Постанова

від 11.03.2021 по справі 198/877/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 березня 2021 року

м. Київ

справа № 198/877/19

провадження № 61-9624св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів : Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Лан ,

представник відповідача - Ануфрієва Альона Сергіївна ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю Лан - Ануфрієвої Альони Сергіївни на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2020 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Лан (далі - ТОВ Лан ) про визнання договору оренди землі припиненим (розірваним) і витребування земельної ділянки з незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що він є власником земельної ділянки площею 7,3360 га, яка розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, кадастровий номер: 1225982500:01:001:0397, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП № 037155, виданим Новов`язівською сільською радою Юр`ївського району Дніпропетровської області 27 серпня 2001 року.

02 вересня 2014 року між ним і ТОВ Лан було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 15 років.

У пункту 7 зазначеного договору оренди землі сторонами погоджено, що орендар кожні п`ять років дає згоду на розірвання договору оренди земельної ділянки, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання, але орендодавець повинен попередити орендаря про це (про свій намір) не пізніше як за 100 днів.

Керуючись положеннями пункту 7 договору оренди земельної ділянки від 02 вересня 2014 року, він 03 червня 2019 року направив орендарю попередження про намір розірвати договір оренди землі, оскільки має бажання самостійно нею користуватися, однак ТОВ Лан відмовило йому у розірванні договору оренди землі і поверненні земельної ділянки, що, на його думку, порушує умови укладеного сторонами договору.

На підставі вказаного ОСОБА_1 просив суд визнати припиненим з 20 вересня 2019 року договір оренди земельної ділянки від 02 вересня 2014 року, укладений між ним і ТОВ Лан , та витребувати від ТОВ Лан земельну ділянку площею 7,3358 га, яка розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, кадастровий номер: 1225982500:01:001:0397.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2020 року у складі судді Літвіченко В. О. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявність в договорі умови про можливість його розірвання в односторонньому порядку є вирішальною для розгляду справи, тому сторони у договорі мають чітко визначити можливість розірвання договору в односторонньому порядку та механізм (процедуру) такого розірвання (шляхом підписання відповідної угоди, тощо). Таке визначення має бути чітким і однозначним. Разом з тим, пункт 7 договору оренди землі, на який посилається позивач як на підставу для розірвання договору в односторонньому порядку, не містить чіткого визначення можливості розірвання договору в односторонньому порядку та механізму (процедури) такого розірвання. Натомість зміст вказаного пункту вказує, що для розірвання договору потрібна згода орендаря, яку останній має надати, що виключає можливість розірвання договору в односторонньому порядку. Крім того, у пункті 28 договору оренди землі сторонами погоджено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку без вагомих причин та рішення суду не допускається, а пунктом 27 цього договору визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .

Визнано договір оренди земельної ділянки площею 7,3358 га, кадастровий номер: 1225982500:01:001:0397, яка розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, укладений 02 вересня 2014 року між ОСОБА_1 і ТОВ Лан , припиненим (розірваним) з 20 вересня 2019 року.

Витребувано від ТОВ Лан на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 7,3358 га, кадастровий номер: 1225982500:01:001:0397, яка розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області.

Стягнуто з ТОВ Лан на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 7 401,66 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що, підписавши договір оренди земельної ділянки, орендар дав згоду на розірвання цього договору через кожні п`ять років, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання, але орендодавець повинен попередити орендаря не пізніше як за 100 днів про свій намір. Тобто, згідно з положеннями пункту 7 договору оренди умовою розірвання договору в односторонньому порядку є потреба або бажання орендодавця з обов`язковим попередженням орендаря, що було виконано позивачем, тому наявні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 і розірвання договору оренди земельної ділянки.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник ТОВ Лан - Ануфрієва А. А., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 532/384/16-ц і від 29 січня 2019 року у справі № 369/2769/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, заявник зазначає, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, оскільки безпідставно відхилив клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції не врахував, що розірвання договору в односторонньому порядку не передбачено умовами цього договору. При цьому положення пункту 7 договору оренди не передбачає обов`язку орендаря розірвати договір. При цьому суд апеляційної інстанції не правильно застосував положення частини четвертої статті 213 ЦК України, оскільки не врахував мету укладеного договору оренди земельної ділянки. Так, укладаючи 02 вересня 2014 року договір оренди землі, сторони погодили строк його дії у 15 років, оскільки ТОВ Лан є сільськогосподарським підприємством, яке для здійснення своєї діяльності орендувало значну кількість земельних ділянок, закупило техніку та устаткування для обробітку землі та збору урожаю, закупило сировину, добриво та насіння, уклало договори з великою кількістю контрагентів, створило велику кількість робочих місць та прийняло на роботу людей тощо. Виходячи з указаного кошти, витрачені на капітальні інвестиції по встановленню зрошувальної системи, підприємство перенесе на собівартість виробленої продукції у повній мірі лише через 15 років.

Вказане свідчить, що ТОВ Лан укладало спірний договір саме з метою довготривалих правовідносин для ведення своєї господарської діяльності і саме на 15 років товариство спланувало свою господарську діяльність та зробило відповідні економічні витрати.

Відзив на касаційну скаргу позивачем не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії III-ДП № 037155, виданого Новов`язівською сільською радою Юр`ївського району 27 серпня 2001 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,336 га, яка розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області.

02 вересня 2014 року між ТОВ Лан і ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого останній передав в оренду ТОВ Лан строком на 15 років земельну ділянку площею 7,336 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, кадастровий номер: 1225982500:01:001:0397.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права право оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 1225982500:01:001:0397 зареєстровано за ТОВ Лан на підставі договору від 02 вересня 2014 року, укладеного з орендодавцем ОСОБА_1 .

У пункті 7 цього договору визначено, що договір укладено на 15 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору письмово, або усно повідомити орендодавця про намір продовжити його дію. Крім того, орендар дає згоду на розірвання договору через кожні п`ять років, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання, але орендодавець повинен попередити орендаря не пізніше, як за 100 днів про свій намір. Якщо після закінчення дії договору (15 років) у сторін не виникає одна до одної претензій протягом трьох місяців, договір продовжується автоматично.

03 червня 2019 року ОСОБА_1 направив ТОВ Лан повідомлення, що має намір припинити договір оренди, оскільки бажає самостійно використовувати земельну ділянку, на яке отримав від товариства відповідь, що умови договору не передбачають можливості його розірвання в односторонньому порядку, при цьому всі умови договору орендарем виконуються належним чином та підстав для його розірвання до сплину 15 років дії договору немає.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2 , 3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ТОВ Лан - Ануфрієвої А. С. підлягає задоволенню .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами статті 1 Закону України Про оренду землі , яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У пункті б частини першої статті 90 ЗК України закріплено право власника земельних ділянок самостійного господарювання на землі.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами першою-четвертою статті 31 Закону України Про оренду землі , який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні до спірних правовідносин, передбачено, що договір оренди землі припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

У частині першій статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом установлено, що спір між сторонами виник у зв`язку з різним розумінням і тлумаченням змісту пункту 7 договору оренди землі.

У пункті 7 укладеного сторонами договору оренди землі сторонами погоджено, що договір укладено на 15 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору письмово, або усно повідомити орендодавця про намір продовжити його дію. Крім того, орендар дає згоду на розірвання договору через кожні п`ять років, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання, але орендодавець повинен попередити орендаря не пізніше, як за 100 днів про свій намір. Якщо після закінчення дії договору (15 років) у сторін не виникає одна до одної претензій протягом трьох місяців, договір продовжується автоматично.

При цьому сторонами у пунктах 26-28 договору оренди земельної ділянки погоджено порядок припинення його дії.

Згідно з пунктом 26 договору оренди земельної ділянки дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря.

Відповідно до пункту 27 договору оренди земельної ділянки дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однією із сторін у наслідок невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення. Пошкодження орендованої ділянки, яке істотно перешкоджає її використання, а також з інших підстав, визначених законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку без вагомих причин та рішення суду не допускається (пункт 28 договору оренди земельної ділянки).

Вказане свідчить, що умовами укладеного сторонами договору оренди земельної ділянки не передбачено можливості його розірвання в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця. При цьому заперечення зі сторони орендаря свідчить, що останній не погоджується на розірвання, тобто відсутня взаємна згода сторін на розірвання цього договору.

Бажання позивача самостійно обробляти земельну ділянку не є окремою підставою, визначною законом або договором, для розірвання спірного договору оренди землі. Жодних інших окремих підстав як в сукупності, так і окремо, необхідних і достатніх для розірвання договору оренди землі, позивачем не наведено.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що абзац другий пункту 7 договору оренди земельної ділянки, на який посилається позивач як на можливість розірвання договору в односторонньому порядку, не містить чіткого визначення можливості розірвання договору в односторонньому порядку та механізму (процедури) такого розірвання. Натомість, зі змісту вказаного пункту очевидно, що для розірвання договору потрібна згода орендаря (відповідача у справі), яку останній має надати, що виключає можливість розірвання договору в односторонньому порядку. Крім того, пункт 28 договору містить імперативну норму про неможливість розірвання договору в односторонньому порядку.

Аналогічний за змістом правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 03 березня 2021 року у справі № 198/631/19.

З урахуванням вказаного суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що підстав для визнання договору оренди земельної ділянки від 02 вересня 2014 року припиненим (розірваним) немає.

Крім того, колегія суддів вказує, що позивачем не було пред`явлено вимоги про розірвання оспорюваного договору на підставі пункту 7 цього договору, а останній просив визнати його припиненим (розірваним). Підстави припинення договору оренди землі, зазначені у частинах першій-другій статті 31 Закону України Про оренду землі , розширеному тлумаченню не підлягають.

При цьому згідно з частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Судом установлено, що ТОВ Лан свої зобов`язання за договором оренди від 02 вересня 2014 року виконує належним чином. Отже, відповідно до умов договору та положень статті 32 Закону України Про оренду землі і статті 651 ЦК України відсутні підстави для розірвання цього договору в судовому порядку. Крім того, сторони взаємної згоди щодо розірвання договору не досягли.

При цьому Верховний Суд наголошує, що свобода договору не є абсолютною та безмежною, оскільки при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням ЦК України та інших актів цивільного законодавства, враховуючи, що не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини у випадках коли така домовленість суперечить суті відносин між сторонами.

Так, у частині третій статті 19 Закону України Про оренду землі визначено, що при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.

Отже, Закон не допускає строк дії договору менший ніж 7 років.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що розглядаючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Вказане свідчить, що судом апеляційної інстанції внаслідок неправильного тлумачення змісту укладеного сторонами договору оренди земельної ділянки було помилково скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, постанова апеляційного суду згідно зі статтею 413 ЦПК України підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ Лан підлягають стягненню судові витрати, пов`язані з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 5 906,88 грн.

Керуючись статтями 402, 409, 413, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю Лан - Ануфрієвої Альони Сергіївни задовольнити.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2020 року скасувати.

Рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2020 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Лан судовий збір у розмірі 5 906,88 грн (п`ять тисяч дев`ятсот шість гривень вісімдесят вісім копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович