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_1 , а тому є споживачами житлово-комунальних послуг, що надаються ОСББ Славута-16 . Відповідачі не виконували належним чином свої зобов`язання щодо своєчасної оплати за спожиті житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території, внаслідок чого у них виникла заборгованість з їх оплати у розмірі 8 195,46 грн.

Крім того, відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України з відповідачів на користь ОСББ Славута-16 підлягає стягненню сума боргу з урахуванням індексу інфляції у сумі 9 467,36 грн та трьох процентів річних у сумі 1 181,53 грн, а всього у сумі 18 844,34 грн.

Із урахуванням наведених обставин, позивач, уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути солідарно із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на його користь заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 вересня 2014 року по 30 вересня 2019 року на загальну суму 18 844,34 грн, у тому числі: основний борг - 8 195,46 грн; інфляційні втрати за весь час прострочення платежу, відповідно до індексу інфляції, яка склалася в Україні - 9 467,36 грн; три проценти річних - 1 181,53 грн, а також понесені судові витрати.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 13 травня 2020 року, позов задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ОСББ Славута-16 основний борг у розмірі 8 195,46 грн, індекс інфляції у розмірі 9 467,36 грн, три проценти річних у розмірі 1 181,53 грн.

01 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 січня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 травня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-ІХ (далі - Закон № 460-ІХ).

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи те, що касаційна скарга подана 01 червня 2020 року, тому вона підлягає розгляду відповідно до положень ЦПК України в редакції Закону № 460-ІХ.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо : касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пунктів 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є стягнення коштів у загальному розмірі 18 844,34 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (210 100,00 грн), а тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною.

Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Касаційна скарга містить посилання на те, що рішення у цій малозначній справі оскаржується до суду касаційної інстанції на підставі підпункту а , в пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Доводи заявника у касаційній скарзі про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, є необґрунтованими з урахуванням того, що практика розгляду судами таких спорів є усталеною. Наведені заявником доводи по свої суті зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій, що не дає підстав вважати, що у цій справі наявні обставини, за яких рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Щодо доводів заявника про те, що справа має для нього виняткове значення, Верховний Суд зазначає, що поняття винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування. Заявник не навів переконливих доводів та не надав відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа має для нього виняткове значення.

Оскільки, касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 січня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 травня 2020 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Славута-16 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річнихвідмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик