Рішення

від 04.06.2020 по справі 160/799/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2020 року Справа № 160/799/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С.

при секретарі судового засідання - Чорній М.В.

за участю:

представників позивача - Шустрова Є.Ф., Алєксєєвої Т.В.

представника відповідача - Малишевої А.Є.

представника третьої особи - Григоренко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі адміністративну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Дніпровська міська рада про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення і податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області форми Ф від 27.08.2019 р. №426679-5353-0461, а також визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми Ф від 06.11.2019 року №75268-52.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом 27.08.2019 року було сформоване податкове повідомлення-рішення №426679-5353-0461, яким ОСОБА_1 було визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб 18010900 за податковий період 2019 року у сумі 226 067,30 грн. та податкову вимогу №75268-52 від 06.11.2019 р. Так, відповідно до наданої інформації щодо суб`єкта та об`єкту земельних відносин №6412 від 24.10.2019 р. Дніпропетровської регіональної філії Центру ДЗК за період з 01.01.2019 р. та по 31.12.2019 р. застосовано коефіцієнт функціонального використання (Кф) 1,2, а не 2, що використовує фіскальний орган у своєму розрахунку. У своїх розрахунках відповідач безпідставно посилається на Кф=3, мотивуючи це вимогами пункту 1 Наказу Мінагрополітики та продовольства України №162 від 27.03.2018 р., але відповідно до вказаного наказу Кф=3 застосовується лише у примітках до додатку 1 Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року №489, зареєстрованого у МЮУ 19.12.2016 року за №1647/29777. Так, Кф=3 застосовується лише до земельних ділянок інформація про які не внесена до відомостей земельного кадастру. Проте інформація про земельну ділянку, яка знаходиться в її орендному користуванні належним чином занесена до даних земельного кадастру, а отже відповідачем протиправно винесено спірне податкове повідомлення-рішення та податкову вимогу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.01.2020 року було відкрито провадження по даній справі в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 18.03.2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Дніпровську міську раду (49000, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514).

Ухвалою суду від 08.04.2020 року було зупинено провадження по даній справі до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів (карантину). Ухвалами суду від 29.04.2020 року та від 14.05.2020 року було продовжено зупинення провадження по даній справі до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів (карантину). Протокольною ухвалою суду від 04.06.2020 року було поновлено провадження по даній справі.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та зазначили, що 21.02.2018 р. Дніпровською міською радою було прийняте рішення №8/30 Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 р. №13/27 Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста . Зазначеним рішенням були змінені ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку у м.Дніпрі, шляхом викладення додатку 1 до рішення у новій редакції. Пунктом 2 рішення було визначено, що рішення від 21.02.2018 р. №8/30 набуває чинності з першого числа місяця, який настає за датою його офіційного оприлюднення. Відповідач неправомірно посилається на норми пункту 288.5 ст.288 ПК України про те, що розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3% нормативної грошової оцінки. Однак, ця редакція статті ПК України станом на 2019 рік не є діючою. Земельна ділянка яка використовується позивачем на правах оренди має відповідний кадастровий номер, що підтверджує внесення даних про неї та її реєстрацію у системі Державного земельного кадастру. Тому, відповідач не міг використовувати Кф=3, оскільки цей коефіцієнт за умови наявності інформації про земельну ділянку в системі земельного кадастру застосуванню не підлягає. Позивач звертався до відповідача з оригіналами відповідних документів для здійснення відповідачем перерахунку суми земельного податку, але в порушення приписів абз.6 п.286.5 ст.286 ПК України отримав письмову відмову від відповідача. За таких обставин, представники позивача просили позов задовольнити в повному обсязі, з викладених у ньому підстав.

В судовому засіданні представник відповідача пред`явлені позовні вимоги не визнала та зазначила, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (п.289.1 ст.289 ПК України). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, прийнята для розрахунку земельного податку на 2019 роки на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 23.08.2019 р. № 1508-5304, де розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки складає 5 023 717,74 грн., із застосуванням функціонального коефіцієнту Кф = 2,0. Згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів від 25.11.2016 р. № 489 зазначений коефіцієнт КФ=2.0 застосовується у наступних випадках: для земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0; у разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф). застосовується із значенням 2,0.

Обчислення розміру орендної плати за 2019 рік здійснено шляхом множення бази оподаткування, якою є нормативна грошова оцінка земельної ділянки на ставку податку у розмірі 3%, а також застосування функціонального коефіцієнту Кф = 3 на підставі пункту 1 Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.03.2018 року №162, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 10.04.2018 року за №432/31884. Таким чином, при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 27.08.2019 р. №426679-5353-0461 і податкової вимоги від 06.11.2019 року №75268-52 відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством. Так як вони прийняті на підставі чинного витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованого 23.08.2019 року №1508-5304, а тому представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представник третьої особи проти позову заперечувала та зазначила, що позивачем не було оформлено право користування земельною ділянкою у визначеному чинним законодавством порядку, але це не позбавляє її обов`язку щодо сплати земельного податку як землекористувача. При цьому, умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Однак, у свідоцтві платника єдиного податку видів економічної діяльності позивача, які передбачають використання землі, не зазначено. Адже, з набуттям ознак суб`єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов`язку сплати земельного податку. Враховуючи викладене, представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію представників позивача, відповідача та третьої особи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є орендарем земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:01:009:0119 з цільовим призначенням (УКЦВЗ) 1.10.5 (підприємства іншої промисловості), площею 0,1473 га, що підтверджується договором оренди землі від 05.06.2007 року, який було укладено між Орендодавцем Дніпропетровською міською радою та Орендарем ОСОБА_1, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А.В. та зареєстрований у реєстрі за №1466.

27.08.2019 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було сформоване податкове повідомлення-рішення №426679-5353-0461, яким позивачу було визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб 18010900 за податковий період 2019 року у сумі 226 067,30 грн.

25.10.2019 року позивачем було сплачено в якості орендної плати 86 408,10 грн.

25.10.2019 року позивач звернулася до податкового органу із заявою, в якій просила здійснити перерахунок орендної плати за 2019 рік на підставі наданої нормативної грошової оцінки.

06.11.2019 року відповідачем було сформовано податкову вимогу №75268-52 за податковим зобов`язанням з орендної плати з фізичних осіб 18010900 на суму 133 301,30 грн.

У своїй відповіді від 03.12.2019 року №38703/10/04-36-52-40 відповідач відмовив у здійсненні перерахунку, вказавши, що податковий орган, обчислюючи розмір орендної плати за 2019 рік шляхом множення бази оподаткування, якою є нормативна грошова оцінка земельної ділянки на ставку податку у розмірі 3%, а також застосування функціонального коефіцієнту Кф=3 на підставі пункту 1 Наказу Мінагрополітики та продовольства України від 27.03.2018 р. №162 вважає, що орендна плата за 2019 рік повинна бути сплачена у розмірі 226 067,30 грн., що він і відобразив у податковому повідомленні-рішенні №426679-5353-0461 від 27.08.2019 р.

Податкове повідомлення-рішення за 2019 рік від 27.08.2019 року №426679-5353-0461 на суму 226 067,30 грн., було вручено 30.08.2019 року за довіреністю Алексєєвій Т.В.

13.11.2019 року на адресу позивача була направлена податкова вимога від 06.11.2019 р. №75268-52/61 та рішення про опис майна у податкову заставу № 75268-52/61.

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення №426679-5353-0461 від 27.08.2019 р. та податкової вимоги №75268-52 від 06.11.2019 р. є предметом позову, який передано на розгляд суду.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Відповідно до п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п.п.14.1.72 та п.п.14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до пп.14.1.73 пункту 14.1 ст.14 ПК України землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані в користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

В силу підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України, об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

За нормами пункту 271.1. статті 270 ПК України, базою оподаткування є:

271.1.1 нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом 271.1.2. площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до пункту 284.1 статті 284 ПК України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Пунктом 286.1 статті 286 ПК України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами пункту 286.5. статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, то контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо: розміру площі земельної ділянки, що перебуває у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

Положеннями пункту 289.1 статті 289 ПК України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Отже, нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться контролюючим органом на підставі даних ДЗК та з використанням НГО земельної ділянки, визначеної у встановленому порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оцінку земель 11.12.2003 року №1378-IV (далі - Закон №1378-IV) нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно з частиною п`ятою статті 5 Закону №1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру, зокрема земельного податку.

Частиною першою статті 15 Закону України Про Державний земельний кадастр від 7 липня 2011 року №3613-VI (далі - Закон №3613-VI) передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Зміни до відомостей про земельну ділянку (крім випадків, визначених у частині другій цієї статті) вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим Законом (частина третя статті 26 Закону №3613-VI).

Відповідно до частини першої статті 38 Закону №3613-VI відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Пункт 4 розділу VІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №3613-VI передбачає, що у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Тобто, з 1 січня 2013 року (з моменту запровадження роботи Державного земельного кадастру) відомості щодо цільового призначення земельної ділянки повинні були вміщувати інформацію як про категорію земель, так і вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель.

Відповідно до пункту 2-1 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №213 від 23 березня 1995 року, дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держземагентства за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує семи робочих днів з дати надходження відповідної заяви. При цьому одним з множників у формулі, за якою визначається нормативно грошова оцінка кадастрового метра земельної ділянки населених пунктів відповідно до пункту 3.3 названого Порядку, є Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки.

З 1 січня 2017 року процедура проведення НГО земель населених пунктів визначена Порядком № 489.

Пунктом 5 розділу ІІ Порядку №489 визначено, що коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ), затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548.

Відповідно до примітки 2 до Додатку 1 Порядку №489, у разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0.

Таким чином, з 1 січня 2017 року визначення Кф знаходиться у прямій залежності від коду КВЦПЗ, відомості про який містяться у ДЗК. У разі відсутності таких відомостей при розрахунку НГО має застосовуватись Кф 2,0. Внесення даних до ДЗК щодо земельних ділянок здійснюється за заявою власника або користувача.

Як видно з матеріалів справи, між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_1 було укладено договір оренди, відповідно до умов якого позивач отримала в оренду земельну ділянку площею 0,1473 га, кадастровий номер 1210100000:01:009:0119, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03.12.2019 р. №НВ-1211671982019 дана земельна ділянка к/н 1210100000:01:009:0119 має цільове призначення як раз за кодом 11.02.

21.02.2018 р. Дніпровською міською радою було прийняте рішення №8/30 Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 р. №13/27 Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста . Зазначеним рішенням були змінені ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку у м.Дніпро, шляхом викладення додатку 1 до рішення у новій редакції.

Пунктом 2 рішення було визначено, що рішення від 21.02.2018 р. №8/30 набуває чинності з першого числа місяця, який настає за датою його офіційного оприлюднення.

Відповідно до вказаного вище рішення, згідно з видом цільового призначення землі за кодом 11.02, тобто для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробною, машинобудівної та іншої промисловості, ставка податку за земельну ділянку становить 2,3%.

Згідно з Інформацією щодо суб`єкта та об`єкту земельних відносин №6412 від 24.10.2019 р. Дніпропетровської регіональної філії Центру ДЗК за період з 01.01.2019 р. та по 31.12.2019 р. до земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 застосовано коефіцієнт функціонального використання (Кф.) 1,2.

В судовому засіданні представник відповідача також зазначив, що відповідач не наділений повноваженнями тлумачення чинного Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованого 23.08.2019 року №1508-5304 а лише визначає суму орендної плати за наявними даними, отриманими від центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин.

Але відповідачем було проведено розрахунок на підставі витягу з технічної документації про грошову оцінку земельної ділянки від 21.08.2019 року №1508-5304. У вказаному витязі зазначено відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:01:009:0119, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , натомість, як видно з матеріалів справи ділянка позивача з кадастровим номером 1210100000:01:009:0119 знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні представник позивача також надав завірені копії податкових повідомлень-рішень щодо сплати орендної плати з фізичних осіб за 2017, 2018, 2020 роки, в яких визначені суми податкових зобов`язань відносно ОСОБА_1 у розмірі 75 353,89 грн. за 2017 рік, у розмірі 43 560,74 грн. за 2018 рік та у розмірі 69 327,31 за 2020 рік, що є значно меншими, ніж нараховані спірним податковим повідомленням-рішенням у розмірі 226067,30 грн за 2019 рік.

Згідно вимог приписів абз.6 п.286.5 ст.286 ПК України у разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, контролюючий орган за місцем знаходження земельної ділянки проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

В судовому засіданні було з`ясовано, що представник позивача зверталася до відповідача з оригіналами відповідних документів для здійснення податковим органом перерахунку суми земельного податку, але в порушення приписів абз.6 п.286.5 ст.286 ПК України отримала письмову відмову від відповідача.

Згідно з вимогами приписів абз.6 п.286.5 ст.286 ПК України обов`язком органу ДПС, яким є відповідач, є - у разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку - здійснити протягом десяти робочих днів перерахунок суми земельного податку та скасувати попереднє податкове повідомлення-рішення.

Враховуючи наведені приписи законодавства суд вважає, що позивач має витяг з ДЗК датований 14.12.2019 р., відповідно до якого має право на перерахунок з грудня 2019 року.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву робить посилання й на судову практику, зокрема на Постанову Верховного суду від 27.01.2020 р. по справі №804/886/18.

Натомість, в цій постанові окрім зазначеного відповідачем, суд зазначив ще й те, що з часу отримання нового Витягу від 7 вересня 2017 року, який надано на підставі приведених у відповідність до вимог чинного законодавства відомостей ДЗК, позивач набув право на здійснення перерахунку земельного податку з вересня 2017 року на підставі вже нового значення НГО, на що правильно звернув увагу апеляційний суд в цій частині . Наразі позивач має новий витяг з ДЗК датований 14.12.2019 р., тобто, позивач має право на перерахунок з грудня 2019 року, чого відповідач не враховує у спірному повідомленні-рішенні.

Також, у цьому ж судовому рішенні зазначено наступне: Разом з тим, суд касаційної інстанції вважає слушними доводи скаржника, які були підтримані і відповідачем, що податкове повідомлення-рішення має містити загальний розмір податкового зобов`язання і у разі його оскарження в судовому порядку останнє вважається неузгодженим. Фактично сплачені платником податків платежі не можуть враховуватись судами при наданні правової оцінки податковому повідомленню-рішенню, що є предметом позову, чого суди попередніх інстанцій у цій справі помилково не врахували і вирішили питання про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, зменшивши його суму на самостійно сплачені позивачем платежі .

Тобто, повідомлення-рішення є цільним єдиним документом, та навіть в разі, якщо певні цифри в ньому будуть підлягати корегуванню, суд не має права вносити до такого повідомлення-рішення змін, його належить скасовувати повністю.

За таких обставин, суд доходить висновку, що під час винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 27.08.2019 р. №426679-5353-0461 невірно визначена сума податкового зобов`язання позивача, а отже вказане податкове повідомлення-рішення та податкова вимога від 06.11.2019 року №75268-52 винесені не на підставі та не у спосіб, передбачені чинним законодавством, а тому підлягають скасуванню.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дану позовну заяву слід задовольнити повністю з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду, тому суд присуджує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого судового збору у розмірі 840,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.08.2019 року №426679-5353-0461, прийняте Головним управління ДФС у Дніпропетровській області.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 06.11.2019 року №75268-52, прийняту Головним управління ДПС у Дніпропетровській області.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, 17а, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 43145015) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір по справі у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення складено 11.06.2020 року.

Суддя К.С. Кучма