Рішення

від 02.06.2020 по справі 627/409/19

КРАСНОКУТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 627/409/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2020 року смт. Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області в складі :

головуючого судді - Каліберди В.А.,

з участю секретаря - Коломієць Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Краснокутськ Харківської області цивільну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , селянського (фермерського) господарства "Ковальчуківське", Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування рішення державного реєстратора та зустрічним позовом ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до Краснокутського районного суду Харківської області із позовом до ОСОБА_2 , селянського (фермерського) господарства "Ковальчуківське", Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування рішення державного реєстратора.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 01 січня 2012 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, який було зареєстровано 28.11.2012 року за №632355544001450 у відділі Держкомзему у Краснокутському районі Харківської області.

Згідно договору оренди землі ОСОБА_2 передав, а позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Костянтинівської селищної ради Краснокутського району Харківської області, площею 6,4101 га.

При цьому відповідно до п.8 договору вказаний договір укладено на 25 років.

Позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_2 , порушуючи норми чинного законодавства України, вже перебуваючи у правових відносинах з ФОП ОСОБА_1 уклав 06 лютого 2019 року договір оренди земельної ділянки на ту саму земельну ділянку з селянським (фермерським) господарством Ковальчуківське .

Викладені обставини змусили позивача звернутися до суду за захистом своїх прав, а саме за визнанням договору оренди земельної ділянки площею 6,4104 га кадастровий номер 6323555400:02:001:0237, укладеного 06.02.2019 року між ОСОБА_2 та селянським (фермерським) господарством Ковальчуківське - недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме права оренди земельної ділянки площею 6,4104 га кадастровий номер 6323555400:02:001:0237, на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного 06.02.2019 року між ОСОБА_2 та С(Ф) Г Ковальчуківське .

У свою чергу, до початку розгляду справи по суті і відповідно до ст. 193 ЦПК України, відповідач ОСОБА_2 подав до суду зустрічну позовну заяву до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі.

У зустрічній позовній заяві посилається на те, що йому згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії АЯ №330407 від 19.12.2006 року на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 6,4104 га, яка розташована на території Костянтинівської селищної ради Харківської області.

Також позивач по зустрічному позову зазначив, що ним в період з 2006 року і до 06.02.2019 року, тобто до моменту укладення договору оренди між ним та С(Ф) Г Ковальчуківське , не укладалися жодні договори оренди належної йому земельної ділянки та не реєструвалися у встановленому законом порядку, однак після подачі позовної заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , селянського (фермерського) господарства "Ковальчуківське", Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування рішення державного реєстратора, ОСОБА_2 дізнався про наявність начебто укладеного 01.01.2012 року між ним та ФОП ОСОБА_1 договору оренди належної йому на праві приватної власності земельної ділянки.

Однак, позивач по зустрічному позову ОСОБА_2 вказаний договір оренди землі від 01.01.2012 року не підписував, з його текстом не знайомий та взагалі його не бачив до моменту отримання копії позовної заяви ФОП ОСОБА_1 із цим договором як додатка.

Викладені обставини змусили позивача по зустрічному позову звернутися до суду за захистом своїх прав, а саме за визнанням договору оренди землі, укладеного 01.01.2012 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 - недійсним.

Представник позивача по первісному позову в судовому засіданні позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 підтримала та прохала їх задовольнити. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 не визнала та прохала відмовити в її задоволенні.

Позивач по зустрічному позову в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, прохав їх задовольнити. Позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 не визнав, прохав відмовити в їх задоволенні мотивуючи тим, що він не підписував жодного договору оренди землі з ФОП ОСОБА_1 , офіційно, з проведенням державної реєстрації договору оренди землі та підписанням акту прийому - передачі земельної ділянки договорів оренди землі з ФОП ОСОБА_1 він також не укладав, при цьому вказав, що за усною домовленістю між ним та ФОП ОСОБА_1 , остання періодично здійснювала обробіток належної йому земельної ділянки, оскільки за наявності сільськогосподарської техніки мала можливість її обробляти, за що він отримував обумовлений за домовленістю в усному порядку розрахунок.

Представник позивача по зустрічному позову в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_2 підтримала та прохала їх задовольнити. Позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 не визнала, прохала відмовити в їх задоволенні.

Представник відповідача по первісному позову - С (Ф)Г Ковальчуківське в судове засідання не з`явилася, однак надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 не визнала, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача по первісному позову - Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області в судове засідання не з`явився, однак надав заяву про розгляд справи у його відсутність, при прийнятті рішення покладався на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та експерта, який був попереджений про кримінальну відповідальність, перевіривши та дослідивши письмові докази, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається зі змісту позовної заяви ФОП ОСОБА_1 та пояснень її представника, наданих під час судового розгляду справи, то підставою звернення ФОП ОСОБА_1 до суду з позовом до ОСОБА_2 , селянського (фермерського) господарства "Ковальчуківське", Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування рішення державного реєстратора слугував той факт, що відповідачем ОСОБА_2 було передано в оренду СФГ Ковальчуківське ту ж саму земельну ділянку, яка вже перебувала у користуванні ФОП ОСОБА_1 на підставі укладеного 01.01.2012 року договору оренди землі, строк дії якого не закінчився, а тому відповідно до положень ст. 152 ЗК України та ст. 203,215 ЦК України договір оренди землі від 06.02.2019 року, укладений між ОСОБА_2 та СФГ Ковальчуківське підлягає визнанню недійсним, оскільки при його укладені було порушено вимоги діючого законодавства, так як земельна ділянка перебувала в оренді іншого орендаря.

Однак, з таким твердженням позивача по первісному позову суд не погоджується, на підставі слідуючого.

Судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 330407 від 19.12.2006 року, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 6,4104 га , що розташована на території Костянтинівської селищної ради Краснокутського району Харківської області. Земля передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

01 січня 2012 року між ОСОБА_2 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 6, 4104 га , згідно якого ОСОБА_2 передав ФОП ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку строком на 25 років.

Вказаний договір оренди землі зареєстрований у відділі Держкомзему у Краснокутському районі Харківської області, про що Державному реєстрі земель вчинено запис № 632355544001450 від 28.11.2012 року.

Згідно акту передачі - приймання земельної ділянки від 30 листопада 2012 року ОСОБА_2 передав в оренду ФОП ОСОБА_1 земельну ділянку площею 6,4104 га (рілля), яка належала йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯА №330407 від 19.12.2006 року.

Окрім цього, 06 лютого 2019 року між позивачем по зустрічному позову ОСОБА_2 та СФГ Ковальчуківське було укладено договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка площею 6,4104 га (кадастровий номер 6223555400:02:001:0237), згідно якого ОСОБА_2 передав СФГ Ковальчуківське в строкове платне користування вищевказану земельну ділянку. Термін дії договору - 10 років.

Державна реєстрація іншого речового права (права оренди) була здійснена в Державному реєстрі державним реєстратором сектора державної реєстрації Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області Бежановим В.В. 11 лютого 2019 року на підставі прийнятого ним Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №45462885, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Згідно акту прийому - передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) ОСОБА_2 передав земельну ділянку площею 6,4104 га (кадастровий номер 6223555400:02:001:0237) в оренду СФГ Ковальчуківське .

Однак, в 2019 році, після звернення ФОП ОСОБА_1 до суду з первісним позовом позивач по зустрічному позову дізнався про існування договору оренди землі від 01.01.2012 року, укладений нібито між ним та відповідачем по зустрічному позову ФОП ОСОБА_1 .

При цьому, як вбачається зі змісту зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 та пояснень його представника, наданих під час судового розгляду, то ОСОБА_2 не укладав жодних договорів оренди належної йому на праві приватної власності земельної ділянки, окрім укладеного ним з СФГ Ковальчуківське договору оренди землі від 06.02.2019 року та він не мав волевиявлення на укладення та підписання договору оренди землі від 01.01.2012 року.

На підтвердження заявлених вимог та доводів щодо відсутності волевиявлення позивача по зустрічному позову на підписання договору оренди землі від 01.01.2012 року, представником позивача по зустрічному позову було заявлено клопотання щодо призначення по справі почеркознавчої експертизи, яке судом було задоволено.

З висновку експертів Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса за результатами проведення комісійної судово - почеркознавчої експертизи №26600 від 25.03.2020 року вбачається, що підписи від імені ОСОБА_2 в трьох примірниках договору оренди землі від 01.01.2012 року, укладених начебто між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 (документи №№1,3,5), на сторінці 7, в графі підписи сторін Орендодавець - виконані не ОСОБА_2 ; підписи від імені ОСОБА_2 в трьох примірниках акту передачі - приймання земельної ділянки (документи №№2,4,6), в графі Орендодавець ОСОБА_2 - виконані не ОСОБА_2 .

Окрім цього допитана та попереджена про кримінальну відповідальність експерт Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса Абросимова В.Г. в судовому засіданні висновок експертів за результатами проведення комісійної судово - почеркознавчої експертизи №26600 від 25.03.2020 року підтримала в повному обсязі.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. №475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї, якою передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають, змінюються і припиняються із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до положень ст.16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбаченіст.215 цього Кодексу.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно ст. 14 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України. Крім того, згідно ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, крім Закону України "Про оренду землі", регулюються також ЗК України, ЦК України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною п`ятою статті 203 ЦК України визначено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

За ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За загальним правилом він є укладеним з моменту, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими вважаються умови визначені в законі, або умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона.

За своєю характеристикою, істотні умови відображають природу договору, а тому відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов`язки, які покладаються на них за договором.

Якщо сторони досягли згоди за всіма істотними умовами, які визнані такими законом, необхідні для даного виду або на погоджені яких наполягає хоча б одна сторона, то договір вважається укладеним і набуває обов`язкової сили для сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, волевиявлення учасника правочину має бути: 1) вільним (формуватися за відсутності тиску на психіку або особистість фізичної особи тощо, в умовах, за яких особа може належним чином оцінити ситуацію, визначити для себе мету правочину, отримати уявлення про його характеристику тощо); 2) таким, що відповідає внутрішній волі (намірам) субєктів правочину. Тому, у разі коли воля субєкта правочину формувалася не вільно і (або) не відповідала його волевиявленню, правочин визнається недійсним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання саме в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). У ч.1 цієї ж статті визначено, як уже зазначалося раніше, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 13, 5 та 6 ст.203 ЦК. У разі непідписання договору особою, зазначеною в ньому як сторона, за умови підтвердження цього факту належними доказами, при встановленні, що нею не вчинялись дії, спрямовані на виникнення відповідних правовідносин, такий договір за позовом цієї особи (або іншої заінтересованої особи) може бути визнаний недійсним у звязку з невідповідністю його вимогам частин 3 і 5 ст.203 ЦК, а саме: волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі № 479/1049/16-ц.

Виходячи з аналізу норм законодавства, приймаючи до уваги висновок комісійної судово-почеркознавчої експертизи № 2600 від 25.03.2020 року, який є повним, ясним та категоричним, щодо питань заданих судом, суд приходить до висновку, що договір оренди землі від 01.01.2012 року, укладений між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 , акт передачі - приймання земельної ділянки в оренду від 30 листопада 2012 року, позивач по зустрічному позову не підписував, та не був присутній при їх складанні, що свідчить про відсутність його вільного волевиявлення, як орендодавця.

З урахуванням ч.1 ст.4 ЦПК України, ч.1 ст.15 ЦК України правом на зверненням до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд у таких справах повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору оренди землі від 01.01.2012 року, укладеного між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 , зареєстрованого у Відділі Держкомзему у Краснокутському районі Харківської області 28 листопада 2012 за № 632355544001450, оскільки позивач по зустрічному позову належними та допустимими доказами довів недійсність договору оренди землі з ФОП ОСОБА_1 , який порушує його право володіння, користування та розпорядження належної йому на праві приватної власності земельної ділянки, в той час, як позивач по первісному позову та відповідач по зустрічному позову не надав жодного доказу на підтвердження правовідносин, хоча за ст. 81 ЦПК України, то є його обов`язком, в зв`язку з чим суд приходить до висновку про задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 та відмову в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 , оскільки позивачем по первісному позову ФОП ОСОБА_1 не було доведено сукупності вказаних обставин та не надано суду достатніх, належних і допустимих доказів, які б підтверджували заявлені ним вимоги та під час судового розгляду справи не встановлено факту порушення права ФОП ОСОБА_1 користування спірною земельною ділянкою, тому виходячи із недоведеності та необґрунтованості заявлених позовних вимог, суд вважає, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 в частині визнання недійсним договору оренди землі від 06.02.2019 року задоволенню не підлягають.

Також не підлягають задоволенню вимога позивача по первісному позову про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме права оренди земельної ділянки площею 6,4104 га кадастровий номер 6323555400:02:001:0237, на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного 06.02.2019 року між ОСОБА_2 та С(Ф )Г Ковальчуківське , оскільки вона є похідною від вимоги щодо визнання недійним договору оренди землі від 06.02.2019 року та відповідно до ч.2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (чинної на час подання позову ФОП ОСОБА_1 до суду) лише у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Що стосується посилання представника відповідача по зустрічному позову щодо пропуску строку позовної давності, то суд виходить за наступного.

Судом визнано недійсним договір оренди землі від 01.01.2012 року, укладений між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 , зареєстрований у Відділі Держкомзему у Краснокутському районі Харківської області 28 листопада 2012 за № 632355544001450 , оскільки ОСОБА_2 договір оренди землі від 01.01.2012 року, акт передачі - приймання земельної ділянки в оренду від 30 листопада 2012 року, не підписував, та не був присутній при їх складанні, що свідчить про відсутність його вільного волевиявлення, як орендодавця, при цьому відповідно до ст. 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається лише в письмовій формі, а зобов`язання за договором оренди землі виникають лише після його державної реєстрації.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами четвертою, п`ятою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Позивач по зустрічному позову в позові та його представник в судовому засіданні вказують, що про наявність зареєстрованого договору оренди землі від 01.01.2012 року стало відомо лише в квітні 2019 року після звернення до суду ФОП ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійним договору оренди землі та скасування рішення державного реєстратора, що підтверджується висновком судово - почеркознавчої експертизи, згідно якої ОСОБА_2 дійсно не підписував спірний договір оренди землі від 01.01.2012 року, а тому суд приходить до висновку, що саме з моменту звернення ФОП ОСОБА_1 до суду з первісним позовом позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_2 стало відомо про факт укладення та реєстрації договору оренди землі та про порушення його права на розпорядження спірною земельною ділянкою, яка належить йому на праві приватної власності, при цьому суд не бере до уваги твердження представника відповідача по зустрічному позову щодо обізнаності позивача по зустрічному позову ОСОБА_2 щодо укладення договору оренди землі між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 , в зв`язку з отриманням на протязі 2012 -2018 років орендної плати на підставі договору оренди землі від 01.01.2012 року, укладеного між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 , оскільки з пояснень позивача по зустрічному позову вбачається, що останній дійсно отримував певний розрахунок за періодичне користування ФОП ОСОБА_1 належною йому на праві приватної власності земельною ділянкою, однак саме про порушення його права розпорядження земельною ділянкою йому стало відомо в квітні 2019 року, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Отже враховуючи вищевикладене, заява представника відповідача по зустрічному позову про пропуск строку позовної давності на визнання недійсним договору оренди землі від 01.01.2012 року, укладений між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Оцінюючи аргументи, викладені в позовній заяві, суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі Руїз Торіха проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29; справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Також, відповідно ст. 141 ЦПК України підлягають задоволенню вимоги позивача по зустрічному позову про стягнення з відповідача по зустрічному позову судового збору в розмірі 768 грн.40 коп., сплаченого ОСОБА_2 при подачі до суду зустрічної позовної заяви про визнання договору оренди землі недійсним.

Що стосується вимог представника позивача по зустрічному позову щодо стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 витрат на надання професійної правничої допомоги, то суд приходить до висновку про відмову в їх задоволенні, оскільки представником позивача по зустрічному позову в розрахунку понесених витрат не зазначений конкретний перелік дій, вчинених з метою надання позивачу по зустрічному позову ОСОБА_2 правової допомоги.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 3,15,16, 203,205,207,317,319,626,627 ЦК України, ст. 14 Закону України Про оренду землі , суд -

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , селянського (фермерського) господарства "Ковальчуківське", Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування рішення державного реєстратора - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі від 01.01.2012 року, укладений між ОСОБА_2 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 , зареєстрований у Відділі Держкомзему у Краснокутському районі Харківської області у державному реєстрі земель 28.11.2012 року за №632355544001450, об`єктом якого є земельна ділянка площею 6,4104 га, яка знаходиться на території Костянтинівської селищної ради Краснокутського району Харківської області, кадастровий номер: 6323555400:02:001:0237.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

В задоволенні вимог представника позивача по зустрічному позову щодо стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 витрат на надання професійної правничої допомоги - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ).

Селянське (фермерське) господарство Ковальчуківське (місцезнаходження: вул. Хальзова №21, кв.8, с. Китченківка, Краснокутський район, Харківська область, код ЄДРПОУ: 31845030).

Краснокутська районна державна адміністрація Харківської області (місцезнаходження: вул. Охтирська №1, смт. Краснокутськ, Краснокутський район, Харківська область, код ЄДРПОУ:23912844).

Повний текст рішення виготовлений 11 червня 2020 року.

Суддя В.А.Каліберда