Рішення

від 11.06.2020 по справі 908/2828/19 (334/8395/18)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 14/30/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2020 Справа № 908/2828/19 (334/8395/18)

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Сушко Л.М. , розглянувши в межах справи № 908/2828/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" матеріали у справі № 334/8395/18

за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор", 69600, м. Запоріжжя, Дніпровське шосе, буд. 3

про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу

За участю представників:

позивач - Сичугін Ю.В., особисто, паспорт; Панченко Б.М., ордер ЗП № 027173 від 04.09.2019;

відповідач - Романенко М.В., довіреність № 1/05-рн від 28.12.2019;

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ленінського районного суду м. Запоріжжя (суддя Козлова Н.Ю.) перебувала справа № 334/8395/18 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Також, в провадженні судді Господарського суду Запорізької області Сушко Л.М. перебуває справа № 908/2828/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор".

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя (суддя Козлова Н.Ю.) у справі № 334/8395/18 від 12.11.2019 з урахуванням постанови Запорізького апеляційного суду від 09.01.2020 у справі № 334/8395/18 матеріали справи № 334/8395/18 передано до Господарського суду Запорізької області, в провадженні якого перебуває справа № 908/2828/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" для розгляду спору по суті в межах вказаної справи .

Витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.01.2020 справу №334/8395/18 передано для розгляду судді Сушко Л.М.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.01.2020 суддею Сушко Л.М. прийнято до розгляду справу № 334/8395/18 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відкрито провадження у справі в межах справи № 908/2828/19, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 12.02.2020.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.02.2020 №908/2828/19 судове засідання відкладено до 11.03.2020.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.03.2020 № 908/2828/19 судове засідання відкладено до 07.04.2020, продовжено строк підготовчого провадження до 21.04.2020 включно.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.04.2020 № 908/2828/19 підготовче засідання відкладено на 07.05.2020 об 11 год. 00 хв., у зв`язку з введенням на території України карантину, продовжено строки підготовчого провадження на строк дії карантину з метою дотримання прав учасників процесу, передбачених ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, які можуть бути реалізовані лише до закінчення підготовчого провадження.

11.03.2020 від позивача до суду надійшло клопотання про витребування доказів та про виклик та допит свідків, в яких судом відмовлено з огляду на наступне.

У клопотанні позивач просить суд поновити строк для звернення з зазначеним клопотанням з тих підстав, що позивач у встановлені ЦПК строк і порядок попередньо звертався з відповідним клопотанням до Ленінського районного суду м. Запоріжжя, проте воно не було вирішене, а справа була передана до господарського суду. Зазначена обставина об`єктивно перешкодила зверненню з цим клопотанням згідно вимог ГПК України.

У клопотанні позивач просить суд витребувати у відповідача:

1) копії штатних розкладів наступних структурних підрозділів: апаратний (цех структурний підрозділ, в якому відбулося скорочення штатної одиниці посади позивача); зварювальний цех; магнітопроводний цех; трансформаторний цех.

2) копії посадових інструкцій за штатної одиницею "начальника дільниці" таких структурних підрозділів: апаратний (цех структурний підрозділ, в якому відбулося скорочення штатної одиниці посади позивача); зварювальний цех; магнітопроводний цех; трансформаторний цех.

3) копії наступних документів: звіти ПрАТ "Запоріжтрансформатор" за 2017, 2018, 2019 з оплати податку за викиди в атмосферне повітря окремих забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, які утворюються в процесі виробництва на дільниці гальванопокриття; журнал (и) реєстрації наказів, розпоряджень по заводу (підприємству), цеху за 2017-2019, стосовно гальванічного виробництва (закриття, відкриття, консервування тощо); накази (розпорядження) по заводу (підприємству), цеху за 2017-2019, стосовно гальванічного виробництва (закриття, відкриття, консервування тощо); перелік, список, із зазначенням професій, працівників ділянки гальванопокриття за 2018-2019; табеля обліку робочого часу працівників ділянки гальванопокриття 2018-2019; табеля обліку робочого часу працівників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 2018-2019; змінні завдання працівників ділянки гальванопокриття за 2018-2019; змінні завдання працівників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за 2018-2019; посадові інструкції працівників ділянки гальванопокриття за 2018-2019; посадові інструкції працівників ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 за 2018-2019; журнали завантаження, вивантаження технологічних ванн по ділянках і лініях гальванопокриття, в яких зазначені: дата, час, завантаження / розвантаження деталей або заготовок в / з ванни, найменування деталі, заготовки, вид (назва) покриття, товщина покриття, виконавець, за2018-2019; перелік, найменування гальванічних ліній, ділянок, по підготовці деталей і заготовок перед покриттям і нанесення гальванопокриття, із зазначенням видів покриттів, з урахуванням габаритних розмірів деталей і заготовок, які знаходяться на ділянці гальванопокриття; журнал зливу відпрацьованих концентрованих стоків з ділянки гальванопокриття за 2018-2019 на центральну станцію нейтралізації теплосилового цеху; перелік, список, із зазначенням професій, працівників центральної станції нейтралізації Теплосилового цеху за 2018-2019; табеля обліку робочого часу працівників центральної станції нейтралізації Теплосилового цеху за 2018-2019; журнал (и) прийому центральною станцією нейтралізації теплосилового цеху, промивних та концентрованих стоків з ділянки гальванопокриття, в якому вказані: дата, час, обсяг стоків, вид стоків (концентровані або промивні), концентрація (Для концентрованих стоків) звідки стоки надходять, виконавець, за 2018-2019; Меморандум про спільні дії Запорізької міської ради та промислових підприємств у сфері поліпшення стану навколишнього середовища міста Запоріжжя, підписаної 09.06.2016 Запорізьким міським головою Володимиром Буряком та керівниками промислових підприємств і доповнення до меморандуму, підписаного 01.06.2017, підписаний представником адміністрації ПрАТ "Запоріжтрансформатор"; звіти ПрАТ "Запоріжтрансформатор" за 2017, 2018, 2019, про виконання або невиконання зобов`язань, заходів згідно з меморандумом, які ПрАТ "Запоріжтрансформатор" надавала Запорізькій міській раді, із зазначенням П.І.Б., посада представників ПрАТ "Запоріжтрансформатор" хто готував і візував дані звіти; інформацію щодо того, за які саме речовини (сполуки), повідомити їх назву, згідно ст. 243.1. Податкового кодексу України відповідач у період 2018 (IV квартал) - 2019 (І - ІІІ квартал) оплатив екологічний податок.

Також в клопотанні зазначена вимога про зобов`язання відповідача забезпечити явку до суду осіб, що є його працівниками, для їх допиту як свідків або надати засвідчені нотаріально пояснення зазначених осіб.

Позивачем також наданий адвокатський запит про витребування вищевказаних документів у відповідача від 28.02.2020 та запит про отримання показання свідків від 28.02.2020.

Листом № 1/05-рн-1303/203 від 13.03.2020 відповідачем була надана відповідь на запит від 28.02.2020, в якому поставлене питання про надання інформації про персональні дані фізичних осіб - службових осіб та працівників та відмовлено, оскільки така інформація є конфіденційною відповідно до Закону України "Про інформацію".

В поясненнях позивача до клопотання про витребування доказів, що надійшли 07.05.2020 останній зазначив, що звертався з заявою про допит свідків за правилами цивільного процесуального законодавства, оскільки справа була відкрита за правилами ЦПК України. Також надані докази про звернення до Головного Управління Держпраці у Запорізькій області про витребування доказів та відмова на таке звернення.

Представник відповідача заперечив проти задоволення клопотання, вказав, що воно подано з порушенням строків, встановлених для подання такого клопотання, оскільки повинно бути подане разом з позовною заявою, окрім цього, документи, що просить надати позивач, зазначені в п. 1 та в п. 2 клопотання, наявні в матеріалах справи.

З приводу клопотання позивача про виклик та допит свідків суд зазначає наступне.

Позивачем не дотримано вимог, що ставляться до заяви про допит свідка, а також взагалі не подані нотаріально посвідчені заяви свідків, а, відтак, відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про виклик та допит свідків.

Правилами господарського судочинства не передбачено право суду зобов`язувати сторону надавати нотаріально засвідчені заяви з показаннями свідків - працівників підприємства такої сторони. Окрім цього, суд звертає увагу позивача, що останньому у судових засіданнях з розгляду даної справи неодноразово роз`яснювалась процедура виклику та допиту свідків за правилами ГПК України, а ухвалою від 12.02.2020 було відмовлено в заяві про виклик і допит свідків з тих самих підстав, зокрема також роз`яснена процедура виклику та допиту свідків, подання ними нотаріально посвідченої заяви за правилами ГПК України.

Окрім цього, 09.04.2019 позивачем у запереченні на відзив було заявлено клопотання про витребування штатного розкладу відповідача, посадових інструкцій за посадою начальника дільниці по всім структурним підрозділам відповідача, довідку про середню заробітну плату позивача без врахування відрахувань. Як вказує позивач, таке клопотання залишилось не вирішеним та у клопотанні про витребування доказів від 11.03.2020 та у поясненнях від 07.05.2020 знову поставлене на вирішення судом. Однак, матеріали справи свідчать про те, що таке клопотання було задоволено ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09.04.2019, вказані документи витребувані. Суд звертає увагу, що відповідно до протоколу судового засідання від 09.04.2019 позивач особисто та його адвокат були присутні у судовому засіданні, безпосередньо в якому заявлені документи були витребувані.

12.11.2019 позивачем на виконання ухвали Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09.04.2019 були надані витребувані документи. Також в судовому засіданні господарського суду від 11.03.2020 позивачу було повідомлено про наявність в матеріалах справи штатного розкладу відповідача, посадових інструкцій за посадою начальника дільниці по всім структурним підрозділам відповідача, довідки про середню заробітну плату позивача. Відтак, суд відмовляє позивачу у витребуванні штатного розкладу відповідача, посадових інструкцій за посадою начальника дільниці по всім структурним підрозділам відповідача, довідки про середню заробітну плату у зв`язку з їх наявністю в матеріалах справи.

Щодо витребування інших документів, зазначених в пункті 3 клопотання про витребування доказів, що подане 11.03.2020, суд зазначає наступне.

За змістом ч. 2, 3 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно з ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Аналогічні за змістом та суттю положення щодо порядку подання та витребування доказів передбачені статтями 83, 84 ЦПК України.

З приводу витребування таких документів суд не погоджується з позивачем в частині, що таке клопотання з тими самими вимогами було подане при зверненні з позовом до суду. Так, в позовній заяві позивач просив суд вирішити питання про витребування у відповідача штатного розкладу відповідача, довідки про середній заробіток позивача, протоколу профспілкової організації № 32 від 03.08.2018. Такі документи наявні в матеріалах справи. Крім того, позивачем не доведено належними доказами наявності причин, що не залежали від неї, які обумовили неможливість подання разом з позовною заявою клопотання про витребування доказів за списком, якій відповідає резолютивній частині клопотання, поданого представником позивача 11.03.2020. Суд підкреслює, що документи, зазначені у п. 3 клопотання про витребування взагалі не заявлялись до витребування при розгляді справи у порядку цивільного судочинства. Вперше такі документи були заявлені до витребування у "повторному клопотанні" позивача 12.02.2020, тобто після спливу більше ніж 2 місяців з моменту звернення до суду, а саме клопотання було подане з порушенням вимог, що ставляться до такого клопотання, у зв`язку з чим позивачу було відмовлено. Окрім цього, суд не вбачає необхідності у витребування таких документів, вважає матеріалами справи достатніми для закриття підготовчого провадження та прийняття рішення.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.05.2020 № 908/2828/19 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 28.05.2020 об 11 год. 00 хв.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.05.2020 виправлено описку, допущену в ухвалі господарського суду Запорізької області від 07.05.2020, а саме у вступній частині ухвали від 07.05.2020 вірно зазначені сторони у справі та предмет спору.

28.05.2020 судове засідання не відбулося у зв`язку з повідомленням про мінування будівлі суду та необхідністю зупинення роботи суду. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.05.2020 судове засідання перенесено на 11.06.2020.

В судовому засіданні 11.06.2020 здійснювалось фіксування судового процесу технічними засобами.

Як вбачається із матеріалів справи, в позовній заяві позивач вказує на відповідача - Публічне акціонерне товариство Запоріжтрансформатор . З інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04.10.2017 відбулася зміна повного та скороченого найменування відповідача. Відповідачем в даній справі на час розгляду справи судом є Приватне акціонерне товариство Запоріжтрансформатор .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивача ( ОСОБА_1 ) на підставі наказу № 89 від 07.08.2018 звільнено з посади начальника дільниці гальванопокриттів на дільниці гальванопокриттів в апаратному цеху ПрАТ Запоріжтрансформатор за п. 1 ст. 40 КЗпП у зв`язку зі скороченням штату. На думку позивача звільнення відбулось з порушенням ч.ч. 2-3 ст. 42 КЗпП України щодо здійснення переважного права позивача на залишення на роботі при скороченні штату, як такого, що має більш високу кваліфікацію і продуктивність праці, є певною категорією працівників відповідно до ч. 3 ст. 42 КЗпП України. Наявність штатних одиниць однорідних професій і посад визначається не лише в структурному підрозділі, в якому відбувається скорочення, а по всьому підприємству в цілому. Проте, цих вимог законодавства відповідачем дотримано не було. Також позивач вказує, що згода профспілкового органу на звільнення, оформлена протоколом № 32 від 03.08.2018, не має юридичного значення з підстав порушення компетенції, порядку скликання і проведення засідання. В позовній заяві позивачем вказано про порушенням ним місячного строку для звернення до суду з таких поважних причин. Між позивачем та ПП Прецедент 16.08.2018 укладений договір про надання правової допомоги, предметом якої було представництво позивача у спорі з відповідачем про поновлення на роботі. ПП Прецедент надало йому для підпису позовну заяву і повідомило, що самостійно направить до суду. Не отримавши повідомлення від суду про призначення підготовчого засіданні, в ході з`ясування обставин, виявилося, що працівник виконавця замість звернення до відділення поштового заявку, вкинув не оплачений поштовими марками конверт із позовом до поштової скрині. Таким чином, позовна заяві насправді не була подана до суду за обставин, про які позивач дізнався вже після спливу місячного строку. 31.10.2018 позивач звернувся до АБ Панченко і партнери за правовою допомогою. Між позивачем та адвокатом укладений договір про надання правової допомоги б/н від 31.10.2018, орієнтовний розмір судових витрат на правову допомогу складає 5000,00 грн. В позовній заяві позивач просить суд поновити позивача на посаді начальника дільниці гальванопокриттів на дільниці гальванопокриттів в апаратному цеху ПрАТ Запоріжтрансформатор . Стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 30000,00 грн.

В обґрунтування вимог позивач посилається на ст. ст. 40, 42, 234, 235 КЗпП України.

В матеріалах справи міститься відзив відповідача, відповідно до якого останній заперечив проти доводів та вимог позивача з огляду на наступне. Наказом № 89 про припинення трудового договору від 07.08.2018 ОСОБА_1 звільнено згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. З вказаним наказом позивача ознайомлено 07.08.2018, про що свідчить його підпис на наказі. При цьому позивач власноручно написав на наказі, що він не згоден з наказом з огляду на незадоволення адміністрацією підприємства його заяви від 02.08.2018 про звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП. Видання наказу обумовлено наступним. У зв`язку з тим, що середині змінні витрати при даному обсягу продукції, що випускається дільницею гальванопокриттів апаратного цеху, перевищує її ринкову вартість та переходом на виконання робіт по гальванопокриттю деталей по кооперації, з метою підвищення ефективності господарської діяльності підприємства та оптимізації спектру продукції, що випускається підприємством, генеральним директором ПрАТ ЗТР видано наказ Про закриття гальванічного виробництва в апаратному цеху від 02.05.2018 № 276. Відповідно до п. 1 вказаного наказу вирішено закрити гальванічне виробництво в апаратному цеху у зв`язку з чим дільницю гальванопокриттів ліквідувати. За пунктом 1.1 вирішено скоротити штатні одиниці, зокрема і одиницю начальника дільниці гальванопокриттів. Пунктом 8 наказу директору з персоналу ПрАТ ЗТР наказано організувати пропонування працівникам, посади яких скорочуються, вакантних посад, якщо вони відповідають їх кваліфікації. У разі відмови від запропонованої роботи, повідомлених працівників звільнити в порядку скорочення штатів. Скорочення провести у відповідності з діючим законодавством. Оскільки посада начальника дільниці гальванопокриттів на підприємства була лише одна, саме ОСОБА_1 , особу яка займала вказану посаду, визначено як таку, що підлягає скороченню. 07.06.2018 ОСОБА_1 ознайомлено під розпис з розпорядження від 06.06.2018 № 501 лс Про скорочення посад (професій) в АЦ , про що свідчить власноручний підпис працівника в розпорядженні. У період з 07.06.2018 по 03.08.2018 позивачу неодноразово пропонувались вакантні робочі посади у зварювальному, трансформаторному цехах, цеху магнітопроводів, апаратному цеху, цеху ізоляції та ін., від яких позивач відмовився. Випискою із протоколу засідання цехового профспілкового комітету апаратного цеху від 03.08.2018 № 32 підтверджується надання дозволу на звільнення ОСОБА_1 , а також підтверджується участь останнього у засіданні цехового комітету, що проведено 03.08.2018 з огляду на перебування позивача у щорічній відпустці в період з 16.07.2018 по 30.07.2018.

Щодо пропуску місячного строку для звернення до суду позивачем, відповідач зазначає про недоведення позивачем поважності причин пропуску такого строку. Відповідач вважає позов штучним та необґрунтованим також у зв`язку з тим, що позивачем подано позов до відповідача (справа № 334/8399/18) з вимогою замінити формулювання причин звільнення з п. 1 ст. 40 КЗпП України (у зв`язку зі скороченням штату) на ч. 3 ст. 38 КЗпП України (у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного та трудового договору).

В запереченні на відзив, що були подані позивачем, останній зазначив, що у спірному випадку скорочення штатної одиниці позивача відбувалося саме за посадою. Посада позивача, що була скорочена, за кодом класу 1222.2 - начальники (інші керівники) та майстри виробничих дільниць (підрозділів) у промисловості (без прив`язки до професії). При цьому порівняння відбувається не за однаковими посадами, як в своєму відзиві помиляється відповідач, а за однорідними. По-друге, до порівняння беруться однорідні посади не тільки у структурному підрозділі, у якому відбувається скорочення штату, а на підприємстві в цілому. Таким чином, доводи відзиву на позовну заяву про відсутність посади робітників, однорідних до посади позивача, в порівнянні з якими позивач маж переважне право на залишення на роботі, спростовуються фактичною наявністю таки посад в межах підприємства, що може бути підтверджено штатним розкладом відповідача.

В судовому засіданні 11.06.2020 були присутні представники сторін. Позивач підтримав позовні вимоги. Просить позовні вимоги задовольнити. Відповідач проти задоволення позовник вимог заперечив. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 11.06.2020 справу розглянуто по суті, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

18.10.2018 прийнято новий Кодекс України з процедур банкрутства, який набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом. Кодекс України з процедур банкрутства почав діяти з 21.10.2019.

Відповідно до ч. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно зі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Нормами ч. 8 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Відносно відповідача Господарським судом Запорізької області 17.10.2019 відкрито провадження у справі №908/2828/19 про банкрутство, на даний час провадження перебуває на стадії розпорядження майном.

З матеріалів справи вбачається, що 07.08.2018 на підставі наказу № 89 (том 1, арк. с. 30) позивач у справі ОСОБА_1 був звільнений з посади начальника дільниці гальванопокриттів на дільниці гальванопокриттів в апаратному цеху ПрАТ Запоріжтрансформатор за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. З наказом позивача ознайомлено, про що свідчить його підпис на наказі. При цьому в наказі міститься відмітка позивача про те, що він не згоден з наказом з огляду на незадоволення адміністрацією підприємства його заяви від 02.08.2018 про звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КзПП України.

Підстава звільнення - наказ № 276 від 02.05.2018, розпорядження № 501лс від 06.06.2018.

Як вказує відповідач та свідчать матеріали справи, видання вказаного наказу обумовлено наступним.

У зв`язку з тим, що середні змінні витрати при даному обсягу продукції, що випускається дільницею гальванопокриттів апаратного цеху, перевищує її ринкову вартість та переходом на виконання робіт по гальванопокриттю деталей по кооперації, з метою підвищення ефективності господарської діяльності підприємства та оптимізації спектру продукції, що випускається підприємством, генеральним директором ПрАТ ЗТР видано наказ Про закриття гальванічного виробництва в апаратному цеху від 02.05.2018 №276 (том 1, арк. с. 53).

Відповідно до п. 1 наказу Про закриття гальванічного виробництва в апаратному цеху від 02.05.2018 №276 вирішено закрити гальванічне виробництво в апаратному цеху у зв`язку з чим дільницю гальванопокриттів ліквідувати.

Скоротити наступні штатні одиниці: Начальник дільниці гальванопокриттів - 1 штатна одиниця; Провідний спеціаліст -1 штатна одиниця; Майстер - 1 штатна одиниця; Гальванік - 5 штатних одиниць; Коректувальник ванн -1 штатна одиниця; Травильник - 1 штатна одиниця.

Наказано директору з персоналу ПрАТ ЗТР організувати пропонування працівникам, посади яких скорочуються, вакантних посад, якщо вони відповідають їх кваліфікації. У разі відмови від запропонованої роботи, повідомлених працівників звільнити в порядку скорочення штатів. Скорочення провести у відповідності з діючим законодавством.

Оскільки посада начальника дільниці гальванопокриттів на підприємстві була лише одна, саме Сичугіна Ю.В. , особу яка займала вказану посаду, визначено як таку, що підлягає скороченню. Зазначена обставина підтверджується протоколом засідання комісії по визначенню кандидатури на скорочення чисельності персоналу в ПрАТ ЗТР в апаратному цеху від 06.06.2018 (том 1, арк. с. 54).

06.06.2018 ПрАТ ЗТР видано розпорядження № 501 лс Про скорочення посад (професій) в АЦ , п. 1 якого вирішено попередити персонально під розпис ОСОБА_1 - начальника дільниці гальванопокриттів про звільнення по скороченню штату по спливу двох місяців (том 1, арк. с. 55).

07.06.2018 ОСОБА_1 - начальника дільниці гальванопокриттів ознайомлено під розпис з розпорядженням від 06.06.2018 № 501 лс Про скорочення посад (професій) в АЦ , про що свідчить його підпис на вказаному розпорядженні.

На дату повідомлення позивача про наступне звільнення у зв`язку із скороченням штату -07.06.2018 - позивачу пропонувались наступні вакантні посади (том 1, арк. с. 60-64):

- Зварювальний цех: вальцювальник, газорізник, котельник, обрубник, слюсар зі збирання металевих конструкцій, токар, токар-карусельник, фрезерувальник, штампувальник, електрозварювальник на автоматичних та напівавтоматичних машинах;

- Трансформаторний цех: намотувальник котушок трансформаторів, складальник трансформаторів, складальник-оздоблювач котушок трансформаторів;

- Цех магнітопроводів: складальник сердечників трансформаторів, налагоджувач автоматичних ліній та агрегатних станків;

- Апаратний цех: заточувальник, інженер з підготовки виробництва, комірник, майстер, налагоджувальник станків та маніпуляторів з програмним управлінням, начальник дільниці (дільниця диспетчеризації), начальник дільниці (дільниця інструменту та оснастки), диспетчер, оператор станків з програмним управлінням, слюсар механоскладальних робіт; токар, фрезерувальник, електромонтажник-схемщик, комплектувальник виробів, полу фабрикатів та матеріалів;

- Цех ізоляції та пакування: заготівельник ізоляційних деталей, збірник трансформаторів;

- Теплосиловий цех: комірник;

- Автотранспортний цех: машиніст екскаватора;

- Служба організації експлуатації залізнодорожного господарства: монтер колії;

- Складське господарство: стропальник;

- Відділ організації реалізації відходів: вантажник;

- Виробництво харчування Енергія : кухонний працівник;

- ДОК Чайка : вантажник;

- Центральна бухгалтерія: бухгалтер 1 категорії.

Позивач від запропонованих 07.06.2018 вакантних робочих місць відмовився, що ним підтверджено в повідомлені від 06.06.2018 з яким його ознайомлено під розпис 07.06.2018.

19.06.2018 позивачу пропонувались наступні вакантні посади:

- Зварювальний цех: майстер, чистильник металу, відливок та виробів;

- Теплосиловий цех: оператор котельні, машиніст насосних установок;

- Ремонтно-механічний цех: заступник начальника цеху;

- Складське господарство: завідувач складу.

Позивач від запропонованих 19.06.2018 вакантних робочих місць також відмовився відповідно до повідомлення від 19.06.2018 з яким його ознайомлено під розпис 19.06.2018.

20.06.2018 позивачу пропонувались наступні вакантні посади:

- Зварювальний цех: старший диспетчер.

Позивач від запропонованих 20.06.2018 вакантних робочих місць відмовився відповідно до повідомлення від 20.06.2018 з яким його ознайомлено під розпис 20.06.2018.

Вакантні посади також пропонувались позивачу 13.07.2018, 31.07.2018, від яких останній також відмовився.

Як пояснено відповідачем та підтверджується матеріалами справи, загалом в період з моменту повідомлення про наступне звільнення та до моменту звільнення ОСОБА_1 було запропоновано 59 вакантних посад та професій, від яких він відмовився.

Випискою із протоколу засідання цехового профспілкового комітету апаратного цеху від 03.08.2018 № 32 підтверджується надання дозволу на звільнення ОСОБА_1 , а також підтверджується участь останнього у засіданні цехового комітету, що проведено 03.08.2018 з огляду на перебування позивача у щорічній відпустці в період з 16.07.2018 по 30.07.2018 (том 1, арк. с. 67).

В матеріалах справи також містяться штатний розклад ПрАТ Запоріжтрансформатор , посадові інструкції за посадою начальника дільниці по всім структурним підрозділам відповідача. Вказані документи долучені до клопотання відповідача від 11.11.2018 (том 1, арк. с. 157).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем також подано позов, предметом якого є зміна формулювання причин його звільнення з п. 1 ст. 40 КЗпП України (у зв`язку зі скороченням штату) на ч. 3 ст. 38 КЗпП України (у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного та трудового договору) (том 1, арк. с. 71). Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі № 334/8399/18 від 13.11.2018 відкрито провадження у справі, що слідує з документів, розміщених у Єдиному державному реєстрі судових рішень. На даний час справа не розглянута, ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11.02.2020 справу передано на розгляд Господарського суду Запорізької області в межах справи про банкрутство ПрАТ Запоріжтрансформатор . Ухвала Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11.02.2020 була оскаржена в апеляційному порядку. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 17.04.2020 апеляційну скаргу на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11.02.2020 про передачу справи на розгляд до іншого суду залишено без руху.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити виходячи з такого:

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлю є високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (ст. 1 КЗпП України).

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством (ч. 2 ст. 2 КЗпП України).

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (ч. 1 ст. 3 КЗпП України).

Частиною 1 ст. 21 КЗпП України встановлено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частиною 6 ст. 43 Конституції України встановлено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом в разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 Про практику розгляду судами трудових спорів , передбачено, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

07.08.2018 на підставі наказу № 89 (том 1, арк. с. 30) позивач у справі ОСОБА_1 був звільнений з посади начальника дільниці гальванопокриттів на дільниці гальванопокриттів в апаратному цеху ПрАТ Запоріжтрансформатор за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. З наказом позивача ознайомлено, про що свідчить його підпис на наказі. При цьому в наказі міститься відмітка позивача про те, що він не згоден з наказом з огляду на незадоволення адміністрацією підприємства його заяви від 02.08.2018 про звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КзПП України.

Підстава звільнення - наказ № 276 від 02.05.2018, розпорядження № 501лс від 06.06.2018.

Згідно із ч. 3 ст. 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Отже, за певних обставин роботодавець може змінювати чисельність або штат працівників скороченням.

Зміни в організації виробництва і праці, повинні бути дійсними (реальними) підтвердженими змінами (позиція ВССУ по справі № 752/15056/15-ц від 15.11.2017).

Доказом скорочення чисельності працівників є зменшення загальної чисельності усіх категорій в організації чи окремих категорій працівників (спеціальності, кваліфікації, професії) у цілому по організації.

Кандидатури на вивільнення визначає роботодавець згідно з нормами чинного законодавства про працю.

У зв`язку з тим, що середні змінні витрати при даному обсягу продукції, що випускається дільницею гальванопокриттів апаратного цеху, перевищує її ринкову вартість та переходом на виконання робіт по гальванопокриттю деталей по кооперації, з метою підвищення ефективності господарської діяльності підприємства та оптимізації спектру продукції, що випускається підприємством, генеральним директором ПрАТ ЗТР видано наказ Про закриття гальванічного виробництва в апаратному цеху від 02.05.2018 №276 (том 1, арк. с. 53).

Відповідно до п. 1 наказу Про закриття гальванічного виробництва в апаратному цеху від 02.05.2018 №276 вирішено закрити гальванічне виробництво в апаратному цеху у зв`язку з чим дільницю гальванопокриттів ліквідувати.

Скоротити наступні штатні одиниці: Начальник дільниці гальванопокриттів - 1 штатна одиниця; Провідний спеціаліст -1 штатна одиниця; Майстер - 1 штатна одиниця; Гальванік - 5 штатних одиниць; Коректувальник ванн -1 штатна одиниця; Травильник - 1 штатна одиниця.

Наказано директору з персоналу ПрАТ ЗТР організувати пропонування працівникам, посади яких скорочуються, вакантних посад, якщо вони відповідають їх кваліфікації. У разі відмови від запропонованої роботи, повідомлених працівників звільнити в порядку скорочення штатів. Скорочення провести у відповідності з діючим законодавством.

Оскільки посада начальника дільниці гальванопокриттів на підприємстві була лише одна, саме ОСОБА_1 , особу яка займала вказану посаду, визначено як таку, що підлягає скороченню. Зазначена обставина підтверджується протоколом засідання комісії по визначенню кандидатури на скорочення чисельності персоналу в ПрАТ ЗТР в апаратному цеху від 06.06.2018 (том 1, арк. с. 54).

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Оскільки законодавством не допускається проведення експертизи для визначення кваліфікації як працівника, що звільняється, так і працівників, що залишилися на роботі, то роботодавцем мають аналізуватися будь-які докази, що допускаються чинним законодавством, зокрема, відомості про освіту, про підвищення кваліфікації, про якість виконання завдань та доручень, про результати атестації, відношення до роботи та трудової дисципліни, етики поведінки.

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 49 - 2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Таким чином, при скороченні чисельності або штату вказаною нормою встановлено обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював, тобто всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

Як зазначено вище, посада начальника дільниці гальванопокриттів на підприємстві була лише одна, що підтверджується штатним розкладом, з якого також вбачається, що в усіх цехах підприємства по одній одиниці посад начальників дільниць.

Проте, 07.06.2018, 19.06.2018, 20.06.2018, 13.07.2018, 03.08.2018 позивачу пропонувались вакантні посади. Загалом в період з моменту повідомлення про наступне звільнення та до моменту звільнення ОСОБА_1 було запропоновано 59 вакантних посад та професій, від яких позивач відмовився, що підтверджується матеріалами справи.

Суд зазначає, що у постанові ВСУ від 09.08.2017 у справі № 6-1264цс17 викладена наступна правова позиція: якщо на момент скорочення працівника немає вакантних посад, які відповідають його освіті та кваліфікації, то роботодавець не зобов`язаний пропонувати йому іншу роботу та звільняє.

Таким чином, відповідачем були прийняті всіх заходи для працевлаштування ОСОБА_1

Частинами 1 - 3 ст. 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено.

Відповідно до пункту 10 ч. 1 ст. 38 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі або організації дає згоду або відмовляє у дачі згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівником, який є членом діючої на підприємстві, в установі, організації профспілки, у випадках, передбачених законом.

Випискою із протоколу засідання цехового профспілкового комітету апаратного цеху від 03.08.2018 № 32 підтверджується надання дозволу на звільнення ОСОБА_1 , а також підтверджується участь останнього у засіданні цехового комітету, що проведено 03.08.2018 з огляду на перебування позивача у щорічній відпустці в період з 16.07.2018 по 30.07.2018

Щодо порушення позивачем строку на звернення до суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Згідно із пунктом 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі - Інструкція), записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Відповідно до пункту 2.27 Інструкції, запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Відповідно до статті 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже, для встановлення початку перебігу строку у справах про звільнення визначальними є такі юридично значимі обставини, як: вручення копії наказу про звільнення або день видачі трудової книжки. Констатувавши загальне правило про те, що строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права, норма статті 233 КЗпП України деталізує це правило щодо звільнення працівника. У такому разі строк обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки: в залежності від того, яка з цих подій відбулася раніше.

Місячний строк для звернення до суду за вирішенням спору про поновлення на роботі обчислюється не інакше як з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (постанова ВСУ у справі № 367/6233/14-ц від 21.06.2017).

Встановлені ст. 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються.

Відповідно до ст. 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 Про практику розгляду судами трудових спорів , передбачено, що встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст. 233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з`ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов`язки сторін.

Як на підставу пропуску строку звернення до суду із позовом, позивач посилається на те, що між позивачем та ПП Прецедент 16.08.2018 укладений договір про надання правової допомоги, предметом якої було представництво позивача у спорі з відповідачем про поновлення на роботі. ПП Прецедент надало йому для підпису позовну заяву і повідомило, що самостійно направить до суду. Не отримавши повідомлення від суду про призначення підготовчого засіданні, в ході з`ясування обставин, виявилося, що працівник виконавця замість звернення до відділення поштового заявку, вкинув не оплачений поштовими марками конверт із позовом до поштової скрині.

Тобто, позивач дізнався про обставини неподання позову вже після спливу місячного строку. 31.10.2018 позивач звернувся до АБ Панченко і партнери за правовою допомогою. Між позивачем та адвокатом укладений договір про надання правової допомоги.

До позовної заяви, крім договору про надання правової допомоги, укладеного із ПП Прецедент , не надано інших доказів того, що позивач дізнався про неподання позову саме 31.10.2018, коли було укладено договір з іншим адвокатом на складання позову та представництво інтересів у суді.

В той час, як позивач був обізнаний про те, що місячний строк для подачі позовної заяви спливає 07.09.2018, про що свідчить підпис на наказі про припинення трудового договору № 89 від 07.08.2018 та у журналі про отримання на руки трудової книжки 07.08.2018.

Крім того, відповідач зазначає про недоведення позивачем поважності причин пропуску місячного строку для звернення до суду.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною є підставою для відмови у позові. Про застосування позовної давності до спірних правовідносин заявлено відповідачем та представником відповідача в процесі.

Разом з тим, якщо строк звернення до суду, установлений статтею 233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском зазначеного строку.

Аналогічні правові позиції викладені у постанові Верховного Суду України від 06.04.2016 у справі за №6-409цс16 та постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі за №6-1033цс17.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду та заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими докази, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 73 Господарського кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона, згідно із ст. 74 Господарського кодексу України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З огляду на викладене, суд вважає, що в задоволенні вимоги позивача в частині про визнання недійсним (скасування) наказу Про припинення трудового договору № 17 від 21.03.2016 слід відмовити.

В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін. Аналізуючи мотивацію постановлених судами рішень крізь призму статті 6 Конвенції та зазначеної практики ЄСПЛ, Суд зазначає про належне виконання покладеного на суд обов`язку щодо мотивації прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій рішень, оскільки обґрунтування щодо відхилення доводів скаржника ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та демонструє справедливий та однаковий підхід до заслуховування доводів сторін у даній справі.

Суд, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства , ст.ст. 129, 231, 237, 238, 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення складено та підписано 11.06.2020.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Л.М. Сушко