Постанова

від 02.06.2020 по справі 198/877/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5936/20 Справа № 198/877/19 Суддя у 1-й інстанції - Маренич С. О. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.

при секретарі - Кругман А.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" Юр`ївського району Дніпропетровської області про визнання договору оренди землі припиненим (розірваним), витребування земельної ділянки з незаконного володіння, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" Юр`ївського району Дніпропетровської області (далі - ТОВ "Лан") про визнання договору оренди землі припиненим (розірваним), витребування земельної ділянки з незаконного володіння, мотивуючи його тим, що він, на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серії ІІІ-ДП №037155, виданого Новов`язівською сільською радою Юр`ївського району Дніпропетровської області 27 серпня 2001 року, є власником земельної ділянки площею 7,3360 га, яка розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, з кадастровим номером 1225982500:01:001:0397.

Зазначав, що 02 вересня 2014 року між ним та ТОВ "Лан" було укладено договір оренди належної йому земельної ділянки, при цьому право оренди зазначеної земельної ділянки зареєстровано за ТОВ "Лан" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19 вересня 2014 року.

Вказував, що відповідно до п.7 договору оренди землі, останній було укладено на 15 років, тобто до 19 вересня 2029 року. Втім пунктом 7 договору оренди земельної ділянки було визначено, що орендар кожні п`ять років дає згоду на розірвання договору оренди земельної ділянки, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання, але орендодавець повинен попередити орендаря про це (про свій намір) не пізніше як за 100 днів.

Посилаючись на те, що на виконання положень п.7 договору оренди землі він 03 червня 2019 року направив орендарю попередження про намір розірвати договір оренди землі, оскільки має бажання самостійно нею користуватися, втім ТОВ "Лан" відмовив йому у розірванні укладеного між ними договору оренди землі та поверненні земельної ділянки, що порушує умови укладеного ними договору, а тому просив суд ухвалити рішення, яким визнати договір оренди земельної ділянки б/н, площею 7,3358 га, кадастровий номер земельної ділянки 1225982500:01:001:0397, яка розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, укладений 02 вересня 2014 року між ним та ТОВ "Лан" припиненим (розірваним) з 20 вересня 2019 року; витребувати від ТОВ "Лан" земельну ділянку площею 7,3358 га, кадастровий номер земельної ділянки 1225982500:01:001:0397, яка розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області.

Рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги, що умовами договору передбачена можливість його розірвання кожні 5 років з попереднім попередженням орендаря.

20 травня 2020 року відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначав на тому, що договір укладено на строк до 19 вересня 2029 року та правових підстав визнавати його розірваним або припиненим немає.

02 червня 2020 року о 10 годині 03 хвилини від відповідача ТОВ "Лан" в особі адвоката Ануфрієвої А.С. надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211, згідно з якою на усій території України було установлено карантин.

Колегія суддів вважає, що дана заява до задоволення не підлягає у зв`язку з наступним.

В силу положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Крім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст.372 ЦПК України).

Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року №87/2020 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на всій території України установлено карантин.

Посилання заяви адвоката ТОВ Лан Ануфрієвої А.С. від 02 червня 2020 року на загальнодержавний карантин, як на підставу для відкладення справи, не може бути прийнято до уваги, оскільки постанова Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 року не зупинила роботу судів і не містить заборони участі сторін у судових засіданнях. Наразі карантинні заходи є послабленими, з 12 травня 2020 року дозволена робота адвокатських офісів (представник відповідача є адвокатом та згідно наданою заяви свою адвокатську діяльність здійснює у м .Дніпро по вул.Барикадна , 15-а , к .1 ), а з 01 червня 2020 року Україна перейшла на 3 етап карантинних послаблень.

Обов`язковою явка сторін у судове засідання не визнавалась.

Матеріали справи містять достатньо доказів для її розгляду.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч.1 ст.44 ЦПК України).

Таким чином, колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу без участі належним чином сповіщеного відповідача ТОВ "Лан".

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.367 ЦПК України).

Відповідно до ст.ст.263,264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Проте, у повній мірі зазначеним вимогам закону рішення суду в оскарженій Дніпровською міською радою частині не відповідає з огляду на таке.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю, серії III -ДП №037155, виданого Новов`язівською сільською радою Юр`ївського району 27 серпня 2001 року позивач по справі ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,336 га, розташованої на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області (а.с.9).

02 вересня 2014 року між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки, при цьому відповідно до укладеного договору позивач передав відповідачу в оренду строком на 15 років належну йому земельну ділянку площею 7,336 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.10,11).

Хоча наявна в матеріалах справи копія оспорюваного договору не містить дати його підписання між сторонами, суд не ставить під сумнів підписання такого саме 02 вересня 2014 року, оскільки виключно на цю дату посилається позивач в позовній заяві та останнє жодним чином не оспорювалось і відповідачем, який у відзиві на позов також зазначає датою підписання договору вказану дату.

З копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, також вбачається, що право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225982500:01:001:0397, зареєстроване за ТОВ "Лан" на підставі договору б/н від 02 вересня 2014 року, укладеного з орендодавцем ОСОБА_1 (індексний номер рішення 15965224 від 22 вересня 2014 року) (а.с.12).

Згідно п.32 договору останній набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (а.с.10).

03 червня 2019 року позивач на адресу відповідача направив заяву, попереджаючи про те, що має намір припинити договір оренди, так як бажає самостійно використовувати земельну ділянку (а.с.13), на що, в свою чергу, отримав від відповідача відповідь про те, що умови договору не передбачають можливості його розірвання в односторонньому порядку, при цьому всі умови договору орендарем виконуються належним чином та підстав для розірвання такого до сплину 15 років дії договору останній не вбачає.

З даного слідує, що за взаємною згодою сторін договір оренди між сторонами розірваним не був.

В судовому засіданні встановлено, що сторони по справі по різному розуміють та тлумачать, кожен на свою користь, речення третє абзацу другого п.7 договору оренди землі, а відтак між останніми при укладенні договору не досягнуто згоди відносно положень абз.2 п.7 договору оренди землі.

Суд зауважив, що положення абзацу другого п.7 договору оренди землі може стосуватися в цілому і застосування такого до випадків поновлення договору оренди на новий строк, оскільки саме в цьому контексті викладений його загальний зміст.

Разом з тим, суд самостійно тлумачити положення п.7 договору оренди землі не в змозі, при цьому, як встановлено в судовому засіданні, жодна із сторін не надала суду доказів щодо звернення до суду з відповідним позовом про тлумачення змісту правочину, наявності з приводу даного рішення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що стороною позивача не доведено можливості розірвання укладеного договору оренди землі кожні п`ять років в односторонньому порядку, відповідності такої можливості суті відносин між сторонами, двозначного тлумачення сторонами речення третього абзацу другого п.7 договору та не вирішення між сторонами питання щодо тлумачення змісту правочину в цій частині. Бажання позивача самостійно користуватися земельною ділянкою, не є окремою підставою, визначною законом для визнання договору оренди землі розірваним, в тому числі достроково.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції у зв`язку з наступним.

Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 1 ЗК України земля - є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до частини другої статті 95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договори найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

За змістом ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди (стаття 21 Закону України Про оренду землі ).

Згідно із ч.1 ст.32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим до виконання (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частин першої та третьої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналіз статей 525,651 ЦК України та статті 31 Закону України Про оренду землі свідчить про те, що чинним законодавством передбачається можливість розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку у разі, якщо це передбачено умовами такого договору.

Позивач посилається на п.7 договору, з якого вбачається що, договір укладено на 15 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору письмово, або усно повідомити орендодавця про намір продовжити його дію. Крім того, орендар дає згоду на розірвання договору через кожні п`ять років, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання, але орендодавець повинен попередити орендаря не пізніше, як за 100 днів про свій намір. Якщо після закінчення дії договору (15 років) у сторін не виникає одна до одної претензій протягом трьох місяців, договір продовжується автоматично.

За змістом частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою цієї норми при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, відсутня можливість визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення (частина четверта статті 213 ЦК України).

Таким чином, частинами третьою та четвертою статті 213 ЦК України визначено загальні способи, що застосовуються при тлумаченні.

Підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність та незрозумілість буквального значення слів, понять тексту всієї угоди або її частини, що не дає змоги з`ясувати дійсний зміст угоди або її частини.

Метою тлумачення правочину є з`ясування того, що в ньому дійсно виражено, викликане неповнотою або недостатньою ясністю окремих його частин (умов), чи в цілому.

Аналізуючи положення змісту пункту 7 договору, колегія суддів приходить до висновку, що підписавши спірний договір орендар дав згоду на розірвання договору через кожні п`ять років, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання, але орендодавець повинен попередити орендаря не пізніше, як за 100 днів про свій намір.

Тобто, згідно договору, а саме його 7 пункту, умовою розірвання договору в односторонньому порядку є потреба або бажання орендодавця з обов`язковим попередженням орендаря не пізніше, як за 100 днів про свій намір.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 03 червня 2019 року направив на адресу орендаря відповідно заяву з посиланням на умови 7 пункту договору зазначивши про своє бажання самостійно використовувати належну йому на праві власності земельну ділянку до 20 вересня 2019 року та не засівати її озимими культурами (а.с.13).

Позивач виконав умови пункту 7 договору.

На вказану заяву орендар надав відповідь про те, що строк дії договору становить 15 років та згідно п.28 укладеного ними договору розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку без вагомих причин не допускається (а.с.14).

Колегія суддів вважає, що пункт 28 договору, в якому зазначено про те, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку без вагомих причин та рішення суду не допускається, не виключає можливість його розірвання на підставах визначених пунктом 7 цього договору.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч.1 ст.316 ЦК України).

Частиною 1 ст.317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно до вимог ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності (ч.1 ст.386 ЦК України).

Бажання власника земельної ділянки самостійно обробляти належну йому на праві власності земельну ділянку, на думку колегії суддів є вагомою причиною для розірвання договору оренди у відповідності до умов самого договору.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду постановлене без дотримання зазначених вище вимог законодавства, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Зважаючи на результат розгляду справи, а порядку ч.13 ст.141 ЦПК України з ТОВ "Лан" на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати в розмірі 7 401,66 грн. (2 971,46 за звернення з позовом та 4 430,20 за звернення з апеляційною скаргою).

Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" Юр`ївського району Дніпропетровської області про визнання договору оренди землі припиненим (розірваним), витребування земельної ділянки з незаконного володіння задовольнити.

Визнати договір оренди земельної ділянки б/н, площею 7,3358 га, кадастровий номер земельної ділянки 1225982500:01:001:0397, яка розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, укладений 02 вересня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Лан", код ЄДРПОУ 30155244, та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , припиненим (розірваним) з 20 вересня 2019 року.

Витребувати від товариства з обмеженою відповідальністю "Лан", код ЄДРПОУ 30155244, як добросовісного набувача, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , земельну ділянку площею 7,3358 га, кадастровий номер земельної ділянки 1225982500:01:001:0397, яка розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 7 401,66 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Макаров М.О.