Рішення

від 09.06.2020 по справі 910/2739/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.06.2020Справа № 910/2739/20

Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливторг", м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Генеральний резервний фонд", м. Київ

про стягнення 313 247,00 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24.02.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Паливторг" (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Генеральний резервний фонд" (відповідач) суми боргу в розмірі 313 247,00 грн, посилаючись на невиконання відповідачем умов Договору поставки №01-03/18 від 13.02.2018 року в частині поставки, оплаченого позивачем товару .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 року у справі №910/2739/20 позовну заяву №19/02-01 від 19.02.2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливторг" було залишено без руху, надано позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали.

13.03.2020 року (в строк визначений судом) позивачем до суду була надіслана засобами поштового зв`язку заява про усунення недоліків позовної заяви. Заяву отримано судом 17.03.2020 року.

Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у встановлені судом строки подати відповідні заяви по суті.

Однак, після відкриття провадження у справі судом встановлено, що всупереч ст. 164 ГПК України, позивачем не додано до позовної заяви доказів на які він посилається як на підставу звернення до суду.

Ухвалою від 20.05.2020 року залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливторг" без руху та встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Паливторг" строк п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів до матеріалів справи.

03.06.2020 року позивачем було подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 09.06.2020 року судом було продовжено розгляд справи №910/2739/20.

З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03115, м . Київ, вул. Святошинська, будинок 6, кв. 234 , направлялась ухвала суду.

Проте, до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу, а саме №0105471346132, яке відповідно до повідомлень підприємства поштового зв`язку з відбитком календарного штемпелю не вручене під час доставки та повернуто до суду.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення з відбитком календарного штемпелю про повернення поштового відправлення вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №910/2739/20 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.02.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Генеральний резервний фонд (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Паливторг (покупець) було укладено Договір поставки №01-03/18 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язався поставити (передати у власність), а покупець прийняти і оплатити поставлене кам`яне вугілля (надалі - товар), в порядку згідно даного Договору і за цінами та в кількості, вказаних в специфікаціях і додатках до даного Договору.

Пунктом 2.4. Договору сторони домовились, що оплата за вугілля проводиться покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника впродовж двох банківських днів від дати отримання товару на станції призначення, якщо інше не зазначено у специфікаціях до даного Договору.

Відвантаження товару здійснюється не пізніше п`яти днів з моменту одержання письмової заявки та 100% передоплати за залізничний тариф на розрахунковий рахунок постачальника від покупця, в якій вказується кількість тон товару, його марка та відвантажувальні реквізити. Датою відвантаження є дата, вказана у календарному штемпелі на залізничній накладній на станції відправлення. (п. 3.1. Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2018 року. (п. 6.1. Договору).

Додатками №1-№2 до Договору сторони погодили специфікацію на вугільну продукцію з визначенням її марки, ціни та кількості. Окрім того, вказаними додатками встановлено, що строк поставки продукції лютий-березень 2018 року.

Позивачем на виконання вимог Договору подавались відповідачу заявки та здійснено передоплату в розмірі 944 000,00 грн згідно наступних платіжних доручень:

- № 2233 від 02.11.2018 року на суму 165 000,00 грн;

- №2246 від 06.11.2018 року на суму 164 000,00 грн;

- №2253 від 07.11.2018 року на суму 165 000,00 грн;

- №2561 від 11.01.2019 року на суму 450 000,00 грн.

Проте, як зазначає позивач, відповідачем було частково відвантажено позивачу вугілля, а саме, на суму в розмірі 630 753,00 грн, згідно наступних видаткових накладних:

- №1311-01 від 13.11.2018 року в кількості 66,00 т. на суму 174 900,00 грн;

- №1611-01 від 16.11.2018 року в кількості 19,88 т. на суму 52 682,00 грн;

- №2211-03 від 22.11.2018 року в кількості 18,32 т. на суму 48 548,00 грн;

- №2311-01 від 23.11.2018 року в кількості 18,44 т. на суму 48 866,00 грн;

- №2611-01 від 26.11.2018 року в кількості 33,50 т. на суму 88 775,00 грн;

- №2711-02 від 27.11.2018 року в кількості 22,38 т. на суму 59 307,00 грн;

- №1401-01 від 14.01.2019 року в кількості 59,50 т. на суму 157 675,00 грн.

Отже, як вказано в позові, відповідач, у відповідності до умов Договору, не поставив позивачу сторонами товар на суму в розмірі 313 247,00 грн.

У зв`язку з цим, позивач 15.03.2019 року направив відповідачу заявку №1503/19-2, якою вимагав від останнього відвантажити вугілля, а у разі його відсутності повернути попередню оплату в розмірі 313 247,00 грн.

Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю "Генеральний резервний фонд" відповіді на заявку позивача не надало, товар поставлено не було, повернення грошових коштів позивачу не здійснено, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливторг" підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину суд визнає Договір поставки №01-03/18 належною підставою, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Укладений сторонами Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. (ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, позивачем було здійснено попередню оплату кам`яного вугілля, на виконання вимог Договору, на суму в розмірі 944 000,00 грн, згідно зазначених вище платіжних доручень.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 3.1. Договору сторонами визначено, що відвантаження товару здійснюється не пізніше п`яти днів з моменту одержання письмової заявки та 100% передоплати за залізничний тариф на розрахунковий рахунок постачальника від покупця, в якій вказується кількість тон товару, його марка та відвантажувальні реквізити.

Враховуючи викладені вище умови Договору, відповідачем здійснено поставку кам`яного вугілля лише на суму 630 753,00 грн, що підтверджується видатковими накладними №1311-01 від 13.11.2018 року, №1611-01 від 16.11.2018 року, №2211-03 від 22.11.2018 року, №2311-01 від 23.11.2018 року, №2611-01 від 26.11.2018 року, №2711-02 від 27.11.2018 року, №1401-01 від 14.01.2019 року, про які зазначалось вище.

Проте, на суму в розмірі 313 247,00 грн, відповідачем позивачу вугілля кам`яне поставлено так і не було. Доказів протилежного матеріали справи не містять, а відповідач суду не надав.

Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач, у строк встановлений Договором, товар на суму 313 247,00 грн не поставив та кошти в сумі 313 247,00 грн позивачу не повернув.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Однак, всупереч умов зазначеної норми та заявки позивача, відповідач платіж на суму 313 247,00 грн позивачу не повернув.

Враховуючи, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів поставки товару у строки визначені Договором, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позивачу суми оплати в розмірі 313 247,00 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Паливторг до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Генеральний резервний фонд про стягнення суми коштів в розмірі 313 247,00 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі 4 698,70 грн, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Генеральний резервний фонд (ідентифікаційний код 39368234, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Святошинська, буд. 6, кв. 234) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Паливторг (ідентифікаційний код 40220890, місцезнаходження: 79035, м. Львів, вул. Зелена, буд. 115ж, кв. 42) суму коштів в розмірі 313 247,00 грн (триста тринадцять тисяч двісті сорок сім гривень 00 копійок) та суму судового збору у розмірі 4 698,70 (чотири тисячі шістсот дев`яносто вісім гривень 70 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов