Рішення

від 01.06.2020 по справі 910/17967/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2020Справа № 910/17967/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Лук`янчук Д. Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Автомат-3"

про стягнення 111 069, 47 грн.

представники сторін:

від позивача: Березова І. Г.

від відповідача: Кобилецький В. В.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - ПрАТ "АК "Київводоканал", позивач) з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Автомат-3" (далі - ЖБК "Автомат-3", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 107 041,93 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 03038/4-08 від 20.06.1996 р. про надання послуг з водопостачання та водовідведення в частині своєчасної оплати вартості таких послуг, внаслідок чого у ЖБК "Автомат-3" утворилась заборгованість.

У позові ПрАТ "АК "Київводоканал" просило стягнути з відповідача основний борг в сумі 76 666,43 грн., пеню в сумі 1 334,07 грн., штраф у сумі 15 333,29 грн., інфляційну складову боргу в сумі 8 978,30 грн. та 3 % річних в сумі 4 729,84 грн., що разом складає 107 041,93 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2019 р. за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін відповідно до правил, визначених ст. 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Цією ж ухвалою сторонам наданий строк, передбачений законом, для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов`язків.

До початку розгляду справи по суті від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої ПрАТ "АК "Київводоканал" просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 80 278,70 грн., пеню у сумі 1 533,36 грн., штраф у сумі 16 055,74 грн., інфляційну складову боргу в сумі 8 565,58 грн. та 3 % річних в сумі 4 636,09 грн., що разом складає 111 069, 47 грн. Вказана заява була подана з додержанням вимог ст. 46 ГПК України, а тому прийнята судом до розгляду.

Відповідач у строк, визначений законом, надав відзив, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив, вказав на відсутність заборгованості за послуги водопостачання і водовідведення холодної води та відведення гарячої води, оскільки вони були оплачені ЖБК "Автомат-3" у повному обсязі.

У судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник позивача погодився із доводами відповідача про відсутність боргу за послугами водопостачання і водовідведення холодної води, інші вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві, вважав, що заявлені до стягнення суми були нараховані позивачем необгрунтовано, оскільки за надані послуги у відповідача існує переплата. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що провадження за позовом в частині заявлених позовних вимог підлягає закриттю, в іншій частині підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Установлено, що 20.02.2006 р. між ДКО "АК "Київводоканал", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", (постачальник) та ЖСК "Крістал-3", правонаступником якого є ЖБК "Крістал-3" (абонент) був укладений договір про надання послуг водопостачання та водовідведення № 03338/4-08. Відповідно до умов цього договору постачальник зобов`язався забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 2.1 договору постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин.

Відповідно до п. 2.2 договору абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами постачальника, узгодженими з власником водопровідно-комунальних споруд міста.

Згідно з п. 3.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником за діючими нормами водоспоживання, або іншим способом, передбаченим п. 21.2 Правил (п. 3.4 договору).

Відповідно до п. 3.6 договору абонент розраховується за користування водою і послугами каналізації в порядку інкасо платіжних вимог, які оплачуються без акцепту платника шляхом зняття з його розрахункового рахунку сум, зазначених постачальником у платіжній вимозі.

Договір укладено з 20.02.1996 р. по 31.12.1996 р. і набуває чинності з моменту його підписання сторонами, з подальшою його пролонгацією (п. 5.1, 5.2).

Згідно зі ст. ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" цього Закону централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води; централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об`єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов`язаних єдиним технологічним процесом.

Послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов`язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об`єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначають Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 р. (далі - Правила). Ці Правила є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (п. 1.1 Правил).

Пунктом 1.4 Правил визначено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду № 37 від 19.02.2002 р. (далі - Правила приймання № 37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Правила № 37 поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - підприємства) (п. 1.2).

Відповідно до пункту 1.4 Правил № 37 стічні води підприємств - це усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території підприємства (з урахуванням субабонентів).

Згідно з пунктом п. 2.4 Правил № 37 підприємства зобов`язані виконувати в повному обсязі вимоги цих правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Відповідно до п. 3.1. Правил № 190 від 27.06.2008 р. розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються з усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору (п. 3.7 Правил).

Із матеріалів справи вбачається, що умовами укладеного сторонами договору регулюються відносини надання послуг з водопостачання та водовідведення холодної води, а також із приймання стічних вод, що утворились після використання води, що підігрівається тепловим пунктом відповідача.

Також згідно з укладеним між сторонами договором для обліку наданих послуг з водопостачання та водовідведення за адресою: вул. Мостицька, 14, позивачем були присвоєні ЖБК "Автомат-3" наступні абонентські коди:

- 7-101 - для здійснення розрахунків за питну воду (для потреб холодного водопостачання) та відповідний об`єм стоків;

- 7-50101 - для здійснення розрахунків за об`єм стоків для потреб гарячого водопостачання.

Зокрема, за кодом абонента 7-101 був закріплений особовий рахунок 642-26 та встановлений лічильник № 61151307, що підтверджується актом опломбування лічильника від 14.06.2012 р. та актом обстеження водопостачання та водовідведення об`єкта від 14.06.2012 р.

Як встановлено судом, на виконання умов договору у період з 01.05.2018 р. по 31.03.2019 р. ПрАТ "АК "Київводоканал" (постачальник) надало відповідачу (абоненту) послуги з водопостачання та водовідведення холодної води на загальну суму 274 459,54 грн., що підтверджується актами про зняття показників з приладу обліку, розшифровками рахунків абонента за вказаний період.

Відповідач, зі свого боку, умови договору в частині сплати указаних послуг з водопостачання та водовідведення холодної води виконав неналежним чином, вартість послуг сплатив частково - на суму 220 000,00 грн. Отже, заборгованість ЖБК "Автомат-3" за надані послуги склала 54 459,54 грн. (274 459,54 грн. - 220 000,00 грн.).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Судом встановлено, що заборгованість у сумі 54 459,54 грн. за кодом 7-101 відповідач сплатив після відкриття провадження у справі, а саме - у січні - лютому 2020 р., про що свідчать платіжні доручення № 16 від 03.01.2020 р., № 24 від 04.02.2020 р. та банківські виписки з рахунку ЖБК "Автомат-3" за послуги з водопостачання та водовідведення холодної води. Указану обставину також підтвердив представник позивача у судовому засіданні.

Таким чином, сплативши заборгованість у вказаній сумі під час розгляду справи, відповідач припинив відповідне грошове зобов`язання, у зв`язку з чим провадження у частині позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 54 459,54 грн. за послуги з водопостачання та водовідведення холодної води необхідно закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Що стосується послуг за кодом 7-50101 - відведення стоків, які утворились після використання води, що йде на підігрів, то позивач нарахував відповідачу борг у сумі 25 819,16 грн. за період з 01.05.2018 р. по 31.03.2019 р.

ЖБК "Автомат-3", заперечуючи проти позову, вказував, що надані у вказаній період відповідні послуги були ним сплачені у повному обсязі, на підтвердження чого надав банківські виписки станом на 28.02.2018 р.

Проте, перевіривши надані докази, суд встановив, що згідно з призначенням платежу, указаним абонентом у цих банківських виписках, за кодом 7-50101 відповідач здійснював оплату за інші періоди - починаючи з січня 2018 року по квітень 2019 р., а оплата на суму 37 870,25 грн. у вересні 2019 р. була здійснена на виконання іншого договору - № 03338/4-08 від 20.02.1999 р. При цьому встановлено, що призначення платежів позивачем не змінювалось без згоди абонента, тому сплачені відповідачем кошти зараховувались за ті місяці, за які вказував абонент. Враховуючі такі обставини, указані банківські виписки не були прийняті судом до уваги.

Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вирогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Указані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Оскільки відповідач не довів суду належними та вірогідними доказами факт оплати ЖБК "Автомат-3" послуг відведення води, що йде на підігрів, за період з 01.05.2018 р. по 31.03.2019 р. у сумі 25 819,16 грн., суд приходить до висновку, що вимоги ПАТ "АК "Київводоканал" про стягнення заборгованості в сумі 25 819,16 грн. (код 7-50101) підлягають задоволенню.

Щодо заявлених пені в сумі 1 533,36 грн. та штрафу у сумі 16 055,74 грн. за порушення зобов`язання, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 статті 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У пункті 4.3 договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату платіжної вимоги абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі згідно діючого законодавства від суми платежу за кожний день прострочки.

Так, відповідно до статті 26 Закону України Про житлово-комунальні послуги , в редакції чинній на час спірних правовідносин, у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Із наявного у матеріалах справи розрахунку пені, заявленої до стягнення, вбачається, що позивач взяв до уваги ставку пені, розмір якої визначений подвійною обліковою ставкою НБУ, однак, оскільки цей розмір не був узгоджений сторонами, то у даному випадку пеня застосовується у розмірі, визначеному Законом України Про житлово-комунальні послуги , який є спеціальним у даних правовідносинах.

Також відповідно до п. 4.2 договору за безпідставну відмову повністю або частково оплатити платіжну вимогу абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % суми, від оплати якої він відмовився.

Здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення штрафних санкцій, з урахуванням встановлених у даній справі обставин, зокрема, щодо суми основного боргу за кодом 7-50101, періоду оплати боргу за кодом 7-101 та ставки пені згідно із законом, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 155,47 грн. та штраф в сумі 5 163,83 грн., тобто у меншому розмірі, ніж просить позивач, виходячи із суми основного боргу.

Окрім вказаних нарахувань, за прострочення зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача також інфляційну складову боргу в сумі 8 565,58 грн. та 3 % річних в сумі 4 636,09 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України, є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення сум матеріальних втрат, з урахуванням обставин, встановлених у справі, суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційна складова боргу в сумі 6 776,57 грн. та 3 % річних в сумі 2 456,08 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У даному випадку судові витрати складаються з витрат позивача по сплаті судового збору у сумі 2 102,00 грн., а також витрат відповідача за надану професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн., про що останній подав відповідну заяву.

Згідно зі статтею 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн. відповідач надав: договір про надання правової допомоги від 18.02.2020 р., укладений між адвокатом Кобилецьким В. В. та ЖБК "Автомат-3", відповідно до якого гонорар адвоката становить 950,00 за одну годину роботи; довіреність від 18.02.2020 р. на представлення адвокатом Кобилецьким В. В. інтересів ЖБК "Автомат-3" у суді; свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю, видане адвокату Кобилецькому В. В. № 5185 від 29.08.2012 р.; звіт про виконання доручень за договором про надання правової допомоги із детальним розрахунком виконаних робіт та вартістю погодинної оплати (11 год. роботи адвоката * 950 грн. = 10 450,00 грн.); докази оплати правничої допомоги позивачем на суму 10 000,00 грн. (видатковий касовий ордер від 15.04.2020 р.).

Вказані докази суд вважає достатніми для підтвердження факту надання професійної правничої допомоги у даній справі на суму 10 000,00 грн., які є співмірними із заявленими позовними вимогами. При цьому суд відхиляє доводи позивача про недоведеність відповідачем розміру витрат на професійну правничу допомогу (про що вказувалось у запереченнях), оскільки суду надані належні та вірогідні докази понесення таких витрат.

У той же час, суд враховує, що за результатами розгляду справи позов ПрАТ "АК "Київводоканал" був задоволений частково, тому на підставі ст. 129 ГПК України витрати на правничу допомогу підлягають пропорційному розподілу відносно задоволених вимог, які у даному випадку становлять 3 634,76 грн.

Також суд враховує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (із внесеними до неї змінами), постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 р. "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин, у зв`язку з чим до ГПК України внесені зміни щодо продовження процесуальних строків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73-79, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Провадження за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Житлово-будівельного кооперативу "Автомат-3" про стягнення заборгованості у сумі 111 069, 47 грн. в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 54 459,54 грн. закрити.

Позов Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Житлово-будівельного кооперативу "Автомат-3" про стягнення заборгованості у сумі 56 609,93 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Автомат-3" (04074, м. Київ, вул. Мостицька, 14; ідентифікаційний код 22908527) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, ідентифікаційний код 03327664) основний борг у сумі 25 819 (двадцять п`ять тисяч вісімсот дев`ятнадцять) грн. 16 коп., пеню у сумі 155 (сто п`ятдесят п`ять) грн. 47 коп., штраф у сумі 5 163 (п`ять тисяч сто шістдесят три) грн. 83 коп., інфляційні втрати у сумі 6 776 (шість тисяч сімсот сімдесят шість) грн. 57 коп., 3 % річних у сумі 2 456 (дві тисячі чотириста п`ятдесят шість) грн. 08 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 698 (шістсот дев`яносто вісім) грн. 24 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, ідентифікаційний код 03327664) на користь Житлово-будівельного кооперативу "Автомат-3" (04074, м. Київ, вул. Мостицька, 14; ідентифікаційний код 22908527) витрати на правничу допомогу у сумі 3 634 (три тисячі шістсот тридцять чотири) грн. 76 коп.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті та проголошені його вступна та резолютивна частини в судовому засіданні 1 червня 2020 року.

Повний текст рішення складений 9 червня 2020 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення, який не може бути меншим строку карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя Головіна К. І.