Постанова

від 07.10.2020 по справі 640/21342/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/21342/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач:Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Кузьменко В.В.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИВИТА" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДИВИТА" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 серпня 2019 року № 066227/208

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 08 серпня 2019 року №066277/208.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Головним управлінням ДПС у м. Києві подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що позивачем допущена помилка у декларації, яка вплинула на розрахунок та розмір податкового зобов`язання, що свідчить про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.

У відзиві Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИВИТА" на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві вказано на неспроможність її доводів, та зазначено про правомірність висновків суду першої інстанції, який прийняв обґрунтоване судове рішення, належно та повно встановивши обставини справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИВИТА" щодо податкової звітності з податку на прибуток, результати якої оформлено актом від 04 червня 2019 року №592/26-15-12-08-21/38061227 камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток (про виявлення помилок (порушень)) податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2019 року, яким встановлено порушення порядку заповнення податкової звітності з податку на прибуток, а саме: при поданні звітної податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2019 року (від 24 квітня 2019 року №9107772121) платником допущено порушення вимог пункту 48.1 статті 48, пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України та вимоги наказу Міністерства фінансів України від 20 жовтня 2015 року №897 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28 квітня 2017 року №467, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 травня 2017 року за №642/30510) внесеними наказом Міністерства фінансів України від 19 жовтня 2018 року №842, а саме: "Податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому, податкова декларація розраховується наростаючим підсумком". ТОВ "Дивита" 24 квітня 2019 року подана звітна податкова декларація з податку на прибуток за І квартал 2019 року за №9107772121, у якій заповнено рядок 18 декларації у розмірі 1 271 781,00 грн. (податок на прибуток за результатами попереднього звітного (податкового) періоду поточного року з урахуванням уточнень (рядок 17 податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) період поточного року)) та, відповідно, зменшено нараховану суму податку на прибуток за І квартал 2019 року на суму 1 271 781,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток, нарахованого за результатами останнього звітного (податкового) періоду (рядок 19 декларації за І квартал 2019 року) в сумі 1 271 781,00 грн. Таким чином, позивачем занижено податок на прибуток (зазначений у податковій звітності) на 1 271 781,00 грн., який задекларовано до зменшення.

За наслідками перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 серпня 2019 року № 066277/208, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 48.1 статті 48, 136.1 статті 136 Податкового кодексу України та вимоги наказу Міністерства фінансів України від 20 жовтня 2015 року № 897 позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1 589 726,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями 1 271 781,00 грн. та за штрафними санкціями 317 945,00 грн.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідачем не обґрунтовано в чому виявилось порушення ТОВ "Дивита" вимог пунктів 48.1 статті 48 та пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України, та яким чином це вплинуло на кінцеву суму податкового зобов`язання з податку на прибуток.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації .

Згідно із статтею 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 86.2 статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

З наведеного вбачається про обов`язок відповідача за наслідками проведеної камеральної перевірки у випадку виявлення порушень скласти та надіслати акт перевірки платнику податків.

Натомість, як вірно зауважено судом першої інстанції, відповідачем, на якого покладено тягар доказування в адміністративному процесі, не надав суду доказів, які б свідчили про надіслання позивачу акта перевірки, з урахуванням чого ТОВ "Дивита" було позбавлене права подати заперечення на акт перевірки.

Під час апеляційного розгляду справи, апелянтом також не надано жодних доказів, які відповідали вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України, та у встановленому порядку підтверджували факт надіслання позивачу акта перевірки.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, сума податкового зобов`язання з податку на прибуток визначається та штрафні санкції застосовуються виключно у випадку, коли якщо дані перевірок свідчать про заниження суми його податкових зобов`язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Так, ТОВ "Дивита" 24 травня 2019 року було подано звітну податкову декларацію з податку на прибуток за І квартал 2019 року, зареєстровану за № 9107772121, у якій: в рядку 17 задекларовано податок на прибуток за звітний період у розмірі 41,00 грн.; в рядку 18 задекларовано податок на прибуток за результатами попереднього звітного періоду поточного року з урахуванням уточнень у розмірі 1 271 781,00 грн.; в рядку 19 задекларовано податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду у розмірі -1 271 781,00 грн.

12 серпня 2019 року позивач подав уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за І квартал 2019 року, відповідно до якої: в рядку 17 задекларовано податок на прибуток за звітний період у розмірі 41,00 грн.; в рядку 18 задекларовано податок на прибуток за результатами попереднього звітного періоду поточного року з урахуванням уточнень у розмірі 41,00 грн.; в рядку 19 задекларовано податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду у розмірі 0,00 грн.

Отже, шляхом подання уточнюючої декларації позивачем виправлено помилки, допущені у раніше поданій звітній податковій декларації з податку на прибуток за І квартал 2019 року.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Ця норма зобов`язує платника податку надіслати до контролюючого органу уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою уточнюючого розрахунку, чинного на час подання, або виправити помилку шляхом відображення уточнюючих показників у складі поточної декларації за будь-який наступний податковий період.

Пунктом 50.2 статті 50 Податкового кодексу України також визначено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Отже, подією, з настанням якої пункт 50.2 статті 50 Податкового кодексу України пов`язує припинення права платника на уточнення показників раніше поданої звітності, є проведення саме документальної планової або позапланової перевірки.

Враховуючи викладене, вірним є висновок суду першої інстанції, що у випадках проведення камеральної перевірки щодо певної податкової декларації, платник податків не обмежений у праві подати уточнюючий розрахунок до цієї декларації.

Відтак, оскільки станом на дату подання уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2019 року позивач не знав про проведення у відношенні поданої ним податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2019 року камеральної перевірки, застосування норм пункту 50.2 статті 50 Податкового кодексу України у межах спору є недоречним, що свідчить про те, що подана уточнююча податкова декларація мала бути врахована контролюючим органом.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги акцентує увагу на тому, що порівнюючи дані звітної та уточнюючої податкових декларацій з податку на прибуток за І квартал 2019 року, можливо встановити, що у діях ТОВ "Дивита" відсутні ознаки заниження податку на прибуток, оскільки шляхом подання уточнюючої податкової звітності позивач виправив допущену технічну помилку, що виключає визначення суми податкового зобов`язання та застосування штрафних санкцій.

Дослідивши зміст апеляційної скарги, колегія суддів вважає обґрунтованими мотиви суду першої інстанції стосовно не доведення відповідачем факту порушення ТОВ "Дивита" вимог пунктів 48.1 статті 48 та пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України. Крім того, апелянтом не пояснено, яким чином подання уточнюючої декларації вплинуло на кінцеву суму податкового зобов`язання з податку на прибуток.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В свою чергу, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, зазначений обов`язок не виконано, та у встановленому порядку не обґрунтовано правомірність прийнятого рішення.

Враховуючи викладені обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 08 серпня 2019 року №066277/208, правомірно скасувавши таке.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи.

Надаючи оцінку доводам учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328 - 331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді: Кузьменко В.В.

Василенко Я.М.