Рішення

від 11.06.2020 по справі 160/3609/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2020 року Справа № 160/3609/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича за участі секретаря судового засіданняПіскун Я.В. за участі: представника позивача представника відповідача Войтенко К.В. Атрошенко В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " ФАЙНО ГРУП" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.12.2019 року №№ 0008410519, 0008460519, 0008450519, 0008470519, 0008510519

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 04.12.2019 року №№ 0008410519, 0008460519, 0008450519, 0008470519, 0008510519.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

висновок відповідача про завищення витрат за рахунок віднесення до їх складу сум у розмірі 1 711 137 грн., як відшкодування повіреному комісії банку, сплаченої ним під час перерахування коштів довірителю, є необґрунтованими та такими, що не відповідають приписами чинного законодавства: позивач на виконання укладених з третіми особами договорів сплачував на користь останніх належну винагороду та комісію банку під час перерахування коштів; через що позивач правомірно відніс вказані суми до складу витрат відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку та на підставі їх даних визначив фінансовий результат до оподаткування;

позивач не надавав безоплатно транспортні послуги третім особам, оскільки власними силами на виконання умов договорів, укладених з третіми особами, доставляв товар; позивач таким чином поніс витрати на збут товару;

у позивача відсутні об`єкти рухомого та/або нерухомого майна, які належали б на праві власності; позивач використовує майно на умовах оренди; таким чином висновок відповідача про не подання позивачем повідомлення на формою № 20-ОПП є необґрунтованим.

Ухвалою суду від 03.04.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовну з наступних підстав:

- позивач неправомірно відніс до витрат відшкодування комісії банку третім особам;

- за операціями з реалізації продукції за договорами доручення позивач зазнав збитків у розмірі 1 370 831,59 грн.; таким чином позивач свідомо здійснював збиткові операції з реалізації продукції шляхом укладення договорів доручення без прагнення отримати економічний ефект;

- позивач здійснював безоплатне надання послуг транспортування третім особам через що не нарахував податкові зобов`язання з ПДВ та не зареєстрував відповідні податкові накладні у ЄРПН;

- позивач не надав до податкового органу форму № 20-ОПП.

Ухвалою суду 11 червня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позову з підстав, які вказані у відзиві на позовну заяву.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Стосовно позивача проведена документальна планова виїзна перевірка з метою здійснення контролю за додержанням податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законодавством за період з 01.01.2016 по 30.06.2019.

Результати вказаної перевірки викладені в акті №8904/04-36-05-19/40195770 від 07.11.2019 року, копія якого міститься у матеріалах справи.

В Акті перевірки зроблено висновки про те, що ТОВ ФАЙНО ГРУП в перевіреному періоді порушено:

1)підпункти 14.1.36 та 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункт 44.1 статті 44 та підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 308005,0 грн., в тому числі за: 2017 рік на суму 238546 грн., III квартал 2018 року на суму 69459,0 грн., у зв`язку із заниженням фінансового результату до оподаткування за рахунок віднесення до складу витрат (адміністративних витрат) сум у розмірі 1 711 137,0 грн. як відшкодування Повіреному комісії банку, які на думку контролюючого органу не є адміністративними витратами або витратами, пов`язаними з господарською діяльністю Товариства;

2)підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14, пункт 185.1 статті 185, пункт 187.1 статті 187, пункт 188.1 статті 188, пункт 189.1 статті 189, пункт 198.5 статті 198 та пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу, що призвело до:

- заниження податку на додану вартість на загальну суму 96362,0 грн., в тому числі за: серпень 2017 року у розмірі 27351,0 грн. та вересень 2017 року у розмірі 69011,0 грн.,

- завищення від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 48200,0 грн. за червень 2019 року,

- необхідності застосування штрафних санкцій у розмірі 72281,0 грн., за відсутність складання та реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вказане на думку відповідача зумовлено заниженням податкових зобов`язань з податку на додану вартість (відсутність їх самостійного нарахування ТОВ ФАИНО ГРУП ) та відповідно необхідність за визначенням таких податкових зобов`язань скласти податкові накладні та зареєструвати їх в ЄРПН за придбаними транспортними послугами, які в подальшому надаються за безоплатній основі контрагентам (Повіреним) Товариства, тобто використовуються в неоподатковуваних операціях, суми податку на додану вартість за якими (транспортними г .слугами) попередньо (під час їх придбання) віднесена до складу податкового кредиту у розмірі 144 562,0 грн.;

3)підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу, в частині не подання до контролюючого органу відомостей, щодо використовуваних об`єктів у господарській діяльності за період з 01.01.2016 року по 30.06.2019 року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято та направлено позивачу податкові повідомлення - рішення від 04.12.2019 року №№:

0008410519 (грошове зобов`язання з податку на прибуток 308 005 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 77 001,25 грн.),

0008460519 (грошове зобов`язання з ПДВ у розмірі 96 362 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 24090,50 грн.),

0008450519 (сума завищеного значення з ПДВ у розмірі 48200 грн.),

0008470519 (сума штрафних санкцій з ПДВ у розмірі 72 281 грн.)

0008510519 (сума штрафних (фінансових) санкцій 510 грн.).

Стосовно висновків відповідача, викладених у акті перевірки стосовно завищення витрат за рахунок віднесення до їх складу сум у розмірі 1 711 137 грн. як відшкодування повіреним комісії банку, сплачених ними під час перерахування коштів довірителю, суд зазначає наступне.

Основною діяльністю позивача в перевіреному періоді (що також вказано у акті перевірки) було здійснення оптової торгівлі продуктами харчування (м`ясо птиці, ковбасні вироби, сир, продукт сирковий молоковмісний, молоко, йогурт, вершки, масло, сирки, сметана, соуси).

Позивач протягом перевіреного періоду укладав договори доручення на реалізацію товару з фізичними особами-підприємцями, які в свою чергу реалізовували продукцію (продукти харчування через роздрібну мережу) кінцевому споживачу.

Реалізація продукції позивача (Довіритель) здійснювалась на підставі укладених в доручення із фізичними особами-підприємцями (Повіреними).

Відповідно до укладених договорів доручення та на підтвердження їх виконання складались акти приймання-передачі по договору доручення, акти наданих послуг, звіти про виконання доручення, банківські документи тощо (зазначене також підтверджується Актом перевірки),

Предметом договорів (які є однотипними) є зобов`язання фізичних осіб-підприємців (Повірених) від імені та за рахунок Довірителя (позивач) вчиняти юридичні дії, які полягали в наступному: представляти інтереси Довірителя перед третіми особами при реалізації продуктів харчування; реалізувати товари Довірителя за цінами зазначеними в актах приймання-передачі на території України. За здійснення дій Довіритель зобов`язується виплатити Повіреному винагороду. Повірений перераховує грошові кошти, отримані від продажу товару, на розрахунковий рахунок Довірителя за вирахуванням винагороди та комісії банку,

Так, зокрема, пунктами 5.1 та 5.2 Договорів передбачено, що винагорода Повіреного за виконання доручення Довірителя становить 13 % від суми отриманих коштів на розрахунковий рахунок та до каси Повіреного за реалізований товар звітного місяця. Розмір винагороди Повіреного відображається в Звіті про виконання доручення реалізації товару Довірителя.

Відповідно до пункту 6.1 Договорів, Довіритель зобов`язаний відшкодувати Повіреному комісію банку, що пов`язана з організацією виконання цього Договору, в тому числі яка стягується з суми, зараховується на поточний рахунок Повіреного. Сума комісії банку зазначається в Звіті Повіреного про виконання доручення реалізації товару Довірителя. За умовою пункту 7.1 Договорів, здача робіт за даним Договором здійснюється на підставі Акту надання послуг про реалізацію товару Довірителя.

На виконання укладених договорів позивачем здійснювалось відвантаження (передача) (продукції) в адресу Повірених, якими здійснювалась подальша їх реалізація через роздрібну мережу. За наслідками вказаних дій складались акти приймання-передачі, акти наданих звіти про виконання доручення, на підставі яких Довірителем (позивачем) виплачувались Повіреним (фізичним особам-підприємцям) визначені умовами укладених договорів винагорода та відповідна компенсація, а саме: комісія банку за перераховані Повіреним і кошти (виручка від реалізації товарів) в адресу Довірителя.

Таким чином, діяльність Товариства була направлена на отримання доходу.

Більш того незрозумілим є посилання ГУ ДПС у Дніпропетровській області на участь Повірених у програмі обслуговуючих їх банків Бонус Плюс (з урахуванням укладених договорів між Повіреними та обслуговуючим банком), яка жодним чином не стосується позивача, оскільки в даному випадку позивач не несе відповідальності за діяльність його контрагентів, а тим більше не в змозі її контролювати та відповідно вказувати своїм контрагентом на порядок та умови її здійснення.

Загальне визначення договорів доручення наведено у Цивільному кодексі України від і.01.2003 року №435-ІУ (далі за текстом - Цивільний кодекс)

Так, відповідно до статті 1000 Цивільного кодексу, за договором доручення одна сторона повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Статтею 1002 Цивільного кодексу визначено, що повірений має право на плату за виконання свого обов`язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1003 Цивільного кодексу, у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

За умовою статті 1004 Цивільного кодексу, повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно змісту даного йому доручення.

Відповідно до статті 1006 Цивільного кодексу, повірений зобов`язаний, зокрема: повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після доручення або в разі припинення договору доручення надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення.

Частинами 2 та 4 статті 1007 Цивільного кодексу передбачено, що довіритель зобов`язаний, якщо інше не встановлено договором: 1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; 2) відшкодувати повіреному витрати, пов`язані з виконанням доручення. Довіритель зобов`язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

Статтею 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України №73 від 12013 року (далі за текстом - НП(С)БО № 1):

Активи - іресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому;

Витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками);

Доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Згідно із Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 року (далі за текстом - П(С)БО №16):

- прямі витрати - витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об`єкта витрат економічно доцільним шляхом;

- об`єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Пунктом 5 та 6 П(С)БО №16 передбачено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

У відповідності з пунктом 17 П(С)БО №16, витрати, пов`язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

За умовою пункту 19 П(С)БО №16, витрати на збут включають такі витрати, пов`язані з галізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що убезпечують збут.

Пунктом 21 П(С)БО №16 передбачено, що витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами: матеріальні затрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати.

Отже, позивач правомірно з урахуванням виконання своїх обов`язків передбачених договором доручення, сплачував на користь повірених належну винагороду та сплачену повіреними комісію банку під час перерахування коштів на користь позивача.

Витрати позивача у даному випадку повинні обліковуватися за статтею витрат на збут та/або операційні витрати. Позивач правомірно відобразив витрати у бухгалтерському обліку, оскільки вони пов`язані із діяльністю підприємства позивача, яке спрямовано на отримання доходу.

У матеріалах справи містяться копії первинних документів на підтвердження понесених позивачем витрат у вигляді винагороди повіреним та сплачену повіреними комісію банку під час перерахування коштів на користь позивача. Відповідачем не висловлено у акті перевірки жодних зауважень щодо форми та змісту первинних документів позивача.

Окремо суд наголошує на тому, що відповідно до вимог п. 14.1.231 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Економічний ефект передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.14.1.36 ПК України).

Верховний Суд України у постанові від 28.02.2011 року у справі № 21-13а11 вказує на те, що збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Не отримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов`язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Разом з тим у постанові Верховного Суду від 24.01.2018 року по справі № 816/4226/13-а вказано, що відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат. Це відповідає самому змісту вищенаведених норм ПК України, які надають платнику податку право зменшити оподатковуваний доход на суму витрат. Встановлення законодавцем такої податкової преференції має на меті стимулювання ділової активності суб`єктів господарської діяльності. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку сум такої вигоди (витрат, податкового кредиту). Здійснення позивачем як суб`єктом господарювання дій, які є не типовими для певного виду діяльності, або можуть не у повній мірі відповідати цільовому призначенню, не може однозначно свідчити про невідповідність таких дій цілям господарської діяльності.

Позивачем надано суду копії фінансових звітів суб`єкта малого підприємництва за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки. З вказаних звітів судом встановлено, що позивач у періоди 2017, 2018 та 2019 роки мав доходи, що відображено у розділах 2 Звіт про фінансові результати графах разом доходи : 45 545,7 грн., 20 155,2 грн. та 14 789,5 грн. відповідно у 2017, 2018 та 2019 роках.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20.01.2016 у справі № 21-4953а15 (826/11531/14), надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Вказаних вище обставин судом під час розгляду справи не встановлено, а тому висновок податкового органу про завищення витрат позивачем за рахунок віднесення до їх складу суми у розмірі 1 711 137 грн., як відшкодування повіреному комісії банку, сплаченої ним під час перерахування коштів позивачу, є необґрунтованим та не відповідає чинному законодавству.

Стосовно висновків відповідача у акті перевірки щодо необхідності визначення податкових зобов`язань та складання податкових накладних за транспортними послугами, та які в подальшому безоплатно надаються контрагентам позивача, тобто використовуються у негосподарських операціях, то суд зазначає наступне.

Відповідно до укладених Договорів доручення (підпункт 3.2.2 Договору) Довіритель (позивач) зобов`язується забезпечити Повіреного (фізичну особу-підприємця) товаром виконання доручення.

Тобто, виходячи з наведеного позивач за власний рахунок повинен забезпечити наявність у Повіреного товару для подальшої його реалізації на виконання умов договору доручення.

Для забезпечення виконання вказаних умов (забезпечення товаром повіреного (тобто доставка товару до місця продажу Повіреним) та подальшого виконання останнім умов Договору доручення позивачем залучались перевізники:

- ТОВ ФАЙНО-ТРАНС (код ЕДРПОУ 39066933) на підставі договору про надання послуг 01/02-17 від 01.02.2017 року;

- ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі договору про надання послуг № 01/02-17-1 від 01.02.2017 року.

Вказані взаємовідносини підтверджені належним чином складеними первинними документами, зокрема, товарно-транспортними накладними. Вартість отриманих (придбаних) послуг перевезення Товариством включена до складу витрат на збут та до складу податкового кредиту. Наявність відповідних підтверджуючих документів та включення сум за вказаними взаємовідносинами до складу витрат та податкового кредиту також підтверджується актом перевірки.

Підпунктом 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу визначено поняття безоплатно наданих товарів (послуг) (підпункт б ): роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості.

Реалізація продукції позивачем (Довіритель) здійснювалась на підставі укладених Договорів доручення із фізичними особами-підприємцями (Повіреними), умовами яких відповідно передбачено (узгоджено строки та порядок постачання (передачі) товарів) що Довіритель повинен забезпечити Повіреного товаром, тобто доставити товар Повіреному за власний рахунок.

За загальними умовами договорів доручення, які встановлені Главою 68 Цивільного кодексу, а саме: стаття 1007 Цивільного кодексу, довіритель зобов`язаний, якщо інше не встановлено договором, зокрема, забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення.

Тобто, з огляду на вказану норму Довіритель за власний рахунок повинен забезпечити Довіреного товаром (в тому числі доставити його до Повіреного) для належного виконання останнім своїх зобов`язань за Договором.

Податкове законодавство України не наводить (не містить) поняття послуга . Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як було зазначено вище позивач не надає послуг з транспортування (перевезення) товарів, а здійснює передачу товарів (у порядку та строки, та узгодженому місці) відповідно до умов укладених Договорів доручення.

У відповідності з пунктом 17 П(С)БО №16, витрати, пов`язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

За умовою пункту 19 П(С)БО №16, витрати на збут включають такі витрати, пов`язані з реазалією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема, витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки, цих ведеться на рахунку 93 Витрати на збут .

Таким чином, позивач не надає послуг з транспортування (перевезення), а здійснює виконання умов Договорів доручення по забезпеченню та передачу Повіреним товарів.

Водночас, не може бути кваліфікована як безоплатно надана послуга, доставка товару повіреному, у разі коли обов`язок із забезпечення Повіреного відповідним товаром (у порядку та строку, та узгодженому місці) та відповідно витрати по такій передачі за умовами цих Договорів покладається на Довірителя.

Таким чином, транспортні витрати, пов`язані з передачею (доставкою) товарів Повіреним, не є безоплатно наданою послугою, і взагалі не є послугою, а є витратами на збут, які не підлягають оподаткуванню відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.

Враховуючи наведене, висновок ГУ ДПС у Дніпропетровській області про безоплатне надання транспортних послуг (тобто використання таких послуг в неоподатковуваних операціях), яке спричиняє необхідність визначення податкових зобов`язань з податку на додану гість та складання податкових накладних, є необґрунтованим та таким, що суперечить чинному законодавству України.

Щодо висновку податкового органу про не подання позивачем інформації про об`єкти оподаткування за формою №20-ОПП, то суд зазначає наступне.

Підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу визначено, що платник зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і податків та зборів.

Відповідно до пункту 22.1 стаття 22 Податкового кодексу, об`єктом оподаткування бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у податкового обов`язку.

Згідно з пунктом 63.3 статті 63 Податкового кодексу, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Пунктами 8.1-8.4 Розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року №158, передбачено, що платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового України.

Якщо у платника податків відбувається реєстрація, створення чи відкриття об`єкта оподаткування на території адміністративно-територіальної одиниці, де він не перебуває на обліку, то такий платник податків зобов`язаний стати на облік за неосновним місцем обліку у контролюючому органі за місцезнаходженням такого об`єкта у порядку, визначеному розділом VII ) Порядку.

Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Відповідно до пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу, неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 510 гривень.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства можна зробити висновок, що Податковим кодексом визначено що може бути віднесено до об`єктів оподаткування (майно, товари, обороти з реалізації, операції з постачання товарів (робіт/послуг) та інші об`єкти) та наявності яких у платника податків (придбання та/або створення) виникає обов`язок зі сплати податків, та про які він зобов`язаний повідомляти контролюючий орган. Тобто, податкове законодавство пов`язує наявність обов`язку по сплати податків щодо такого об`єкта.

В свою чергу, створення та/або придбання об`єктів оподаткування передбачає набуття права власності на такі об`єкти.

Разом з цим, як свідчать обставини справи та Акт перевірки у позивача відсутні об`єкти нерухомого та рухомого майна, які належать йому на праві власності. Наведений в Акті перевірки об`єкт (приміщення), з яким відповідач пов`язує необхідність подання повідомлення за формою №20-ОІШ, не є власністю позивача та використовуються ним у господарській діяльності на підставі договору оренди.

Таким чином, висновки ГУ ДПС у Дніпропетровській області про неподання позивачем повідомлення за формою №20-ОПП є необґрунтованими, оскільки не відповідає чинному законодавству України.

Отже, заявлені позивачем позовні вимоги є обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог статті 139 КАС України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 241-246 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Файно Груп (50079, м. Кривий Ріг, вул. Черкасова, 12, офіс 1, код ЄДРПОУ 40195770) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 04.12.2019 року №№ 0008410519, 0008460519, 0008450519, 0008470519, 0008510519.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Файно Груп сплачену суму судового збору у розмірі 9397,50 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 11 червня 2020 року.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді Лісна А.М.

Рішення не набрало законної сили станом на 11.06.2020 року

Помічник судді Лісна А.М.