Постанова

від 04.06.2020 по справі 758/2819/17

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 червня 2020 року

м. Київ

справа № 758/2819/17

провадження № 51-5172км19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

адвоката ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ан-Автогруп» (далі ТОВ «Ан-Автогруп») адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду

від 18 липня 2019 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Подільського районного суду м. Києва від 04 квітня 2017 року затверджено укладену 24 лютого 2017 року угоду про визнання винуватості між ОСОБА_7 та прокурором Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_8 .

Ухвалено визнати винним ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України (далі КК), і призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.

На підставі п. 1 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК суд поклав на ОСОБА_7 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації .

На цей вирок 08 липня 2019 року адвокат ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «Ан-Автогруп» подав апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 липня 2019 року апеляційну скаргу повернуто адвокату ОСОБА_6 .

В ухвалі апеляційний суд зазначив, що вирок суду першої інстанції стосується виключно ОСОБА_7 , кримінальне провадження щодо ТОВ «Ан-Автогруп» судом не розглядалося і відомості про нього у вироку відсутні. Послався на те, що судове рішення не стосується прав та інтересів вказаних осіб, а тому адвокат ОСОБА_6 не наділений правом у даному кримінальному провадженні подавати апеляційну скаргу. Зазначив, що згідно з п. 2 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить ухвалу Київського апеляційного суду від 18 липня 2019 року скасувати через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає завданню та меті кримінального провадження, порушує право особи на доступ до суду апеляційної інстанції, право на судовий захист, презумпцію невинуватості особи.

Позиції учасників судового провадження

Адвокат ОСОБА_6 підтримав свою касаційну скаргу в повному обсязі.

Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 такою, що не підлягає задоволенню.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Кримінальним процесуальним законом визначено суттєві особливості розгляду кримінальних проваджень на підставі угод.Главою 35 «Кримінальне провадження на підставі угод» КПК передбачено умови, за яких може бути укладено угоду про примирення або угоду про визнання винуватості, вимоги до змісту угоди, порядок судового провадження на підставі угоди. Відповідно, кримінальним процесуальним законом передбачено також особливості апеляційного оскарження вироку на підставі угоди.

Відповідно до ч. 4 ст. 475 КПК вирок на підставі угоди може бути оскаржено у порядку, передбаченому цим Кодексом, на підставах, визначених ст. 394 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 394 КПК вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржено:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно на підставах: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, установлених частинами 4, 6, 7 ст. 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;

2) прокурором виключно на підставах: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Тобто положеннями вказаної норми процесуального закону встановлено вичерпний перелік осіб, які можуть оскаржити в апеляційному порядку вирок суду на підставі угоди про визнання винуватості.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Доводи в касаційній скарзі адвоката ОСОБА_6 про те, що суд

апеляційної інстанції неправомірно повернув його апеляційну скаргу,

є необґрунтованими.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суддя апеляційного суду, перевіривши апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах

ТОВ «Ан-Автогруп», встановив, що її подано всупереч положенням

п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК, а тому дійшов висновку про необхідність повернення скарги.

Такий висновок узгоджується із зазначеними вимогами кримінального процесуального закону, а посилання адвоката ОСОБА_6 на те, що

хоча ТОВ «Ан-Автогруп» і не є учасником процесу в цьому кримінальному провадженні, однак є особою, яка може оскаржити зазначений вище вирок,

є безпідставними.

Положення п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України визначають одну з основних

засад судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Статтею 24 КПКпередбачено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді,

прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується

прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому

цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому

розгляді.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 393 цього Кодексу апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених КПК.

Право особи на апеляційне оскарження спрямовано насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 Конвенції права на справедливий суд.

Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.

Разом із тим у своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції,

не є абсолютним: воно може бути піддано допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд

повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог

Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду

не обмежується таким чином чи такою мірою, що саму суть права буде зведено нанівець.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного

у його постанові від 3 березня 2016 року (справа №5-347кс15),

конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного

оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване,

за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому ст. 394 КПК, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою в доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено ч. 2 ст. 24 КПК.

Крім того, Верховний Суд України у згаданій вище постанові наголосив на тому, що при вирішенні питання, чи є підстави для оскарження рішення суду першої інстанції до суду вищого рівня певною особою, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді, ключовим є з`ясування, чи насправді це рішення стосується інтересів конкретної особи.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вирок місцевого суду на підставі угоди про визнання винуватості щодо ОСОБА_7 з огляду на формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, стосується виключно обвинувачення ОСОБА_7 , який уклав з прокурором угоду про визнання винуватості.

Дослідження та оцінку правомірності дій інших осіб, зокрема щодо зазначеного товариства, яке такої угоди не укладало, суд не здійснював, а отже не вирішував наперед питання про його права, свободи чи інтереси і не встановлював преюдиційних фактів щодо нього.

Крім того, на рахунок неспроможності доводів адвоката ОСОБА_6 про те, що вирок місцевого суду від 04 квітня 2017 року порушує інтереси ТОВ «Ан-Автогруп», зазначено в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 травня 2020 року (провадження № 51-5394кмо19). Зокрема, із постанови вбачається, що чинний КПК не звільняє сторону обвинувачення від доказування відповідних обставин у кримінальному провадженні щодо однієї особи в разі наявності судового рішення стосовно іншої особи.

Більше того, інші процесуальні кодекси так само передбачають обмежену преюдиціальність вироку чи ухвали суду, постановлених у кримінальному провадженні. Так, відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, і лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Такі ж норми містяться у ст. 82 Цивільного кодексу України та

ст. 75 Господарського кодексу України.

З огляду на наведене колегія суддів не має підстав вважати рішення суду апеляційної інстанції таким, що суперечить нормам процесуального права щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування або зміни судового рішення, при розгляді кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено, а отже касаційна скарга адвоката ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Київського апеляційного суду від 18 липня 2019 року про повернення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ТОВ «Ан-Автогруп», на вирок Подільського районного суду м. Києва від 04 квітня

2017 року у кримінальному провадженні № 32017100070000011 залишити без зміни, а касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3