Рішення

від 28.05.2020 по справі 910/739/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2020Справа № 910/739/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Лук`янчук Д. Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора Сандеріана"

до Приватного підприємства "Фючер"

про стягнення 600 755, 17 грн.

за участю представників:

від позивача:не з`явився від відповідача:не з`явився ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду м. Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Сандора Сандеріана" (далі - ТОВ "Сандора Сандеріана", позивач) до Приватного підприємства "Фючер" (далі - ПП "Фючер", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 600 755,17 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору суборенди в частині здійснення своєчасної плати за користування об`єктом оренди та комунальними послугами, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

У позові ТОВ "Сандора Сандеріана" просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у сумі 243 430,00 грн., заборгованість з відшкодування вартості спожитих комунальних послуг у сумі 169 902,57 грн. та пеню у сумі 187 442,60 грн., що разом складає 600 755,17 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 р. вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін, призначене підготовче засідання. Цією ж ухвалою сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Під час розгляду справи по суті відповідач надав суду відзив на позов, у якому заявлені вимоги визнав в частині стягнення заборгованості з орендної плати за 15 днів грудня місяця 2019 року, проти іншої частини заборгованості заперечив з огляду на неправомірність її нарахування. Зазначений відзив відповідач просив прийняти до розгляду та поновити йому пропущений процесуальний строк для подання цього відзиву.

Суд, розглянувши клопотання про поновлення пропущеного строку, заслухавши думку представника позивача, який заперечив проти його задоволення, дійшов висновку, що заявлене клопотання є обгрунтованим.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Згідно з ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. 1, 2 ст. 114 ГПК України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі від 27.01.2020 розгляд справи був призначений на 24.02.2020 р., відповідачу встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву - до 15-ти днів з дня вручення цієї ухвали.

З наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103053250215 вбачається, що вищевказана ухвала Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 була отримана відповідачем - 29.01.2020 р., а відзив був поданий відповідачем 14.04.2020 р. (під час дії карантину).

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Обгрунтовуючи причини пропуску строку для подачі відзиву, ПП "Фючер" зазначило, що до 23.02.2020 р. воно не було обізнане про наявність даного спору, оскільки позов був направлений відповідачу не за фактичною, а за юридичною адресою. Також у якості причини пропуску вказав на оголошення всесвітньої пандемії, спричиненої коронавірусом "COVID-19".

Дійсно, постановами Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (із внесеними до неї змінами) та № 392 від 20.05.2020 р. "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин, який діє і на час розгляду даної справи.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)" № 540-IX від 30.03.2020 внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, за якими, під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), на строк дії такого карантину продовжуються процесуальні строки, що встановлені цим Кодексом, зокрема і строк для подання відзиву.

При цьому абзацом 2 пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України визначено, що строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

За таких обставин, враховуючи продовження процесуальних строків, у зв`язку із введенням карантину на території України, суд визнає поважними причини пропуску подачі відзиву у визначений строк, а тому поновлює відповідачу такий процесуальний строк і приймає наданий відзив до розгляду справи.

У судове засідання, призначене на 28.05.2020 р., представники сторін не з`явились, про причини неявки суду не повідомили, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать направлені судом за їх юридичною адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, поштові відправлення з ухвалою про відкладення розгляду справи від 23.04.2020 р.

У минулому судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі. Представник відповідача визнав позовні вимоги частково - щодо наявності боргу за оренду у грудні 2019 р. (15 днів), щодо іншої частини заборгованості - заперечив з підстав її недоведеності.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що 26.07.2019 р. між ТОВ "Сандора Сандеріана" (суборендодавець) та ПП "Фючер" (суборендар) був укладений договір суборенди (далі - договір). Відповідно до умов цього договору суборендодавець передає, а суборендар приймає в строкове платне користування гуртожиток профкурсів площею 2 975,7 кв.м., який знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Ужгород, вул. Собранецька, 150 (п. 1.1).

Відповідно до п. 5.1 договору за оренду об`єкта оренди суборендар сплачує суборендодавцю щомісячно орендну плату у розмірі 121 710,00 грн. Вартість комунальних послуг (водо-, електропостачання, каналізація, тощо) входять до складу орендної плати (п. 5.2 договору).

Відповідно до п. 5.3 договору суборендар зобов`язується самостійно укладати договори на комунальні послуги (водо-, електропостачання, каналізація), обслуговувати внутрішні мережі.

Орендна плата сплачується суборендарем помісячно в порядку попередньої оплати не пізніше, ніж за 5 календарних днів до початку кожного наступного місяця, за який здійснюється оплата. Комунальні послуги сплачуються на підставі пред`явленого суборендодавцем до оплати рахунку на підставі розрахунку. Сплата орендної плати здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок суборендодавця (п. 5.4 договору). Орендна плата нараховується та сплачується з дати підписання договору (п. 5.6 договору).

Відповідно до п. 7.1 договору суборендар зобов`язується своєчасно здійснювати орендні платежі, а також всякого роду платежі, що виникли в результаті експлуатації об`єкту за спожиті комунальні послуги.

Договір набирає чинності з дати підписання цього договору сторонами та діє протягом 5 років (п. 4.1). Договір припиняється по закінченню строку його дії (п. 9.1).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач на виконання умов укладеного договору суборенди надав відповідачу в оренду гуртожиток, розташований у місті Ужгороді, вул. Собранецька, 150, отже, у останнього виник обов`язок з відшкодування платежів, передбачених договором суборенди.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач вказує, що ПП "Фючер" неналежним чином виконало свої зобов`язання за договором суборенди в частині сплати: 1) орендних платежів за період з листопада 2019 по січень 2020 р. у сумі 243 430,00 грн. та 2) платежів за використані комунальні послуги за період з жовтня по грудень 2019 р. у сумі 169 902,57 грн., чим порушив умови п. 5.4 договору.

Відповідно до п. 5.4 договору орендна плата сплачується суборендарем помісячно в порядку попередньої оплати не пізніше, ніж за 5 календарних днів до початку кожного наступного місяця, за який здійснюється оплата.

Пунктом 9.4 договору сторони погодили, що у разі розірвання договору у односторонньому порядку на вимогу суборендаря, орендна плата не нараховується та не сплачується суборендарем через 3 місяці з моменту надіслання або вручення письмового повідомлення про таке розірвання.

Матеріалами справи підтверджено, що 14.02.2020 р. суборендар - ПП "Фючер" повідомив суборендодавця (лист № 22/2 від 20.01.2020 р.) про односторонню відмову від договору суборенди та його розірвання відповідно до п. 7.2, 9.4 договору.

Згідно зі статтею 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Як слідує з п. 7.2 договору суборендар має право відмовитись від виконання умов цього договору, попередивши суборендодавця письмово за три місяці до розірвання договору в односторонньому порядку. Відповідно до п. 9.4 договір суборенди може бути розірваний в односторонньому порядку на вимогу суборендаря при умові, що останній повідомить суборендодавця письмово рекомендованим листом (за наявності квитанції органу зв`язку та реєстру поштових вкладень), цінним листом або вручить особисто суборендодавцю не менш, ніж за 3 місяці до дати такого розірвання.

За приписами ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як свідчать матеріали справи, відповідач скористався своїм правом, наданим йому законом та договором, щодо односторонньої відмови від договору суборенди у визначеному сторонами порядку, тому суд дійшов висновку, що договір суборенди від 26.07.2019 р. є розірваним у односторонньому порядку з 15.05.2020 р. (через три місяці від дати направлення листа про розірвання). У той же час, вказана обставина не впливає на обов`язок відповідача оплатити орендні платежі за заявлений період.

Судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної сплати орендних платежів за період з листопада 2019 р. по січень 2020 р., а саме - не сплатив орендну плату за листопад 2019 р. у розмірі 10,00 грн. (враховуючи здійснений 06.11.2019 р. платіж у сумі 121 700,00 грн. згідно з квитанцією № 1770-3759-9005-0542), за грудень 2019 р. - у сумі 121 710,00 грн., за січень 2020 р. - у сумі 121 710,00 грн.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки відповідач доказів на підтвердження оренди за листопад 2019 р. - січень 2020 р. на суму 243 430,00 грн. не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 243 430,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у вказаному розмірі.

Доводи відповідача та надані до відзиву заяви свідків (студентів-іноземців), у яких ті засвідчили факт виселення їх з приміщення гуртожитку 15.12.2019 р. та 25.12.2019 р., суд відхиляє, оскільки вказані обставини не впливають на обов`язок орендаря відповідно до п. 9.4 договору сплачувати орендні платежі до моменту розірвання договору.

Що стосується відшкодування відповідачем комунальних послуг, які позивач нарахував за користуванням ПП "Фючер" об`єктом оренди у період з жовтня по грудень 2019 року на суму 169 902,57 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний сплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За змістом ст.ст. 1, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Позивач, на підтвердження спожитих відповідачем у період з жовтня по грудень 2019 року комунальних послуг з електричної енергії, водопостачання та водовідведення у сумі 169 902,57 грн., надав лише рахунки-фактури № 0000006 від 06.11.2019 р. на суму 41 728,22 грн., № 0000009 від 26.12.2019 р. на суму 52 980,86 грн., № 0000003 від 10.01.2020 р. на суму 75 193,49 грн., які не містять ні показань, знятих з приладів обліків представниками суборендаря та суборендодавця (як це передбачено п. 5.3 договору), ні обсягів споживання зазначених у рахунках послуг, ні тарифів комунальних послуг, за якими відбулись нарахування, що позбавляє суд встановити факт надання таких послуг та перевірити правильність нарахування їх вартості.

У той же час, судом встановлено, що відповідно до п. 5.2 договору вартість комунальних послуг (водо-, електропостачання, каналізація, тощо) входять до складу орендної плати. Отже, умовами договору сторони погодили, що до складу орендної плати (121 710,00 грн.) вже включена вартість комунальних послуг, що свідчить про безпідставне нарахування комунальних платежів, заявлених у позові.

Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вирогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Указані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що позивач не довів належними та вірогідними доказами факту наявності обов`язку відповідача сплатити комунальні послуги, а також фактичного обсягу спожитих ним комунальних послуг у період з жовтня по грудень 2019 року, а тому суд приходить до висновку, що вимоги ТОВ "Сандора Сандеріана" в частині відшкодування комунальних послуг в сумі 169 902,57 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо заявленої пені, нарахованої у сумі 187 442,60 грн. за порушення зобов`язання, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У пункті 8.1 договору сторони погодили, що за прострочення виконання суборендарем грошових зобов`язань у встановлений цим договором строк, суборендар сплачує на користь суборендодавця пеню в розмірі 1 % від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення відповідно до діючого законодавства.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (п. 2.5 Постанови Пленуму від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення штрафних санкцій, з урахуванням встановлених у даній справі обставин та вимог діючого законодавства, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 7 825,49 грн., тобто у меншій сумі, ніж просить позивач.

Отже, позов ТОВ "Сандора Сандеріана" підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У даному випадку судові витрати позивача складаються з витрат по сплаті судового збору у сумі 9 011,33 грн. та витрат за надану професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн. позивач надав: договір про надання юридичних послуг від 01.10.2019 р., укладений між ТОВ "Сандора Сандеріана" та Адвокатським об`єднанням "Дрюченко"; ордер від 17.02.2020 р. на надання адвокатом Дрюченко О. С. правової допомоги ТОВ "Сандора Сандеріана" у Господарському суді міста Києва; розрахунок витрат на правову допомогу із детальним переліком наданих послуг з правничої допомоги на суму 15 000,00 грн. та докази оплати правничої допомоги на загальну суму 15 000,00 грн. (меморіальні ордери № 81 від 06.12.2019 р., № 94 від 28.01.2020 р., № 122 від 17.03.2020 р.). Вказані докази суд вважає достатніми для підтвердження факту надання професійної правничої допомоги у даній справі на суму 15 000,00 грн.

У той же час, суд враховує, що відповідно до ст. 129 ГПК України витрати на правову допомогу разом із судовим збором покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у зв`язку із частковим задоволенням позову.

Також суд враховує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (із внесеними до неї змінами), постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 р. "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин, у зв`язку з чим до ГПК України внесені зміни щодо продовження процесуальних строків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора Сандеріана" до Приватного підприємства "Фючер" про стягнення заборгованості в сумі 600 755,17 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Фючер" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-а, офіс 139; ідентифікаційний код 37383346) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора Сандеріана" (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 150; ідентифікаційний код 42890824) заборгованість по орендній платі у сумі 243 430 (двісті сорок три тисячі чотириста тридцять) грн. 00 коп., пеню у сумі 7 825 (сім тисяч вісімсот двадцять п`ять) грн. 49 коп., судовий збір в сумі 3 768 (три тисячі сімсот шістдесят вісім) грн. 83 коп., витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 273 (шість тисяч двісті сімдесят три) грн. 49 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті та проголошені його вступна та резолютивна частини в судовому засіданні 28 травня 2020 року.

Повний текст рішення складений 10 червня 2020 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення, який не може бути меншим строку карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя Головіна К. І.