Постанова

від 10.06.2020 по справі 910/3432/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2020 р. Справа№ 910/3432/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Кропивної Л.В.

Зубець Л.П.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від відповідача: Чернюшок М.І. - представник за наказом № 3-ОД від 22.01.2020

від інших учасників судового процесу: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Укрпромвпровадження

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2020, повний текст якого складений 18.03.2020

у справі № 910/3432/19 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Укрпромвпровадження

до Антимонопольного комітету України

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Маркетінвестгруп

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Локомотивремсервіс

про визнання частково недійсним рішення № 749-р від 20.12.2018

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 749-р від 20.12.2018, в частині пунктів 1, 3, 7, 9, 10, 12 резолютивної частини, щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Укрпромвпровадження .

У обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що при прийнятті даного рішення відповідач неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні, не відповідають фактичним обставинам та нормам права.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2020, повний текст якого складений 18.03.2020, у справі № 910/3432/19 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що, з огляду на те, що з цим позовом позивач до суду звернувся 19.03.2019, а оспорюване рішення отримав 08.01.2019, позивачем при зверненні до суду з цим позовом пропущено визначений ст. 60 Закону України Про захист економічної конкуренції двомісячний строк оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України, який є присічними та відновленню не підлягає.

Щодо посилань позивача на те, що вказаний строк ним пропущений не був, оскільки вперше до суду з заявою про оскарження рішення Антимонопольного комітету України від 20.12.2018 № 749-р Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу позивач звернувся 07.03.2019 у рамках справи № 910/595/19, як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, судом першої інстанції зазначено про те, що:

- позивач у даній справі 07.03.2019 звертався в рамках справи № 910/595/19 із позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 20.12.2018 № 749-р Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу , проте Господарським судом міста Києва відповідна позовна заява та додані до неї документи були повернуті заявнику, про що постановлено відповідну ухвалу від 12.03.2019, в якій суд навів мотиви прийнятих процесуальних рішень;

- водночас, у відповідності до положень процесуального закону позовна заява вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду у випадку, якщо така позовна заява була залишена без руху, та якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом;

- оскільки позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 20.12.2018 № 749-р Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу , подана в рамках справи № 910/595/19, була повернута заявнику з підстав недотримання останнім процесуальних положень ст. 49 ГПК України, а не була залишена без руху, а позовна заява про оскарження рішення Антимонопольного комітету України від 20.12.2018 № 749-р Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу у даній справі подана позивачем лише 19.03.2019, у суду відсутні процесуальні підстави для висновку що позовна заява позивача у даній справі була подано до суду 07.03.2019.

Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Укрпромвпровадження звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2020 у справі № 910/3432/19 і ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 749-р від 20.12.2018 в частині пунктів 1, 3, 7, 9, 10, 12 резолютивної частини щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Укрпромвпровадження .

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оспорюване рішення суду першої інстанції є необґрунтованим і прийнятим за неповно встановлених обставин, які мають значення для справи.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач послався на те, що виходячи з положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, позивач має право на оскарження рішення відповідача у розумні строки, а обмеження цього права із застосуванням надмірного формалізму призведе до порушення прав позивача на доступ до правосуддя і справедливий суд.

Крім того, апелянт послався на ті ж саме обставини, що і при зверненні до суду першої інстанції з цим позовом, а саме на те, що при прийнятті даного рішення відповідач неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні, не відповідають фактичним обставинам та нормам права.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2020 справа № 910/3432/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.

При дослідженні матеріалів справи та апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що подана заявником апеляційна скарга не відповідає вимогам ст. 258 ГПК України, оскільки заявником до апеляційної скарги не додано доказів про надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів листом з описом вкладення третій особі 1 - Товариству з обмеженою відповідальністю Маркетінвестгруп та третій особі 2 - Товариству з обмеженою відповідальністю Локомотивремсервіс , з огляду на що ухвалою суду від 24.04.2020 апеляційну скаргу залишено без руху, апелянту надано час для усунення недоліків шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали доказів про надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів листом з описом вкладення третій особі 1 та третій особі 2.

08.05.2020 від апелянта через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано фіскальні чеки, накладна № 0214900310900, накладна № 0214900310935 та описи вкладення як докази на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів третій особі 1 та третій особі 2.

З огляду на вказані обставини, ухвалою від 12.05.2020:

- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Укрпромвпровадження на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2020 у справі № 910/3432/19;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 03.06.2020;

- учасникам процесу роз`яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- призначено справу № 910/3432/19 до розгляду на 10.06.2020 о 15:00;

- учасників судового процесу попереджено, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою в розгляді апеляційної скарги.

04.06.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (направлений до суду 03.06.2020 - примітка суду), в якому відповідач, з посиланням на пропуск позивачем встановленого ст. 60 Закону України Про захист економічної конкуренції двомісячного строку оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розпорядженням № 09.1-08/1584/20 від 09.06.2019, у зв`язку перебуванням судді Мартюк А.І., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/3432/19.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2020 справа № 910/3432/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Кропивна Л.В.

Ухвалою від 10.06.2020 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Кропивна Л.В. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Укрпромвпровадження на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2020 у справі № 910/3432/19 прийнято до свого провадження.

09.06.2020 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в судовому засіданні, в якому позивач, з посиланням на перебування єдиного юрисконсульта у відпустці та неможливості знайти йому заміну для представництва у суді, просить відкласти розгляд справи в судовому засіданні на інший термін.

За приписами ч. 11 ст. 270 ГПК України, яка встановлює порядок розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Порадившись на місці, колегія суддів не зійшла підстав для задоволення поданого позивачем клопотання, оскільки за приписами ч. 3 ст. 256 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), а відтак, представником позивача є його керівник, доказів неможливості взяти участь в судовому засіданні якого суду не надано.

Крім того, колегія суддів враховує і те, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження вказаних у клопотанні обставин, зокрема щодо наявності у позивача лише одного повноважного представника - юрисконсульта та перебування вказаної особи у відпустці.

До того ж, участь представників в судовому засіданні не була визнана обов`язковою, а власну правову позицію позивач виклав апеляційній скарзі.

Станом на 10.06.2020 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Позивач та третя особи представників в судове засідання не направили, третя особи про причини неявки представників в судове засідання не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача та третіх осіб за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

Рішенням Антимонопольного комітету України Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу № 749-р від 20.12.2018 (а.с.16-42 т.1) (далі Рішення):

- визнано, що третя особа 1 і позивач вчинили порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України Про захист економічної конкуренції , у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю - вальниці/підшипники кулькові чи роликові (підшипники) [оголошення № 122079, оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу, бюлетень від 28.04.2015 № 242 (28.04.2015)], проведених державним підприємством Одеська залізниця (п. 1 резолютивної частини Рішення);

- за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини Рішення, на позивача накладено штраф у розмірі 100 485, 00 гривень (п. 3 резолютивної частини Рішення);

- визнано, що третя особа 1 та позивача вчинили порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України Про захист економічної конкуренції , у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю - вальниці/підшипники кулькові чи роликові (підшипники) [оголошення № 188192, оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу, бюлетень від 31.08.2015 № 325 (31.08.2015)], проведених Державним територіально-галузевим об`єднанням Південно-Західна залізниця (п. 7 резолютивної частини Рішення);

- за порушення, зазначене в пункті 7 резолютивної частини Рішення, на позивача накладено штраф у розмірі 269 535, 00 гривень (п. 9 резолютивної частини Рішення);

- визнано, що третя особа 1, третя особа 2 та позивач вчинили порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України Про захист економічної конкуренції , у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю - вальниці/підшипники кулькові чи роликові (підшипники кочення) [оголошення № 012979, оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу, бюлетень від 20.01.2016 № 12 (20.01.2016)], проведених регіональною філією Південна залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (п. 10 резолютивної частини Рішення);

- за порушення, зазначене в пункті 10 резолютивної частини Рішення, на позивача накладено штраф у розмірі 27 216, 00 гривень (п. 12 резолютивної частини Рішення).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просить визнати недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 749-р від 20.12.2018, в частині пунктів 1, 3, 7, 9, 10, 12 резолютивної частини, які стосуються позивача.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про Антимонопольний комітет України (далі Закон) Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 7 Закону визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами, приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

Рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (ч. 2 ст. 60 Закону України Про захист економічної конкуренції ).

Частиною 1 ст. 60 Закону України Про захист економічної конкуренції встановлено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

З матеріалів справи слідує, що копію Рішення відповідачем позивачу було направлено разом із супровідним листом № 143-26/13/01-17600 від 28.12.2018 та отримано позивачем 08.01.2019, що підтверджується відміткою в рекомендованому повідомлені про вручення поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором № 0303508617421, належним чином засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 52 т. 1). Вказаний факт позивачем не заперечується.

Отже, з відповідним позовом про оскарження Рішення позивач мав право звернутися до суду з врахуванням святкових та вихідних днів в строк до 11.03.2019 включно (враховуючи, що 08.03.2019, 09.03.2019 та 10.03.2019 були неробочими днями), в той час як з цим позовом позивач звернувся 19.03.2019 про що свідчить відмітка канцелярії суду на позовній заяві.

Водночас визначений ч. 1 ст. 60 Закону України Про захист економічної конкуренції строк оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України є присічними та відновленню не підлягає, а закінчення присічного строку, незалежно від причини його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України та його органів.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі № 922/4646/16.

У п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства № 15 від 26.12.2011 судам роз`яснено, що у застосуванні припису частини першої статті 60 Закону України Про захист економічної конкуренції слід враховувати таке:

- за цими приписами передбачені ними строки оскарження рішень органу Антимонопольного комітету України не може бути відновлено;

- таким чином, зазначені строки є присічними. Встановлена Цивільним кодексом України позовна давність до відповідних правовідносин не застосовується, так само як і в оскарженні розпоряджень Антимонопольного комітету України та його органів;

- аналогічним чином вирішується й питання щодо строків оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України, прийнятих у справах про недобросовісну конкуренцію;

- закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення (розпорядження) Антимонопольного комітету України та його органів.

Щодо посилань позивача на те, що вказаний строк на оскарження Рішення ним пропущено не було, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності таких посилань з огляду на таке.

У обґрунтування вказаної позиції позивач посилається на те, що з відповідним позовом про оскарження Рішення в частині, що його стосується, позивач вперше звернувся 07.03.2019 у рамках справи № 910/595/19 як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

З матеріалів справи слідує, що позивач у цій справі дійсно 07.03.2019 звертався в рамках справи № 910/595/19 із позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 20.12.2018 № 749-р Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу , проте ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2019 відповідна позовна заява та додані до неї документи були повернуті заявнику, з посиланням на те, що третьою особою в її заяві були заявлені позовні вимоги, які знаходилися поза предметом позову у справі № 910/595/19.

При цьому ГПК України визначено таке:

- треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження (ч. 1 ст. 49);

- до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу (ч.5 ст. 49);

- зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу (ч.ч.4, 5 ст. 180);

- суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч. 1 ст. 174);

- якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (ч. 3, 4 ст. 174).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, виходячи з положень ГПК України, позовна заява вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду у випадку, якщо така позовна заява була залишена без руху, та якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.

Водночас позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору (позивача у цій справі № 910/3234/19), про визнання недійсним Рішення, подана в рамках справи № 910/595/19, була повернута заявнику з підстав недотримання останнім процесуальних положень ст. 49 ГПК України, а не була залишена без руху та прийнята до розгляду, з огляду на що її можна було б визнати поданою саме 07.03.2019.

Отже, враховуючи, що у цій справі № 910/3234/19 позовна заява була подана позивачем лише 19.03.2019, у суду відсутні процесуальні підстави для висновку що позовна заява позивача у даній справі була подано до суду 07.03.2019.

З огляду на обставини, які викладені вище, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем у цій справі було пропущено строк оскарження Рішення, з огляду на що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Щодо посилань позивача на те, що виходячи з положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, позивач має право на оскарження рішення відповідача у розумні строки, а обмеження цього права із застосуванням надмірного формалізму призведе до порушення прав позивача на доступ до правосуддя і справедливий суд, слід зазначити про те, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі Мушта проти України зазначено: право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006) вказав на те, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У цій справі колегія суддів вважає, що апелянтові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у цій справі.

Також колегія суддів зауважує позивачеві на тому, що спірне Рішення в частині пунктів 1, 2, 4, 6, 7, 8, 10, 11 його резолютивної частини було предметом оскарження в суді у справі № 910/595/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Маркетінвестгруп до Антимонопольного комітету України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Укрпромвпровадження та Товариство з обмеженою відповідальністю Локомотивремсервіс , рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2020 у якій в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Зі змісту вказаних судових рішень слідує, що позов обґрунтовано фактично тими ж підставами, що й поданий у цій справі № 910/3432/19 позов, а саме тим, що Антимонопольний комітет України неповно з`ясував усі обставини справи та дійшов необґрунтованих висновків про погодженість дій Товариства з обмеженою відповідальністю Маркетінвестгруп та Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Укрпромвпровадження та Товариства з обмеженою відповідальністю Локомотивремсервіс , а відтак, незважаючи на те, що предметом оскарження у цій справі № 910/3432/19 та у справі № 910/595/19 не цілком однакові пункти резолютивної частини Рішення (у вказаних справах оскаржуються пункти, які стосуються кожного з позивачів - примітка суду), проте доводам щодо необґрунтованості висновків Антимонопольного комітету України про погодженість дій всіх осіб, щодо яких було винесено Рішення, судами фактично вже було надано оцінку.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Укрпромвпровадження задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2020 у справі № 910/3432/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 ГПК України всі судові витрати по справі, а саме, витрати позивача по сплаті судового збору за подачу позову та апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Укрпромвпровадження на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2020 у справі № 910/3432/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2020 у справі № 910/3432/19 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/3432/19.

Повний текст постанови складено: 10.06.2020

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.В. Кропивна

Л.П. Зубець