Постанова

від 03.06.2020 по справі 910/16741/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2020 р. Справа№ 910/16741/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі Денисюк І.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 03.06.2020.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва

від 21.02.2020 (повний текст складено 02.03.2020)

у справі №910/16741/19 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінформ"

до Київської міської ради

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання поновленим договору оренди,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будінформ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення №220/7793 "Про відмову у поновленні Товариству з обмеженою відповідальністю "Будінформ" договору оренди земельної ділянки площею 0,22 га на вул. Мечникова, 7-б у Печерському районі міста Києва від 13.07.2004 року №698" прийнятого на пленарному засіданні ІХ сесії Київської міської ради VІІІ скликання 14.11.2019 року; про визнання поновленим (продовженим) на той самий строк і на тих самих умовах договору оренди земельної ділянки від 13.07.2004 року зареєстрованого в реєстрі за №698 та вважати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 13.07.2004 року №698 в редакції позивача на підставі ст.ст. 1-3, 15, 16, 20, 651, 764 ЦК України та ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у відповідності до вимог ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" після закінчення строку договору оренди землі протягом одного місяця не направив позивачу лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, тому такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, а сторони у відповідності до вимог ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" зобов`язані укласти відповідну додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2020 позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення №220/7793 "Про відмову у поновленні Товариству з обмеженою відповідальністю "Будінформ" договору оренди земельної ділянки площею 0,22 га на вул. Мечникова, 7-Б у Печерському районі м.Києва від 13.07.2004 №698" прийнятого на пленарному засіданні ІХ сесії Київської міської ради VІІІ скликання 14.11.2019.

Визнано поновленим (продовженим) на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди земельної ділянки, площею 0,22 га, розташованої на вул. Мечникова, 7-Б у Печерському районі м.Києва (кадастровий номер: 8000000000:82:026:0013), який укладено 13.07.2004 року між Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; код 22883141) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будінформ" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 67; код 32526406), який посвідчено 13.07.2004 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. (зареєстровано в реєстрі за № 698) та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів від 3 серпня 2004 р. за № 82-6-00204.

Ухвалено вважати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 3 серпня 2004 року (зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів від 3 серпня 2004 р. за № 82-6-0020) у редакції, яка була підписана Товариством з обмеженою відповідальністю "Будінформ" та відповідає вимогам ЗУ "Про оренду землі" та типовому договору оренди землі, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220, в редакції викладеній в резолютивній частині рішення.

Стягнуто з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінформ" 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. коп. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Київська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2020 у справі № 910/16741/19 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права. Зокрема скаржник зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки обставинам, які стали на заваді прийняття оскаржуваного рішення Київської міської ради у строки, визначені ст. 33 Закону України Про оренду землі . Також, згідно з пояснювальною запискою до проекту рішення, орендарем багаторазово грубо порушувався п. 4.5 Договору щодо зобов`язання зі сплати орендної плати, відповідно до якого орендна плата вноситься орендарем за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. За інформацією Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 22.12.2018 №238/4/26-15-12-04-14 наявний факт систематичної несплати Орендарем орендної плати.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2020 апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2020 у справі №910/16741/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (судді-доповідача): Куксова В.В., судді Яковлєва М.Л., Шаптали Є.Ю.

На підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215 та від 25.03.2020 № 239, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 24.04.2020 на всій території України встановлено карантин.

Також, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 338-р, з урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, висновків Всесвітньої організації охорони здоров`я щодо визнання розповсюдження COVID-19 у країнах світу пандемією, з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та відповідно до статті 14 та частини другої статті 78 Кодексу цивільного захисту України було встановлено на всій території України режим надзвичайної ситуації до 24 квітня 2020 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2020 задоволено клопотання Київської міської ради про поновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського міста Києва від 23.04.2020 у справі №910/16741/19. Відновлено Київській міській раді строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського міста Києва від 23.04.2020 у справі №910/16741/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради для спільного розгляду з апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кловське" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2020 у справі №910/16741/19. Враховуючи постанову Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" про час та дату судового засідання учасників справи ухвалено повідомити додатково.

Постановою Кабінету Міністрів № 343 від 04.05.2020 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", а саме продовжено період карантину до 22.05.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 призначено розгляд апеляційних скарг Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кловське" та Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2020 у справі № 910/16741/19 в судовому засіданні, яке відбудеться 03.06.2020.

19.05.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2020 у справі №910/16741/19 та прийняти законне та обґрунтоване рішення ,яким задовольнити апеляційну скаргу Київської міської ради.

18.05.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кловське" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2020 у справі №910/16741/19 вирішено закрити.

В судовому засіданні 03.06.2020 представник відповідача підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити її, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2020 у справі № 910/16741/19 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні 03.06.2020 представник третьої особи підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити її, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2020 у справі № 910/16741/19 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні 03.062020 представник позивача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням пояснень на апеляційну скаргу поданих під час апеляційного провадження, та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2020 у справі № 910/16741/19 залишити без змін.

В судовому засіданні 03.06.2020 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Київської міської ради №121-10/994 від 23.10.2003 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" затверджено проект відведення земельної ділянки ТОВ "БУДІНФОРМ" для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з офісними приміщеннями та вбудованою автостоянкою на вул. Мечникова, 7-Б у Печерському районі м. Києва та передано зазначеному товариству у довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,22 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з офісними приміщеннями та вбудованою автостоянкою на вул. Мечникова, 7-Б у Печерському районі м. Києва за рахунок земель міської забудови.

13.07.2004 на виконання вказаного рішення ТОВ "БУДІФНОРМ" (орендар) та Київською міською радою (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: вул . Мечникова, 7-Б у Печерському районі міста Києва , який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. 13.07.2004 (реєстровий № 6980) та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 03.08.2004 за № 82-6-00204 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Відповідно до пункту 2.1 договору оренди в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,2239 га, кадастровий номер 8000000000:82:026:0013, з цільовим призначенням - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з офісними приміщеннями та вбудованою автостоянкою.

Згідно з пунктом 2.3. договору оренди земельна ділянка, яка передається в оренду, немає недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

Передача земельної ділянки в оренду здійснюється за актом приймання-передачі об`єкта оренди в день державної реєстрації договору оренди (пункт 6.1. договору оренди).

Розділом 4 вказаного договору оренди сторони передбачили орендну плату за землю, яка сплачується орендарем за користування земельною ділянкою у грошовій формі, встановлено порядок визначення розміру орендної плати, його зміни, а також передбачено відповідальність за несвоєчасне внесення орендної плати.

Згідно з пунктом 8.1. договору оренди орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, дотримання місцевих правил забудови та своєчасного внесення орендної плати.

У відповідності до пункту 8.4. договору оренди орендар, окрім іншого, зобов`язаний:

- завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою у встановленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору;

- використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення;

- своєчасно вносити орендну плату;

- питання пайової участі вирішити відповідно до рішення Київради №271/431 від 27.02.2003р.

Договір укладено на 15 років (пункт 3.1. договору оренди).

Орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору оренди, після закінчення строку, на який його було укладено, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору (пункт 8.3. договору оренди). У цьому разі, згідно з пунктом 11.7. договору оренди, орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити дію договору оренди. У разі поновлення договору оренди на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Відповідно до п. 11.1. договору оренди всі зміни та/або доповнення до цього договору здійснюються за згодою сторін. Згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до цього договору, є рішення орендодавця, прийняте в установленому законодавством порядку.

03.08.2004 земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:82:026:0013) по вул. Мечникова, 7-Б у Печерському районі міста Києва була передана позивачу за відповідним актом приймання-передачі земельної ділянки.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації (виконавчого органу Київської міської ради) N425 від 10.04.2009 "Про надання ТОВ "БУДІНФОРМ" дозволу на проектування та будівництво житлового будинку з офісними приміщеннями та вбудованою автостоянкою на вул. Мечникова, 7-б у Печерському районі" позивачу надано відповідний дозвіл на проектування та будівництво житлового будинку на спірній земельній ділянці.

Листом Міністерства культури України №511/10/61-17 від 14.07.2017 затверджено історико-містобудівне обґрунтування будівництва.

Проектна документація "Будівництво житлового будинку з офісними приміщеннями та вбудованою автостоянкою на вул. Мечникова 7-Б у Печерському районі м. Києва" з позитивним експертним звітом ТОВ "Українська будівельно-технічна експертиза" №7-019-17-ЕП/КО від 21.08.2017 була погоджена Міністерством культури України 04.10.2017 року (лист № 693/10/61-17).

31.08.2018 позивачем було отримано дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ 113182432229, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

15.02.2019 позивачем було отримано дозвіл на виконання робіт, виданий Міністерством культури України №22-031/19з.

02.05.2019 позивачем було направлено на адресу Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі за формою, встановленою додатком 4 до порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради №241/2463 від 20.04.2017, та додано до нього проект додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки.

Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) листом №05716-10254 від 29.05.2019 повідомлено позивача, що департаментом розглянуто лист-повідомлення позивача про поновлення договору оренди від 02.05.2019 та вказано,зокрема, що на розгляді постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування знаходиться проект рішення Київської міської ради "Про відмову у поновленні ТОВ "БУДІНФОРМ" договору оренди земельної ділянки площею 0,22га на вул. Мечникова 7-Б у Печерському районі м. Києва від 13.07.2004 №698" та проект рішення Київської міської ради "Про скасування рішення Київської міської ради №121-10/994 від 23.10.2003 "Про передачу ТОВ "БУДІНФОРМ" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з офісними приміщеннями та вбудованою автостоянкою на вул. Мечникова 7-Б у Печерському районі м. Києва", і зважаючи на це наразі відсутні підстави для підготовки Департаментом відповідних документів за листом-повідомленням про поновлення зазначеного договору оренди, розгляд кадастрової справи А-27058 призупинено до остаточного розгляду Київською міською радою зазначених проектів рішень.

03.07.2019 позивачем було отримано в Департаменті міського благоустрою КМДА контрольну картку №19060071-Пч на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення в зв`язку з встановленням тимчасової огорожі на період будівництва житлового будинку з офісними приміщеннями та вбудованою автостоянкою за адресою: вул. Мечникова, 7-Б.

30.09.2019 позивач керуючись положеннями частини 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" направив на адресу відповідача лист-пропозицію щодо укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, до якої було додано проект додаткової угоди, підписаний та скріплений печаткою орендаря.

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) листом №05716-20150 від 30.10.2019 повідомив позивача, що відповідно до Порядку №241/2463 укладення договору про поновлення договору оренди земельної ділянки можливе лише за наявності рішення Київської міської ради або висновку постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування про поновлення договору. Оскільки наразі такі документи до департаменту не надходили, то відповідно відсутні підстави для укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

14.11.2019 Київською міською радою прийнято рішення № 220/7793 "Про відмову у поновленні ТОВ "БУДІНФОРМ" договору оренди земельної ділянки площею 0,22 га на вул. Мечникова, 7-Б у Печерському районі м. Києва від 13.07.2004 № 698", з тих підстав, що орендарем ТОВ "БУДІНФОРМ" не виконано умови договору оренди землі.

У пояснювальній записці до проекту рішення Київської міської ради "Про відмову у поновленні ТОВ "БУДІНФОРМ" договору оренди земельної ділянки площею 0,22 га на вул. Мечникова, 7-Б у Печерському районі м. Києва від 13.07.2004 № 698" вказано, що позивач грубо порушив пункт 8.4. договору оренди щодо строків забудови земельної ділянки та пункт 4.5. договору оренди в частині сплати орендної плати; запроектована висотність забудови (38 поверхів) не відповідає Генеральному плану міста Києва, за яким максимальна допустима висотність становить 27 метрів; у зв`язку з розташуванням на зсувонебезпечному схилі має місце негативний вплив забудови на оточуючі будівлі, а також зауважено на перевантаження соціальної інфраструктури.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що рішення Київської міської ради про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки прийнято відповідачем в межах його повноважень, визначених чинним законодавством України та з дотриманням встановленого порядку і процедури, підстави для визнання його незаконним та скасування відсутні. Відповідно до положень ст. 33 Закону України "Про оренду землі" реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та за наявності волевиявлення обох сторін договору, проте в даному випадку, відповідач заперечує проти поновлення договору оренди землі. Також, орендар (позивач) під час дії договору оренди неналежно виконував свої зобов`язання за договором, а саме: порушив строки забудови земельної ділянки; систематично, упродовж тривалих періодів часу не сплачував орендну плату; не виконав обов`язок щодо сплати пайової участі; порушив вимоги містобудівної документації в частині, що стосується дотримання максимально допустимої висотності забудови земельної ділянки, у зв`язку з чим позивач втратив право на поновлення договору оренди землі в порядку ст.33 Закону України "Про оренду землі". Окрім того, відповідачем було належним чином (листом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.05.2019 № 05716-10254) повідомлено позивача про відсутність підстав для поновлення договору оренди землі. За вказаних підстав визнати поновленим договір оренди землі на тих же самих умовах та на той же самий строк в редакції позивача є неможливим і на теперішній час відповідно до приписів ст. 141 Земельного кодексу України та ст. 31 "Про оренду землі" договір є припиненим по закінченню строку, на який його було укладено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що спірне рішення відповідача №220/7793 "Про відмову у поновленні Товариству з обмеженою відповідальністю "Будінформ" договору оренди земельної ділянки площею 0,22 га на вул. Мечникова, 7-Б у Печерському районі м. Києва від 13.07.2004 №698" прийнятого на пленарному засіданні ІХ сесії Київської міської ради VІІІ скликання 14.11.2019 було прийнято вже після того як в силу приписів частини 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" відбулося (як правовий факт) автоматичне поновлення договору оренди землі, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку, що вказане рішення відповідача суперечить частині 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та порушує цивільні права та інтереси позивача.

Розглянувши апеляційну скаргу Київської міської ради, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави та обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин 1- 5 зазначеної статті, не є тотожними змісту і підставам захисту його права, яке виникає за частиною 6 цієї норми.

Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

Суть поновлення договору оренди за змістом частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав і обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Як вбачається із матеріалів справи, строк дії договору оренди земельної ділянки від 13.07.2004 зареєстрованого в реєстрі за №698 у відповідності до п.3.1 договору закінчився 03.08.2019.

Доказів направлення на адресу позивача (орендаря) заперечень стосовно поновлення спірного договору оренди землі протягом одного місяця після його закінчення (а саме у період з 03.08.2019 року до 03.09.2019 року) відповідачем суду не надано.

Посилання скаржника в своїй апеляційній скарзі, на лист третьої особи № 05716-10254 від 29.05.2019, як на лист-повідомлення орендодавця (відповідача) про заперечення у поновленні договору оренди землі відхиляються судовою колегією, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, вказаний лист не містить заперечень у поновлені договору оренди землі та був направлений не відповідачем (орендодавцем), а третьою особою, що не відповідає вимогам ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Твердження скаржника щодо того, що орендар (позивач) під час дії договору оренди неналежно виконував свої зобов`язання за договором, спростовуються довідкою ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві №126898/10/26-15-50-07-19 від 19.12.2018 згідно якої у ТОВ "БУДІНФОРМ" станом на 30.12.2019 заборгованість по сплаті орендної плати відсутня.

Доводи скаржника стосовно того, що позивач втратив переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки в зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, залишаються судовою колегією поза увагою, як такі, що лежать поза межами предмету та підстав позову у даній справі, оскільки зміст права, підстави і обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин 1-5 зазначеної 33 ЗУ Про оренду землі , не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає за частиною 6 цієї норми, з підстав якої позивачем заявлено позовну вимогу.

З огляду вищенаведеного також залишаються поза увагою доводи скаржника про доказову необґрунтованість, в розрізі приписів ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", використання позивачем земельної ділянки за цільовим призначенням - будівництво торговельно-розважального комплексу.

Стосовно ж посилань скаржника на невикористання позивачем земельної ділянки за цільовим призначенням в розрізі належного виконання договору в цілому, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст. ст. 24, 32 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Так, за вказаними вище нормами права встановленому в статті 24 Закону України "Про оренду землі" праву орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно договору оренди кореспондує обов`язок орендаря використовувати орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням, а тому порушення умов договору оренди щодо цільового призначення може бути підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки згідно з приписами ч. 1 ст. 32 Закону, що ніякого відношення до передбаченого ч. 6 ст. 33 Закону порядку поновлення договору оренди не має.

Водночас, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням означає здійснення на земельній ділянці з певним цільовим призначенням діяльності, яка виходить за межі цього цільового призначення - земельна ділянка використовується з метою, яка передбачає досягнення результату, що відповідає іншому, ніж те цільове призначення, до якого віднесена земельна ділянка.

З огляду на вказане, оскільки нецільове використання земельної ділянки є підставою для розірвання договору, тоді як невикористання орендарем земельної ділянки, не є тотожнім нецільовому використанню земельної ділянки, судова колегія дійшла висновку про неспроможність доводів відповідача щодо невикористання позивачем земельної ділянки для будівництва в розрізі заявлених позивачем предмету та підстав позову.

Більш того, посилання скаржника, що орендар (позивач) під час дії договору оренди неналежно виконував свої зобов`язання за договором, повністю спростовуються дозволом на виконання будівельних робіт 31.08.2018 №ІУ 113182432229 виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, дозволом на виконання робіт виданого Міністерством культури України від 15.02.2019 №22-031/19з, листом Міністерства культури України №511/10/61-17 від 14.07.2017 яким затверджено історико-містобудівне обґрунтування будівництва, позитивним експертним звітом ТОВ "Українська будівельно-технічна експертиза" №7-019-17-ЕП/КО від 21.08.2017, листом № 693/10/61-17від 04.10.2017 Міністерства культури України, яким було погоджено проектну документацію "Будівництво житлового будинку з офісними приміщеннями та вбудованою автостоянкою на вул. Мечникова 7-Б у Печерському районі м. Києва".

Таким чином, враховуючи все вищевикладене в сукупності судова колегія приходить до висновку, що позивач після закінчення строку дії договору оренди землі, продовжував користуватися спірною земельною ділянкою та належно виконувати свої обов`язки за договором. Заперечень стосовно поновлення спірного договору оренди землі протягом одного місяця після його закінчення (а саме у період з 03.08.2019 до 03.09.2019) матеріали справи не містять.

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується судова колегія щодо того, що у відповідності до вимог частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" договір оренди земельної ділянки від 13.07.2004 зареєстрований в реєстрі за №698 вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постановах Верховного суду від 20.02.2019 у справі №917/410/18, від 14.05.2019 у справі №910/7734/19 та від 12.06.2019 у справі №914/3206/16, від 16.01.2019 у справі № 908/127/17 та від 14.06.2019 914/3206/16.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення №220/7793 "Про відмову у поновленні Товариству з обмеженою відповідальністю "Будінформ" договору оренди земельної ділянки площею 0,22 га на вул. Мечникова, 7-б у Печерському районі міста Києва від 13.07.2004 року №698" прийнятого на пленарному засіданні ІХ сесії Київської міської ради VІІІ скликання 14.11.2019, судова колегія зазначає наступне.

Спірне рішення відповідача №220/7793 "Про відмову у поновленні Товариству з обмеженою відповідальністю "Будінформ" договору оренди земельної ділянки площею 0,22 га на вул. Мечникова, 7-Б у Печерському районі м. Києва від 13.07.2004 №698" прийнятого на пленарному засіданні ІХ сесії Київської міської ради VІІІ скликання 14.11.2019 було прийнято вже після того як в силу приписів частини 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" відбулося (як правовий факт) автоматичне поновлення договору оренди землі, а тому, на переконання судової колегії, вказане рішення відповідача суперечить частині 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та порушує цивільні права та інтереси позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

При цьому підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Більш того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду порушено відповідачем, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення №220/7793 "Про відмову у поновленні Товариству з обмеженою відповідальністю "Будінформ" договору оренди земельної ділянки площею 0,22 га на вул. Мечникова, 7-б у Печерському районі міста Києва від 13.07.2004 року №698" прийнятого на пленарному засіданні ІХ сесії Київської міської ради VІІІ скликання 14.11.2019 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Твердження скаржника щодо того, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки обставинам, які стали на заваді прийняття оскаржуваного рішення Київської міської ради у строки, визначені ст. 33 Закону України Про оренду землі , судовою колегією визнаються неспроможними, оскільки дослідження обставин, які стали на заваді прийняття оскаржуваного рішення в строк встановлений частиною 6 статті 33 ЗУ Про оренду землі не є фундаментальними при встановлені факту наявності чи відсутності такого рішення.

Частиною 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, судова колегія дійшла до переконання, що в порушення законодавчих приписів скаржник ухилився від дій, спрямованих на укладення додаткового договору до договору оренди та поновлення строку відповідного правочину, що є обов`язковим для сторін спірних правовідносин згідно вимог закону, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині визнання поновленим (продовженим) на той самий строк і на тих самих умовах договору оренди земельної ділянки від 13.07.2004 зареєстрованого в реєстрі за №698 та вимоги в частині укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 13.07.2004 №698 в редакції позивача є обґрунтованими і також підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2020 у справі №910/16741/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2020 у справі №910/16741/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Київської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2020 у справі №910/16741/19 - залишити без змін.

Матеріали справи №910/16741/19 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено 09.06.2020

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Л. Яковлєв

Є.Ю. Шаптала