Постанова

від 28.09.2020 по справі 910/17967/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2020 р. Справа № 910/17967/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Попікової О.В.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

розглянувши апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Житлово-будівельного кооперативу "Автомат-3"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 (повний текст складено 09.06.2020)

у справі №910/17967/19 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Автомат-3"

про стягнення 111069,47 грн.

за участю секретаря судового засідання: Руденко Н.С.,

в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Березова І.Г. представник, довіреність №40 від 02.01.2020;

- відповідача Кобилецький В.В., адвокат, посв. №5185 від 29.08.2012;

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У грудні 2019 року Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - ПрАТ "АК "Київводоканал", позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Автомат-3" (далі - ЖБК "Автомат-3", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 107 041,93 грн., що складається з основного боргу в сумі 76 666,43 грн., пені в сумі 1 334,07 грн., штрафу у сумі 15 333,29 грн. та інфляційної складової боргу в сумі 8 978,30 грн. та 3 % річних в сумі 4 729,84 грн.

До початку розгляду справи по суті від ПрАТ "АК "Київводоканал" надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, у якій позивач просить стягнути з ЖБК "Автомат-3" основний борг у сумі 80 278,70 грн., пеню у сумі 1 533,36 грн., штраф у сумі 16 055,74 грн., інфляційну складову боргу в сумі 8 565,58 грн. та 3 % річних в сумі 4 636,09 грн., що разом складає 111 069, 47 грн. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення ЖБК "Автомат-3" умов договору №03038/4-08 від 20.06.1996 р. про надання послуг з водопостачання та водовідведення в частині своєчасної оплати вартості послуг за укладеним договором.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 провадження за позовом ПрАТ "АК "Київводоканал" до ЖБК "Автомат-3" про стягнення заборгованості у сумі 111069,47 грн. в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 54459,54 грн. закрито. Позов ПрАТ "АК "Київводоканал" до ЖБК "Автомат-3" про стягнення заборгованості у сумі 56609,93 грн. задоволено частково. Стягнуто з ЖБК "Автомат-3" на користь ПрАТ "АК "Київводоканал" основний борг у сумі 25819,16 грн., пеню у сумі 155,47 грн., штраф у сумі 5163,83 грн., інфляційні втрати у сумі 6776,57 грн., 3% річних у сумі 2456,08 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 698,24 грн. У решті позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ПрАТ "АК "Київводоканал" на користь ЖБК "Автомат-3" витрати на правничу допомогу у сумі 3634,76 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано зокрема тим, що заборгованість у сумі 54 459,54 грн. за кодом 7-101 відповідач сплатив після відкриття провадження у справі (у січні - лютому 2020 р.). Відтак, оскільки заборгованість у вказаній сумі була сплачена під час розгляду справи, відповідач припинив відповідне грошове зобов`язання, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 54 459,54 грн. за послуги з водопостачання та водовідведення холодної води підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Задовольняючи вимоги про стягнення заборгованості в сумі 25 819,16 грн. (код 7-50101) місцевий господарський суд вказав, що відповідач не довів належними та вірогідними доказами факт оплати ЖБК "Автомат-3" послуг відведення води, що йде на підігрів, за період з 01.05.2018 р. по 31.03.2019 р. у вказаному розмірі.

Щодо заявлених до стягнення пені в сумі 1 533,36 грн. та штрафу у сумі 16 055,74 грн. за порушення зобов`язання, господарський суд першої інстанції, здійснивши власний перерахунок штрафних санкцій, вказав, що до стягнення, з урахуванням встановлених у даній справі обставин, зокрема, щодо суми основного боргу за кодом 7-50101, періоду оплати боргу за кодом 7-101 та ставки пені згідно із законом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 155,47 грн. та штраф в сумі 5 163,83 грн., тобто у меншому розмірі, ніж просить позивач, виходячи із суми основного боргу.

Також, здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення сум матеріальних втрат, з урахуванням обставин, встановлених у справі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційна складова боргу в сумі 6 776,57 грн. та 3 % річних в сумі 2 456,08 грн., тобто, у меншому розмірі, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись із прийнятим рішенням, ПрАТ "АК "Київводоканал" та користь ЖБК "Автомат-3" звернулись до Північного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами на вказане рішення суду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ПрАТ "АК "Київводоканал" посилається на неправильний обрахунок місцевим господарським судом пені, інфляційних, 3% річних та штрафу, а тому просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 1 789,01 грн. інфляційних втрат, 2 180,01 грн. 3% річних, 1 377,89 грн. пені та 10 891,91 грн. штрафу та прийняти нове рішення, яким вказані вимоги задовольнити.

Крім того, у поданій скарзі ПрАТ Київводоканал просить відмовити у стягненні з нього на користь ЖБК Автомат-3 витрат на правничу допомогу у сумі 3 634,76 грн., оскільки вважає, що відповідно до п. 1 ч. 4 статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Водночас, вказує, що відповідачем не надано належних доказів понесення витрат на правничу допомогу.

Звертаючись з апеляційною скаргою ЖБК "Автомат-3" вважає прийняте місцевим господарським судом рішення незаконним, оскільки судом перекручені факти та проігноровані надані відповідачем докази. Відповідач вказує, що позивач у позові почав нарахування боргу з 01.05.2018 р. не вказуючи на наявність сальдо, а згідно з розрахунками сторін, станом на 01.05.2018 р., переплата ЖБК Автомат-3 по коду 7-101 становила 15 554,18 грн., а по коду 7-50101 - 128 764,80 грн. Однак, вказані переплати не вказані позивачем.

Станом на дату подання позову заборгованість по коду 7-101 дійсно становила 38 905,06 грн., а по коду 7-50101 переплата становила 106 557,99 грн.

На момент ухвалення рішення місцевим господарським судом за даними ЖБК Автомат-3 заборгованість по коду 7-101 становила 0,02 грн., а по коду 7-50101 переплата так і залишилась 106 557,99 грн.

У поданій апеляційній скарзі ЖБК Автомат-3 вказує про сплату ним чотирьох платежів, які не були враховані судом першої інстанції оскільки суд дійшов висновку, що ці платежі частково сплачені за інший період, а частково - за іншим договором.

Посилаючись на наведені вище обставини, ЖБК Автомат-3 просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позову та прийняти нове рішення про відмову в позові, а також стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2020 та витягу з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 12.08.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу "Автомат-3" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 у справі №910/17967/19; розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 у справі №910/17967/19; розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Житлово-будівельного кооперативу "Автомат-3" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 у справі №910/17967/19 об`єднано в одне апеляційне провадження.

19.08.2020 до Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2020 розгляд справи призначено на 14.09.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 розгляд справи відкладено на 28.09.2020.

Позиції учасників справи.

10.09.2020 від ЖБК Автомат-3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому проти апеляційної скарги ПАТ АК Київводоканал заперечує, просить залишити її без задоволення, а подану ним (ЖБК Автомат-3 ) апеляційну скаргу - задовольнити.

18.09.2020 від ЖБК Автомат-3 надійшли пояснення до апеляційної скарги, у яких відповідач за результатами судового засідання апеляційного господарського суду 14.09.2020 надав пояснення щодо укладеного сторонами договору та дати його укладення зокрема, а також вказав, що у платіжних дорученнях ним було допущено описки та замість 20.02.1996 р. вказано 20.02.1999 р. ; відзначив, що позивачем приймались платежі за платіжними дорученнями з цією опискою, інші договірні відносини між сторонами відсутні. Просив подану ним апеляційну скаргу задовольнити, апеляційну скаргу ПАТ АК Київводоканал - залишити без задоволення.

Крім того, у поданому поясненні ЖБК Автомат-3 просило стягнути з ПАТ АК Київводоканал витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. в суді апеляційної інстанції.

22.09.2020 від ПАТ АК Київводоканал надійшли додаткові пояснення, у яких позивач на виконання ухвали апеляційного господарського суду повідомив, що ним було зараховано усі платежі відповідача, про які останній вказує у поданій апеляційній скарзі, відповідно до вказаного в них призначення платежу; повідомив, що договору від 1999 року між сторонами не існує. Крім того, надав обґрунтування нарахування пені. Просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ЖБК Автомат-3 , подану ПАТ АК Київводоканал апеляційну скаргу задовольнити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

20.02.1996 р. ДКО "АК "Київводоканал" (правонаступником якого є ПАТ "АК "Київводоканал") як постачальник та ЖСК "Автомат-3" як абонент уклали договір про надання послуг водопостачання та водовідведення № 03338/4-08 (далі - договір), за умов п. 1.1. якого постачальник зобов`язався забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України.

Згідно з п. 2.1 договору постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин.

Абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами постачальника, узгодженими з власником водопровідно-комунальних споруд міста (п. 2.2 договору).

За умов п. 3.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником за діючими нормами водоспоживання, або іншим способом, передбаченим п. 21.2 Правил (п. 3.4 договору).

Умовами п. 3.6 договору сторони погодили, що абонент розраховується за користування водою і послугами каналізації в порядку інкасо платіжних вимог, які оплачуються без акцепту платника шляхом зняття з його розрахункового рахунку сум, зазначених постачальником у платіжній вимозі.

За безпідставну відмову повністю або частково оплатити платіжну вимогу абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % суми, від оплати якої він відмовився (п. 4.2 договору).

У п. 4.3 договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату платіжної вимоги абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі згідно діючого законодавства від суми платежу за кожний день прострочки.

Договір укладено з 20.02.1996 р. по 31.12.1996 р. і набуває чинності з моменту його підписання сторонами, з подальшою його пролонгацією (п. 5.1, 5.2).

Умовами укладеного сторонами договору регулюються відносини надання послуг з водопостачання та водовідведення холодної води, а також із приймання стічних вод, що утворились після використання води, що підігрівається тепловим пунктом відповідача.

Також, згідно з укладеним між сторонами договором, для обліку наданих послуг з водопостачання та водовідведення за адресою: вул. Мостицька, 14, позивачем були присвоєні ЖБК "Автомат-3" наступні абонентські коди:

- 7-101 - для здійснення розрахунків за питну воду (для потреб холодного водопостачання) та відповідний об`єм стоків;

- 7-50101 - для здійснення розрахунків за об`єм стоків для потреб гарячого водопостачання.

Зокрема, за кодом абонента 7-101 був закріплений особовий рахунок 642-26 та встановлений лічильник № 61151307, що підтверджується актом опломбування лічильника від 14.06.2012 р. та актом обстеження водопостачання та водовідведення об`єкта від 14.06.2012 р.

В період з 01.05.2018 р. по 31.03.2019 р. ПрАТ "АК "Київводоканал" (постачальник) на виконання умов договору надало відповідачу (абоненту) послуги з водопостачання та водовідведення холодної води на загальну суму 274 459,54 грн., що підтверджується актами про зняття показників з приладу обліку, розшифровками рахунків абонента за вказаний період.

Вважаючи, що відповідач умови договору в частині оплати послуг з водопостачання та водовідведення холодної води виконав неналежним чином, вартість послуг сплатив частково (на суму 220 000,00 грн.), у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 54 459,54 грн. (274 459,54 грн. - 220 000,00 грн.), позивач звернувся з позовом у цій справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Щодо основної заборгованості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час (стаття 530 ЦК України).

За визначенням статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

У відповідності зі статтями 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ч. 1 статті 19 Про житлово-комунальні послуги , відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

У відповідності зі статтею 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води; централізоване водовідведення- господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об`єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов`язаних єдиним технологічним процесом.

Послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов`язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об`єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Частиною 1 статті 19 Закону України Про питну воду та питне водопостачання встановлено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов`язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об`єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Згідно з ч. 2 статті 22 Закону України Про питну воду та питне водопостачання споживачі питної води зобов`язані, зокрема своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначають Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 р. (далі - Правила). Ці Правила є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (п. 1.1 Правил).

Пунктом 1.4 Правил визначено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду № 37 від 19.02.2002 р. (далі - Правила приймання № 37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Правила № 37 поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - підприємства) (п. 1.2).

Відповідно до пункту 1.4 Правил № 37 стічні води підприємств - це усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території підприємства (з урахуванням субабонентів).

Згідно з пунктом п. 2.4 Правил № 37 підприємства зобов`язані виконувати в повному обсязі вимоги цих правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Відповідно до п. 3.1. Правил № 190 від 27.06.2008 р. розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються з усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору (п. 3.7 Правил).

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про припинення провадження у справі в частині вимог про стягнення 54 459,54 грн. заборгованості на підставі п. 2 частини 1 статті 231 ГПК України враховуючи, що вказану заборгованість за кодом 7-101 відповідач сплатив після відкриття провадження у справі, а саме - у січні-лютому 2020 р. (згідно з наданими у матеріали справи платіжними дорученнями № 16 від 03.01.2020 р., № 24 від 04.02.2020 р.), про що також свідчать банківські виписки з рахунку ЖБК "Автомат-3" за послуги з водопостачання та водовідведення холодної води, а також підтверджено представником позивача у судовому засіданні господарського суду першої інстанції.

Щодо заборгованості у сумі 25 819,16 грн. за період з 01.05.2018 р. по 31.03.2019 р. за послуги за кодом 7-50101 (відведення стоків, які утворились після використання води, що йде на підігрів), яка оскаржується ЖБК Автомат-3 у поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції відзначає, що місцевим господарським судом у оскаржуваному рішенні надана оцінка твердженням відповідача про відсутність такої заборгованості.

Зокрема, перевіривши надані докази, господарський суд першої інстанції встановив, що згідно з призначенням платежу, указаним абонентом у цих банківських виписках, за кодом 7-50101 відповідач здійснював оплату за інші періоди - починаючи з січня 2018 року по квітень 2019 р., а оплата на суму 37 870,25 грн. у вересні 2019 р. була здійснена на виконання іншого договору - № 03338/4-08 від 20.02.1999 р. При цьому встановлено, що призначення платежів позивачем не змінювалось без згоди абонента, тому сплачені відповідачем кошти зараховувались за ті місяці, за які вказував абонент.

За наведених обставин зазначені банківські виписки не були прийняті місцевим господарським судом до уваги.

Колегія суддів апеляційної інстанції під час розгляду справи з наявних у справі документів (виписок по рахунку, платіжних доручень) встановила, що усі платежі здійснювались ЖБК Автомат-3 з вказівкою на договір № 03338/4-08 від 20.02.1999 р. (тобто, вказівкою на інший рік укладення договору) і приймались позивачем без жодних зауважень; з пояснень сторін встановлено, що інші договірні відносини між сторонами відсутні, інших договорів між сторонами не укладалось. Крім того, платіж на суму 37 870,25 грн. був врахований позивачем, а вказана сума не заявлена до стягнення, про що свідчать надані у матеріали справи документи (та вбачається в т.ч. з реєстру надходження грошових коштів від ЖБК Автомат-3 за період з 01.05.2018 по 24.10.2019, наданий з позовною заявою).

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з наданою місцевим господарським судом оцінкою наведених вище тверджень відповідача щодо платежу на суму 37 870,25 грн., однак вважає, що це не призвело до неправильного вирішення спору у цій справі.

Щодо тверджень відповідача про те, що господарським судом першої інстанції неправомірно не прийняті до уваги платежі за період з січня 2018 року по квітень 2019 р., колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

Платіж від 28.02.2018 на суму 38 800,88 - призначення платежу Абон. 7-50101. за водовідведення гарячої води за січень, лютий 2018 , тобто за період, не включений до позову.

Платіж від 28.02.2018 на суму 65 300,00 грн - призначення платежу Абон. 7-50101. за водовідведення гарячої води оплата за березень, квітень 2018 , тобто за період, не включений до позову;

Платіж від 26.04.2018 на суму 45 600,00 грн - призначення платежу Абон. 7-50101. за водовідведення гарячої води за березень, квітень 2018 , тобто за період, не включений до позову.

Зазначені грошові кошти зараховані позивачем та не включені до заявленої до стягнення суми заборгованості, про що свідчить наданий позивачем із запереченнями реєстр надходження грошових котів від ЖБК Автомат-3 за період з 01.04.2018 по 29.02.2020 (а. с. 135).

Платіж від 02.09.2019 на суму 37 870,25 грн - призначення платежу Абон. 7-50101. за водовідведення гарячої води 2019 , не заявлено позивачем до стягнення, оцінку цьому платежу надано вище за текстом цієї постанови.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що відповідач під час розгляду справи неодноразово стверджував про наявність у нього переплати за спірним договором, однак, не надав жодних доказів на підтвердження таких тверджень.

Відповідно до положень статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 73, 76 ГПК України).

З викладеного слідує, що положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (зазначена позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31.08.2020 у справі № 922/3582/19).

Суд зауважує, що одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18).

Таким чином, позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції на іншою суд і виносить власне рішення (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 зі справи № 917/1307/18).

Отже, під час судового провадження суд оцінює подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, і, оскільки оптимальним стандартом доказування є аргументи, викладені сторонами, то через призму наданих доказів суд приймає рішення (зазначеної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Відтак, враховуючи вказані самим відповідачем (платником) реквізити платежу, а також норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність перекручення фактів господарським судом першої інстанції, як стверджує відповідач, та вважає, що вказані твердження та докази не спростовують наявності заборгованості щодо стягнення якої позивач звернувся з позовом у цій справі, а також погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо вимог позову про стягнення пені, штрафу, інфляційних та 3% річних.

Частиною 1 статті 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

У силу статті 611 ЦК України та статті 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 статті 549 ЦК України).

Закон України Про житлово-комунальні послуги регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання комунальних послуг.

Статтею 2 Закону України Про житлово-комунальні послуги встановлено, що предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Не є предметом регулювання цього Закону відносини, що виникають між співвласниками, а також між співвласниками та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення відповідно до статті 22 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку". Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з пунктом 2 ч 1 статті 5 вказаного Закону, до житлово-комунальних послуг належать в т.ч. комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до статті 26 Закону України Про житлово-комунальні послуги , в редакції чинній на час спірних правовідносин, у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Із наявного у матеріалах справи розрахунку пені, заявленої до стягнення, вбачається, що позивач взяв до уваги ставку пені, розмір якої визначений подвійною обліковою ставкою НБУ, однак, оскільки цей розмір не був узгоджений сторонами, то у даному випадку пеня застосовується у розмірі, визначеному Законом України Про житлово-комунальні послуги , який є спеціальним у даних правовідносинах.

Умовами п.п. 4.2 та 4.3 договору сторони погодили, що за безпідставну відмову повністю або частково оплатити платіжну вимогу абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % суми, від оплати якої він відмовився; за несвоєчасну оплату платіжної вимоги абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі згідно діючого законодавства від суми платежу за кожний день прострочки.

Позивачем заявлено до стягнення 1 533,36 грн. пені та 16 055,74 грн. штрафу за порушення зобов`язання.

Перевіривши здійснений місцевим господарським судом перерахунок заявлених до стягнення штрафних санкцій, з урахуванням встановлених у справі обставин, зокрема, щодо суми основного боргу за кодом 7-50101, періоду оплати боргу за кодом 7-101 та ставки пені згідно із законом, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 155,47 грн. та штраф в сумі 5 163,83 грн., тобто у меншому розмірі, ніж просить позивач, виходячи із суми основного боргу.

Окрім вказаних нарахувань, за прострочення зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача також інфляційну складову боргу в сумі 8 565,58 грн. та 3 % річних в сумі 4 636,09 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 625 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Нормами ч. 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України, є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши здійснений місцевим господарським судом перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних та 3% річних, з урахуванням встановлених у справі обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційна складова боргу в сумі 6 776,57 грн. та 3 % річних в сумі 2 456,08 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Розглядаючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд першої інстанції вказав наступне.

У даному випадку судові витрати складаються з витрат ПАТ АК Київводоканал по сплаті судового збору у сумі 2 102,00 грн., а також витрат ЖБК Автомат-3 за надану професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн., про що останній подав відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн. ЖБК Автомат-3 надало: договір про надання правової допомоги від 18.02.2020 р., укладений між адвокатом Кобилецьким В. В. та ЖБК "Автомат-3", згідно з яким гонорар адвоката становить 950,00 за одну годину роботи; довіреність від 18.02.2020 р. на представлення адвокатом Кобилецьким В. В. інтересів ЖБК "Автомат-3" у суді; свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю, видане адвокату Кобилецькому В. В. № 5185 від 29.08.2012 р.; звіт про виконання доручень за договором про надання правової допомоги із детальним розрахунком виконаних робіт та вартістю погодинної оплати (11 год. роботи адвоката * 950 грн. = 10 450,00 грн.); докази оплати правничої допомоги позивачем на суму 10 000,00 грн. (видатковий касовий ордер від 15.04.2020 р.).

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що надані докази є достатніми для підтвердження факту надання професійної правничої допомоги у даній справі на суму 10 000,00 грн., які є співмірними із заявленими позовними вимогами.

При цьому, місцевий господарський суд відхилив доводи ПАТ АК Київводоканал про недоведеність ЖБК Автомат-3 розміру витрат на професійну правничу допомогу (про що вказувалось у запереченнях), оскільки суду надані належні та вірогідні докази понесення таких витрат. У той же час, господарський суд першої інстанції вказав про врахування ним того, що за результатами розгляду справи позов ПАТ "АК "Київводоканал" був задоволений частково, а тому на підставі статті 129 ГПК України витрати на правничу допомогу підлягають пропорційному розподілу відносно задоволених вимог, які у цьому випадку становлять 3 634,76 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 28).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 вказаного Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону ).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне господарське процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно зі статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України ).

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За частинами 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Згідно з частиною 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказана правова позиція щодо застосування норм права викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, та враховується судом під час розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційної інстанції відзначає, що ПАТ АК Київводоканал просило зменшити розмір витрат на правничу допомогу у зв`язку із не співмірністю понесених витрат та складністю справи.

Беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини 6 статті 126 ГПК України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог частини 4 статті 126 ГПК України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами (зазначеної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 24.09.2020 у справі № 904/3583/19).

Верховний Суд у постанові від 15.09.2020 у справі № 904/5047/18 зазначив, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, у разі заявлення іншою стороною клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та доведення неспівмірності таких витрат.

Враховуючи норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, задоволення заявлених ПАТ АК Київводоканал позовних вимог частково, встановлені місцевим господарським судом обставини щодо понесених ЖБК Автомат-3 витрат на правничу допомогу, заявлення ПАТ АК Київводоканал у поданих запереченнях про зменшення розміру зазначених витрат та наведене щодо цієї вимоги обґрунтування, суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з ПАТ АК Київводоканал на користь ЖБК Автомат-3 3 634,76 грн. витрат на правничу допомогу.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно з п. 1) ч. 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційних скарг, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування рішення місцевого господарського суду у цій справі.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційних скарг витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до статті 129 ГПК України покладаються на апелянтів.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 у справі №910/17967/19 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Автомат-3" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 у справі №910/17967/19 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 у справі № 910/17967/19 залишити без змін.

4. Справу №910/17967/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту за наявності підстав, передбачених у п. 2 ч. 3 статті 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 30.09.2020

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак