Рішення

від 01.06.2020 по справі 640/21342/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

01 червня 2020 року справа №640/21342/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Левченко М.С. та представників

позивача: Меліхової І.В;

Серта О.В.;

відповідача: Пілецького Є.Г.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дивита" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Дивита") доГоловного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 серпня 2019 року №066227/208 На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 01 червня 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення).

В С Т А Н О В И В:

Позивач, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 серпня 2019 року №066227/208, оскільки вважає протиправним визначення суми податкового зобов`язання зі сплати податку на прибуток та штрафних санкцій у зв`язку з допущенням ТОВ "Дивита" технічної помилки про подачі декларації з податку на прибуток за І квартал 2019 року, яку в подальшому виправлено шляхом подачі уточнюючої декларації; допущена позивачем помилка у декларації не вплинула на розрахунок та розмір податкового зобов`язання, а податок на прибуток приватних підприємств згідно декларації за 2018 рік сплачений у повному обсязі; станом на час розгляду справи позивач не отримав акт перевірки, у зв`язку з чим був позбавлений можливості подати заперечення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/21342/19 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову вказав про відповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам чинного законодавства, підтримавши висновки акта перевірки.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що ТОВ "Дивита" не порушено зазначені в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні норми Податкового кодексу України, а лише допустив технічну помилку (описку).

В судовому засіданні 01 червня 2020 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 08 серпня 2019 року №066277/208 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 48.1 статті 48, 136.1 статті 136 Податкового кодексу України та вимоги наказу Міністерства фінансів України від 20 жовтня 2015 року №897 ТОВ "Дивита" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1 589 726,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями 1 271 781,00 грн. та за штрафними санкціями 317 945,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 04 червня 2019 року №592/26-15-12-08-21/38061227 камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток (про виявлення помилок (порушень)) податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2019 року (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення порядку заповнення податкової звітності з податку на прибуток, а саме: при поданні звітної податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2019 року (від 24 квітня 2019 року №9107772121) платником допущено порушення вимог пункту 48.1 статті 48, пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України та вимоги наказу Міністерства фінансів України від 20 жовтня 2015 року №897 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28 квітня 2017 року №467, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 травня 2017 року за №642/30510) внесеними наказом Міністерства фінансів України від 19 жовтня 2018 року №842, а саме: "Податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому, податкова декларація розраховується наростаючим підсумком". ТОВ "Дивита" 24 квітня 2019 року подана звітна податкова декларація з податку на прибуток за І квартал 2019 року за №9107772121, у якій заповнено рядок 18 декларації у розмірі 1 271 781,00 грн. (податок на прибуток за результатами попереднього звітного (податкового) періоду поточного року з урахуванням уточнень (рядок 17 податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) період поточного року)) та, відповідно, зменшено нараховану суму податку на прибуток за І квартал 2019 року на суму 1 271 781,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток, нарахованого за результатами останнього звітного (податкового) періоду (рядок 19 декларації за І квартал 2019 року) в сумі 1 271 781,00 грн. Таким чином, позивачем занижено податок на прибуток (зазначений у податковій звітності) на 1 271 781,00 грн., який задекларовано до зменшення.

Згідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації .

Згідно із статтею 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 86.2 статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

З наведеного вбачається про обов`язок відповідача за наслідками проведеної камеральної перевірки у випадку виявлення порушень скласти та надіслати акт перевірки платнику податків.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, відповідачем, на якого покладено тягар доказування в адміністративному процесі, не надав суду доказів, які б свідчили про надіслання позивачу акта перевірки, з урахуванням чого ТОВ "Дивита" було позбавлене права подати заперечення на акт перевірки.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, сума податкового зобов`язання з податку на прибуток визначається та штрафні санкції застосовуються виключно у випадку, коли якщо дані перевірок свідчать про заниження суми його податкових зобов`язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Наявні у справі докази підтверджують, що ТОВ "Дивита" 24 травня 2019 року подало звітну податкову декларацію з податку на прибуток за І квартал 2019 року, зареєстровану за № 9107772121 , у якій:

- в рядку 17 задекларовано податок на прибуток за звітний період у розмірі 41,00 грн.;

- в рядку 18 задекларовано податок на прибуток за результатами попереднього звітного періоду поточного року з урахуванням уточнень у розмірі 1 271 781,00 грн.;

- в рядку 19 задекларовано податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду у розмірі -1 271 781,00 грн.

12 серпня 2019 року позивач подав уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за І квартал 2019 року, відповідно до якої:

- в рядку 17 задекларовано податок на прибуток за звітний період у розмірі 41,00 грн.;

- в рядку 18 задекларовано податок на прибуток за результатами попереднього звітного періоду поточного року з урахуванням уточнень у розмірі 41,00 грн.;

- в рядку 19 задекларовано податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду у розмірі 0,00 грн.

Як зазначає позивач, шляхом подання уточнюючої декларації він виправив помилки, допущені у раніше поданій звітній податковій декларації з податку на прибуток за І квартал 2019 року.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Ця норма зобов`язує платника податку надіслати до контролюючого органу уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою уточнюючого розрахунку, чинного на час подання, або виправити помилку шляхом відображення уточнюючих показників у складі поточної декларації за будь-який наступний податковий період.

Пунктом 50.2 статті 50 Податкового кодексу України також визначено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Тобто, подією, з настанням якої пункт 50.2 статті 50 Податкового кодексу України пов`язує припинення права платника на уточнення показників раніше поданої звітності, є проведення саме документальної планової або позапланової перевірки.

Отже, у випадках проведення камеральної перевірки щодо певної податкової декларації, платник податків не обмежений у праві подати уточнюючий розрахунок до цієї декларації.

Суд звертає увагу, що у справі відсутні докази, які б свідчили, що на дату подання уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2019 року позивачу було відомо про проведення контролюючим органом камеральної перевірки податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2019 року.

Оскільки станом на дату подання уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2019 року позивач не знав про проведення у відношенні поданої ним податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2019 року камеральної перевірки, застосування норм пункту 50.2 статті 50 Податкового кодексу України у межах спору є неможливим, а тому подана уточнююча податкова декларація має бути врахована контролюючим органом.

Порівнюючи дані звітної та уточнюючої податкових декларацій з податку на прибуток за І квартал 2019 року, суд встановив, що у діях ТОВ "Дивита" відсутні ознаки заниження податку на прибуток, оскільки шляхом подання уточнюючої податкової звітності позивач виправив допущену технічну помилку, що виключає визначення суми податкового зобов`язання та застосування штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 48.1 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Пункт 136.1 статті 136 Податкового кодексу України встановлює, що базова (основна) ставка податку на прибуток становить 18 відсотків.

Суд зауважує, що відповідачем не обґрунтовано в чому виявилось порушення ТОВ "Дивита" вимог пунктів 48.1 статті 48 та пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України, та яким чином це вплинуло на кінцеву суму податкового зобов`язання з податку на прибуток.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення ТОВ "Дивита" вимог пунктів 48.1 статті 48 та пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України є помилковими та не підтверджуються належними доказами, а визначення суми податкового зобов`язання з податку на прибуток відповідно податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 08 серпня 2019 року №066277/208 є протиправним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Дивита" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить присудити сплачену ним суму судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дивита" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 08 серпня 2019 року №066277/208.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дивита" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 19 210, 00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дивита" (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 9, оф. 410; ідентифікаційний код 38061227);

Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 43141267)

Дата складення повного рішення суду - 10 червня 2020 року.

Суддя В.А. Кузьменко