Рішення

від 10.06.2020 по справі 640/10449/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2020 року м. Київ № 640/10449/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Евроспецбуд до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Евроспецбуд (надалі по тексту також - позивач, ТОВ Евроспецбуд ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі по тексту також - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення від 18.02.2019 № 0126061213 та № 0126091213, винесені ГУ ДФС у м. Києві по ТОВ Евроспецбуд (код ЄДРПОУ 36655799).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариством у належні строки сплачено всі необхідні платежі, однак затримка у зарахуванні коштів відбулась саме з вини податкового органу, а тому застосування штрафних санкцій є протиправним та безпідставним.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, до матеріалів справи надано відзив, у якому зазначено, що у позивача рахувалась податкова заборгованість зі сплати податку на додану вартість, а тому кошти, спрямовані товариством на сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі зараховувались у погашення суми боргу у порядку календарної черговості його виникнення відповідно до п.87.9 ст.87 ПК України. Отже, враховуючи наявність затримки у сплаті узгоджених сум грошового зобов`язання, контролюючим органом обґрунтовано застосовано штрафні санкції.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що товариством здійснено необхідні заходи для сплати зобов`язань в строк, однак затримка відбулась саме з вини податкового органу.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ТОВ Евроспецбуд , за результатами чого складено акт перевірки від 21.01.2019 № 3539/26-15-12-13-20.

У висновках акта перевірки зазначено, що ТОВ Евроспецбуд порушено граничні строки сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість передбачених п.57.1, 57.3 ст. 57, ст. 203 Податкового кодексу України. Відповідальність платника передбачена п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки складено податкові повідомлення-рішення від 18.02.2019 № 0126061213, яким на підставі ст. 126 ПК України за затримку сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% в сумі 27 933,20 грн та від 18.02.2019 № 0126091213, яким на підставі ст. 126 ПК України за затримку сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 77 588,24 грн.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України: контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення;

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до пп. 14.1.156 п.14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);

Згідно з пп.16.1.4 п.16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (п. 31.1 ст.31 ПК України).

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 країни).

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1- 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Верховним Судом у постанові від 20.02.2018 по справі № 810/700/17 (К/9901/1561/17) сформовано з цього приводу правову позицію та зазначено, що на платника податків покладено обов`язок здійснити встановлені строки сплату узгодженого грошового зобов`язання. Не сплачене у встановлений строк грошове зобов`язання визначається сумою податкового боргу платника податків. Передумовою нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених п. 126.1 ст.126 ПК України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов`язання у встановлені законом строки.

Відповідно до пункту 131.2 статті 131 Податкового кодексу України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Таким чином, податковим законодавством встановлено обов`язок контролюючого органу здійснювати зарахування коштів, що сплачує платник податків, в першу чергу в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Нормою пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України законодавець чітко встановив черговість спрямування коштів, сплачених платником податків, у разі наявності податкового боргу.

Отже, у випадку перенаправлення контролюючим органом коштів на оплату поточних податкових зобов`язань у рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, у такого платника податків виникає недоїмка за податковими зобов`язаннями за поточні податкові періоди, яка погашається у порядку, визначеному пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, та у випадку несвоєчасного погашення якої, податковий орган нараховує штраф у розмірах, установлених статтею 126 Податкового кодексу України у залежності від терміну затримки.

При цьому, санкція норми статті 126 Податкового кодексу України передбачає застосування до платника податків штрафу у випадку несплати ним узгодженої суми грошового зобов`язання безвідносно до підстав її виникнення. Будь-яких винятків до випадків застосування контролюючим органом норм пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України ст. 126 цього Кодексу не містить.

Аналогічну позицію щодо застосування положень статті 87 та статті 126 ПК України викладено в постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №808/2290/17, від 11.09.2018 у справі №813/3722/17, від 05.06.2018 у справі №821/1750/17.

Як убачається з акта перевірки затримка сплати зобов`язань відбулась за наступними документами: податкове повідомлення-рішення від 12.06.2018 № 346741206, податкова декларація з податку на додану вартість від 20.06.2018 № 9123587955, податкова декларація з податку на додану вартість від 18.07.2018 № 9148373970, податкова декларація з податку на додану вартість від 18.09.2018 № 9200441192.

Із листа товариства до відповідача від 04.09.2018 № 0809 убачається, що ТОВ Евроспецбуд 20.06.2018 подано декларацію з податку на додану вартість за травень 2018 року, реєстраційний номер документа 9123587955, до якої додавався додаток № 4 заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізовується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступником (Д4) з проханням відповідно до п.87.1 ст.87 ПК України суму коштів у системі ЕАПДВ на рахунку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету, перерахувати до бюджету в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 375 750,00 грн.

Листом від 26.10.2018 № 34835/6/99-99-12-03-01-15 податковий орган повідомив, що допущена позивачем методологічна помилка при заповненні додатку до податкової декларації призвела виникнення у платника податкового боргу. Зокрема, на момент подання декларації платнику в СЕА ПДВ зменшено суму ліміту на 375 750,00 грн, але зазначена сума не надійшла, оскільки платником у графі 3 таблиці 2 не зазначено суму боргу, яка обліковувалась на момент подання декларації.

Відповідано до п.200 1 .5 ст.200 1 ПК України з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань та суми податкового боргу з податку.

Згідно з приписами п.200 1 .6 ст.200 1 ПК України якщо на дату подання податкової звітності з податку сума коштів на рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої звітності, платник податку має право подати до контролюючого органу у складі такої податкової звітності заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на поточний рахунок такого платника податку, реквізити якого платник зазначає в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов`язань з податку.

Форма та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджені наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 (надалі також - Порядок №21).

Відповідно до п. 10 розділу III Порядку №21 додатком до декларації є, зокрема, заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4) (додаток 4) до податкової декларації з ПДВ (далі - додаток 4).

У таблиці 2 розраховується надлишок коштів на рахунку в СЕА, який підприємство може повернути на свій поточний рахунок. Зокрема, платнику податку у графі 3 необхідно зазначити податковий борг, що виник на момент подання декларації. Якщо такого боргу немає, графа не заповнюється.

Разом з тим, таблиця 4 заповнюється тільки якщо у платника ПДВ є податковий борг. Тоді наводиться окремо словами і цифрами сума, яку платник податків хоче перерахувати до бюджету в погашення податкового боргу. При цьому така сума не повинна перевищувати суму з графи 3 таблиці 2.

Суд погоджується з доводами відповідача, що позивачем не дотримано умов належного заповнення додатку № 4 до декларації та в подальшому, отримавши лист від 26.10.2018 № 34835/6/99-99-12-03-01-15, не здійснено заходів щодо належного заповнення документів для спрямування коштів в рахунок погашення податкового боргу.

Таким чином, посилання позивача на порушення граничних строків сплати податкового зобов`язання з вини відповідача не знайшли свого підтвердження, а тому застосування та нарахування штрафних санкцій за спірними податковими повідомленнями-рішеннями є обґрунтованими та правомірними.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, підсумовуючи все вище викладене у сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись статтями 77, 90, 241 - 247, 255, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Евроспецбуд відмовити.

2. Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Евроспецбуд (01010, м. Київ, вул. М.Омеляновича-Павленка, 4/6, оф.21, код ЄДРПОУ 36655799)

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980)

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України із урахуванням п. 3 прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко