Рішення

від 09.06.2020 по справі 927/169/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

09 червня 2020 року м. Чернігів Cправа № 927/169/20 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М.

секретар судового засідання Мігда Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №927/169/20, розгляд якої здійснено у порядку загального позовного провадження

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Куковицьке"

вул. Миру,36, с. Куковичі, Менський район, Чернігівська область, 15655

адреса для листування: вул. Декабристів,8а, м. Чернігів, 14000

До відповідача: Приватного підприємства "Консалтингова фірма "Прометей"

вул. Івана Мазепи, буд.10, м. Київ, 01010

в особі філії "Менський сир"

юридична адреса: вул. Сіверський шлях, 122, м. Мена, Чернігівська область, 15600

Про стягнення 369624,21 грн

За участю представників:

позивача: Дубовик Н.М., адвокат, договір про надання правової допомоги від 30.12.2019, ордер серії ЧН №103507 від 02.03.2020

від відповідача: не з`явився

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Куковицьке" подано позов до Приватного підприємства "Консалтингова фірма "Прометей", в особі філії "Менський сир" про стягнення 358061,87 грн боргу за поставку сільськогосподарської продукції молоко коров`яче незбиране; 6122,84 грн інфляційних втрат та 5439,50 грн 3% річних.

Заявлений позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки сільськогосподарської продукції (сировини) №2/2-18 від 21.02.2018.

У прохальній частині позовної заяви позивач також просить суд стягнути з відповідача 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 05.03.2020 позовну заяву від 03.03.2020 було залишено без руху, на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 13.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 09.04.2020 о 10:00. Визнано обов`язкову явку в судове засідання повноважних представників сторін.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 13.03.2020: №1447900023810, №1400506261262 (позивачу) та №0101042757536, №1560003446700 (відповідачу), але повноважних представників у судове засідання 09.04.2020 не направили.

До початку судового засідання від позивача надійшла заява від 09.04.2020 про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача.

Суд в судовому засіданні 09.04.2020 постановив ухвалу про задоволення заяви позивача про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача та про відкладення підготовчого засідання на 05.05.2020 на 09:30.

Ухвалою суду від 09.04.2020, відповідно ст.120,121 ГПК України, повідомлено сторін про те, що підготовче засідання відкладено на 05.05.2020 на 09:30.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 09.04.2020 №0101042893634, №1560003482072, але повноважного представника у судове засідання 05.05.2020 не направив.

Ухвалою суду від 05.05.2020 закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 12.05.2020 о 11:30. Зазначено, що явка в судове засідання повноважних представників учасників справи є не обов`язковою.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 06.05.2020: №1447900026208 (позивачу) та №0101042753573, №1560003478334 (відповідачу), але повноважних представників у судове засідання 12.05.2020 не направили.

Суд в судовому засіданні 12.05.2020 постановив ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 25.05.2020 на 09:30 год.

Ухвалою суду від 12.05.2020, відповідно ст.120,121 ГПК України, повідомлено сторін про те, що розгляд справи по суті відкладено на 25.05.2020 на 10:00.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 12.05.2020: №1400506391204, №1447900025929 (позивачу) та №0101042752879,1560003477036 (відповідачу), але повноважних представників у судове засідання 25.05.2020 не направили.

Суд в судовому засіданні 25.05.2020 постановив ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 09.06.2020 на 09:30 год.

Ухвалою суду від 25.05.2020, відповідно ст.120,121 ГПК України, повідомлено сторін про те, що судове засідання з розгляду справи по суті відкладено на 09.06.2020 на 09:30.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 25.05.2020: №0101043141075, №1560003522058 (відповідачу), але повноважних представників у судове засідання 09.06.2020 не направив.

Представник позивача у судовому засіданні надав письмове клопотання від 09.06.2020 про приєднання до матеріалів справи Акту здачі-приймання виконаних робіт від 09.06.2020.

Суд задовольнив клопотання позивача, Акт здачі-приймання виконаних робіт від 09.06.2020 прийнято судом до розгляду.

Через канцелярію суду позивачем було подано письмове клопотання від 09.06.2020 про поновлення процесуального строку для подачі доказів, у якому позивач просить суд: визнати причини пропуску процесуального строку для подачі доказів поважними та поновити строк; приєднати до матеріалів справи копію статуту ТОВ "Куковицьке", копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Куковицьке". В обґрунтування поданого клопотання позивач посилається на те, що при виготовленні копії статуту та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, була допущена технічна помилка та до позовної заяви додано не всі аркуші вказаних документів, що і викликало необхідність подачі правовстановлюючих документів в повному обсязі. Крім того, позивач посилається на карантинні заходи та відсутність транспортного сполучення з м.Чернігів, що також унеможливило подати вищезазначені документи у встановлений законом строк.

Ухвалою суду від 09.06.2020 відмовлено у задоволенні клопотання позивача від 09.06.2020 про поновлення процесуального строку для подачі доказів.

У судовому засіданні 09.06.2020 судом були вчинені дії щодо перевірки правонаступництва позивача та зроблено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який залучено до матеріалів справи.

Судом у судовому засіданні 09.06.2020 було здійснено огляд всіх оригіналів документів, копії яких залучено до матеріалів справи, а також здійснено огляд повного тексту статуту позивача.

Заяв та клопотань, в тому числі в порядку ч.1 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, від сторін на час судового засідання 09.06.2020 до суду не надходило.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (ч.2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Застосовуючи згідно зі ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Зважаючи на те, що згідно ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Кабінету Міністрів України №343 від 04.05.2020 про внесення змін до постанови КМУ № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами від 16.03.2020 № 215, від 25.03.2020 № 239, від 22.04.2020 № 291), з 11.05.2020 дозволено, зокрема, діяльність адвокатів.

Змінами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343, п.п. 8 п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", заборонено роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, крім, зокрема, діяльності адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

Отже, враховуючи вищевказані зміни, з 11.05.2020 дозволено діяльність адвокатів з урахуванням тимчасових рекомендацій, які спрямовані на запобігання ускладнення епідемічної ситуації внаслідок поширення COVID-19.

Змінами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392, пункти 2-13 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 і від 14.05.2020 № 377, виключено.

Таким чином, 20.05.2020 дозволена робота всіх суб`єктів господарювання.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" Кабінет Міністрів України на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією запровадив послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, зокрема, з 22.05.2020 дозволив регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні за умови перевезення пасажирів у межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб; з 01.06.2020 - перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому) між регіонами в межах кількості місць для сидіння, передбачених технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб; міжобласні пасажирські перевезення автомобільним транспортом між регіонами в межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб.

Зазначені послаблення були запровадженні і на території Чернігівської області, відповідно до рішення обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Про послаблення протиепідемічних заходів щодо запобігання розповсюдженню коронавірусної інфекції на території області від 28.05.2020 протокол № 20.

Проте, відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, своїм процесуальним правом участі у судових засіданнях 09.04.2020, 05.05.2020, 12.05.2020, 25.05.2020 та 09.06.2020 не скористався та повноважного представника не направив.

Ухвалою суду від 13.03.2020 відповідачу було встановлено строк надання відзиву на позов та відповідач був попереджений, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач, у відповідності до ст.165 Господарського процесуального кодексу України, своїм процесуальним правом не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, а тому рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача 358061,87 грн боргу за поставку сільськогосподарської продукції молоко коров`яче незбиране; 6122,84 грн інфляційних втрат та 5439,50 грн 3% річних, за неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки сільськогосподарської продукції (сировини) №2/2-18 від 21.02.2018.

До обставин, які є предметом доказування у даній справі, відноситься встановлення факту наявності між сторонами договірних відносин, виконання позивачем умов договору щодо поставки сільськогосподарської продукції (сировини) та відповідно неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати товару.

Позивач посилається на те, що 21.02.2018 між СК "Куковицький" (постачальник) та Приватним підприємством "Консалтингова фірма "Прометей", в особі філії "Менський сир" (покупець) було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції (сировини) №2/2-18.

Відповідно до п. 1.1.,.1.2. договору поставки сільськогосподарської продукції (сировини) №2/2-18 від 21.02.2018, постачальник зобов`язується в порядку і на умовах, визначених цим договором, поставити та передати у власність покупця сировину власного виробництва, в перерахунку на молоко за базисним вмістом жиру - 3,4% та білку - 3,0%, що відповідають за якістю чинним стандартам, технічним умовам, ветеринарним і санітарним вимогам, надалі товар за договірними цінами, обумовленими Протоколом погодження цін, який є додатком №1 та невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору в кількості і в терміни, передбачені цим договором. Найменування товару: молоко коров`яче незбиране, власного виробництва (ДСТУ 3662-97), вищий клас.

Графік та спеціальні умови поставки викладені у додатку №2 до договору та є невід`ємними частинами даного договору (п. 2.1. договору поставки сільськогосподарської продукції (сировини) №2/2-18 від 21.02.2018).

З матеріалів справи слідує, що 08.11.2018, у процесі реорганізації, шляхом перетворення сільськогосподарського кооперативу Куковицький було створено Товариство з обмеженою відповідальністю Куковицьке (ідентифікаційний код 03797387), яке є правонаступником всіх юридичних прав та обов`язків СК Куковицький .

У судовому засіданні 09.06.2020 судом були вчинені дії щодо перевірки правонаступництва позивача та зроблено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який залучено до матеріалів справи.

У витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначено про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Куковицьке є правонаступником Сільськогосподарського кооперативу Куковицький .

Оскільки, Товариство з обмеженою відповідальністю Куковицьке є правонаступником Сільськогосподарського кооперативу Куковицький , то відповідно до нього перейшли всі права та обов`язки продавця за договором поставки сільськогосподарської продукції (сировини) №2/2-18 від 21.02.2018.

Філія Менський сир є відокремленим підрозділом Приватного підприємства "Консалтингова фірма "Прометей", місцезнаходження якої Чернігівська область, Менський район, місто Мена, вул. Леніна (вул. Сіверський шлях),122, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.31-34 т.1).

У відповідності до ч.3 ст.29 Господарського процесуального кодексу України, позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу державної влади без статусу юридичної особи можуть пред`являтись за їх місцезнаходженням.

Оскільки, договір поставки сільськогосподарської продукції (сировини) №2/2-18 від 21.02.2018 було укладено між позивачем та відповідачем, в особі філії Менський сир місцезнаходження якої: Чернігівська область , Менський район, місто Мена, вул . Леніна (вул. Сіверський шлях), 122, а тому суд доходить висновку, що даний спір виник з діяльності філії і може пред`являтись за її місцезнаходженням до Господарського суду Чернігівської області.

Частинами 1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт укладення між сторонами договору поставки сільськогосподарської продукції (сировини) №2/2-18 від 21.02.2018.

Відповідно до п.11.1.-11.3. договору поставки сільськогосподарської продукції (сировини) №2/2-18 від 21.02.2018, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Строк даного договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.11.1. даного договору та діє до 31.12.2018, але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. Закінчення строку даного договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного договору.

Доказів односторонньої відмови, припинення чи розірвання договору поставки сільськогосподарської продукції (сировини) №2/2-18 від 21.02.2018 на момент розгляду справи сторонами суду не надано.

Згідно з п.5.1.,5.2.,5.4.,5.5. договору поставки сільськогосподарської продукції (сировини) №2/2-18 від 21.02.2018, в порядку та на умовах, визначених даним договором, покупець зобов`язується оплатити товар. Оплату товару покупець проводить по договірним цінам, що визначаються у відповідному Протоколі погодження ціни, обумовленими Протоколом погодження цін, який є Додатком №1 та невід`ємною частиною даного договору. Постачальник повинен щомісяця проводити звірку з покупцем по взаєморозрахунках за поставлений товар. Якщо постачальником не було надано всі необхідні супровідні документи на товар під час приймання товару, термін відстрочення платежу рахується від дати надання таких документів.

Додатками від 25.02.2018, 20.03.2018, 03.04.2018, 16.04.2018, 01.06.2018, 15.06.2018, 01.08.2018, 22.08.2018, 17.09.2018 до договору поставки сільськогосподарської продукції (сировини) №2/2-18 від 21.02.2018 було погоджено та підписано протоколи погодження ціни товару (а.с.38-46 т.1).

Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На підтвердження факту виконання умов договору поставки сільськогосподарської продукції (сировини) №2/2-18 від 21.02.2018, позивач надав до матеріалів справи копії прийомних квитанцій на закупівлю молочної сировини №25 від 01.03.2018 на суму 62519,40 грн; №40 від 02.04.2018 на суму 267361,70 грн; №56 від 07.05.2018 на суму 1074689,47 грн; №91 від 04.07.2018 на суму 1058368,43 грн; №86 від 02.07.2018 на суму 949955,31 грн; №94 від 02.08.2018 на суму 891024,40 грн; №106 від 04.09.2018 на суму 841535,26 грн; №123 від 02.10.2018 на суму 843292,77 грн; №132 від 02.11.2018 на суму 52597,33 грн; №82 від 01.08.2019 на суму 87289,28 грн; №89 від 06.08.2019 на суму 29428,50 грн, які підтверджують поставку позивачем відповідачу за період з 25.02.2018 по 31.08.2019 товар - молоко коров`яче незбиране, власного виробництва (ДСТУ 3662-97), натуральною вагою 723938,00 кг, загальною вартістю 6158061,87 грн, (а.с.47-57 т.1).

Зазначені прийомні квитанції, в яких відображалась кількість товару та його вартість підписані керівником та головним бухгалтером філії Менський сир Приватного підприємства Консалтингова фірма Прометей та скріплені печаткою філії.

Оригінали вказаних прийомних квитанцій на закупівлю молочної сировини були оглянуті судом при дослідженні доказів.

Відповідач щодо кількості та вартості отриманого товару заперечень не надав. Доказів наявності розбіжностей щодо кількісних та/або якісних показників товару відповідачем також суду не надано.

Факт поставки товару - молоко коров`яче незбиране за період з 25.02.2018 по 31.08.2019 підтверджується також товарно-транспортними накладними на перевезення молочної сировини та спеціалізованими товарними накладними на перевезення молочної сировини (форма №1-ТН (МС) №2 від 31.07.2019, №1 від 30.07.2019, №3 від 31.07.2019, №4 від 01.08.2019, які містять відомості про постачальника (позивача) та покупця (відповідача) і відбитки їх печаток, копії яких додано до матеріалів справи (а.с.92-212 т.1).

Також, як слідує з матеріалів справи, на виконання п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, позивачем (постачальником) було складено та подано документи для реєстрації податкових накладних: від 25.02.2018 №14/2, що підтверджується належним чином засвідченою копією електронної квитанції №1, у відповідності до якої документ доставлено та прийнято 13.03.2018 до центрального рівня ДПС України; від 26.03.2018 №14/2, що підтверджується належним чином засвідченою копією електронної квитанції №1, у відповідності до якої документ доставлено та прийнято 10.04.2018 до центрального рівня ДПС України; від 30.04.2018 №42/2, що підтверджується належним чином засвідченою копією електронної квитанції №1, у відповідності до якої документ доставлено та прийнято 11.05.2018 до центрального рівня ДПС України; від 31.05.2018 №49/2, що підтверджується належним чином засвідченою копією електронної квитанції №1, у відповідності до якої документ доставлено та прийнято 12.06.2018 до центрального рівня ДПС України; від 30.06.2018 №37/2, що підтверджується належним чином засвідченою копією електронної квитанції №1, у відповідності до якої документ доставлено та прийнято 11.07.2018 до центрального рівня ДПС України; від 31.07.2018 №46/2, що підтверджується належним чином засвідченою копією електронної квитанції №1, у відповідності до якої документ доставлено та прийнято 10.08.2018 до центрального рівня ДПС України; від 31.08.2018 №60/2, що підтверджується належним чином засвідченою копією електронної квитанції №1, у відповідності до якої документ доставлено та прийнято 11.09.2018 до центрального рівня ДПС України; від 30.09.2018 №52/2, що підтверджується належним чином засвідченою копією електронної квитанції №1, у відповідності до якої документ доставлено та прийнято 12.10.2018 до центрального рівня ДПС України; від 01.10.2018 №1/2, що підтверджується належним чином засвідченою копією електронної квитанції №1, у відповідності до якої документ доставлено та прийнято 25.10.2018 до центрального рівня ДПС України; від 31.07.2019 №55/2, що підтверджується належним чином засвідченою копією електронної квитанції №1, у відповідності до якої документ доставлено та прийнято 09.08.2019 до центрального рівня ДПС України; від 01.08.2019 №1/2, що підтверджується належним чином засвідченою копією електронної квитанції №1, у відповідності до якої документ доставлено та прийнято 21.08.2019 до центрального рівня ДПС України (а.с.141-151 т.2).

Оригінали вказаних прийомних квитанцій на закупівлю молочної сировини, товарно-транспортні накладні на перевезення молочної сировини та спеціалізовані товарні накладні на перевезення молочної сировини (форма №1-ТН (МС), податкових накладних та електронних квитанцій про їх реєстрацію були оглянуті судом при дослідженні доказів.

Доказів наявності розбіжностей щодо кількісних та якісних показників товару, відповідачем суду також не надано.

Ухвалою про відкриття провадження у справі від 26.02.2020 було встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Відповідності до ч.1,4 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві на позовну заяву відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтується позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Але відповідач своїм правом не скористався, відзив на позовну заяву не надав.

Частиною 4 ст.74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи.

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч.1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами (ч.3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Правові аксіоми визначають як загальні положення, які сприймаються як самоочевидні істини, не потребують доведення та відображають загальнолюдський зміст права.

Однією із правових аксіом у судочинстві називають, зокрема, "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права" (Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae).

Суд при прийнятті рішення враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Враховуючи вищевикладені обставини, відсутність зі сторони відповідача заперечень щодо факту поставки позивачем відповідачу товару, а також керуючись принципами цивільного права - справедливість, добросовісність, розумність та однією із аксіом цивільного судочинства "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права" (Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae), суд доходить висновку, що позивачем доведено та підтверджено матеріалами справи факт поставки відповідачу, товару - молоко коров`яче незбиране, власного виробництва, за вказаний період, на загальну суму 6158061,87 грн по договору поставки сільськогосподарської продукції (сировини) №2/2-18 від 21.02.2018.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 1,2 та 4 ст. 538 Цивільного кодексу України визначено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.5.3.,5.6. договору поставки сільськогосподарської продукції (сировини) №2/2-18 від 21.02.2018, оплата товару здійснюється покупцем на умовах 100% попередньої оплати.

Розрахунки за даним договором здійснюються шляхом безготівкового розрахунку безпосередньо між сторонами. За домовленістю сторін може проводитись готівковий розрахунок.

Умовами договору поставки сільськогосподарської продукції (сировини) №2/2-18 від 21.02.2018 не передбачено строку (терміну) його виконання.

Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний сплати продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов`язання починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Підписання покупцем та скріплення печаткою прийомних квитанцій, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Приймаючи до уваги, що строк оплати відповідачем отриманого ним товару по прийомних квитанціях на закупівлю молочної сировини: №25 від 01.03.2018 на суму 62519,40 грн; №40 від 02.04.2018 на суму 267361,70 грн; №56 від 07.05.2018 на суму 1074689,47 грн; №91 від 04.07.2018 на суму 1058368,43 грн; №86 від 02.07.2018 на суму 949955,31 грн; №94 від 02.08.2018 на суму 891024,40 грн; №106 від 04.09.2018 на суму 841535,26 грн; №123 від 02.10.2018 на суму 843292,77 грн; №132 від 02.11.2018 на суму 52597,33 грн; №82 від 01.08.2019 на суму 87289,28 грн; №89 від 06.08.2019 на суму 29428,50 грн, по договору поставки сільськогосподарської продукції (сировини) №2/2-18 від 21.02.2018 сторонами визначено не було і зазначені прийомні квитанції є первинними обліковими документами, які є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, а тому, відповідно до частини 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, перебіг строку виконання грошового зобов`язання по спірних прийомних квитанціях починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, а саме: 01.03.2018 по прийомній квитанції №25 на суму 62519,40 грн; 02.04.2018 по прийомній квитанції №40 на суму 267361,70 грн; 07.05.2018 по прийомній квитанції №56 на суму 1074689,47 грн; 04.07.2018 по прийомній квитанції №91 на суму 1058368,43 грн; 02.07.2018 по прийомній квитанції №86 на суму 949955,31 грн; 02.08.2018 по прийомній квитанції №94 на суму 891024,40 грн; 04.09.2018 по прийомній квитанції №106 на суму 841535,26 грн; 02.10.2018 по прийомній квитанції №123 на суму 843292,77 грн; 02.11.2018 по прийомній квитанції №132 на суму 52597,33 грн; 01.08.2019 по прийомній квитанції №82 на суму 87289,28 грн; 06.08.2019 по прийомній квитанції №89 на суму 29428,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач (покупець) свої зобов`язання щодо оплати поставленого товару (молоко коров`яче незбиране) по спірних прийомних квитанціях за період з 25.02.2018 по 31.08.2019, по договору поставки сільськогосподарської продукції (сировини) №2/2-18 від 21.02.2018, здійснював поетапно та частково, що підтверджується платіжними дорученням на загальну суму 5800000,00 грн (а.с.58-78 т.1, 12-140 т.2).

Інших доказів оплати заборгованості за отриманий товар (молоко коров`яче незбиране) по договору поставки сільськогосподарської продукції (сировини) №2/2-18 від 21.02.2018 сторонами суду не надано.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем, враховуючи часткову оплату, становить 358061,87 грн, що підтверджується також довідкою про стан розрахунків між ТОВ Куковицьке та ПП Консалтингова фірма Прометей в особі філії Менський сир від 07.02.2020 за підписом директора ТОВ Куковицьке Нужняка С.М. (а.с.90-91 т.1).

Заперечень щодо наявності суми боргу по договору поставки сільськогосподарської продукції (сировини) №2/2-18 від 21.02.2018 в розмірі 358061,87 грн від відповідача не надходило.

Претензії №1 вих.№653 від 19.11.2018, №2 вих.№10 від 06.02.2019, №3 вих.№599 від 18.10.2019, направлені відповідачу рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення №0101040118650, №1560003332119, були залишені відповідачем без відповіді та задоволення (а.с.79-85 т.1).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 8.1. договору поставки сільськогосподарської продукції (сировини) №2/2-18 від 21.02.2018, у випадку порушення зобов`язання, що виникає з даного договору, винна сторона несе відповідальність, визначену чинним законодавством України.

З матеріалів справи слідує, що оплата за поставлений товар по договору поставки сільськогосподарської продукції (сировини) №2/2-18 від 21.02.2018 здійснювалась відповідачем з порушенням умов п.5.3.,5.6. договору.

Позивач у позовній заяві, посилаючись на ст.625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 6122,84 грн інфляційних збитків за період з 31.08.2019 по 02.03.2020 та 5439,50 грн 3% річних за користування чужими коштами за період з 31.08.2019 по 02.03.2020, відповідно до наведених у позовній заяві розрахунків.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, зокрема, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом статей 524, 533-535 та 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Враховуючи положення ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати поставленого товару по договору поставки сільськогосподарської продукції (сировини) №2/2-18 від 21.02.2018, а тому перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних нарахувань та 3% річних, суд доходить висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 6122,84 грн інфляційних збитків за період з 31.08.2019 по 02.03.2020 та 5439,50 грн 3% річних за користування чужими коштами за період з 31.08.2019 по 02.03.2020 є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

У відповідності до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву на позов.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів належного виконання ним грошових зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів № 11 від 12.01.2018 та доказів, які підтверджують здійснення ним повної оплати за отримані нафтопродукти, а також доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної та повної оплати, а тому дії відповідача щодо несвоєчасної сплати коштів за поставлені нафтопродукти є порушенням положень договору та норм чинного законодавства.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів належного виконання ним грошових зобов`язань за договором поставки по договору поставки сільськогосподарської продукції (сировини) №2/2-18 від 21.02.2018, а також доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної оплати, а тому дії відповідача щодо несвоєчасної сплати коштів за поставлений товар є порушенням положень спірних договорів, норм чинного законодавства та є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладені обставини, а також керуючись принципами цивільного права - справедливість, добросовісність, розумність, а також однією із аксіом цивільного судочинства "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права" (Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae), суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 358061,87 грн боргу за поставку сільськогосподарської продукції молоко коров`яче незбиране; 6122,84 грн інфляційних втрат та 5439,50 грн 3% річних.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, спір виник у зв`язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір", з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 5544,36 грн.

Позивач у позовній заяві вказує на те, що поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн, які просить стягнути з відповідача.

Відповідно до ч.1,3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з ч.1-4 до ст.126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У відповідності до ст.13,14,15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність може здійснюватись адвокатом індивідуально, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст.1 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч.3 ст.27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом п.1 ч.3 ст.123 та ст.126 Господарського процесуального кодексу України, у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Крім того, відповідно до ст.56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Статтею 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Також слід зазначити, що юридична особа самостійно вирішує питання про вибір свого представника у господарському суді. Держава гарантує такій особі відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом. Витрати юридичної особи на надані їй у господарському судочинстві послуги адвоката відшкодовуються в порядку, встановленому процесуальним законом.

Відповідно до вимог ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки: -договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч.2 ст.27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність ); -за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; -як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; -адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; -адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ; -відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17; додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 914/359/18.

У підтвердження наявності у представника позивача Дубовик Н . М . статусу адвоката, суду було надано для огляду оригінал свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю №665 від 07.09.2012, видане Дубовик Н.М. на підставі рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури в Чернігівській області від 07.09.2012 №8, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.216 т.1).

Також адвокат Дубовик Н.М. внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, що підтверджується відомостями з офіційного сайту Єдиного реєстру адвокатів України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://erau.unba.org.ua/.

Позивачем на підтвердження надання йому адвокатських послуг адвокатом Дубовик Н.М. при розгляді даної справи суду надано: ордер на надання правової допомоги серії ЧН №103507 від 02.03.2020 (а.с.217 т.1); копію договору про надання правової допомоги від 30.12.2019 (а.с.213-215 т.1); попередній розрахунок витрат на оплату послуг адвоката від 02.03.2020 (а.с.218 т.1); копію платіжного доручення №2 від 03.01.2020 на суму 30000,00 грн (а.с.219 т.1); акт здачі-приймання виконаних робіт від 09.06.2020.

Відповідно до п.1.1.-1.2. договору про надання правової допомоги від 30.12.2019, укладеному між адвокатом Дубовик Н.М. та Товариством з обмеженою відповідальністю Куковицьке , адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

Надає замовнику правову допомогу в складанні позовної заяви щодо стягнення заборгованості за договірними зобов`язаннями з ПП "Консалтингова фірма "Прометей" Філія "Менський сир" та представляє інтереси замовника у суді. Адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень, зокрема: надає замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього в господарських судах; представляє замовника з усіма правами, які надано законом позивачу з правом пред`явлення позову, відмови від позову (всіх або частини позовних вимог), визнання позову (всі або частини позовних вимог), збільшення бо зменшення розміру позовних вимог, а також ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях; брати участь у дослідженнях доказів; ставити питання іншим учасникам справи; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Пунктом 2.1. договору про надання правової допомоги від 30.12.2019 передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно з п. 3.1. договору про надання правової допомоги від 30.12.2019, за правову допомогу, передбачену в п.1.1.1. договору замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі 30000,00 грн. В ціну договору не включені фактичні витрати щодо виконання адвокатом зобов`язань за договором.

За приписами п. 4.1.,4.2. договору про надання правової допомоги від 30.12.2019, розмір оплати праці адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами відповідно до Рекомендацій щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Чернігівської області №57 від 16.02.2018. За домовленістю сторін, оплата правової допомоги може здійснюватися також у вигляді передоплати або авансу. Грошові розрахунки можуть здійснюватися у готівковій та безготівковій формах.

Відповідно до наданого до матеріалів справи попереднього розрахунку витрат на оплату послуг адвоката від 02.03.2020, сторонами погоджено, що сума гонорару адвоката за підготовку позовної заяви про стягнення 369624,21 грн з ПП КФ Прометей за договором поставки сільськогосподарської продукції (сировини) №2/2-18 від 21.02.2018 та участь адвоката в суді першої інстанції становить 20000,00 грн, входячи з наступного: -вивчення документів та складання позовної заяви про стягнення 369624,21 грн з ПП КФ Прометей за договором поставки сільськогосподарської продукції (сировини) №2/2-18 від 21.02.2018 - 5000,00 грн; -здійснення представництва прав та інтересів клієнта в суді першої інстанції справі за позовом ТОВ Куковицьке в особі директора Нужняка С.М. про стягнення 369624,21 грн з ПП КФ Прометей за договором поставки сільськогосподарської продукції (сировини) №2/2-18 від 21.02.2018 - 15000,00 грн.

Адвокатом Дубовик Н.М. було підготовлено і подано до суду позовну заяву від 03.03.2020 з розрахунком заявлених позовних вимог, обсягом 12 сторінок.

При розгляді даної справи відбулося 5 судових засідань (09.04.2020, 05.05.2020, 12.05.2020, 25.05.2020 та 09.06.2020). У судових засіданнях 05.05.2020 та 09.06.2020 прийняв участь повноважний представник позивача адвокат Дубовик Н.М., що підтверджується протоколом судових засідань, наявних в матеріалах справи.

Відповідно до платіжного доручення №2 від 03.01.2020 на суму 30000,00 грн (призначення платежу: Дубовик Наталія Миколаївна , оплата за надання послуг згідно договору від 30.12.19) позивачем було здійснено оплату гонорару адвокату Дубовик Н.М. на загальну суму 30000,00 грн.

Актом здачі-приймання виконаних робіт від 09.06.2020, підписаним позивачем та адвокатом Дубовик Н.М. та доданим до матеріалів справи підтверджується, що згідно з договором про надання правової допомоги від 30.12.2019 на стадії підготовки до суду позовної заяви та при розгляді позовної заяви судом першої інстанції, позивачем - ТОВ Куковицьке правова допомога, зазначена у попередньому розрахунку від 02.03.2020, була надана в повному обсязі. Загалом витрати позивача на оплату послуг адвоката за вищевказані послуги склали 20000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачем, згідно з вимогами 74 Господарського процесуального кодексу України, було доведено надання йому адвокатом Дубовик Н.М. вказаних послуг у Господарському суді Чернігівської області при розгляді справи №927/169/20 та сплату адвокату Дубовик Н.М. гонорару за надання зазначеної професійної правової (правничої) допомоги.

Приймаючи до уваги, що попереднім розрахунком витрат на оплату послуг адвоката від 02.03.2020 сторонами погоджено, що сума гонорару адвоката за підготовку позовної заяви про стягнення 369624,21 грн з ПП КФ Прометей за договором поставки сільськогосподарської продукції (сировини) №2/2-18 від 21.02.2018 та участь адвоката в суді першої інстанції становить 20000,00 грн; Актом здачі-приймання виконаних робіт від 09.06.2020, підтверджується, що загалом витрати позивача на оплату послуг адвоката за вищевказані послуги склали 20000,00 грн; позовні вимоги у даній справі задоволено повністю, а тому з урахуванням приписів ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, і з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 124, 126, 129, 178, 202, 233, 238, 241, 247, 248 Господарського процесуального кодексу України; ст. 4 Закону України „Про судовий збір", господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Куковицьке" (вул. Миру,36, с. Куковичі, Менський район, Чернігівська область, 15655; адреса для листування: вул. Декабристів,8а, м. Чернігів, 14000; ІПН 037973825129 ; код 03797387) до Приватного підприємства "Консалтингова фірма "Прометей" (вул. Івана Мазепи, буд.10, м. Київ, 01010; ідентифікаційний код 30668980) в особі філії "Менський сир" (юридична адреса: вул. Сіверський шлях, 122, м. Мена, Чернігівська область, 15600; ідентифікаційний код 26549195) про стягнення 369624,21 грн, задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Консалтингова фірма "Прометей" (вул. Івана Мазепи, буд.10, м. Київ, 01010; ідентифікаційний код 30668980) в особі філії "Менський сир" (юридична адреса: вул. Сіверський шлях, 122, м. Мена, Чернігівська область, 15600; ідентифікаційний код 26549195) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Куковицьке" (вул. Миру,36, с. Куковичі, Менський район, Чернігівська область, 15655; адреса для листування: вул. Декабристів,8а, м. Чернігів, 14000; ІПН 037973825129 ; код 03797387) 358061,87 грн боргу; 6122,84 грн інфляційних втрат; 5439,50 грн 3% річних; 5544,36 грн судового збору та 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено та підписано 11.06.2020.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

До відома сторін:

- адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;

- засоби зв`язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774-462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.

Суддя Л. М. Лавриненко