Постанова

від 10.06.2020 по справі 279/5686/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №279/5686/18 Головуючий у 1-й інст. Невмержицька О. А.

Категорія 23 Доповідач Миніч Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2020 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого - судді: Миніч Т.І.

суддів: Трояновської Г.С.,

Павицької Т.М.

секретаря судового засідання Кучерявого О.В.

з участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДФУ АГРО

на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05 лютого 2020 року та додаткове рішення цього ж суду від 20 лютого 2020 року, ухвалені під головуванням судді Невмержицької О.А.

у цивільній справі № 279/5686/18 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ДФУ АГРО про розірвання договору оренди, стягнення матеріальної шкоди, -

в с т а н о в и в:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом. Просила достроково розірвати договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 1822386200:04:000:0108 загальною площею 3,52 га., нормативною оцінкою 18 472,65 грн., що знаходиться на території Ходаківської сільської ради Коростенського району Житомирської області, укладений 10.12.2014 року між нею та ТОВ ДФУ АГРО ; стягнути з відповідача на її користь заподіяну шкоду внаслідок забруднення земельної ділянки в розмірі 18 472,65 грн.; зобов`язати відповідача повернути їй за актом прийому-передачі орендовану земельну ділянку площею 3,52 га., кадастровий номер 1822386200:04:000:0108, що знаходиться на території Ходаківської сільської ради Коростенського району Житомирської області та вирішити питання судових витрат. В обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначала, що 10.12.2014 р. між нею та ТОВ ДФУ АГРО було укладено договір оренди, яким передано у тимчасове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 3,52 га, нормативною оцінкою 18 472,65 грн., що знаходиться на території Ходаківської сільської ради Коростенського району Житомирської області. Однак відповідач порушив умови укладеного договору. Орендуючи земельну ділянку, не дотримався екологічної безпеки землекористування, заподіяв погіршення якості ґрунтового покриву та інших властивостей сільськогосподарських угідь. Відповідно до розрахунку розміру шкоди, зумовленої забрудненням земельної ділянки від 22.10.2018 р., проведеного спеціалістами Державної екологічної інспекції у Житомирській області остання складає 18 472,65 грн.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05 лютого 2020 року позов задоволено. Достроково розірвано договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 1822386200:04:000:0108 загальною площею 3,52 га., що знаходиться на території Ходаківської сільської ради Коростенського району Житомирської області, укладений 10.12.2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ ДФУ АГРО .

Стягнуто з ТОВ ДФУ АГРО на користь ОСОБА_1 заподіяну шкоду внаслідок забруднення земельної ділянки в розмірі 18 472,65 грн.

Зобов`язано ТОВ ДФУ АГРО повернути ОСОБА_1 за актом прийому-передачі орендовану земельну ділянку площею 3,52 га., кадастровий номер 1822386200:04:000:0108, що знаходиться на території Ходаківської сільської ради Коростенського району Житомирської області.

Додатковим рішенням цього ж суду від 20 лютого 2020 року стягнуто з ТОВ ДФУ АГРО на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 704,80 грн. та 20 710,00 грн. витрат на правничу допомогу.

У поданій апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю ДФУ АГРО просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та скасувати додаткове рішення цього ж суду, вирішити питання судових витрат. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права і суперечить обставинам справи. Зокрема зазначає, що при винесенні судового рішення суд посилається на єдиний доказ, наданий позивачем, а саме протокол вимірювань складу та властивостей ґрунтів від 21.09.2018 року №10-18 та розрахунок розміру шкоди від 22.10.2018 р., проведений на підставі протоколу. Проте на порушення вимог п.3 ч.4 ст.265 ЦПК України суд не надав оцінки у рішенні наведеним у відзиві запереченням відповідача на спростування згаданого доказу, відсутня мотивована оцінка відхилення таких аргументів. Крім того, в матеріалах справи відсутній документ, що підтверджує місце та спосіб відібрання проб ґрунту. Не доведено основну ознаку забруднення ґрунту - негативного впливу органічного добрива - амонію на родючість та інші корисні властивості землі, не доведено передбачений законодавством спосіб накопичення в ґрунтах шкідливих речовин та не доведено площу забруднення всієї земельної ділянки. На думку апелянта, позивачем не було доведено та не обґрунтований жоден з елементів складу цивільного правопорушення, сукупність яких є необхідною умовою відповідальності. Відсутній причинний зв`язок протиправної поведінки із заподіяною шкодою та не доведено, що виявлені показники амонію виникли саме внаслідок діяльності відповідача, оскільки агрохімічні показники земельної ділянки до початку її використанням відповідачем не визначалися. Також вказує, що перевірка Держекоінспекцією на предмет забруднення землі була проведена без законних підстав, оскільки відсутнє погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду, без повідомлення суб`єкта господарювання - ТОВ ДФУ Агро , а також без оформлення належних документів на проведення перевірки. А тому, на думку апелянта, така перевірка є незаконною і документи, оформлені в рамках такої перевірки не можуть бути використані в якості доказів у суді. Дана позиція викладена у постанові ВСУ від 23 січня 2018 року № 804/12558. Крім того, на думку апелянта, при відкритті провадження судом було допущено порушення ч.1 ст.185 ЦПК України, оскільки позовна заява була оплачена судовим збором не в повному обсязі. Також апелянт вказує, що додаткове рішення цього ж суду необґрунтоване та незаконне, оскільки суд згідно ч.9 ст.83 ЦПК України не може брати до уваги докази понесених судових витрат тому, що копії таких не були направлені відповідачу. Ненадання відповідачу копії доказів позивачем позбавляє відповідача права на захист. Апелянт вважає, неспівмірними судові витрати в сумі 20 710 грн. заявленим позовним вимогам менше 19 000 тис. грн. Після подання позовної заяви (вартістю 750 грн. за всі послуги) стороною позивача не надано жодного пояснення, відповіді, заперечення, доказу, не викликано жодного свідка, не надано жодного документа для спростування доводів відповідача. Крім того, на думку апелянта, в матеріалах справи відсутня копія договору про надання правничої допомоги, а представництво інтересів позивача здійснювалося на підставі довіреності.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 10.12.2014 року між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ ДФУ АГРО було укладено договір оренди, яким передано у тимчасове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 1822386200:04:000:0108 загальною площею 3,52 га., нормативною оцінкою 18 716,20 грн., що знаходиться на території Ходаківської сільської ради Коростенського району Житомирської області(а.с.6-8).

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що за результатами проведених лабораторних вимірювань ґрунтів, протоколом вимірювань складу та властивостей ґрунтів від 21.09.2018 року №10-18 встановлено перевищення вмісту амонію (обмінного) у перерахунку на азот амонійний в порівнянні з фоновим показником в об`єднаній пробі №1 в 1,4 рази, в об`єднаній пробі №2 в 2,6 рази. В об`єднаній пробі №3 в 1,1 рази, у зв`язку з чим встановлено забруднення земель загальною площею 70 373 м.кв., а саме накопичення в ґрунтах внаслідок антропогенного впливу речовини (органічного добрива), вміст якої перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін.

А також враховуючи результати лабораторних вимірювань ґрунтів, проведених спеціалістами Державної екологічної інспекції у Житомирській області, суд вважав, що діями відповідальних посадових осіб ТОВ ДФУ АГРО порушено вимоги статей 40,52 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , статті 167 Земельного кодексу України, статтей 35,40,45 Закону України Про охорону земель , а тому згідно статті 68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Проте, погодитися з висновками суду неможливо, оскільки вони зроблені передчасно, без належного з`ясування всіх обставин справи.

Так, відповідно до ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ст.16 Закону України Про оренду землі , укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно статей 124 , 125 , 126 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно із ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно ст.651 ЦК України договір може бути змінено чи розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.15 Закону України Про оренду землі , істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунку, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно статей 628 , 638 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 24 Закону України Про оренду землі визначає права та обов`язки орендодавця. Орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати (положення статті 24 Закону України Про оренду землі ).

Стаття 25 Закону України Про оренду землі визначає права та обов`язки орендаря. Орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби (вимоги статті 25 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до ч.1 ст.32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно ст.1 Закону України Про охорону земель , родючість ґрунту - це здатність ґрунту задовольняти потреби рослин в елементах живлення, воді, повітрі і теплі в достатніх кількостях для їх нормального розвитку, які в сукупності є основним показником якості ґрунту.

Згідно ст.1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , псування земель - порушення природного стану земель, яке здійснюється без обґрунтованих проектних рішень, погоджених та затверджених в установленому законодавством порядку, забруднення їх хімічними, біологічними та радіоактивними речовинами, в тому числі тими, що викидаються в атмосферне повітря, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, неочищеними стічними водами, порушення родючого шару ґрунту, невиконання вимог встановленого режиму використання земель, а також використання земель у спосіб, що погіршує їх природну родючість.

Згідно ст.35 Закону України Про охорону земель землекористувачі зобов`язані, зокрема: підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування еколого безпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов`язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів;

Обгрунтовуючи заявлені в даній справі вимоги, позивач як на підставу дострокового розірвання договору оренди посилалася на те, що відповідачем порушені умови договору, оскільки останній не дотримався екологічної безпеки землекористування, заподіяв погіршення якості ґрунтового покриву та інших властивостей сільськогосподарських угідь.

Відповідно до п.7 укладеного між сторонами Договору, даний договір укладений строком на 10 років, з дати державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Згідно п.15 Договору умовами збереження стану об`єкта оренди є, зокрема додержання екологічної безпеки землекористування, додержання режиму використання водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони та територій, які особливо охороняються.

Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991р. №1264-XII /далі - Закон №1264-XII/.

Згідно зі статтею 34 цього Закону завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об`єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншими законами України.

Пунктами а , д , е та л частини першої статті 20-2 Закону №1264-XII встановлено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить: а) організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: про екологічну та радіаційну безпеку, про оцінку впливу на довкілля; про використання та охорону земель; про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; про охорону атмосферного повітря; про охорону, захист, використання та відтворення лісів; про охорону, утримання і використання зелених насаджень; про використання, охорону і відтворення рослинного світу; про охорону, раціональне використання та відтворення тваринного світу; щодо дотримання правил створення, поповнення, зберігання, використання та державного обліку зоологічних, ботанічних колекцій і торгівлі ними; під час ведення мисливського господарства та здійснення полювання; про збереження об`єктів рослинного та тваринного світу, занесених до Червоної та Зеленої книг України, формування, збереження і використання екологічної мережі; про природно-заповідний фонд; про охорону, використання і відтворення риби та інших водних живих ресурсів; у сфері хімічних джерел струму в частині забезпечення екологічної безпеки виробництва хімічних джерел струму та утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму, ведення обліку обсягів накопичення відпрацьованих хімічних джерел струму та передачі їх на утилізацію; щодо дотримання вимог реєстрації в суднових документах операцій із шкідливими речовинами та сумішами; про поводження з відходами; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов; про біологічну та генетичну безпеку щодо біологічних об`єктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі; д) одержання безоплатно в установленому порядку необхідних для виконання покладених на нього завдань інформації, документів і матеріалів від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, фізичних осіб; е) надання обов`язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб`єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням; л) здійснення інших повноважень, визначених законами України та покладених на нього Президентом України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №275 від 19 квітня 2017 року, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Одними із основних завдань Держекоінспекції, визначених пунктом 3 цього Положення, є: реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів та здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо охорони земель, надр.

Підпунктом б підпункту 2, підпунктами 3, 19 пункту 4 цього ж Положення встановлено, що Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань: 2б) здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону земель, надр, зокрема щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель; збереження водно-болотних угідь; виконання екологічних вимог під час надання у власність і користування, зокрема в оренду, земельних ділянок; здійснення заходів із запобігання забрудненню земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами; додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні; додержання екологічних нормативів з питань використання та охорони земель; ведення будівельних, днопоглиблювальних робіт, видобування піску і гравію, прокладення кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду; установлення та використання водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також додержання режиму використання їх територій; використання та охорони надр; 3) проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування); 19) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Підпунктами 3, 13 та 14 пункту 6 Положення про Державну екологічну інспекцію України передбачено, що Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право: 3) одержувати безоплатно від центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об`єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань; 13) здійснювати збирання, обробку та проводити аналіз інформації щодо дотримання вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції; 14) безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку підприємства, установи та організації під час здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, охорони земель, надр.

Згідно з пунктом 7 вказаного Положення Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Так, за результатами проведених лабораторних вимірювань ґрунтів, протоколом вимірювань складу та властивостей ґрунтів від 21.09.2018 року №10-18 встановлено перевищення вмісту амонію (обмінного) у перерахунку на азот амонійний в порівнянні з фоновим показником в об`єднаній пробі №1 в 1,4 рази, в об`єднаній пробі №2 в 2,6 рази. В об`єднаній пробі №3 в 1,1 рази, у зв`язку з чим встановлено забруднення земель загальною площею 70 373 м.кв., а саме накопичення в ґрунтах внаслідок антропогенного впливу речовини (органічного добрива), вміст якої перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін.

Саме такі висновки Держекоінспекції покладені судом в основу рішення в даній справі. Разом з тим, суд не врахував наступного.

Вказаними лабораторними вимірюваннями встановлено високий вміст амонію (обмінного) на спірній земельній ділянці.

Проте, на спростування зазначеного доказу відповідачем надано експертний висновок ТОВ Український центр екології грунтів , із змісту якого вбачається, що висновок, зроблений фахівцями відділу інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції у Житомирській області є хибним з таких причин:

-В законодавстві не існує такого поняття як природний фон органічного добрива (амонію), відсутня також методика визначення такого;

-Природний фон встановлюється для вимірювання природного рівня радіації у конкретній місцевості. Ні сполуки амонію, ні самі органічні добрива у своєму складі не містять радіоактивних елементів. Отже, порівняння вмісту амонію з неіснуючим природним фоном некоректне;

-Забруднення грунту тим чи іншим елементом встановлюється у разі перевищення вмісту його гранично допустимих концентрацій. Для амонію чи органічних добрив ГДК не встановлені… (а.с.40-41).

Крім того, відповідачем було замовлено проведення грунтознавчої експертизи, проведення якої мало виконуватися Київським НДІ судових експертиз із спірних питань, які є предметом дослідження в даній справі.

Зі змісту повідомлення зазначеної експертної установи вбачається, що амоній (обмінний) не є токсичним елементом та показником забруднення грунту (а.с.88).

Тобто, вміст амонію в грунті, на що посилалася позивачка, не може свідчити про його забруднення чи про негативний вплив на його якості.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ст.76 ЦПК).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст.77 ЦПК).

Згідно зі ст.80 ЦПК достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом ст.89 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проте, в порушення зазначених положень процесуального закону суд першої інстанції необгрунтовано надав перевагу одним доказам перед іншими та дійшов помилкового висновку про порушення орендарем земельної ділянки умов договору внаслідок її забруднення та у зв`язку з цим - заподіяння шкоди.

За наведених обставин та відповідно до положень п.1 ч.1 сь.376 ЦПК оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового - про відмову в позові.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК суд апеляційної інстанції покладає на позивачку обов`язок компенсації понесених відповідачем судових витрат у справі.

Разом з тим, враховуючи, що розмір таких витрат явно не є пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, суд вважає необхідним зменшити розмір цих витрат до 18000 грн.

Керуючись ст.ст.258,259,367,374,376,381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДФУ АГРО задоволити частково.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05 лютого 2020 року та додаткове рішення цього ж суду від 20 лютого 2020 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю ДФУ АГРО про розірвання договору оренди, стягнення матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДФУ АГРО 18000 грн. понесених судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий: Судді:

Повний текст постанови складений 11.06.2020 року.