Рішення

від 09.06.2020 по справі 918/358/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/358/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г. при секретарі судового засідання Ножняк Л.Ю. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Державного підприємства "Володимирецьке лісове господарство" до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 150 030,00 грн.

представники:

від позивача: ОСОБА_2 ;

від відповідача: Тарновецький Я.М.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року Державне підприємство "Володимирецьке лісове господарство" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 150 030,00 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач - ОСОБА_1 є фізичною особою, Господарським судом Рівненської області було надіслано лист-запит № 918/358/20 від 27.04.2020 року до Управління Державної міграційної служби в Рівненській області з метою встановлення зареєстрованого місця проживання вищевказаної особи.

04 травня 2020 року через загальний відділ діловодства Господарського суду Рівненської області надійшла відповідь про реєстрацію місця проживання від 30 квітня 2020 року № 04/6549 у якому Управління Державної міграційної служби в Рівненській області повідомило наступну інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 .

Ухвалою господарського суду від 19 травня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначити на "09" червня 2020 року.

28 травня 2020 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що позивач заперечує проти задоволення позову з огляду на те, що на виконання умов Договору поставки б/н від 27 лютого 2018 року Відповідачем було передано Позивачу пиломатеріали обрізних хвойних порід (сосна) в кількості 33.340 куб.м на загальну суму 150 030,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000003 від 15 червня 2018 року.

09 червня 2020 року від представника позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, за змістом якої позивач заперечує проти доводів відповідача з огляду на те, що видаткова накладна №РН-0000003 від 15.06.2018 року в матеріалах бухгалтерського обліку ДП "Володимирецький лісгосп" відсутня, а згідно довідки №296 від 05.05.2020 року пиломатеріали обрізні хвойних порід по договору №2018-45 від 27.02.2018 року з ФОП Басюк М.Д. на ДП "Володимирецький лісгосп" не надходило.Відповідно до реєстру надходжень товарів та послуг (матеріальний склад Антонівка ЛПК) за червень 2018 року ДП "Володимирецький лісгосп" пиломатеріал обрізний хвойних порід (сосна) у кількості 33,340 куб.м на загальну суму 150 030,00 грн. згідно договору від 27.02.2018 року, укладеного між ДП "Володимирецький лісгосп" та ФОП Басюк М.Д., не надходив. Наказом директора ДП "Володимирецький лісгосп" №308 від 30.10.2019 організовано проведення інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків із перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження станом на 01.11.2019 року. За результатами проведення даної інвентаризації ДП "Володимирецький лісгосп" було складено акт №3 інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами від 01.11.2019 року, згідно якої значиться сума дебіторської заборгованості за даними бухгалтерського обліку 150 030 грн. за дебітором ФОП Басюк М.Д. Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Рівненській області було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Володимирецьке лісове господарство" за період з 01.01.2016 по 31.05.2019. За наслідками такої ревізії Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Рівненській області було складено акт №13-17-07-06/19 від 07.08.2019 року згідно якого (ст. 87-93 акту №13-17-07-06/19) ревізією встановлено, що станом на 31.05.2019 за субрахунком №631 за чотирма фізичними особами - підприємцями обліковується дебіторська заборгованість на загальну суму 600 120,00 грн. (кожному по 150 030,00 грн.), а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 А. В., ОСОБА_1 . Ревізією встановлено, що в період з 27.02.2018 по 31.05.2019 та на момент проведення контрольного заходу Підприємством не здійснювалося оприбуткування товарів, які надійшли від підприємця Басюка М.Д. (ст. 90 акту). Крім того, за результатами проведених в період з 01.06.2018 по дату завершення ревізії інвентаризацій, станом на 01.11.2018 та станом на 04.06.2019 не виявлено не оприбуткованих лишків пиломатеріалів обрізних хвойних порід (сосна). Таким чином, зважаючи на неможливість підтвердження факту отримання пиломатеріалів ДП "Володимирецький лісгосп" та відсутність підтвердження надходження даного товару на Підприємство, в порушення ст. 193, 265 ГК України, ст.ст. 526, 530, 599, 610, 629, 712 ЦК України, та п. 5.1. договорів від 27.02.2018 внаслідок не здійснення, у визначений договірними умовами термін, поставки оплаченого ДП "Володимирецький лісгосп" товару підприємцями нанесено матеріальна шкода Підприємству на загальну суму вартості непоставленого товару - 595 119,00 грн. (в т.ч. ФОП Басюк М.Д. - 150 030,00 грн.). (ст. 92 акту).

Щодо видаткової накладної, що долучена до матеріалів справи Відповідачем, представник Позивача вважає, що вона не є достовірним та належним доказом отримання Позивачем зазначеного в ній товару з огляду на те, що про отримання товару з боку ДП "Володимирецький лісгосп" поставлено підпис особи без зазначення її прізвища, імені та посади. Відтак зазначає, що вказана видаткова накладна не містить даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того представник Позивача стверджує, що господарська операція по поставці товару за договором 32018-46 від 27.02.2018 року реально не відбулася, ФОП Басюк М.Д. товар фактично не поставлений ДП "Володимирецький лісгосп", а видаткова накладна, що подана Відповідачем не підтверджує факту поставки, більше того підписана не встановленою та не повноважною особою.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві та у відповіді на відзив.

Представник Відповідача у судовому засіданні проти вимог Позивача заперечив з підстав, зазначених у відзиві. Крім того зазначив, що при здійснення господарської діяльності ФОП Басюк М.Д. перебував на спрощеній системі оподаткування, не являвся платником податку на додану вартість і податкових документів не оформляв. Також вказав, що видаткова накладна №РН-0000003 від 15 червня 2018 року оформлена відповідно до положень чинного законодавства, містить відомості про господарську операцію між позивачем і відповідачем та не є підставою для визнання господарської операції не проведеною або недійсною, а тому є належним та допустимим доказом отримання відповідачем товару, визначеного цією накладною та на суму, що в ній зазначена.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

27 лютого 2018 року між Державним підприємством "Володимирецьке лісове господарство" як Покупцем та ФОП Басюк М.Д. як Постачальником укладено договір поставки №2018-46 (далі - договір) (а.с. 8-9).

Відповідно до п. 1.1. договору, Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупця пиломатеріал обрізний, надалі "Товар", а Покупець зобов`язується оплатити і прийняти Товар.

Згідно п. 3.1. договору, ціна Товару становить 4 450 (чотири тисячі чотириста п`ятдесят) гривень 00 копійок за 1 м.куб. пиломатеріалу обрізного хвойних порід.

Розрахунок за отриманий Товар здійснюється у безготівковому порядку 100 % передоплати на рахунок Продавця згідно виставленого рахунку на товар (п.3.4.).

Пунктом 3.5. договору визначено, що датою отримання Товару вважається дата підписання накладної представником Покупця.

27.02.2018 року ФОП Басюком М.Д. виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000001 про оплату пиломатеріалу обрізного хвойних порід (сосна) в кількості 33.340 куб.м. на загальну суму 150 030,00 грн.(а.с. 10).

На виконання умов договору 27.02.2018 ДП "Володимирецький лісгосп" було оплачено вартість поставки пиломатеріалу згідно вказаного вище рахунку, що підтверджується платіжним дорученням №740 від 27.02.2018 року (а.с.12).

Стверджуючи, що в порушення умов договору та закону Відповідач прийняті на себе зобов`язання з поставки товару не виконав Позивач ставить вимогу про стягнення з Відповідача суми попередньої оплати.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступне.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані з виконанням умов договору поставки в частині поставки оплаченого товару, регулювання яких здійснюється ГК Укураїни, ЦК України тощо.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи суд встановив, що вимоги Позивача не грунтуються ні на законодавчих актах України, ні на обставинах справи, що підтверджується наступним.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За нормами статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відтак, з огляду на предмет позову, Державне підприємство "Володимирецьке лісове господарство" зобов`язане довести, що відповідач - ОСОБА_1 , під час здійснення господарської діяльності у статусі фізичної особи-підприємця, не виконав умов договору поставки №2018-46 від 27.02.2018 року в частині поставки товару, і що у останнього виникло зобов`язання з повернення суми попередньої оплати у розмірі 150 030,00 грн.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків с договори.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525,526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Пунктом 3.5 Договору поставки №2018-46 від 27.02.2018 року передбачено, що датою отримання Товару вважається дата підписання накладної представником Покупця.

Як доказ виконання умов договору поставки №2018-46 від 27.02.2018 року в частині поставки Товару Позивачу Відповідач надав суду належним чином завірену копію видаткової накладної №РН-0000003 від 15 червня 2018 року в якій, зокрема, зазначено що Постачальник - фізична особа-підприємець Басюк Микола Данилович передав, а Одержувач ДП "Володимирецьке лісове господарство" отримав пиломатеріали обрізних хвойних порід (сосна) в кількості 33.340 куб.м. за ціною 4500,00 грн. за куб.м. на загальну суму 150 030,00 грн. без ПДВ.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" (далі по тексту Закон). Відповідно до статті 1 Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За приписами статті 2 Закону цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, з огляду на зазначене, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність господарської операції можуть бути виключно первинні документи, складені у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Видаткова накладна №РН-0000003 від 15 червня 2018 року, яка надана представником Відповідача у якості доказу поставки Товару Позивачу, оформлена відповідно до положень чинного законодавства: містить відомості про господарську операцію між Позивачем і Відповідачем, зокрема, назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, які брали участь у здійсненні господарської операції у графах "від постачальника" та "отримав (ла)". Окрім того, у вказаній накладній, як підстава здійснення господарської операції вказано Договір б/н від 27.02.2018 року. Видаткова накладна №РН-0000003 від 15 червня 2018 року скріплена печаткою позивача - ДП "Володимирецьке лісове господарство".

Суд зазначає, що відомості, які зазначені у видатковій накладній №РН-0000003 від 15 червня 2018 року щодо постачальника, одержувача, кількісних та вартісних показників товару, що постачається відповідають таким показникам, які вказані у Договорі поставки б/н від 27.02.2018 року, укладеному між Позивачем та Відповідачем та показникам, вказаним в рахунку-фактурі № СФ-0000001 від 27.02.2018 року, на підставі якго позивачем було здійснено предоплату за поставку товару.

Разом з цим, відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Суд констатує, що недоліки у видатковій накладній №РН-0000003 від 15 червня 2018 року, на які посилається представник Позивача у відповіді на відзив, є неістотними, а тому не є підставою для невизнання господарської операції, так як накладна містіть відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції та скріплена печаткою Позивача, який є отримувачем товару.

Посилання представника Позивача на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 29 січня 2020 року у справі №916/922/19, суд оцінює критично, зв`язку з тим, що доводи представника позивача у цій частині ґрунтуються виключно на вигідному для позивача трактуванні вищевказаних норм (представник посилається на дану постанову частково і тільки на ті норми, які є вигідними саме позивачу).

Водночас, суд зауважує, що хоча у вказаній постанові касаційний суд у п.7.4 вказує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця) однак, в той же час у п.7.7 зазначає, що встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

Далі касаційний суд констатує, що з`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи співпадає така особа з відповідачем у даній справі, чи ні). Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17 та від 05 грудня 2018 року у справі № 915/878/16 .

Касаційний суд відмічає, що при цьому, у постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Позивачем не надано суду доказів того, що його печатка була загублена ним, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа. Натомість, у судовому засіданні представник Позивача зазначила, що печатка знаходить у Позивача, з його володіння не вибувала.

За таких обставин господарський суд вважає, що відтиск печатки Позивача на видатковій накладній №РН-0000003 від 15 червня 2018 року є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цією накладною, накладна складена у відповідності до вимог закону і, відповідно, є підтвердженням господарської операції між Позивачем та Відповідачем.

Посилання представника Позивача на те, що Відповідач не надав доказів поставки (транспортування) товару від нього до Позивача є безпідставним, так як Договором поставки б/н від 27.02.2018 року, укладеному між Позивачем та Відповідачем, не покладено на Відповідача обов`язок по транспортуванню Товару до Позивача.

Щодо посилань представника Позивача на те, що у бухгалтерському обліку Позивача не відображено господарської операції за видатковою накладною №РН-0000003 від 15 червня 2018 року, - суд зазначає, що за приписами частини 3 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідно до частини 6 цієї ж статті Закону саме керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати .

Враховуючи усе вищевикладене, судом встановлено, що Відповідач, на виконання умов Договору поставки б/н від 27 лютого 2018 року за видатковою накладною №РН-0000003 від 15 червня 2018 року поставив Позивачу товар на суму передоплати, здійснену Позивачем, а тому, відповідно, у Позивача відсутнє право вимагати повернення суми попередньої оплати .

За змістом пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки Державне підприємство "Володимирецьке лісове господарство" не довело належними та допустимими доказами факту невиконання умов Договору поставки б/н від 27 лютого 2018 року зі сторони фізичної особи-підприємця Басюка Миколи Даниловича в частині поставки товару, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність даного позову, у зв`язку з чим у його задоволенні слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову Державного підприємства "Володимирецьке лісове господарство" до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 150 030,00 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Усі процесуальні строки обраховуються з урахуванням змін, внесених до розділу Х "Прикінцевих положень" ГПК України, згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року №540-IX.

Повний текст рішення складено та підписано 11 червня 2020 року

Суддя Романюк Ю.Г.