Постанова

від 11.06.2020 по справі 937/9091/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 11.06.2020 Справа № 937/9091/19

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 937/9091/19Головуючий у 1-й інстанції Горбачова Ю.В. Повний текст рішення складено 24.02.2020 року. Пр. № 22-ц/807/1616/20Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2020 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищезазначеним позовом (а.с. 1-2), в якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), відповідача, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до припинення навчання тобто до 30 червня 2023 або до досягнення сином 23 річного віку.

В обґрунтування свого позову позивач зазначала, що від шлюбних відносин з відповідачем має повнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З грудня 2018 року їх сімейні стосунки припинилися та шлюб розірвано за рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 травня 2019 року. Їх повнолітній син проживає разом із нею та перебуває на її утриманні. Відповідач за рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 березня 2019 року у примусовому порядку сплачував аліменти на утримання дитини до досягнення сином повноліття тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 01 червня 2019 року відповідач разом з сім`єю не проживає. Син навчається у Таврійському державному агротехнологічному університеті ім. Дмитра Моторного, на 1 курсі денної форми навчання за рахунок коштів державного бюджету, на факультеті ЕКТ. Строк закінчення навчального закладу 30 червня 2023 року. Відповідач працює офіційно на двох видах робіт, має дохід та має можливість сплачувати аліменти на утримання їх сина, який продовжує навчання. Добровільно надавати їй матеріальну допомогу на утримання повнолітнього сина відповідач не бажає, доля дитини його мало цікавить, інших утриманців відповідач немає, за виконавчим листом про стягнення аліментів на неповнолітню дитину з нього кошти не стягуються з 31.10.2019 року. Вважає, аліменти на утримання повнолітньої дитини, мають бути стягнуті у примусовому порядку у розмірі ј частини від доходу на сина, щомісячно, що буде достатнім для його утримання. Вищевикладені обставини стали причиною звернення з даним позовом до суду.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Горбачову Ю.В. (а.с. 17).

Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 20) відкрито спрощене позовне провадження у цій справі з викликом учасників справи.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 лютого 2020 року (а.с. 102-106) позов ОСОБА_1 у цій справі задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання на час навчання повнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно , починаючи з 04.11.2019 до закінчення ним навчання, а саме по 30 червня 2023, але не більше, ніж до досягнення дитиною 23-х років.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 111-112) просила рішення суду першої інстанції змінити в частині визначення розміру аліментів на повнолітню дитину у розмірі 1/6 частини від доходу, прийняти в цій частині нову постанову у цій справі, якою змінити розмір аліментів, зазначивши: стягувати аліменти з відповідача на користь позивачки на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання у розмірі 1/5 частини від усіх видів доходів відповідача, в іншій частині залишити рішення без змін.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 114).

Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито (а.с. 115) в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Позивач ОСОБА_1 надала апеляційному суду клопотання про виклик у судове засідання з метою детального пояснення конкретних обставин справи та клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції в Мелітопольському міськрайонному суді Запорізької області.

Ухвалою апеляційного суду у задоволенні вищезазначених клопотань ОСОБА_1 відмовлено, вищезазначену справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників та без проведення судового засідання (а.с. 125-126).

Відповідач ОСОБА_2 подав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу позивача у цій справі (а.с. 128-133).

Третя особа ОСОБА_3 подав апеляційному суду заяву про розгляд справи за його відсутності, а також зазначав, що апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 підтримує у повному обсязі (а.с. 134-136).

В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Проте, має місце відповідне навантаження судді-доповідача та колегії суддів (в Запорізькому апеляційному суді замість 40 суддів за штатом фактично працює 18 суддів).

Крім того, у період з 17.05.2020 року по 03.06.2020 року включно суддя-доповідач Гончар М.С. перебувала на лікарняному, а у період з 01.06.2020 року по 10.06.2020 року суддя-член колегії Подліянова Г.С. перебувала на нетривалому лікарняному, який не давав права на її зміну іншим суддею в автоматизованому порядку у цій справі.

Також, за змістом підпункту 3 пункту 12 розділу XII Прикінцевих положень вказаного Закон № 540-IX під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. …. 371… цього Кодексу.. , а також строк…розгляду апеляційної скарги … продовжуються на строк дії такого карантину.

В Україні на час розгляду цієї справи апеляційним судом карантин діє з 12 березня 2020 року по 22 червня 2020 року включно, що є загальновідомою інформацією.

В силу вимог ст. 36 ч. 4 ЦПК України …рішення .. судді …в інших справах… не може бути підставою для відводу.

Учасниками цієї справи відводів суддям апеляційного суду у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 у цій справі не підлягає задоволенню з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_2 із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, у тому числі в0020астині задоволення позовних вимог позивача, погодився, останнє в апеляційному порядку не оскаржував.

Позивач ОСОБА_1 оскаржує рішення суду першої інстанції у цій справі лише в частині визначеного розміру аліментів з відповідача, зокрема: у вигляді 1/6 частини замість 1/5.

Таким чином, апеляційний суд переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 і лише в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, - в частині визначеного розміру аліментів з відповідача, зокрема: у вигляді 1/6 частини замість 1/5.

У разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскаржуємої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується (постанова Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 186/1743/15-ц).

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача ОСОБА_1 частково у цій справі в частині розміру аліментів з відповідача, як батька, на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, у вигляді 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно замість 1/4, керувався ст. ст. 4, 10-12, 141, 206, 247, 259, 265, 268, 272- 274, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 191, 199 СК України та виходив із необґрунтованості та недоведеності позовних вимог позивача у цій справі в частині розміру аліментів, що перевищує 1/6 частину заробітку (доходу) відповідача щомісячно.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними, а рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сторони у цій справі - позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 (свідоцтво про народження, копія а.с. 6).

Відповідно до довідки Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного від 05.09.2019 року № 356, ОСОБА_3 є студентом 1 курсу факультету ЕКТ Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного (IV рівень акредитації), денної форми навчання. За умовами договору навчається за рахунок коштів державного бюджету та отримує стипендію, дата вступу 01.09.2019 року, термін навчання 4 роки, дата закінчення 30.06.2023 року. (а.с. 15).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в АДРЕСА_1 разом з матір`ю та перебуває на її утриманні (а.с. 13).

У п. 20 постанови Пленуму від 15 травня 2006 року № 3 Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів Верховний Суд України роз`яснив, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі ; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

У відповідності до ч.1 ст. 199 СК України, якщо повнолітня дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати її до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Згідно із ч.2 ст.199 СК України право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Відповідно до ч 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу .

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини: стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 191, 201 СК України аліменти на сина, дочку, які продовжують навчання, присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що повнолітній ОСОБА_3 , який не досяг 23-річного віку, навчається у вищому навчальному закладі на денній формі навчання за рахунок коштів державного бюджету, проживає разом з матір`ю (позивачкою по справі).

Також судом першої інстанції було правильно встановлено, що повнолітній син отримує стипендію у розмірі 1180,00 грн., що визнавалося сторонами у суді першої інстанції (ст. 82 ч. 1 ЦПК України), а тому не потребувало доказування, але все ж таки потребує матеріальної підтримки батьків.

За показами самого ОСОБА_3 на даний час допомогу йому надає лише мати, батько добровільно допомогу не надає.

Відповідач у суді першої інстанції не заперечував проти надання допомоги сину, який продовжує навчання, але зазначав, що заявлений позивачкою розмір аліментів є завищеним і просив врахувати інші обставини , у тому числі такі як: перебування на його утриманні двох непрацездатних батьків (пенсіонерів за віком), витрачання коштів на ліки у зв`язку з хронічними захворюваннями, на сплату комунальних платежів, отримання сином стипендії, відповідач не заперечував проти надання допомоги синові на час навчання, але готовий сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 3000,00 грн.

З урахуванням того, що позивачка визначилася зі способом стягнення аліментів саме у частці від доходу відповідача, який має постійний щомісячний заробіток, суд першої інстанції правильно не вбачав підстав змінювати цей спосіб стягнення аліментів.

Однак, приймаючи рішення щодо стягнення аліментів, суд першої інстанції правильно враховував всі встановлені в судовому засіданні обставини, а саме: матеріальний стан відповідача, надання ним допомоги непрацездатним батькам - пенсіонерам, з якими він мешкає, отримання повнолітнім сином ОСОБА_3 соціальної стипендії у розмірі 1180,00 грн. на місяць і те, що за законом обов`язок надання йому матеріальної допомоги покладено на обох батьків тощо.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку що, починаючи з 04.11.2019 року та до закінчення навчання сином, але не більш ніж до досягнення ним 23 років, законним та справедливим визначити аліменти на час навчання дитини у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно.

Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, а лише відображають позицію позивача у цій справі, викладену в її позові, яку вона вважає такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України.

За змістом якої: Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) .

І хоча, в апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 вже просила стягувати з відповідача розмір аліментів лише у вигляді 1/5 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно (а.с. 111-112), останнє не є виходом за межі позовних вимог позивача у цій справі (як помилково вважав відповідач у своєму відзиві на апеляційну скаргу позивача у цій справі а.с. 130-132).

Так як розмір аліментів у вигляді 1/5 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно є меншим за розмір аліментів у вигляді 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, як просила позивач у своєму позові у цій справі (а.с. 1-2).

Апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Проте докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні, і зокрема позивачем апеляційному суду не надані.

Позивач ОСОБА_1 у цій справі лише наполягала на тому, що відповідач ОСОБА_2 , як батько, враховуючи майновий стан останнього (отримує, як військовий, грошове забезпечення в середньому 15220,05 грн. щомісяця - довідка а.с. 35 та працює доцентом на факультеті економіки та бізнесу у Таврійському державному агротехнічному університеті імені Дмитра Моторного та отримує заробітну плату біля 6507,48 грн. в середньому щомісяця - довідка а.с. 34, а разом 21727,53 грн. в середньому щомісяця), може надавати їй матеріальну допомогу на повнолітнього сина, що продовжує навчання, у вигляді аліментів у розмірі 1/5 частини від усіх видів свого заробітку (доходу) щомісячно.

Розрахунок: 1/6 частина від 21727,53 грн. становить 3621,26 грн. (розмір аліментів, що визначив суд першої інстанції у своєму рішенні у цій справі), 1/5 частина від 21727,53 грн. складає 4345,50 грн. (як просить позивач у своїй апеляційній скарзі у цій справі).

При цьому, позивач ОСОБА_1 забуває, що безумовний обов`язок ОСОБА_2 , як батька, утримувати свою дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закінчився набуттям останнім повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На теперішній час вона - ОСОБА_1 має право на отримання матеріальної допомоги у вигляді аліментів з ОСОБА_2 , як батька, на повнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, лише у випадку, якщо така допомога потрібна на дитину у зв`язку із навчанням.

Проте, позивач ОСОБА_1 належними, допустимими доказами не довела суду у цій справі, що розмір аліментів у вигляді 1/6 частини від всіх доходів відповідача, що дорівнює в середньому 3621,26 грн. щомісяця, є недостатнім , та що у зв`язку із навчанням повнолітній дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , потрібна матеріальна допомога саме у вигляді 1/5 частини від всіх доходів відповідача, що складає в середньому 4345,50 грн.

Так як судом першої інстанції було правильно встановлено, що повнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є працездатною особою (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні), навчається за рахунок коштів державного бюджету та отримує стипендію (довідка а.с. 15), розмір стипендії становить 1180,00 грн., що визнавалося сторонами у суді першої інстанції (ст. 82 ч. 1 ЦПК України).

Прожитковий мінімум для повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як працездатної особи, з 01.01.2020 року становить 2102,00 грн. (ст. 7 ЗУ Про Державний бюджет України на 2020 рік ).

Обов`язки сторін у цій справі, як батьків, відносно повнолітньої дитини, що продовжує навчання, в силу вимог СК України є рівними.

При вищевикладених обставинах, розмір аліментів у вигляді 1/6 частини від всіх доходів відповідача, що визначив суд першої інстанції своїм рішенням у цій справі, станом на час розгляду цієї справи судом (враховуючи майновий стан відповідача 21727,53 грн. в середньому щомісяця) дорівнює 3621,26 грн., є достатнім, забезпечує права повнолітнього сина та не порушує прав відповідача у цій справі.

Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

При цьому, навіть, не мають суттєвого значення для правильного вирішення цієї справи, інші обставини, на які посилався відповідач у цій справі у суді першої інстанції: надання ним також матеріальної допомоги своїм непрацездатним батькам (пенсіонерам за віком), витрачання коштів на ліки у зв`язку з хронічними захворюваннями, на сплату комунальних платежів та які лише додатково прийняв до уваги у цій справі суд першої інстанції.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).

Підстави для звільнення від доказування позивача ОСОБА_1 , передбачені ст. 82 ЦПК України, в частині саме розміру аліментів, що перевищує 1/6 частину від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно , у цій справі відсутні.

Оскільки, відповідач ОСОБА_2 у суді у цій справі розмір аліментів, що перевищує 1/6 частину його доходів, не визнав.

Позивач ОСОБА_1 не надала суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування свого позову в частині відмови в частині розміру аліментів, що перевищує 1/6 частину від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно.

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення.

В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.

Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті в частині, яка є предметом апеляційного оскарження.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, або ж його зміни.

Крім того, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови позивачу у задоволенні її вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, остання не має права на компенсацію за рахунок відповідача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Також встановлено, що позивач ОСОБА_1 в силу вимог закону була звільнена від сплати судового збору при подачі вищезазначеної апеляційної скарги до апеляційного суду у цій справі.

Разом із тим, апеляційний суд вважає за доцільне роз`яснити учасникам цієї справи, що останні не позбавлені права у подальшому окремо від цієї справи вирішувати питання про зміну розміру аліментів (збільшення чи зменшення) в разі зміни обставин, які стали підставою для ухвалення судом рішення у цій справі.

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 лютого 2020 року в частині, яка є предметом апеляційного оскарження у цій справі, залишити без змін.

В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось та апеляційним судом не переглядалось.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в частині, яка була предметом апеляційного перегляду, безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки щодо касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 11.06.2020 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Маловічко С.В.Подліянова Г.С.