Ухвала

від 04.06.2020 по справі 761/15914/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/15914/20

Провадження № 1-кс/761/10045/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2020 року слідчий суддяШевченківського районногосуду м.Києва ОСОБА_1 ,за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представників володільців майна адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши клопотання прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 320201000000001 86 від 26.03.2020 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України про арешт майна,

в с т а н о в и в :

Прокурор відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_3 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням у кримінальному провадженні № 320201000000001 86 від 26.03.2020 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України про накладення арешту на майно, що було вилучене в ході проведення обшуку 29.05.2020 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: грошові кошти у сумі 782743 грн., та 48000 доларів США.

Обгрунтовуючи доводи клопотання прокурором зазначено, що у провадженні слідчого відділу розслідування особливо важливих кримінальних проваджень СУ ФР ТУ ДФС у м. Києві перебуває кримінальне провадження №32020100000000186 від 26.03.2020 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи виробника меблів ТОВ «Аква Родос» (ЄДРПОУ 32065083) ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , діючи на території міста Києва та Київської області, за попередньою змовою з іншими невстановленими особами в період з липня 2019 по січень 2020, здійснює реалізацію виробленої продукції через афілійованйх фізичних осіб - підприємців (ТОВ «Сім Трейдінг» (код ЄДРПОУ 40227807), ТОВ «Родорс» ( ЄДРПОУ 39331911), ТОВ «Онікс трейдінг» (ЄДРПОУ 39332150), ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_12 та інш.) на території власних салонів - магазинів, розташованих в торгівельних центрах м. Києва: ТЦ «Аракс», ТЦ «4ROOM», ТЦ « Ваш Дом», ГМ «MARGO» та на іншій території України, за рахунок яких приховується фактичний обсяг виготовленої продукції та здійснюється її реалізація за готівкові кошти, без відповідного відображення вказаних операцій в податковій звітності, чим самим ухилились від сплати податку на додану вартість в загальній сумі 11 518 572 грн.

29.05.2020 на підставі ухвал слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва, було проведено обшук офісних та складських приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого виявлено та вилучено первинні документи, чорнові записи, документи, які свідчать про отримання готівкових коштів від клієнтів, на яку слідчим суддею прямо надано дозвіл на їх вилучення.

Крім того в ході обшуку виявлено та тимчасово вилучено готівкові кошти від здійснення діяльності та не відображення в податковій звітності отримання доходу в загальній сумі 782743 грн. та 48000 доларів США, вказані грошові кошти слідчим в порядку ст. 98 КПК України визнано речовими доказами.

На думку прокурора, оскільки грошові кошти, що були вилученні в ході проведення обшуку офісних та складських приміщень за адресою: АДРЕСА_1 визнані речовим доказом, з метою забезпечення збереження речового доказу, а також забезпеченням відшкодуванням шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення та конфіскації майна, вказані грошові кошти підлягають арешту.

В судовому засіданні прокурор доводи клопотання підтримав, просив клопотання задовольнити з підстав наведених у ньому.

Представники володільців майна ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання слідчого, вважаючи його не обґрунтованим та відсутніми підстави визначенні ч.2 ст.170 КПК України для накладення арешту на грошові кошти, що були вилученні в ході проведення обшуку. Вилучені під час обшуку кошти набуті в законний спосіб, не мають жодного відношення до кримінального провадження, не входять до переліку, щодо якого ухвалою слідчого судді прямо надано дозвіл на відшукання та вилучення тобто є тимчасово вилученим майном та підлягають поверненню власнику за відсутності правових підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Заслухавши прокурора, представників володільців майна, вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, вважаю, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, слідчим відділом розслідування особливо важливих кримінальних проваджень СУ ФР ТУ ДФС у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №32020100000000186 від 26.03.2020 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

29.05.2020 на підставі ухвал слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва, було проведено обшук офісних та складських приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого було виявлено та вилучено первинні документи, чорнові записи, документи, які свідчать про отримання готівкових коштів від клієнтів, на яку слідчим суддею прямо надано дозвіл на їх вилучення. В ході вказаного обшуку між іншого було виявлено та тимчасово вилучено готівкові кошти сумою 782743 грн., та 48000 доларів США.

Обгрунтовуючи підстави для накладення арешту прокурор вказує, що вилученні грошові кошти є речовим доказом у даному кримінальному провадженні, а необхідність накладення арешту виникла для забезпечення збереження речового доказу, а також забезпеченням відшкодуванням шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення та можливої конфіскації майна.

Так, згідно ст.ст. 131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно з ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положеннями ч.2 ст. 170 КПК України визначено, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч.10 ст. 170 КПК арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, доводи клопотання прокурора та додані до нього матеріали не містять достатніх відомостей, які б у відповідності до ст. 170 КПК України давали підстави для накладення арешту на грошові кошти, що були вилученні в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

Співставляючи зміст ухвали слідчого судді про обшук та протокол обшуку, вбачається, що дозволу на вилучення грошових коштів не надавалось, а вилучені грошові кошти не наділені тими ознаками на вилучення яких прямо вказано в ухвалі суду.

Відповідно до ч.7 ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу вважаються тимчасово вилученим майном.

Отже встановлено, що вилученні під час обшуку грошові кошти набули статусу тимчасово вилученого майна.

Однією з правових підстав для накладення арешту прокурором вказується збереження речового доказу, оскільки вилученні грошові кошти постановою слідчого визнанні речовими доказами.

Відповідно довимогст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Проте,в доданих до клопотання прокурора матеріалах відсутні будь-які дані, які б вказували, що вилученні в ході проведення обшуку грошові кошти, які належать ОСОБА_13 та ОСОБА_7 набуті кримінально протиправним шляхом,зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Натомість стороною захисту надано до суду відповідні документи щодо підтвердження законності походження тимчасово вилученого майна, а саме грошових коштів, що були вилученні в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

Виходячи з положень Кримінального процесуального кодексу України, арешт може бути накладений лише на гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом тобто ті які містять ознаки встановлені ст. 98 КПК України, а тому без доведеності незаконності походження тимчасово вилученого майна, яке відповідає критеріям даної норми закону, слідчий суддя позбавлений можливості накласти на нього арешт із цією метою.

Щодо іншої правової підстави для накладення арешту на грошові кошти на яку посилається прокурор як можливої конфіскації майна слід зазначити наступне.

Як вбачаєтьсяз матеріалівклопотання,у кримінальномупровадженні№ 320201000000001 86 від 26.03.2020 року жодній особі не повідомлено про підозру в той час на момент розгляду клопотання про арешту майна, власник майна не набув жодного процесуального статусу, що в даному випадку спростовує доводи прокурора на наявність правової підстави для накладення арешту на грошові кошти на яку посилається прокурор як можливої конфіскації майна, а навпаки суттєво обмежує непорушне право власника на мирне володіння своїм майном, закріплене Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, під час розгляду клопотання встановлено, що досудовим розслідуванням на даній стадії не надано доказів причетності ОСОБА_13 та ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, рішення якого застосовуються на території України поряд з національним законодавством, для того, щоб втручання в право власності вважалось допустимим, воно повинну слугувати не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна дотримуватись розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатись між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи. Зазначене твердження міститься у Рішенні «АГОСІ» проти Сполученого Королівства» від 24.10.1986 року.

Отже сукупність вказаних вище обставин свідчить про відсутність підстав для задоволення клопотання.

Згідно ч.1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Враховуючинаведене,слідчий суддяне вбачаєзаконних підставдля арештунагрошові кошти, що були вилученні в ході проведення обшуку 29.05.2020 за адресою: АДРЕСА_1 .

Керуючись вимогами ст.ст. 131, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, що було вилучене в ході проведення обшуку 29.05.2020 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: грошові кошти у сумі 782743 грн., та 48000 доларів США.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали виготовлений 10.06.2020.

Слідчий суддя: