Постанова

від 09.06.2020 по справі 910/18248/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2020 р. Справа№ 910/18248/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Пашкіної С.А.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Добрицька В.С.

учасники справи:

позивача Гадомський Д.В.

відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Відео Галерея"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 27.03.2020

у справі № 910/18248/19 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компател Юкрейн"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відео Галерея"

про стягнення 36 378, 58 грн

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компател Юкрейн" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відео Галерея" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором про надання послуг № 020518-01 від 02.05.2018 у розмірі 36 378, 58 грн, в тому числі 30 272, 92 грн основного боргу та 6 105, 66 грн пені за несвоєчасну оплату послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 відкрито провадження у справі № 910/18248/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.03.2020 у справі №910/18248/19 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відео Галерея" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компател Юкрейн" 30 272 (тридцять тисяч двісті сімдесят дві) грн 92 коп. основної заборгованості, 6 078 (шість тисяч сімдесят вісім) грн 82 коп. пені, 1 919 (одну тисячу дев`ятсот дев'ятнадцять) грн 58 коп. витрат по сплаті судового збору, 6 555 (шість тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн 29 коп. витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що отримавши Акт надання послуг № 410 від 30.04.2019 та рахунок № 468 від 30.04.2019 на суму 30 272, 92 грн, відповідач був зобов'язаний оплатити його у строк до 20.05.2019 включно. Проте, взяті на себе зобов'язання відповідач належним чином не виконав, унаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 30 272, 92 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Відео Галерея" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 27.03.2020 у справі №910/18248/19 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог відповідач зазначав, що суд першої інстанції формально підійшов до виконання своїх процесуальних обов'язків та реалізації прав, зокрема відповідач просив суд продовжити строки розгляду справи у зв'язку із запровадженням карантину у країні, суд повинен був продовжити строки розгляду справи, крім того на думку скаржника судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Відео Галерея" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Андрієнка В.В., судді Буравльов С.І., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №910/18248/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Відео Галерея", розгляд справи призначено на 19.05.2020.

19.05.2020 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компател Юкрейн" надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач просив суд залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

В судове засідання, яке відбулось 19.05.2020 не з'явився представник відповідача та направив на адресу суду апеляційної інстанції клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із дією карантину у країні, розгляд справи було відкладено на 09.06.2020.

05.06.2020 на адресу суду від відповідача (в особі адвоката) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із тим, що в країні продовжено карантин до 22.06.2020.

У судове засідання, яке відбулось 09.06.2020 представник відповідача не з'явився, вся судова кореспонденція направлялась судом на адреси, відповідно до відомостей ЄДРПОУ та відомостей зазначених в апеляційній скарзі.

Представник позивача вважав можливий розгляд справи за відсутності представника відповідача. Колегія суддів порадившись на місці ухвалила слухати справу без участі представника відповідача та відхилити заявлене клопотання з наступних підстав.

Стосовно посилання скаржника на дію карантину до 22.06.2020, суд зазначає, що Кабінет міністрів України оприлюднив ухвалену 4 травня 2020 року постанову щодо продовження в Україні карантину до 22 травня з запровадженням певних послаблень з 11 травня. Уряд дозволив працювати підприємствам і установам, які забезпечують науково-тренувальний процес спортсменів національних збірних, а також діяльність психологів, адвокатів , нотаріусів та аудиторів.

Ураховуючи те, що саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів та з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, колегія суддів зазначає, що у разі неможливості бути присутніми у судовому засідання уповноважених представників, відповідно до норм ст.196 ГПК України, учасникам справи надано право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі № 10/Б-743 та у справі №910/3880/19 від 05.05.2020.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, судом апеляційної інстанції явка представників у судове засідання обов'язковою не визнавалась, також в ухвалі суду від 19.05.2020 судом було зазначено, що з урахуванням рекомендації Ради Суддів України від 16.03.2020 №9рс-186/20 всі необхідні документи у справі, у разі неможливості подання їх особисто чи поштою, надавати в електронному вигляді на електронну адресу суду з наявним електронним цифровим підписом завчасно. Даним правом відповідач не скористався.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Отже, беручи до уваги вищенаведене, після проведення колегією суддів наради головуючим суддею було оголошено вступну та резолютивну частину постанови, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Відео Галерея" залишено без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 27.03.2020 у справі №910/18248/19 без змін. При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 02.05.2018 між відповідачем (Замовник) та позивачем (Виконавець) укладено Договір про надання послуг № 020518-01 (далі - Договір), відповідно до пункту 2.1. якого Виконавець зобов'язується надавати Замовникові послуги в порядку та обсязі, узгодженому сторонами в цьому договорі, додатках та/або додаткових угодах до цього договору, а Замовник зобов'язується приймати надані Виконавцем послуги і оплачувати їх відповідно до умов договору.

Під поняттям "Послуги" згідно умов цього Договору розуміється комплекс телекомунікаційних та інформаційних послуг щодо організації і технологічного забезпечення передачі, прийому і обробки Повідомлень в інтересах Замовника, загальні параметри, умови і перелік яких визначений у цьому договорі, додатках та/або додаткових угодах до цього договору. За цим договором Послуги включають у тому числі:

- послуги з надання Замовнику доступу до Системи для організації та технологічного забезпечення передачі, прийому і обробки повідомлень та/або

- послуги з надання інформаційно-технічного обслуговування, обробки трафіку і технічної підтримки.

"Система" - комплекс програмно-технічних засобів Виконавця, що забезпечує передачу повідомлень від Замовника до Отримувача з використанням сервісів Оператора та/або за допомогою Програмних продуктів. Безпосереднє направлення повідомлень Замовника Одержувачам здійснюється в порядку передбаченому Оператором та/або правилами користування Програмного продукту, що що визначаються відповідним Оператором та/або Правовласником Програмного продукту.

"Звітний період" - період, що становить один календарний місяць.

У Додатку до Договору, сторони визначили інформацію про послуги: назва послуги - масове розсилання повідомлень; країна надання послуг - Україна; тип послуг, що надаються - маркетингові послуги.

Також у Додатку до Договору визначена інформація про повідомлення: прогнозований обсяг - 3000/80000 в місяць; очікуваний максимум на секунду - 30 повідомлень на секунду; напрямки (країни призначення) - Україна; характер повідомлень (трафіку) - публічна інформація, рекламна інформація.

02 травня 2018 року сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору, за умовами п. 1 якої домовились для цілей цієї додаткової угоди під Послугами розуміти комплекс телекомунікаційних послуг щодо організації і технологічного забезпечення передачі електронних повідомлень від Замовника до Отримувачів за допомогою Програмного продукту через систему.

За умовами п. 2 Додаткової угоди № 1 від 02.05.2018 Виконавець надає Замовнику Послуги щодо передачі, прийому і обробки електронних повідомлень, що містять інформаційні та/або рекламні матеріали, які формуються і відправляються Замовником Отримувачам. Під Програмним продуктом для цілей цієї додаткової угоди сторони розуміють платформу (програму) і пов'язані з нею системи, мережеве підключення та інші можливості взаємодії, що використовуються та керовані за допомогою сервісу Viber (Вайбер).

Відповідно до п. 8 Додаткової угоди № 1 від 02.05.2018 сторони домовились, що розрахунки за надані відповідно до цієї додаткової угоди відбуваються у формі постоплати.

Вартість Послуг із доставки повідомлень протягом Звітного періоду визначається формулою В=Х*Т, де Х - кількість доставлених повідомлень протягом звітного періоду, Т - тарифи згідно з таблицею у пункті 10 цієї додаткової угоди.

У пункті 10 Додаткової угоди № 1 від 02.05.2018 вартість повідомлення Viber узгоджена в сумі 0,275 грн з урахуванням податку на додану вартість.

При цьому, сторони узгодили, що вартість Послуг одного Повідомлення застосовується для розрахунку вартості послуг, якщо загальна вартість послуг з доставки протягом звітного періоду перевищує 12000 грн з ПДВ. У будь-якому разі Замовник сплачує мінімальну вартість послуг у розмірі 12000 грн з ПДВ за кожен Звітний період.

Всі тарифи указані у гривні з урахуванням ПДВ. Тарифи на відправлення повідомлень у зв'язку з можливими змінами розміщуються також Виконавцем у Системі та доступні для перегляду Замовником у кожен проміжок часу шляхом доступу до Системи з використанням реквізитів облікового запису Замовника. Замовник зобов'язується ознайомлюватись з Тарифами перед відправкою повідомлення через Систему Виконавця. Сторони домовились, що факт відправки повідомлення Замовником або за його дорученням через Систему означає, що Замовник ознайомлений та погоджується з Тарифами, не має права посилатись на необізнаність стосовно вартості Послуг та гарантує здійснення оплати наданих Послуг у відповідності до Тарифів. Положення цього пункту Додаткової угоди мають переважну силу над іншими положеннями договору щодо оплати Послуг, що суперечать цьому положенню.

Відповідно до п. 14 ця Додаткова угода вступає в силу з дати підписання обома сторонами.

За умовами пункту 4.1 Договору, Замовник оплачує Послуги, що надаються за цим Договором, відповідно до цього Договору, додатків та/або додаткових угод до Договору. Ціна Договору становить суму вартості всіх Послуг, наданих за цим договором.

Сторони домовляються, що плата Послуги буде здійснюватись за принципом післяплати із опцією Кредитного ліміту або без неї у розмірі та порядку, передбаченому цим розділом (п. 4.2 Договору).

Розрахунок вартості наданих послуг здійснюється по кожному обліковому запису (аканту) Замовника окремо Вартість наданих Послуг протягом Звітного періоду розраховується виходячи з вартості Послуг згідно з Тарифами на надання Послуг і кількості Повідомлень, відправлених за звітний період з використанням відповідного облікового запису Замовника (п. 4.3 Договору).

За умовами п. 4.5 Договору підставою для взаєморозрахунків між сторонами є облікові дані. Які формуються Виконавцем на початку кожного Звітного періоду на підставі відповідної інформації із Системи за попередній Звітний період та враховуються при виставленні рахунків і формуванні актів приймання-передачі наданих Послуг.

Згідно з п. 4.6 Договору до 12 (дванадцятого) числа кожного наступного Звітною періоду Виконавець виставляє та направляє Замовникові електронною поштою рахунки та акти приймання-передачі Послуг, наданих Замовникові у попередньому Звітному періоді. Оригінали зазначених документів надсилаються поштою.

Замовник зобов'язується оплачувати Послуги шляхом перерахування суми оплати за Послуги на розрахунковий рахунок Виконавця до 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за Звітним , у розмірі 100% (ста відсотків) від вартості Послуг за попередній звітний період (пункт 4.7 Договору).

Відповідно до п. 4.9 Договору Замовник зобов'язується протягом 2 (двох) робочих днів з дати отримання від Виконавця акта приймання-передачі Послуг, наданих у попередньому Звітному періоді, підписати акт приймання-передачі Послуг або направити Виконавцю письмову мотивовану відмову від приймання Послуг, в тому числі, негайно повідомити Виконавця електронною поштою про наявність розбіжностей між Обліковими даними Виконавця та обліковими даними Замовника або інші причини неприйняття Послуг.

За умовами п. 4.12 Договору, якщо Виконавець протягом двох робочих днів після направлення електронною поштою акту приймання-передачі Послуг не отримав письмову мотивовану відмову від прийняття Послуг, Послуги вважаються наданими в належній якості, кількості, прийнятими Замовником, а акт приймання-передачі Послуг - підписаним Замовником.

Згідно з п.п. 4.14, 4. 15 Договору оплата Послуг здійснюється банківським переказом в гривні. Зобов'язання Замовника щодо оплати Послуг вважаються виконаними з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

За умовами п. 5.12 Договору, у разі несвоєчасного виконання Замовником зобов'язань щодо оплати Виконавець має право вимагати від Замовника сплати пені у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 9.1 Договору він набирає чинності з дня підписання сторонами і діє протягом 1 (одного) року. Договір щоразу автоматично продовжується на аналогічний строк на тих же умовах, якщо жодна зі сторін не заявить про бажання припинити дію Договору за 30 (тридцять) календарних днів до дати передбачуваного закінчення строку дії цього договору, шляхом повідомлення виконавця електронною поштою або за допомогою поштово-кур'єрського зв'язку.

З матеріалів справи убачається, що протягом березня-червня 2019 року позивач надавав відповідачу Послуги, передбачені умовами Договору та Додатковою угодою № 1 від 02.05.2018, а саме надавав доступ до Системи для забезпечення передачі, прийому і обробки електронних повідомлень через програмний продукт Viber (Вайбер), про що позивач склав відповідні акти надання послуг № 264 від 31.03.2019, № 410 від 30.04.2019, № 612 від 31.05.2019, № 746 від 30.06.2019.

Указані акти надання послуг були направлені позивачем на електронну адресу та на поштову адресу відповідача, втім були залишені ним без підпису.

Разом з актами надання послуг, відповідач надсилав відповідачу рахунки на оплату:

08 квітня 2019 року - № 311 від 31.03.2019 на суму 30 924, 80 грн,

08 травня 2019 року - № 468 від 30.04.2019 на суму 30 272, 92 грн,

07 червня 2019 року - № 651 від 31.05.2019 на суму 16 482, 52 грн,

11 липня 2019 року - № 788 від 30.06.2019 на суму 12 000, 00 грн.

Судом було зазначено, що отримання зазначених первинних документів у вказані дати не заперечується відповідачем.

02.07.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією № 020719-01 про сплату заборгованості за надані послуги та штрафних санкцій, на яку відповідач відповіді не надіслав.

Частково виконуючи свої зобов'язання за Договором, відповідач оплатив Послуги, які були надані позивачем у березні, травні та червні 2019 року.

Так, платіжними дорученнями № 895 від 11.09.2019 на суму 10 000, 00 грн, № 903 від 24.09.2019 на суму 10 000, 00 грн, № 917 від 02.10.2019 на суму 10 924, 80 грн відповідач оплатив рахунок № 311 від 31.03.2019.

Платіжним дорученням № 927 від 09.10.2019 на суму 16 482, 52 грн відповідач оплатив рахунок № 651 від 31.05.2019.

Платіжним дорученням № 930 від 16.10.2019 на суму 12 000, 00 грн відповідач оплатив рахунок № 788 від 30.06.2019.

Як зазначає позивач, залишок боргу в сумі 30 272, 92 грн згідно рахунку № 468 від 30.04.2019 та акту надання послуг № 410 від 30.04.2019 відповідач оплачувати відмовився.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 177 Цивільного кодексу України послуга є самостійним об`єктом цивільних прав.

Визнання послуги об`єктом цивільних прав (цивільних правовідносин) зумовлює наявність договірних зобов`язань, предметом виконання яких є здійснення виконавцем певної дії, обумовленої договором, нематеріальний результат якої споживається замовником у процесі її надання.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як убачається із матеріалів справи, 08.05.2019 позивач відповідно до вимог пункту 4.6. Договору направив відповідачу на адресу електронної пошти is@fexnet.com рахунок на оплату № 468 від 30.04.2019 та акт надання послуг № 410 від 30.04.2019 на суму 30 272, 92 грн за комплекс телекомунікаційних послуг щодо організації технологічного забезпечення передачі, прийому і обробки повідомлень Viber, що підтверджується електронною перепискою сторін та не заперечується відповідачем.

Судом першої інстанції установлено, що отримавши 08.05.2019 зазначені акт та рахунок на оплату, відповідач у встановлений пунктом 4.9. Договору строк (протягом 2 (двох) робочих днів) не підписав його, а також не направив позивачу обґрунтованої відмови від підпису, а також в порушення п. 4.7 договору не оплатив отримані послуги.

З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач відмовився від підпису Акту надання послуг і не надав письмового обґрунтування відмови від підпису такого Акту протягом 2 робочих днів з дня його отримання відповідно до вимог пунктів 4.9. Договору, суд вважає, що підписаний позивачем в односторонньому порядку Акт наданих послуг № 410 від 30.04.2019 за квітень 2019 року на суму 30 272, 92 грн є підставою для його оплати відповідачем в порядку п. 4.7, 4.14 Договору.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано не погодився із доводами відповідача про неналежне виконання Виконавцем зобов'язань, що виявились у неконтрольованому розсиланні (спам-розсилки) повідомлень, оскільки такі посилання за матеріалами переписки між сторонами стосуються надання послуг з розсилки смс-повідомлень, в той час як спірні правовідносини ґрунтуються на умовах Договору, Додаткової угоди № 1 до Договору щодо розсилання повідомлень за допомогою програмного продукту Viber.

При цьому, суд встановив, що відповідач у електронному листі на адресу позивача від 08.05.2019 (12:38) повідомив останнього: "Как я уже говорил ранее абсурдной представляется ситуация, в которой около 1 000 человек в РФ получили больше чем 50 смс на свой мобильный и не пожаловались на работу сервиса напрямую в службу поддержки или в Роскомнадзор. Поэтому ставим под сомнения Вашу аналитику и также считаем Вашим техническим упущением отсутствие ограничений на количество отправленных смс на один абонентский номер. В подтверждении своих слов также прилагаю снимки интерфейса нашего сервиса Fex.net, которые подтверждают отсутствие "наших рекордсменов рассылок" в базе пользователей. И так по всей тысяче пользователей. Учитывая сказаное выше и динамику отправки смс в марте месяце мы готовы оплатить затраты в апреле в расчете на количество обслуженных уникальных номеров, то есть:

1. Март: на 26 330 уникальных номеров было отправлено 54 497 смс. Общая сумма затрат составила 58863,92 грн, то есть средняя стоимость "обслуживание" 1 уникального номера получилась 2,24 грн.

2. Апрель: На 13 725 уникальных номеров было отправлено 239 937 смс. Таким образом учитывая динамику Марта месяца исходя из стоимости обслуживания 1 уникального номера сумма затрат должна приблизительно составлять 13 725 уникальных номеров * 2,24 грн = 30 744 грн.

Идентичной является ситуация и по Вайберу так в марте было отправлено 75 166 сообщений на общую сумму 30 924,80 грн, в апреле отправлено 48 416 сообщений на общую сумму 30 272,92 грн. То есть, при отправке в 1,5 раза меньшего количество сообщений сумма затрат осталась неизменной. Тем не менее учитывая "географический разброс" мы согласны с заявленной стоимостью (так как данная аналитика соответствует объективной реальности). Таким образом, мы согласны оплатить "адекватную стоимость" ваших услуг за апрель в размере 30 744 грн (смс) + 30 272,92 грн (Вайбер) = 61 016,92 грн".

Тобто, фактично відповідач погодив заявлений до сплати розмір послуг з розсилки повідомлень за допомогою програмного продукту Viber, на який і був оформлений акт надання послуг № 410 від 30.04.2019 та виписаний рахунок на оплату № 468 від 30.04.2019.

Також, суд ураховує, що відповідач жодним чином не заперечує кількість відправлених (доставлених) повідомлень та тариф, який був застосований позивачем при обрахунку наданих послуг у квітні 2019 року.

Одночасно, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що отримавши 08.05.2019 від позивача спірний Акт № 410 від 30.04.2019, відповідач дотримався установленої умовами пунктів 4.9. Договору процедури та у визначений строк надіслав позивачу письмове обґрунтування відмови від підпису акту надання послуг.

Таким чином, проаналізувавши надані відповідачем документи про виявлені ним розбіжності між даними виконавця та замовника під час надання послуг за спірним Договором, а саме електронну переписку між представниками сторін, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вони не стосуються спірних правовідносин за Договором (містять заперечення щодо послуг за іншим договором про надсилання смс-повідомлень) та жодним чином не нівелюють обов'язок відповідача по сплаті наданих позивачем послуг.

Крім того, колегія суддів зазнчає, що за змістом статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з положеннями статті 193 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалось вище, пунктом 4.7. Договору було передбачено, що замовник зобов'язується оплачувати Послуги шляхом перерахування суми оплати за Послуги на розрахунковий рахунок Виконавця до 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за Звітним , у розмірі 100% (ста відсотків) від вартості Послуг за попередній звітний період.

Таким чином, отримавши 08.05.2019 від позивача Акт надання послуг № 410 від 30.04.2019 та рахунок № 468 від 30.04.2019 на суму 30 272, 92 грн, відповідач був зобов'язаний оплатити його у строк до 20.05.2019 включно.

Проте, взяті на себе зобов'язання відповідач належним чином не виконав, унаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 30 272, 92 грн, докази погашення якої матеріали справи не містять, існує на момент розгляду справи в суді, а відтак має бути стягнута з відповідача в судовому порядку.

Що стосується заявлених позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 6 105, 66 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник увважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями частини 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з цим, судом першої інстанції було ураховано, що відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

За умовами п. 5.12 Договору у разі несвоєчасного виконання Замовником зобов'язань щодо оплати Виконавець має право вимагати від Замовника сплати пені у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Як убачається з розрахунку пені, позивачем нарахована пеня згідно умов п. 5.12 Договору за несвоєчасну оплату послуг за березень 2019 року в сумі 2 230, 61 грн за період з 21.04.2019 по 02.10.2019 з урахуванням часткової сплати протягом вересня-жовтня 2019 згідно з платіжними дорученнями № 895 від 11.09.2019 на суму 10 000, 00 грн, № 903 від 24.09.2019 на суму 10 000, 00 грн, № 917 від 02.10.2019 на суму 10 924, 80 грн.

Пеня за несвоєчасну оплату послуг за квітень 2019 року нарахована в сумі 2 539, 20 грн за період з 21.05.2019 по 19.12.2019 з урахуванням присічного шестимісячного строку встановленого ст. 232 Господарського кодексу України.

Пеня за несвоєчасну оплату послуг за травень 2019 року нарахована в сумі 850, 76 грн за період з 21.06.2019 по 09.10.2019 з урахуванням сплати послуг згідно з платіжним дорученням № 927 від 09.10.2019 на суму 16 482, 52 грн.

Пеня за несвоєчасну оплату послуг за червень 2019 року нарахована в сумі 485, 09 грн за період з 21.07.2019 по 16.10.2019 з урахуванням сплати послуг згідно з платіжним дорученням № 930 від 16.10.2019 на суму 12 000, 00 грн.

Судом було перевірено розрахунок, який наданий позивачем та установлено, що він є арифметично невірним та таким, що не відповідає положенням чинного законодавства, оскільки не ураховує зменшення суми заборгованості в день здійснення відповідачем часткової оплати, унаслідок чого нарахування пені проведено позивачем помилково на більшу суму заборгованості, аніж фактично існувала в цей день.

Так, згідно з частиною другою статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини першої статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Як зазначалось вище, згідно з положеннями частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Правовий аналіз указаних норм матеріального права свідчить про те, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобов`язання, а день фактичної оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.

У той же час, із наданого позивачем розрахунку пені судом установлено, що він був здійснений з урахуванням дня, в який відбулася оплата наданих послуг, що суперечить нормам чинного законодавства.

Судом першої інстанції було здійснено перерахунок пені та установлено, що її вірний розмір складає 6 078, 82 грн, з чим і погоджується апеляційна інстанція.

Крім того, судом апеляційної інстанції установлено, що позивачем у суді першої інстанції було заявлено вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката у сумі 6 560, 13 грн.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Як зазначено у ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вищенаведеного часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката пропорційно задоволеній частині позову в сумі 6 555, 29 грн.

Щодо доводів Товариства з обмеженою відповідальністю "Відео Галерея", наведених у апеляційній скарзі, про невмотивованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, слід зазначити наступне.

Європейський суд з прав людини у справах "Руїс Торіха проти Іспанії", "Суомінен проти Фінляндії", "Гірвісаарі проти Фінляндії" неодноразово наголошував на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши висновків про часткове задоволення позову, тому твердження скаржника про їх невмотивованість є безпідставними.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду м. Києва від 27.03.2020 у справі №910/18248/19 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України покласти відповідача.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Відео Галерея" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2020 у справі у справі № 910/18248/19 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 11.06.2020.

Головуючий суддя В.В.Андрієнко

Судді С.А. Пашкіна

С.І. Буравльов