Рішення

від 10.06.2020 по справі 640/3846/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2020 року м. Київ № 640/3846/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши у порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу за позовом підприємства Барекс ЛТД до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство Барекс ЛТД (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці ДФС (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення від 27.02.2019 №UA100070/2019/000022/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови у митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100070/2019/00114 від 27.02.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.03.2019 відкрито спрощене провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що митним органом безпідставно не враховано подані позивачем документи та незаконно прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу визначення митної вартості, попри те, що позивачем надано всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору (контракту).

Відповідачем позовні вимоги заперечувалися, наголошувалося на тому, що митний орган діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом та у зв`язку із неможливістю встановити митну вартість за ціною договору (контракту) на підставі наданих позивачем документів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товару - за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2020 замінено первинного відповідача - Київську митницю ДФС на правонаступника - Київську митницю Держмитслужби.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

Між підприємством Барекс ЛТД та AZUVI INTERNATIONAL LLP (Китай) укладено контракт №1-06/06178, відповідно до якого позивачем придбано товар плитка керамічна глазурована для облицювання підлоги з кам`яної кераміки, торгівельна марка Casa Ctramica, виробник AZUVI INTERNATIONAL LLP, країна виробництва Індія .

Відповідно до пункту 4.1 Контракту, поставка товару здійснюється на умовах Франко борт (Free On Board, FOB) місце призначення порт Мундра.

Також сторони в контракті передбачили, що оплата за товар здійснюється Покупцем на банківський рахунок Продавця, на підставі виставленого Інвойса. Терміни та умови оплати кожної окремої партії товару зазначаються в інвойсах, які є невід`ємною частиною даного контракту (п. 3.2. контракту).

На виконання умов контракту Продавцем був виставлений PROFORMA INVOICE №exp 93/18-19 від 04.12.2018, згідно якого Покупець повинен здійснити передоплату в розмірі 100% вартості товару на загальну суму 17 564,92 доларів СІЛА, після виставлення коносаменту. Платіжним дорученням в іноземній валюті №202 від 05.02.2019 Позивачем сплачено Продавцю за товар 17 352,38 доларів СІНА, що підтверджено учасниками справи.

Позивачем зазначено, що за домовленістю між підприємством Барекс ЛТД (Україна) (Покупець) та AZUVI INTERNATIONAL LLP (China) (Продавець) поставка товару за PROFORMA INVOICE №exp 93/18-19 від 04.12.2018 відбудеться частинами і поділена на дві поставки по окремим інвойсам. Перша поставка товару здійснювалась на підставі Invoice №Е 81/2018-19 від 12.01.2019 на загальну суму 10 839,74 доларів США.

З метою здійснення митного оформлення товарів уповноваженою особою позивача подано електронну митну декларацію UA100070/2019/232017 та декларацію митної вартості UA100070/2019/232017 від 27.02.2019.

Для митного оформлення позивачем надано відповідачу наступні документи: Invoice №Е81/2018-19 від 12.01.2019; пакувальний лист №№Е81/2018-19 від 12.01.2019; коносамент (Bill of Lading) EID0238543 від 25.02.2019; сертифікат походження №012863 від 21.01.2019; довідка про вартість морського фрахту по транспортуванню від 25.02.2019 з перекладом від 25.02.2019; лист про нестрахування вантажу №1-25/0219 від 25.02.2019; платіжне доручення в іноземній валюті №202 від 05.02.2019; договір надання транспортно-експедиторських послуг №1-01/0317 від 01.03.2017; додаток №99 від 09.01.2019 до договору №1-01/0317 від 01.03.2017; Контракт №1-06/06178 від 06.06.2018; прайс-лист виробника товару від 04.12.2018; Експертний висновок Київської торгово-промислової палати №Ц-109 від 25.02.2019; експортна декларація країни відправника №1207123 від 12.01.2019, копії яких наявні в матеріалах справи.

Митну вартість вказаного товару заявлено на підставі основного методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, відповідно до статті 58 Митного кодексу України.

Відповідачем направлено позивачу 27.02.2019 запит про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

На виконання вимог органу доходів і зборів позивачем 27.02.2019 засобами електронного зв`язку надіслано заяву №3-27/0219 від 27.02.2019 з поясненнями, до якої додано додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1)видаткова накладна №3058 від 22.06.2018 та податкова накладна до неї №3045 від 22.06.2018; видаткова накладна №5091 від 26.09.2018 та податкова накладна до неї №5077 від 26.09.2018; видаткова накладна №6431 від 27.11.2018 та податкова накладна до неї №6357 від 27.11.2018.

За результатом поданих позивачем документів, відповідачем 27.02.2019 прийнято рішення про коригування митної вартості №UА100070/2019/000022/2 та вкладено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА10070/2019/00114.

З метою здійснення митного оформлення товару та пропуску товарів через митний кордон України, Позивачем 28.02.2019 року було подано нову вантажно-митну декларацію №UА100070/2019/232017 та декларацію митної вартості №UА100070/2019/232017 з урахуванням рішення про коригування митної вартості, що призвело до завищення розміру митних платежів на загальну суму 126 228,44 грн.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товару та карткою відмови, позивачем оскаржено їх до суду.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружним адміністративним судом міста Києва зроблено висновок, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з статтею 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно із частинами 5, 6, 8, 11 статті 264 Митного кодексу України з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам митний орган здійснює перевірку митної декларації.

Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом.

З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631, передбачено, що при здійсненні митного оформлення митної декларації (МД) виконуються такі митні формальності: перевірка дотримання строків подання МД (у випадках, визначених законодавством); перевірка наявності відміток про завершення переміщення товарів (у випадках, визначених законодавством з питань державної митної справи); контроль співставлення (автоматизоване порівняння) даних, які містяться в ЕК МД (ЕМД), та інших документів, поданих для митного оформлення; контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР; перевірка правильності класифікації товарів; перевірка правильності визначення країни походження товарів; перевірка дотримання встановлених до задекларованих товарів заходів нетарифного регулювання; перевірка наявності задекларованих товарів у митному реєстрі об`єктів права інтелектуальної власності; перевірка правильності застосування пільг в оподаткуванні; перевірка правильності визначення митної вартості товарів.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно статті 52 Митного Кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: - декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини 1 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно частини п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п`ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють органу доходів і зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 58 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Згідно із частинами 1, 2 статті 59 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті.

Згідно з частиною 3 статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 27.02.2019 (графа 33 - обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості) убачається, що на момент митного оформлення додані до електронної митної декларації документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На переконання суду, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо.

Митним органом зазначено, що позивачем надано платіжне доручення про сплату вартості товару на суму 17352,80 дол. США, однак відповідно до інвойсу від 12.01.2019 №Е81/2018-19 вартість становить 10839,74 дол. США.

Як було зазначено вище, поставку товару, за домовленістю Покупця та Продавця, відповідно до контракту здійснено двома частинами та перша поставка здійснювалась на суму 10839,74 дол. США, при цьому за умовами контракту оплата здійснюється у повному обсязі на умовах передоплати. У зв`язку із цим позивачем подано платіжне доручення про оплату повної вартості товару, а не тільки та ту частину, яка постачалась.

Дану обставину не можна вважати розбіжністю у поданих документах, а тому висновки відповідача в цій частині є помилковими.

Відповідачем зазначено, що в графі 70 призначення платежу платіжного доручення від 05.02.2019 №2020 на суму 17352,80 дол. США зазначено проформу від 04.12.2018 №ЕХР-93/18-19, відповідно до якої здійснюється попередня оплата, однак декларантом до митного оформлення не надано вказану проформу.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

З матеріалів справи слідує, що позивачем надано до митного оформлення інвойс від 12.01.2019 №Е81/2018-19. Таким чином, підприємством Барекс ЛТД виконано вимоги пункту 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України.

Митним органом зазначено, що декларантом до митного оформлення не подано, відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України та статті 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність , документи (рахунки, накладні тощо), що є підтвердженням витрат експедитора та видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади, а також не подано відповідно до договору від 01.03.2017 №1-01/0317 рахунок-фактуру (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиторських послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, і банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиторських послуг відповідно до встановленого рахунка-фактури.

Судом встановлено, що товари позивачем задекларовано на умовах FOB IN Mudra. Згідно коносаменту №EID0238543 від 25.02.2019. Декларантом для підтвердження витрат на транспортування вантажу надано договір експедирування від 01.03.2017 №1-01/0317 та додаток №99 до цього договору, згідно з яким експедитором виступає підприємство Bareks dis Ticaret A.S. (Туреччина), клієнтом підприємство Барекс ЛТД .

Відповідачем зазначено, що обидва підприємства є пов`язаними особами. Підприємство Bareks dis Ticaret A.S. не визначено агентом перевізника CMA CGM S.A., що забезпечує перевезення вантажів згідно з коносаментом. Тарифи на перевезення вантажів, що застосовуються під час перевезення з Китаю до України вантажів 20-футовими контейнерами вище, ніж задекларовані декларантом.

Як вже зауважувалося, позивачем в підтвердження витрат на транспортування вантажу надано договір експедирування від 01.03.2017 №1-01/0317 та додаток №99 до даного договору, згідно з яким експедитором виступає підприємство Bareks dis Ticaret A.S., клієнтом ДП Барекс ЛТД . Умовами означеного договору передбачено, що експедитор зобов`язується організувати транспортування, перевалку, стафірування, расстафірування та інші транспортно-експедиторські послуги експортно-імпортних та транзитних навалювальних, генеральних та штучних вантажів у відповідності до зовнішньоекономічних торгових контрактів клієнта при перевезенні автомобільним, залізничним, морським транспортом, а також в стандартних 20-ти та 40-ка футових контейнерах за маршрутами, вказаними клієнтом, а клієнт зобов`язується сплатити за наданні експедиторам послуги на умовах, передбачених даним договором (пункт 1.1.); відповідно до предмету даного договору експедитор зобов`язується організувати перевезення вантажів і/або інші, пов`язані з цим послуги щодо вантажу за умовами, що вказані в цьому договорі, додатках до нього, коносаментах и CMR (підпункт 2.1.1.); договору експедитор має право залучати третіх осіб до виконання своїх обов`язків за даним договором (підпункт 2.3.4.).

Зі змісту додаткової угоди від 01.03.2017 №99 до договору від 01.03.2017 №1-01/0317 випливає, що експедитор бере на себе зобов`язання надати клієнту комплекс транспортно-експедиторських послуг: кількість та тип транспорту Контейнер - 4х20'DV; вантаж - керамічна плитка; пакування - картонні коробки на піддоні; вага вантажу брутто - до 27 мт/20'DV; маршрут - FIFO порт Мундра, Індія- порт Одеса, Україна (пункт 1); вартість послуг становить 500 (п`ятсот) доларів США за один 20'DV контейнер (пункт 2).

Крім того, наявний у матеріалах справи експертний висновок Київської торгово-промислової палати №Ц-109 від 25.02.2019 стосується того самого товару, від того самого постачальника та на виконання того самого договору. Відтак, доводи відповідача щодо неможливості використання цього висновку, оскільки стосуються іншої поставки є невмотивованими.

Суд дійшов висновку, що відповідачем не наведено обґрунтованих сумнівів щодо ціни товару, витрат на перевезення, визначених в довідці про транспортні витрати. Так, відповідачем не доведено, які саме докази слугували підтвердженням обґрунтованих сумнівів щодо заниження позивачем сум, сплачених за перевезення. Не обґрунтовано, яким чином вплинуло на ціну перевезення висновок митного органу про пов`язаність перевізника та експедитора. На противагу цьому, декларантом подані документи, які підтверджують договірні відносини щодо перевезення та сплату відповідних сум.

За таких обставин, суд вважає, що недоведеною з боку відповідача є наявність обґрунтованих сумнівів щодо достовірності документів та відомостей, поданих відповідним декларантом.

Як видно з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів: митна вартість визнана із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України з використанням способів, які не суперечать законам України є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Джерело інформації - МД від 17.01.2019 №UA100120/2019/187244 .

Згідно зі статтею 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний (частина перша). Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина друга). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта). У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (частина п`ята). При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина шоста).

Частиною шостою статті 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (пункти 1-4).

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Суд наголошує, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

В той же час, в порушення наведених норм МК України, оскаржуване рішення не містить: обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки. Відповідачем не зазначено митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

За ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд доходить висновку про необґрунтованість спірного рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов підприємства Барекс ЛТД задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці ДФС від 27.02.2019 №UA100070/2019/000022/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови у митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100070/2019/00114 від 27.02.2019.

3. Присудити на користь підприємства Барекс ЛТД сплачений судовий збір у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: Підприємство Барекс ЛТД (ЄДРПОУ 20070451, адреса: 01601, м. Київ, вул. Шовковична, 42-44, офіс 317-1).

Відповідач: Київська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, буд. 8-А).

Суддя Н.М. Клименчук