Рішення

від 11.06.2020 по справі 140/2154/20

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2020 року ЛуцькСправа № 140/2154/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Веселка Тойс до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Веселка Тойс (далі - ТзОВ Веселка Тойс , позивач) звернулося в суд з позовом до Поліської митниці Держмитслужби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 13.12.2019 року № UA204000/2019/300008/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач придбав у компанії MARMAT S.C. інвентар для гри на свіжому повітрі, іграшки для дітей з пластмаси. Ha замовлення покупця про поставку партії товару продавцем 13.11.2019 виставлено рахунок-проформу на суму 22549,60 злотих. Платіжним дорученням №3 від 21.11.2019 покупець перерахував на банківський рахунок покупця вказані кошти. Митним брокером 11.12.2019 було подано електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA204120/2019/301350, згідно якої задекларовано ввезення в Україну TзOB Веселка Тойс в митному режимі імпорт товару з 11 найменувань за трьома товарними позиціями загальною фактурною вартістю 22549,60 злотих, що становить 137918,90 грн. згідно курсу HБУ на дату декларування. Під час декларування митний брокер заявив загальну митну вартість товару на рівні 139355,90 грн. До складових митної вартості (окрім фактурної вартості) декларантом додано вартість транспортування товару від місця завантаження до місця ввезення в Україну. Інших витрат (складових митної вартості) позивач не поніс і не додавав до фактурної ціни. Представник позивача вказує, що визначення митної вартості товару здійснювалось декларантом за основним методом - за ціною контракту.

Однак, рішенням Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA204000/2019/300008/2 від 13.12.2019 відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості товару та митну вартість товару визначено (скориговано) згідно положень статті 59 Митного кодексу України на основі раніше визнаної митними органами митної вартості згідно MД від 06.11.2019 №UA125250/2019/812642 та від 22.11.2019 №UА100210/2019/766598.

Представник позивача вважає вищевказане рішення відповідача протиправним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно прийняте всупереч положенням статей 49, 57, 58 МК України, без дотримання умов, передбачених частинами другою і третьою статті 53, частиною шостою статті 54, статті 55, 59 МК України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи. Висновки відповідача у рішенні про наявність розбіжностей у поданих документах не відповідають фактичним обставинам декларування та підтвердження заявленої митної вартості. Наведена у рішенні інформація, якою володіє відповідач, щодо іншої митної вартості ідентичного товару, не може бути підставою для відмови у визнанні заявленої позивачем митної вартості, оскільки відповідач не навів у оскаржуваному рішенні, окрім дати і номера порівнюваної декларації, жодної інформації про співпадіння або не співпадання комерційних рівнів порівнюваних декларувань та про проведені коригування, якщо такі рівні нe співпадають. Також у рішенні відсутні відомості про схожість чи значну розбіжність щодо включених витрат на транспортування у порівнюваних деклараціях.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача вважає що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки до митного оформлення декларантом не надано документи, які підтверджують факт здійснення оплати за придбаний товар. Крім того, під час аналізу додатково поданих документів встановлено, що надане декларантом платіжне доручення не можливо однозначно прив`язати до даної партії товару, оскільки відсутнє посилання на проформу та специфікацію. Додатково зазначає, що переказ коштів здійснений пізніше терміну, встановленого у фактурі-проформі, також відсутні відмітки банку щодо підтвердження переказу коштів. Також вказує, що наданий документ CENNIK DLA FIRMY VESELKA TOYS 2019/2020 не можна розглядати в якості прейскуранта (прайс-листа) виробника для незалежного кола покупців на весь асортимент товарів, оскільки цей документ містить інформацію щодо цін 11 найменувань для ТзОВ Веселка Тойс . Також у даному документі відсутні відомості щодо загальних умов продажу, а кількість найменувань не відповідає переліку асортименту товарів, інформація щодо яких міститься у наданому декларантом каталозі товарів фірми-виробника. Враховуючи вищевказані обставини Поліською митницею Держмитслужби було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару. З наведених підстав представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 10.11.2019 між MARMAT S.C. та ТзОВ Веселка Тойс було укладено контракт №1015, згідно якого постачальник поставляє згідно з цим контрактом товари на умовах зазначених нижче. Перелік товарів, що поставляється належить відзначити в додатках або інвойсах до цього контракту (а.с.20-23).

11.12.2019 декларантом позивача було подано Поліській митниці Держмитслужби митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA204120/2019/301350 та комплект документів для митного оформлення ввезеного на територію України товару, а саме: інвентар та обладнання для гри на свіжому повітрі, із пластмаси; іграшки для дітей з пластмаси; інвентар для гри на свіжому повітрі, лижі. Митну вартість зазначеного товару визначено за основним методом, при чому фактурну вартість зазначено у розмірі 22549,60 злотих, що згідно курсу становить 137918,90 грн., а загальну митну вартість у розмірі 139355,90 грн. (а.с.17-19).

Митним органом декларанту було надіслано електронне повідомлення, зі змісту якого вбачається, що подані декларантом до митного оформлення товару документи містять розбіжності. До митного оформлення декларантом не надані документи, які підтверджують факт здійснення оплати за придбаний товар. Крім того, митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів, a саме рівні митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких проведено за митними деклараціями від 06.11.2019 №UA125250/2019/812642 тa від 22.11.2019 №100210/2019/766598. Враховуючи вищезазначене, митницею витребувано додаткові документи, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товарів на заявлених комерційних умовах поставки товару; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товарів; 3) підтвердження попередньої оплати за відвантажений товар; 4) висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Крім того повідомлено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (а.с.32-33).

Декларант позивача надіслав митному органу платіжне доручення №3 від 21.11.2019 про здійснену оплату товару, прайс-лист та каталог виробника, а також повідомив митний орган про відсутність інших документів.

13.12.2019 митниця прийняла рішення №UA204000/2019/300008/2 про коригування митної вартості товарів (а.с.13-14).

У графі 33 вказаного рішення зазначено, що митна вартість товарів №1-3 не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та за рівнем, визначеним декларантом, у зв`язку з: відсутністю у поданих до митного оформлення документах належних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена (підлягає сплаті) за ці товари, а саме: згідно Розділу Условия оплаты контракту від 10.11.2019 №1015 Пoкyпaтeль пpoизвoдит предплату за товар в течении 14 календарных дней с момента выставления счета на оплату... Сумма, условия и валюта оплаты должны быть указаны в приложении и/или инвойсе для каждой конкретной поставки. До митного оформлення декларантом надана фактура-проформа від 13.11.2019 nrFPF/57/2019, яка містить інформацію щодо умов оплати: переказ в строк до 20.11.2019, до митного оформлення декларантом не надані документи, які підтверджують факт здійснення оплати за придбаний товар. Додатково надане декларантом платіжне доручення №3 від 21.11.2019 неможливо однозначно прив`язати до даної партії товару, оскільки відсутнє посилання на проформу та специфікацію, переказ коштів здійснений пізніше терміну, встановленого у фактурі-проформі від 13.11.2019 nrFPF/57/2019, відсутні відмітки банку щодо підтвердження переказу коштів.

Крім того вказано, що додатково наданий декларантом документ CENNIK DLA FIRMY VESELKA TOYS 2019/2020 не можна розглядати в якості прейскуранта (прайс-листа) виробника для незалежного кола покупців на весь асортимент товарів, оскільки цей документ містить інформацію щодо цін 11 найменувань для ТзОВ Веселка Тойс , відсутні відомості щодо загальних умов продажу та кількість найменувань в документі не відповідає переліку асортименту товарів, інформація щодо яких міститься у наданому декларантом каталозі товарів виробника.

Також зазначено, що митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів, a саме рівні митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких проведено за митними деклараціями від 06.11.2019 №UA125250/2019/812642 тa від 22.11.2019 №100210/2019/766598.

За результатом проведеної відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК України консультації з декларантом митну вартість товарів №1-3 скориговано із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно положень статті 59 МК України, що базується на положеннях статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі та Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Митну вартість імпортованих товарів визначено на основі раніше визнаних органами доходів і зборів митних вартостей на ідентичні товари згідно МД від 06.11.2019 №UA125250/2019/812642 (товари №1-3) та від 22.11.2019 №100210/2019/766598 (товар №3) із врахуванням найменувань, кількості, наданих декларантом відомостей щодо вартості товарів, пов`язаних із перевезенням товарів у міжнародному сполученні.

Зазначене рішення слугувало підставою для видання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2019/30009. У цій же картці відмови митний орган роз`яснив вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: провести декларування товарів відповідно до положень статті 257 МК України, здійснити коригування заявленої митної вартості відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів від 13.12.2019 №UA204000/2019/300008/2 з урахуванням положень частин четвертої, сьомої статті 55 МК України (а.с.15-16).

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України від 13.03.2012 року №4495-VІ.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до статті 54 МК України Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, а саме інвентар та обладнання для гри на свіжому повітрі, із пластмаси; іграшки для дітей з пластмаси; інвентар для гри на свіжому повітрі, лижі та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Так, до митної декларації №UA204120/2019/301350 декларантом було додано, зокрема: контракт №1015 від 10.11.2019; рахунок-проформа №FPF/57/2019 від 13.11.2019; Інвойс №FA/1228/2019 від 09.12.2019; специфікація до Інвойсу №FA/1228/2019 від 09.12.2019; транспортні (перевізні) документи.

Крім того, додатково на вимогу митниці декларантом надано відповідачу платіжне доручення №3 від 21.11.2019 про перерахування ТзОВ Веселка Тойс на банківський рахунок покупця коштів у сумі 22549,60 злотих.

Враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12.03.2019 року у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 року у справі № 820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з електронного повідомлення митного органу, направленого декларанту, митниця вказала, що подані декларантом документи містять розбіжності. До митного оформлення декларантом не надано документи, які підтверджують факт здійснення оплати за придбаний товар. Крім того, вказано, що митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів, а саме рівні митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких проведено за митними деклараціями від 06.11.2019 №UA125250/2019/812642 тa від 22.11.2019 №100210/2019/766598.

Однак, з наведеним твердженням митниці суд не погоджується, оскільки подані декларантом документи не містять розбіжностей щодо ціни товару та визначеної митної вартості, оскільки вартість товару, зазначена у рахунку-проформі №FPF/57/2019 від 13.11.2019 та становить 22549,60 злотих, що збігається із вартістю вказаною у митній декларації №UA204120/2019/301350.

Щодо наявності платіжних документів суд зазначає, що відсутність платіжних документів не впливає на визначення митної вартості, оскільки платіжні документи не є документами, які підтверджують вартість товару, а вони лише свідчать про оплату даних товарів. Разом з тим, такі документи були надані митному органу на його вимогу, а саме платіжне доручення №3 від 21.11.2019 про перерахування ТзОВ Веселка Тойс на банківський рахунок покупця коштів у сумі 22549,60 злотих. Відтак, доводи митниці про відсутність документів, що підтверджують факт оплати товару є безпідставними. Також суд звертає увагу, що згідно умов контракту №1015 від 10.11.2019 передоплата за товар здійснюється упродовж 14 календарних днів з моменту виставлення рахунку на оплату.

Крім того, суд вважає безпідставними твердження представника відповідача про те, що додатково надане декларантом платіжне доручення №3 від 21.11.2019 неможливо однозначно прив`язати до даної партії товару, оскільки платіжне доручення містить відомості про контракт №1015 від 10.11.2019 та суму, яка відповідає рахунку-проформі №FPF/57/2019 від 13.11.2019.

У свою чергу, суд звертає увагу, що згідно контракту №1015 від 10.11.2019 товар поставляється на умовах EXW - Санок, Польща. Умови EXW розуміються на основі Інкотермс 2010 . Крім того, покупець здійснює передоплату за товар протягом 14 календарних днів з моменту виставлення рахунку на оплату.

Правила Інкотермс - це офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, які полегшують ведення міжнародної торгівлі. Посилання на правила Інкотермс у договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов`язки сторін і зменшує ризик юридичних ускладнень, тому що дозволяє значною мірою усунути невизначеність, пов`язану з неоднаковою інтерпретацією таких термінів у різних країнах.

Термін EXW означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і сплатити перевезення від підприємства продавця до пункту призначення, включаючи вантаження, отримати експортні ліцензії, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника. Всі ризики випадкового псування і загибелі товару, починаючи з моменту надання його продавцем (експортером), несе покупець.

Таким чином, твердження представника відповідача про неможливість однозначно прив`язати до даної партії товару платіжне доручення №3 від 21.11.2019 суд не бере до уваги, оскільки поставка товару здійснювалась на умовах EXW Інкотермс 2010 , крім того, згідно з умовами контракту покупець здійснює передоплату за придбаний товар. А тому, у випадку не оплати покупцем товару, продавець не надав би у розпорядження покупця даний товар.

У свою чергу, суд не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів. Зокрема, відповідач зазначив про необхідність подання висновків про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. З даного приводу суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відсутність висновків про вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Щодо витребуваної у електронному повідомленні виписки з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товарів на заявлених комерційних умовах поставки товару, то відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані дані документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, посадовою особою митного органу зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору у зв`язку з відсутністю у поданих до митного оформлення документах належних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена (підлягає сплаті) за ці товари, а також не наданням додаткових документів, витребуваних митницею. Однак, суд звертає увагу, що у оскаржуваному рішенні відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Крім того, враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16 та 13 червня 2019 року у справі № 820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 Митного кодексу України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 року в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номери та дати митних декларацій на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.

На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Щодо митних декларацій 06.11.2019 №UA125250/2019/812642 тa від 22.11.2019 №100210/2019/766598, які були використані відповідачем для визначення митної вартості при прийнятті спірного рішення, суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. Крім того, як вбачається із наданих митних декларацій поставка товару здійснювалась на інших умовах поставки, а саме FCA. У свою чергу, базис поставки FCA Інкотермс 2010 , на відміну від умов поставки EXW, покладає на продавця обов`язки щодо завантаження товару на транспорт в місці відправлення та по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості.

Крім того, суд звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відповідно до частини третьої статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Згідно з частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Враховуючи вищезазначене, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 13.12.2019 №UA204000/2019/300008/2 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати, а позов задовольнити.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29) .

Крім того, відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 2102,00 грн., сплачений відповідно до квитанції від 23.01.2020 0.0.1593521089 (а.с.10).

Керуючись статтями 243, 245, 246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Поліської митниці Держмитслужби від 13 грудня 2019 року № UA204000/2019/300008/2 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Соборна, 104, ідентифікаційний код 43350097) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Веселка Тойс (43000, Волинська область, місто Луцьк, проспект Відродження, 49А, секція 602, ідентифікаційний код 43237362) судовий збір у розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень КАС України.

Головуючий-суддя О. О. Андрусенко