Постанова

від 23.02.2021 по справі 140/2154/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 140/2154/20 пров. № А/857/10106/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Судової - Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року, прийняте суддею Андрусенко О.О. у місті Луцьку, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСЕЛКА ТОЙС до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару,-

встановив:

ТзОВ ВЕСЕЛКА ТОЙС (надалі - позивач) звернулося з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 13.12.2019 року № UA204000/2019/300008/2.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року позов задоволено.

Суд першої інстанції виходив з того, що подані декларантом документи не містять розбіжностей щодо ціни товару та визначеної митної вартості, оскільки вартість товару, зазначена у рахунку-проформі №FPF/57/2019 від 13.11.2019 та становить 22549,60 злотих, що збігається із вартістю вказаною у митній декларації №UA204120/2019/301350.

Безпідставними є твердження представника відповідача про те, що додатково надане декларантом платіжне доручення №3 від 21.11.2019 року неможливо однозначно прив`язати до даної партії товару, оскільки поставка товару здійснювалась на умовах EXW Інкотермс 2010 , крім того, згідно з умовами контракту покупець здійснює передоплату за придбаний товар.

Щодо витребуваної у електронному повідомленні виписки з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товарів на заявлених комерційних умовах поставки товару, то суд зазначив, що відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані дані документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Маються покликання на правові позиції Верховного Суду з приводу подібних правовідносин.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Поліська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу. Вважає, що ухвалене судом першої інстанції рішення не базується на нормах матеріального права, винесене з порушенням норм процесуального права в частинні повноти та необ`єктивності оцінки доказів, доводів та наданих пояснень по суті справи.

В апеляційній скарзі звертає увагу на те, що до митного оформлення декларантом надано фактуру - проформу від 13.11.2019 року №FPF/57/2019, яка містить інформацію щодо умов оплати, яка суперечить умовам контракту. Крім того, умови контракту не визначають такого додатку як фактура - проформа та можливості оплати за товар згідно такого документа.

Судом першої інстанції не досліджено, що позивачем надано копію платіжного доручення в іноземній валюті №3 від 21.11.2019 року, в графі 70 призначення платежу якого зазначено, що сплата коштів здійснюється як передплата по контракту №1015 від 10.11.2019 року. При цьому, покликання на інвойс, специфікацію відсутнє. Переказ коштів здійснений пізніше терміну, встановленого у фактурі - проформі від 13.11.2019 року №FPF/57/2019, а також відсутні відмітки банку щодо підтвердження переказу коштів.

Крім того, документ СENNIK DLA FIRMY VESELKA TOYS 2019/2020 не можна розглядати в якості прейскуранта, оскільки такий містить інформацію щодо цін 11 найменувань для ТзОВ ВЕСЕЛКА ТОЙС , відсутні відомості щодо загальних умов продажу, а кількість найменувань не відповідає переліку асортименту товарів.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 10.11.2019 року між MARMAT S.C. та ТзОВ ВЕСЕЛКА ТОЙС було укладено контракт №1015, згідно якого постачальник поставляє згідно з цим контрактом товари на умовах зазначених нижче. Перелік товарів, що поставляється належить відзначити в додатках або інвойсах до цього контракту (а.с.20-23).

11.12.2019 року декларантом позивача було подано Поліській митниці Держмитслужби митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA204120/2019/301350 та комплект документів для митного оформлення ввезеного на територію України товару, а саме: інвентар та обладнання для гри на свіжому повітрі, із пластмаси; іграшки для дітей з пластмаси; інвентар для гри на свіжому повітрі, лижі. Митну вартість зазначеного товару визначено за основним методом, при чому фактурну вартість зазначено у розмірі 22549,60 злотих, що згідно курсу становить 137918,90 грн., а загальну митну вартість у розмірі 139355,90 грн. (а.с.17-19).

Митним органом декларанту було надіслано електронне повідомлення, зі змісту якого вбачається, що подані декларантом до митного оформлення товару документи містять розбіжності. До митного оформлення декларантом не надані документи, які підтверджують факт здійснення оплати за придбаний товар. Крім того, митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів, a саме рівні митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких проведено за митними деклараціями від 06.11.2019 року №UA125250/2019/812642 тa від 22.11.2019 року №100210/2019/766598.

Враховуючи вищезазначене, митницею витребувано додаткові документи, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товарів на заявлених комерційних умовах поставки товару; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товарів; 3) підтвердження попередньої оплати за відвантажений товар; 4) висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Крім того повідомлено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (а.с.32-33).

Декларант позивача надіслав митному органу платіжне доручення №3 від 21.11.2019 року про здійснену оплату товару, прайс-лист та каталог виробника, а також повідомив митний орган про відсутність інших документів.

13.12.2019 року митниця прийняла рішення №UA204000/2019/300008/2 про коригування митної вартості товарів (а.с.13-14).

У графі 33 вказаного рішення зазначено, що митна вартість товарів №1-3 не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та за рівнем, визначеним декларантом, у зв`язку з: відсутністю у поданих до митного оформлення документах належних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена (підлягає сплаті) за ці товари, а саме: згідно Розділу условия оплаты контракту від 10.11.2019 року №1015 Пoкyпaтeль пpoизвoдит предплату за товар в течении 14 календарных дней с момента выставления счета на оплату... Сумма, условия и валюта оплаты должны быть указаны в приложении и/или инвойсе для каждой конкретной поставки . До митного оформлення декларантом надана фактура-проформа від 13.11.2019 року nrFPF/57/2019, яка містить інформацію щодо умов оплати: переказ в строк до 20.11.2019 року, до митного оформлення декларантом не надані документи, які підтверджують факт здійснення оплати за придбаний товар. Додатково надане декларантом платіжне доручення №3 від 21.11.2019 року неможливо однозначно прив`язати до даної партії товару, оскільки відсутнє посилання на проформу та специфікацію, переказ коштів здійснений пізніше терміну, встановленого у фактурі-проформі від 13.11.2019 року nrFPF/57/2019, відсутні відмітки банку щодо підтвердження переказу коштів.

Крім того вказано, що додатково наданий декларантом документ CENNIK DLA FIRMY VESELKA TOYS 2019/2020 не можна розглядати в якості прейскуранта (прайс-листа) виробника для незалежного кола покупців на весь асортимент товарів, оскільки цей документ містить інформацію щодо цін 11 найменувань для ТзОВ ВЕСЕЛКА ТОЙС , відсутні відомості щодо загальних умов продажу та кількість найменувань в документі не відповідає переліку асортименту товарів, інформація щодо яких міститься у наданому декларантом каталозі товарів виробника.

Також зазначено, що митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів, a саме рівні митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких проведено за митними деклараціями від 06.11.2019 року №UA125250/2019/812642 тa від 22.11.2019 №100210/2019/766598.

За результатом проведеної відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК України консультації з декларантом митну вартість товарів №1-3 скориговано із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно положень статті 59 МК України, що базується на положеннях статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі та Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Митну вартість імпортованих товарів визначено на основі раніше визнаних органами доходів і зборів митних вартостей на ідентичні товари згідно МД від 06.11.2019 року №UA125250/2019/812642 (товари №1-3) та від 22.11.2019 року №100210/2019/766598 (товар №3) із врахуванням найменувань, кількості, наданих декларантом відомостей щодо вартості товарів, пов`язаних із перевезенням товарів у міжнародному сполученні.

Зазначене рішення слугувало підставою для видання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2019/30009. У цій же картці відмови митний орган роз`яснив вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: провести декларування товарів відповідно до положень статті 257 МК України, здійснити коригування заявленої митної вартості відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів від 13.12.2019 року №UA204000/2019/300008/2 з урахуванням положень частин четвертої, сьомої статті 55 МК України (а.с.15-16).

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями частин 2 та 3 статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).

Щодо процедури консультацій між митним органом та декларантом, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Тобто Митний кодекс України встановлює обов`язковою письмову форму вимоги про надання додаткових документів.

При цьому витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, безпідставною є вимога митного органу надати висновки про вартісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, каталоги, специфікації, враховуючи те, що предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товарів не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Колегія суддів звертає увагу на те, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Зі змісту положень розділу ІІІ ( Митна вартість товарів та методи її визначення ) Митного кодексу України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 22 жовтня 2019 року (справа № 140/231/19).

Колегія суддів звертає увагу на те, що оплата за товар підтверджена рахунком-проформою від 13.11.2019 року nrFPF/57/2019 та інвойсом №FA/1228/2019 від 09.12.2019 року.

Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 року у справі №803/776/17 дійшов до висновку, що рахунок - фактура (інвойс) є фактично розрахунково платіжним документом, передбачає встановлення певних сум до оплати покупцеві за товар, що поставляється.

Вірним є висновок суду першої інстанції про те, що подані декларантом документи не містять розбіжностей щодо ціни товару та визначеної митної вартості, оскільки вартість товару, зазначена у рахунку-проформі №FPF/57/2019 від 13.11.2019 року та становить 22549,60 злотих, що збігається із вартістю вказаною у митній декларації №UA204120/2019/301350.

Покликання митного органу на те, що платіжне доручення №3 від 21.11.2019 року, додатково подане декларантом на вимогу митниці, неможливо прив`язати до даної партії товару, оскільки в ньому відсутнє посилання на проформу та специфікацію, переказ коштів здійснений пізніше та відсутні відмітки банку щодо підтвердження переказу коштів, не заслуговує на увагу суду з огляду на висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 20.02.2018 року за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно якого посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

З приводу зазначення у спірному рішенні того, що позивачем не надано документів, які б свідчили про факт оплати за придбаний товар, апеляційний суд враховує позицію Верховного Суду, викладено у постанові від 23 липня 2019 року у справі №1140/3242/18, де суд відхилив доводи митного органу про відсутність документів, що підтверджують оплату товару, як підставу виникнення сумнівів щодо митної вартості товару, оскільки у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

З урахуванням зазначених вище обставин колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до ч.8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваного товару із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 року в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем з урахуванням приписів ст. 53-55 МК України, було протиправно прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 13.12.2019 року № UA204000/2019/300008/2, відтак, таке підлягає до скасування.

Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року у справі №140/2154/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 23.02.2021 року.