Рішення

від 02.06.2020 по справі 908/3531/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/244/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2020 Справа № 908/3531/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, за участю секретаря судового засідання Осоцький Д.І. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гамма-К» , 69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» , 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14

про стягнення коштів

за участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: Чернявська Н.А., директор з правових питань, наказ № 12-К від 03.12.2018;

від відповідача: Ремига О.В., адвокат, довіреність № 17 від 01.01.2020;

суть спору

20.12.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Гамма-К» , м. Запоріжжя до відповідача Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» , м. Запоріжжя про стягнення суми штрафних санкцій за Договором про спільне використання технологічних мереж № 1-193 від 14.02.2013 в розмірі 507 191,45 грн, що складається з пені за період з 21.05.2019 по 31.10.2019 в розмірі 83 679,05 грн, інфляційних нарахувань в розмірі 320 404,06 грн, 3% річних в розмірі 103 108,34 грн.

20.12.2019 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 24.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3531/19, присвоєно справі номер провадження 15/244/19. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Судове засідання призначено на 20.01.2020.

Ухвалою суду від 20.01.2020 відкладено підготовче засідання на 05.02.2020.

Ухвалою суду від 05.02.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів - до 23.03.2020 включно. Відкладено підготовче засідання на 10.03.2020.

04.03.2020 до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог № 36 від 03.03.2020 в якій Товариство з обмеженою відповідальністю «Гамма-К» збільшило розміру позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 512 026,83 грн з яких: пеня у розмірі 87 697,20 грн за період з 21.05.2019 по 29.02.2020, сума інфляційних нарахувань у розмірі 320 562,58 грн, 3% річних у розмірі 103 767,05 грн.

Заява позивача про збільшення позовних вимог з урахуванням п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, прийнята судом до розгляду. Розглядаються позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

У судовому засіданні 10.03.2020 оголошено перерву до 17.03.2020.

Ухвалою суду від 17.03.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/3531/19 до судового розгляду по суті на 30.03.2020.

Ухвалою суду від 30.03.2020 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 16.04.2020.

Ухвалою суду від 16.04.2020 продовжено строк розгляду справи по суті на час дії загальнонаціонального карантину. Оголошено у судовому засіданні перерву до 25.05.2020.

В судовому засіданні 25.05.2020 оголошено перерву до 02.06.2020.

Підставою для звернення з позовом до суду зазначено неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором про спільне використання технологічних мереж за період з червня 2016 по листопад 2018. Позивач зазначає, що неналежне виконання договору, вже встановлювалося рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.01.2019 у справі № 908/2343/18, яким позовні вимоги ТОВ Гамма-К до ПАТ Запоріжжяобленерго про стягнення 1 585 274,39 грн заборгованості за період з червня 2016 по листопад 2018 були задоволені в повному обсязі. Враховуючи той факт, що Кабінетом Міністрів України було прийнято розпорядження від 18.02.2013 № 96-р Про приватизацію об`єктів паливно-енергетичного комплексу , відповідно до якого відповідач входить в Перелік об`єктів паливно-енергетичного комплексу, що підлягають приватизації та постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 затверджений Перелік об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, кути включено і відповідача, позивач був позбавлений можливості в примусовому порядку стягнути суму заборгованості з відповідача та виконати рішення від 23.01.2019 Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2343/18. Відповідач протягом тривалого часу не виконував грошові зобов`язання перед позивачем маючи значну суму заборгованості, та при наявності набраного законної сили рішення від 23.01.2019 Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2343/18 про стягнення суми основного боргу в розмірі 1 585 274,39 грн за договором про спільне використання технологічних мереж № 1-193 від 14.02.2013 без урахування штрафних санкцій, ухилявся від його виконання. У зв`язку з порушенням відповідачем господарського зобов`язання в частині своєчасної оплати рахунків та виконання рішення господарського суду Запорізької області позивач здійснив нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат. Надав суду відповідь на заперечення № 40 від 24.03.2020, відповідно до яких позивач просить відмовити відповідачу у розстроченні виконання рішення суду в даній справі на 12 місяців, оскільки відповідач всупереч умов укладеного договору про спільне використання технологічних мереж №1-19 від 14.02.2013 не тільки не сплатив та не сплачував існуючу заборгованість, але й не сплачує поточні платежі, передбачені цим договором, у зв`язку з чим заборгованість відповідача зростає.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позові № 133 від 20.12.2019 (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог № 36 від 03.03.2020), відповіді на відзив № 14 від 29.01.2020, запереченнях щодо поданих відповідачем заперечень на відповідь на відзив № 40 від 24.03.2020.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву № 33-33/457 від 13.01.2020, запереченнях на відповідь на відзив № 33-33/3538 від 27.02.2020, відзиву на позовну заяву з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог № 33-33/4466 від 16.03.2020, клопотанні про зменшення розміру 3% річних. В обґрунтування заперечень зазначав, що з наданих позивачем розрахунків пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань вбачається, що нарахування здійсненні на суму, що є значно більшою ніж сума 1 585 274,39 грн. Також, розрахунки не містять період виникнення заборгованості, а також дати отримання відповідачем рахунків на оплату послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та дати сплати цих рахунків, у зв`язку з чим неможливо визначити момент прострочення грошового зобов`язання відповідачем. Оскільки з розрахунку пені неможливо визначити період виникнення заборгованості, на яку позивач здійснив нарахування пені, а тому, якщо припустити, що позивач здійснив нарахування пені на заборгованість 2016 - 2017, частково 2018, то позовні вимоги щодо стягнення пені за ці періоди є необґрунтованими з огляду на сплив позовної давності. Крім того, зазначив, що позивачем не надано жодного доказу щодо направлення відповідачу та отримання відповідачем рахунків на оплату та Актів прийому-здачі наданих послуг, а отже не надано доказів прострочення грошового зобов`язання.

Просив суд застосувати строк позовної давності по даній справі щодо заявлених позивачем до стягнення вимог інфляційних нарахувань в сумі 67 427,97 грн, 3 % річних в розмірі 9360,76 грн, пені в розмірі 83 679,05 грн та відмовити у задоволенні позову в цій частині; відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 158,52 грн, пені в розмірі 476,07 грн та 3 % річних в розмірі 265,15 грн, нарахованих на заборгованість за листопад - грудень 2019; розстрочити виконання рішення рівними частинами на 12 календарних місяців, починаючи з травня 2020 року.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу «Оберіг» .

В судому засіданні 02.06.2020 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд установив.

14.02.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю Гамма-К (власник мереж, позивач) та Відкритим акціонерним товариством Запоріжжяобленерго (на сьогодні Публічне акціонерне товариство Запоріжжяобленерго , користувач, відповідач) укладено договір №1-193 про спільне використання технологічних електричних мереж з протоколом розбіжностей (далі-договір).

Відповідно до п. 1.1 договору власник мереж зобов`язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок відповідача та/або інших суб`єктів господарювання - субспоживачів, яким відповідач забезпечує передачу електричної енергії, а відповідач зобов`язується своєчасно сплачувати вартість послуг позивача з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги, відповідно до умов договору.

Одним з обов`язків відповідача є обов`язок здійснювати оплату за використання електричних мереж власника мереж за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж здійснюється згідно з Додатком №4 "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж. Розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця (п. 4.1 та п. 7.1 договору).

Пунктом 7.3 договору встановлено, що за підсумками розрахункового періоду позивач у термін до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, направляє відповідачу рахунок. Сума платежу визначається з додатку № 4 "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж", з урахуванням сум платежів, що надійшли від відповідача. Разом з рахунком позивач направляє відповідачу податкову накладну виписану по факту надання послуг (у разі якщо власник мереж є платником ПДВ), в тому числі і підписані зі своєї сторони та скріплені печаткою два примірника Акта прийому-здачі наданих послуг.

Пунктом 7.4 договору встановлено, що оплата відповідачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого Позивачем рахунка та оформленого "Акта прийому-здачі наданих послуг" у термін, що не перевищує 20 днів з дня отримання документів, зазначених у п. 7.3 договору.

Якщо рахунок, податкова накладна та (або "Акт прийому-здачі наданих послуг" не надані та (або) неналежно оформлені, то оплата за надані послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється користувачем у термін, що не перевищує 20 днів з дня отримання належно оформлених документів.

Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2013. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від нього або про його перегляд (пп. 11.5 п. 11 договору).

Судом встановлено, що позивачем виставлені рахунки за період з червня 2016 по листопад 2018 за договором про спільне використання технологічних мереж № 1-193 від 14.02.2013 на загальну суму 1 585 274,39 грн.

Разом з тим, відповідач зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з червня 2016 по листопад 2018, яка склала 1 585 274,39 грн.

Даний факт було встановлено рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.01.2019 у справі № 908/2343/18, яким позовні вимоги ТОВ Гамма-К до ПАТ Запоріжжяобленерго про стягнення 1 585 274,39 грн за період з червня 2016 по листопад 2018 були задоволені в повному обсязі.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2343/18, 20.02.2019 видано відповідний наказ.

З приводу стягнення боргів з ПАТ Запоріжжяобленерго у Вознесенівському ВДВС існує зведене виконавче провадження.

Враховуючи той факт, що Кабінетом Міністрів України було прийнято розпорядження від 18.02.2013 № 96-р Про приватизацію об`єктів паливно-енергетичного комплексу , відповідно до якого відповідач входить в Перелік об`єктів паливно-енергетичного комплексу, що підлягають приватизації та постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 затверджений Перелік об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, кути включено і відповідача, позивач був позбавлений можливості в примусовому порядку стягнути суму заборгованості з відповідача та виконати рішення від 23.01.2019 Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2343/18.

У зв`язку з порушенням відповідачем господарського зобов`язання в частині своєчасної оплати рахунків та виконання рішення Господарського суду Запорізької області позивач звернувся до суду з вимогою стягнути пеню, 3% річних та інфляційні витрати в примусовому порядку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 Цивільному кодексі України.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов`язок щодо оплати послуги з використання електричних мереж за період з червня 2016 по листопад 2018 року на суму 1 585 274,39 грн, у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

За порушення виконання відповідачем зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача пеню за період з 21.05.2019 по 29.02.2020 в сумі 87 697,20 грн.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 9.2.1 договору за внесення платежів, передбачених п. 4.1 з порушенням термінів визначеного п. 7.4. цього договору, користувач сплачує власнику мереж пеню у розмірі 0,05% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені).

Відповідачем заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Згідно зі ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

За приписами ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. ст. 253 - 255 цього Кодексу.

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (ч. 1 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Статтею 235 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Позивач звернувся до суду 20.12.2019 та здійснив нарахування пені не за кожен місяць на підставі рахунку та оформленого акту прийому - передачі наданих послуг за кожний день прострочення окремо, а на загальну суму починаючи з 21.05.2019 по 21.10.2019, що позбавляє суд можливості здійснити належну перевірку правильності нарахування пені, оскільки неможливо визначити період виникнення заборгованості, на яку здійснено нарахування пені та з урахуванням часткової оплати.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 9.2.1 договору від 14.02.2013 № 1-193 за внесення платежів, передбачених п. 4.1 з порушенням терміну визначеного п. 7.4 цього договору, користувач сплачує власнику мереж пеню у розмірі 0,05% за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені). Сума пені зазначається у розрахунковому документів окремим рядком.

Суд вважає, що з наведеного пункту договору не вбачається можливість нарахування пені більше ніж на шість м`ясці від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат вбачається, що їх виконано окремо за кожен випадок прострочення оплати наданих послуг на загальний період з 01.07.2016 по 31.10.2019.

Позивач звернувся до суду з позовом 20.12.2019.

Нарахування пені окремо за кожен випадок прострочення, позивач міг виконати за простроченими грошовими зобов`язаннями починаючи з грудня 2018 року по 20.12.2019 на шість м`ясці від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем наведено наступний розрахунок пені по договору № 1-193 від 14.02.2013 за період з 21.05.2019 по 31.10.2019:

- сума заборгованості 423 870,00 грн, період з 21.05.2019 по 31.10.2019, кількість днів прострочення 164, ставка 0,05%, сума пені 34 757,34 грн;

- сума заборгованості 494 515,49 грн, період з 21.06.2019 по 31.10.2019, кількість днів прострочення 133, ставка 0,05%, сума пені 32 885,28 грн;

- сума заборгованості 141 290,14 грн, період з 21.07.2019 по 31.10.2019, кількість днів прострочення 103, ставка 0,05%, сума пені 7276,44 грн;

- сума заборгованості 141 290,14 грн, період з 21.08.2019 по 31.10.2019, кількість днів прострочення 72, ставка 0,05%, сума пені 5086,45 грн;

- сума заборгованості 141 290,14 грн, період з 21.09.2019 по 31.10.2019, кількість днів прострочення 41, ставка 0,05%, сума пені 2896,45 грн;

- сума заборгованості 141 290,14 грн, період з 21.10.2019 по 31.10.2019, кількість днів прострочення 11, ставка 0,05%, сума пені 777,10 грн;

усього нарахована пеня в розмірі 83 679,05 грн.

Наведений розрахунок пені не є більшим ніж подвійна облікова ставка НБУ.

Однак, перевірити правильність нарахування пені, з урахуванням кожного випадку прострочення, періоду нарахування пені, часткової оплати заборгованості з наведеного позивачем розрахунку пені не представляється можливим.

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено наявне порушення відповідачем зобов`язання з оплати наданих послуг.

Разом з тим, суд з урахуванням наявного розрахунку пені позбавлений можливості перевірити сплив позовної давності для стягнення пені та як наслідок застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

З урахуванням наведених вище обставин, суд вважає за можливе відмовити у позові в частині стягнення пені в розмірі 83 679,05 грн не у зв`язку із спливом позовної давності, як це заявлено позивачем, а у зв`язку неправильністю розрахунку позивача та неможливості його перевірити.

Стосовно розрахунку пені на суму 4018,15 грн за період листопад-грудень 2019 року суд зазначає, що позивач здійснив нарахування пені за період з 21.12.2019 по 29.02.2020, однак, відповідно до заяви № 1 від 22.01.2020 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог зобов`язання ПАТ Запоріжжяобленерго перед ТОВ Гамма-К , яке виникло на підставі договору про спільне використання технологічних мереж №1-193 у листопаді 2019 в розмірі 70 645,07 грн, у грудні 2019 в розмірі 79 260,23 грн припинені з 22.01.2020.

Таким чином, нарахування пені на заборгованість за листопад-грудень 2019 року за період з 22.01.2020 по 29.02.2020 є безпідставним.

Стягненню підлягає пеня за період 21.12.2019 по 21.01.2020 у розмірі 3542,08 грн.

За порушення відповідачем строків оплати, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 103 767,05 грн за період з 21.07.2016 по 29.02.2020 та інфляційні втрати у розмірі 320 562,58 грн за період липень 2016 року - лютий 2020 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що при здійснені розрахунків позивачем не було враховано, що заборгованість, на яку були здійсненні нарахування повністю сплачено відповідачем про що свідчать надані відповідачем копії виписок по рахунку за період серпень 2019 року - жовтень 2019 року, а також заяву про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 25.11.2019 №1.

Крім того, вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, не є додатковими вимогами в розумінні ст. 266 Цивільного кодексу України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували поданню позову.

Таким чином, враховуючи вимоги ст. 257 Цивільного кодексу України, нарахування 3% річних та інфляційних втрат мало здійснюватись Позивачем за останні три роки, які передували зверненню позивача з позовом у даній справі тобто з 21.12.2016 по 20.12.2019.

Таким чином, сума 3% річних, нарахована з 21.07.2016 по 20.12.2016 в розмірі 9360,76 грн та сума інфляційних втрат, нарахована з 01.07.2016 по 20.12.2016 в розмірі 67 427,97 грн стягненню не підлягають, у зв`язку зі спливом позовної давності.

Щодо здійснених позивачем розрахунків 3% річних в розмірі 658,71 грн та інфляційних втрат в розмірі 158,52 грн, нарахованих на заборгованість листопад - грудень 2019.

Позивач здійснив нарахування 3 % річних на заборгованість листопада - грудень 2019 за період з 21.12.2019 по 29.02.2020. Проте, згідно заяви №1 від 22.01.2020 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог зобов`язання ПАТ Запоріжжяобленерго перед ТОВ Гамма-К , яке виникло на підставі договору у листопаді 2019 в розмірі 70 645,07 грн, у грудні 2019 в розмірі 79 260,23 грн припинені з 22.01.2020.

Таким чином, нарахування 3 % річних на заборгованість за листопад-грудень 2019 за період з 22.01.2020 по 29.02.2020 є безпідставним.

Нарахування інфляційних втрат у розмірі 158,52 грн на заборгованість грудня 2019 за період з 21.01.2020 по 29.02.2020 є безпідставними, оскільки зобов`язання за грудень 2019 припинено з 22.01.2020.

Проаналізувавши здійснені позивачем розрахунки заявлених до стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3% річних, суд приходить до висновку, що стягненню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 252 976,09 грн за період липень 2016 по лютий 2020 та 94 141,14 грн 3% річних за період з 21.07.2016 по 29.02.2020.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру 3% річних до 5000,00 грн.

В обґрунтування клопотання посилається на правовий висновок Великою Палат Верховного суду зроблений у постанові 18.03.2020 у справі № 902/417/18 про те, що за певних умов суд може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України. Також зазначає, що позивачем не надано до суду доказів у підтвердження понесення ним збитків та інших негативних наслідків, які настали для нього за час прострочення грошового зобов`язання. Перебування відповідача у вкрай тяжкому фінансовому стані. Віднесення юридичного факту введення карантину до форс-мажорних обставин, заборона на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19) та протягом 30 днів з дня його відміни нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг громадянам України у разі несплати або оплати не в повному обсязі.

За наслідками розгляду справи № 902/417/18 Велика Палата дійшла такого висновку:

8.34. Відповідно до встановлених судами обставин справи, за змістом пункту 5.5 укладеного сторонами договору, положень статті 611 та частини третьої статті 692, статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

8.35. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

8.36. Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

8.37. Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

8.38. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Суд вважає, що обставини справи № 902/417/18 не є тотожними з обставинами встановленими судом у справі № 908/3531/19.

У справі № 902/417/18 судом встановлено, що п. 6.8 постанови, у пункті 5.5 договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев`яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів. З дня закінчення строків сплати, передбачених пунктом 2.1 договору, вважається, що продавцем пред`явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий та майбутній) та відсотків річних. При затримці платежу продавець має право виставити рахунок по сплаті відсотків за користування чужими грошима та інфляційних нарахувань з моменту прострочення до фактичної оплати, а покупець зобов`язаний оплатити його в строк не більше трьох банківських днів.

Тобто сторони за договором дійшли згоди збільшити розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків. Тоді як у даній справі сторони у договорі № 1-193 від 14.02.2013 таку умову не передбачали.

Застосування позивачем відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснено з урахуванням 3% річних, що відповідає чинному законодавству України та такий розмір не є надмірним.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Посилання відповідача на запровадження комплексу правових норм та заборон на період дії карантину разом з обмежувальними заходами, пов`язаних із поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19) суд вважає безпідставним, оскільки порушення виконання умов договору відповідачем є триваючим та прострочення виконання грошового зобов`язання виникло задовго, до впровадження зазначених заходів. Посилання на скрутний фінансовий стан також не є підставою для зменшення 3% річних з наведених нижче обставин.

Стосовно клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду у даній справі строком на 12 місяці.

Розглянувши вказану заяву, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Умовою для надання розстрочки виконання рішення суду є встановлення судом факту наявності виняткових обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен врахувати викладені відповідачем обставини, матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Мотивуючи заяву про розстрочення виконання рішення суду у справі № 908/3531/19 ПАТ «Запоріжжяобленерго» зазначає, що фінансовий стан відповідача характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності. Одним з показників такої неплатоспроможності Товариства стала систематична та довготривала відсутність грошових коштів на поточних рахунках, що фактично паралізує ведення господарської діяльності.

На сьогоднішній день за відповідачем обліковується заборгованість, а саме: податковий борг, дебіторська заборгованість споживачів за відпущену електроенергію. Також, у товариства наявна кредиторська заборгованість за роботи та послуги станом. ПАТ «Запоріжжяобленерго» вважає, що ним наведені об`єктивні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення суду, а тому є всі наявні підстави для розстрочення виконання судового рішення.

Позивач заперечив проти надання відповідачу розстрочки виконання рішення суду у справі № 908/3531/19, вважає, що вимога відповідача про надання йому розстрочки виконання рішення суду не ґрунтується на положеннях чинного законодавства, а наведені відповідачем в обґрунтування заяви доводи, не є тими винятковими обставинами, з наявністю яких процесуальний закон пов`язує можливість надання відстрочки виконання рішення суду.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При цьому положення чинного господарського процесуального законодавства України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Тобто, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про відстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.

В обґрунтування заяви про розстрочку виконання рішення суду відповідач у справі послався на обставини, які є звичайними обставинами при веденні господарської діяльності відповідачем, яку він здійснює на свій ризик. Позивач та відповідач знаходяться в рівних економічних умовах при здійсненні своєї господарської діяльності. Розстрочка виконання рішення суду призведе до надання переваг відповідачу у порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав. Відповідачем не доведено винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість надання відстрочки виконання рішення суду.

Також судом враховано, що позивач і відповідач є суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. А тому, довготривале невиконання відповідачем зобов`язань з оплати отриманих послуг за договором може мати негативний вплив на діяльність підприємства позивача.

З підстав викладених вище, суд не вбачає підстав для надання відповідачу розстрочки виконання рішення у даній справі.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14; ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гамма-К» (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11; ідентифікаційний код юридичної особи 32963450), пеню в розмірі 3542,08 грн (три тисячі п`ятсот сорок дві гривні 08 коп.), 3% річних у розмірі 94 141,14 грн (дев`яносто чотири тисячі сто сорок одна гривня 14 коп.), суму інфляційних витрат у розмірі 252 976,09 грн (двісті п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот сімдесят шість гривень 09 коп.), судовий збір у розмірі 6649,76 грн (шість тисяч шістсот сорок дев`ять гривня 76 коп). Видати наказ.

У задоволені позову в частині стягнення пені в сумі 84 155,12 грн, 3% річних в сумі 9625,91 грн, інфляційних витрат в сумі 67 586,49 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повний текст рішення складено 12 червня 2020 року.

Суддя І. С. Горохов