Постанова

від 26.11.2020 по справі 910/739/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2020 р. м.Київ Справа№ 910/739/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Мальченко А.О.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Цибульського Р.М.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 26.11.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг

Приватного підприємства "Фючер" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора Сандеріана"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 28.05.2020 (повний текст рішення складено 10.06.2020)

по справі №910/739/20 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора Сандеріана"

до Приватного підприємства "Фючер"

про стягнення 600 755, 17 грн.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сандора Сандеріана" (далі - ТОВ "Сандора Сандеріана", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Фючер" (далі - ПП "Фючер", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 600 755,17 грн., з якої: заборгованість з орендної плати у сумі 243 430,00 грн. (за листопад 2019 у розмірі 10,00 грн., за грудень 2019 р. - у сумі 121 710,00 грн., за січень 2020 р. - у сумі 121 710,00 грн.), заборгованість з відшкодування вартості спожитих комунальних послуг у сумі 169 902,57 грн. (за жовтень 2019 року в сумі 41 728,22 грн., за листопад 2019 року в сумі 52 980,86 грн., за грудень 2019 року в сумі 75 193,49 грн.) та пеню у сумі 187 442,60 грн. за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати наданих послуг.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору суборенди в частині здійснення своєчасної плати за користування об`єктом оренди та комунальними послугами, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач у письмовому відзиві на позов визнав заборгованість перед позивачем в частині стягнення заборгованості з орендної плати за 15 днів грудня місяця 2019 року, проти іншої частини заборгованості заперечив, з огляду на неправомірність її нарахування, в підтвердження чого подав нотаріально посвідчені заяви студентів. Стосовно нарахування вартості спожитих комунальних послуг у сумі 169 902,57 грн., відповідач вказував про те, що вимоги позивача у цій частині є недоведеними та безпідставними.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 у справі №910/739/20 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора Сандеріана" до Приватного підприємства "Фючер" про стягнення заборгованості в сумі 600 755,17 грн. задоволено частково. Вирішено стягнути з Приватного підприємства "Фючер" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора Сандеріана" заборгованість по орендній платі у сумі 243 430,00 грн., пеню у сумі 7 825,49 грн., судовий збір в сумі 3 768,83 грн., витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 273,49 грн. У решті позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог мотивовано тим, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної сплати орендних платежів за період з листопада 2019 по січень 2020 року, а саме: не сплатив орендну плату за листопад 2019 року у розмірі 10,00 грн. (враховуючи здійснений 06.11.2019 платіж у сумі 121 700,00 грн. згідно з квитанцією № 1770-3759-9005-0542), за грудень 2019 року - у сумі 121 710,00 грн., за січень 2020 року - у сумі 121 710,00 грн. Крім того, судом першої інстанції здійснено переррахунок розміру пені за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати наданих послуг.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині заборгованості з відшкодування вартості спожитих комунальних послуг у сумі 169 902,57 грн., суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до п. 5.2 договору вартість комунальних послуг (водо-, електропостачання, каналізація, тощо) входять до складу орендної плати. Отже, умовами договору сторони погодили, що до складу орендної плати (121 710,00 грн.) вже включена вартість комунальних послуг, що свідчить про безпідставне нарахування комунальних платежів, заявлених у позові.

Також, в рішенін суду першої інстанції було стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 273,49 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора Сандеріана" та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач (ТОВ "Сандора Сандеріана") звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 у справі №910/739/20 в частині відмови у задоволенні позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення у оскаржуваній частині порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник посилався на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення було помилково зазначено, що вартість комунальних послуг входить до складу орендної плати, оскільки вказане спростовується умовами пункту 5.2 договору, яким чітко зазначено, що вартість комунальних послуг не входить до складу орендної плати, а тому позивачем здійснено правомірно її нарахування в розмірі 169 902,57 грн., а також надано докази в підтвердження існування у відповідача обов`язку щодо їх сплати.

Також, скаржник в апеляційній скарзі посилався на те, що ним було правомірно заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 187 442,60 грн. за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати наданих послуг по договору, а суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні вимог позивача в частині 187 442,60 грн. пені, не вказавши жодних розрахунків вказаного показника.

Також, скаржник посилався на те, що судом першої інстанції в порушення вимог ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України прийняв до розгляду відзив відповідача, поданий з пропуском процесуального строку на його подачу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Приватного підприємства "Фючер" та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині стягнення заборгованості по орендній платі та штрафних санкцій, відповідач (ПП "Фючер") звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 у справі №910/739/20 в частині стягнення заборгованості по орендній платі та штрафних санкцій.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення у оскаржуваній частині порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник наголошував, що заборгованість, яка була присуджена до стягнення з відповідача на користь позивача оскаржуваним рішенням, є необґрунтовано нарахованою, оскільки заборгованість перед позивачем в частині стягнення заборгованості з орендної плати за 15 днів грудня місяця 2019 року - є дійсно обгрунтованою, але проти іншої частини заборгованості заперечив, з огляду на неправомірність її нарахування, в підтвердження чого подав нотаріально посвідчені заяви студентів. Крім того, за листопад 2019 року заборгованість сплачена відповідачем, що підтверджується банківською квитанцією № 001514434805 від 06.11.2019. Крім того, відповідач вказував на законодавчу заборону щодо застосування штрафних санкцій в період карантинних заходів.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2020, для розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства "Фючер" сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станіка С.Р., суддів Тищенко О.В.,Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фючер" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 у справі №910/739/20 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків, а саме: подати до Північного апеляційного господарського суду докази надсилання апеляційної скарги з доданими до неї документами позивачу у справі (опис вкладення до поштового відправлення позивачу у справі за індексом "Київ, 04116").

03.08.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги до якої долучено докази надсилання апеляційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю "Сандора Сандеріана" (опис вкладення до поштового відправлення позивачу у справі за індексом "Київ, 04116").

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2020 у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, і внаслідок неможливості вирішити питання про прийняття чи повернення апеляційної скарги у визначеному складі суду, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фючер" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді: Тарасенко К.В., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №910/739/20 за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Фючер" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020, розгляд справи призначено на 22.09.2020.

Також, не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач (ТОВ "Сандора Сандеріана") звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 у справі №910/739/20 в частині відмови у задоволенні позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 17.07.2020, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора Сандеріана" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя - доповідач) Станік С.Р., судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора Сандеріана" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 у справі №910/739/20 - залишено без руху. Надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків, а саме: звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення пропущеного процесуального строку або вказати інші підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та подати докази надсилання апеляційної скарги з доданими до неї документами відповідачу у справі (опис вкладення до поштового відправлення відповідачу у справі за індексом "Київ, 04119").

23.07.2020 засобами електронного зв`язку від представника скаржника Дрюченко О.С. надійшла заява про вступ у справу як представника до якої долучена заява про долучення до матеріалів справи доказів відправки апеляційної скарги і доданих до неї документів відповідачу у справі, а саме: копії опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку та накладної відділення поштового зв`язку АТ "Укрпошта".

27.07.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява, відповідно до якої просили суд долучити до матеріалів справи: копії опису вкладення у лист, фіскального чеку та накладної від 11.07.2020 відділення поштового зв`язку АТ "Укрпошта".

27.07.2020 засобами електронного зв`язку від представника скаржника Дрюченко О.С. надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги у якій викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

В свою чергу, головуючий суддя Станік С.Р. перебував з 27.07.2020 по 07.08.2020 включно у відпустці, і вирішення питання стосовно апеляційної скарги здійснювалось після виходу головуючого судді з відпустки.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2020 у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, і внаслідок неможливості вирішити питання про прийняття чи повернення апеляційної скарги у визначеному складі суду, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора Сандеріана" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді: Тарасенко К.В., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2020 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Сандора Сандеріана" пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 у справі №910/739/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора Сандеріана" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 у справі №910/739/20, об`єднано апеляційні скарги Приватного підприємства "Фючер" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора Сандеріана" в одне апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора Сандеріана" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 у справі №910/739/20 призначено для спільного розгляду з апеляційною скаргою Приватного підприємства "Фючер" на 22.09.2020, зупинено дію оскаржуваного рішення.

22.09.2020 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючого судді Станіка С.Р. на лікарняному до 10.10.2020.

У зв`язку з перебуванням з 12.10.2020 суддів Дикунської С.Я. та Тарасенко К.В., які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, у відпустці, здійснити призначення справи та її розгляд у визначеному складі колегії суддів - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 12.10.2020, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 справу № 910/739/20 за апеляційними скаргами Приватного підприємства "Фючер" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора Сандеріана" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., Мальченко А.О., розгляд справи призначено на 26.11.2020.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 26.11.2020 з`явився представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора Сандеріана", який підтримав доводи поданої апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 у справі №910/739/20 в частині відмови у задоволенні позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Також, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора Сандеріана" заперечував проти доводів апеляційної скарги Приватного підприємства "Фючер", просив апеляційну скаргу вказаного підприємства відхилити як необгрунтовану.

Відповідач (скаржник) - Приватне підприємство "Фючер", в судове засідання 26.11.2020 представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що матеріали справи містять достатні обсяг документів, які є необхідними для розгляду справи, а також містять і письмові позиції учасників справи щодо спірних правовідносин, учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників спору в судове засідання обов`язковою не визнавалась, дійшов висновку, що неявка представників відповідача в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги та справи, у зв`язку з чим підстави для відкладення розгляду справи - відсутні,

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

26.07.2019 між ТОВ "Сандора Сандеріана" (суборендодавець) та ПП "Фючер" (суборендар) був укладений договір суборенди (далі - договір). Відповідно до умов цього договору суборендодавець передає, а суборендар приймає в строкове платне користування гуртожиток профкурсів площею 2 975,7 кв.м., який знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Ужгород, вул. Собранецька, 150 (п. 1.1).

Відповідно до п. 5.1 договору, за оренду об`єкта оренди суборендар сплачує суборендодавцю щомісячно орендну плату у розмірі 121 710,00 грн.

Вартість комунальних послуг (водо-, електропостачання, каналізація, тощо) не входять до складу орендної плати (п. 5.2 договору).

Відповідно до п. 5.3 договору, суборендар зобов`язується самостійно укладати договори на комунальні послуги (водо-, електропостачання, каналізація), обслуговувати внутрішні мережі.

Орендна плата сплачується суборендарем помісячно в порядку попередньої оплати не пізніше, ніж за 5 календарних днів до початку кожного наступного місяця, за який здійснюється оплата. Комунальні послуги сплачуються на підставі пред`явленого суборендодавцем до оплати рахунку на підставі розрахунку. Сплата орендної плати здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок суборендодавця (п. 5.4 договору). Орендна плата нараховується та сплачується з дати підписання договору (п. 5.6 договору).

Відповідно до п. 7.1 договору, суборендар зобов`язується своєчасно здійснювати орендні платежі, а також всякого роду платежі, що виникли в результаті експлуатації об`єкту за спожиті комунальні послуги.

Договір набирає чинності з дати підписання цього договору сторонами та діє протягом 5 років (п. 4.1). Договір припиняється по закінченню строку його дії (п. 9.1).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання умов укладеного договору суборенди надав відповідачу в оренду гуртожиток, розташований у місті Ужгороді, вул. Собранецька, 150, отже, у останнього виник обов`язок з відшкодування платежів, передбачених договором суборенди.

Відповідно до п. 5.4 договору орендна плата сплачується суборендарем помісячно в порядку попередньої оплати не пізніше, ніж за 5 календарних днів до початку кожного наступного місяця, за який здійснюється оплата.

Пунктом 7.2 договору визначено, що суборендар має право відмовитись від виконання умов цього договору, попередивши суборендодавця письмово за три місяці до розірвання договору в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 9.4 договору, договір суборенди може бути розірваний в односторонньому порядку на вимогу суборендаря при умові, що останній повідомить суборендодавця письмово рекомендованим листом (за наявності квитанції органу зв`язку та реєстру поштових вкладень), цінним листом або вручить особисто суборендодавцю не менш, ніж за 3 місяці до дати такого розірвання.

Пунктом 9.4 договору сторони погодили, що у разі розірвання договору у односторонньому порядку на вимогу суборендаря, орендна плата не нараховується та не сплачується суборендарем через 3 місяці з моменту надіслання або вручення письмового повідомлення про таке розірвання.

Матеріалами справи підтверджується, що 14.02.2020 суборендар - ПП "Фючер" повідомив суборендодавця (лист № 22/2 від 20.01.2020 р.) про односторонню відмову від договору суборенди та його розірвання відповідно до п. 7.2, 9.4 договору.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач вказував, що ПП "Фючер" неналежним чином виконало свої зобов`язання за договором суборенди в частині сплати:

1) орендних платежів за період з листопада 2019 по січень 2020 року у сумі 243 430,00 грн.;

2) платежів за використані комунальні послуги за період з жовтня по грудень 2019 року у сумі 169 902,57 грн., чим порушив умови п. 5.4 договору.

Відповідач у письмовому відзиві на позов визнав заборгованість перед позивачем в частині стягнення заборгованості з орендної плати за 15 днів грудня місяця 2019 року, проти іншої частини заборгованості заперечив, з огляду на неправомірність її нарахування, в підтвердження чого подав нотаріально посвідчені заяви студентів. Стосовно нарахування вартості спожитих комунальних послуг у сумі 169 902,57 грн., відповідач вказував про те, що вимоги позивача у цій частині є недоведеними та безпідставними.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Як встановлено ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як свідчать матеріали справи, відповідач скористався своїм правом, наданим йому законом та договором, щодо односторонньої відмови від договору суборенди у визначеному сторонами порядку, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір суборенди від 26.07.2019 - є розірваним у односторонньому порядку з 15.05.2020 (через три місяці від дати направлення листа про розірвання). У той же час, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказана обставина не впливає на обов`язок відповідача оплатити орендні платежі за заявлений період.

З урахуванням наведенного, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної сплати орендних платежів за період з листопада 2019 по січень 2020 року, а саме: відповідачем всупереч умов договору не було здійснено оплату орендної плати за листопад 2019 у розмірі 10,00 грн. (враховуючи здійснений відповідачем 06.11.2019 платіж у сумі 121 700,00 грн. згідно з квитанцією № 1770-3759-9005-0542), за грудень 2019 р. - у сумі 121 710,00 грн., за січень 2020 р. - у сумі 121 710,00 грн., що загалом складає 243 430,00 грн.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що за листопад 2019 року заборгованість сплачена відповідачем, що підтверджується банківською квитанцією № 001514434805 від 06.11.2019, судом апеляційної інстанції оцінюються критично, з огляду на те, що відповідно до п. 5.1 договору, за оренду об`єкта оренди суборендар сплачує суборендодавцю щомісячно орендну плату у розмірі 121 710,00 грн. В свою чергу, за листопад 2019 року відповідачем було оплачено згідно зазначеної квитанції 121 700,00 грн., що було враховано позивачем у розрахунку позовних вимог, у зв`язку з чим розмір непогашеної заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті орендних платежів за листопад 2019 року складає 10,00 грн.

При цьому, відповідач у письмовому відзиві на позов визнав заборгованість перед позивачем в частині стягнення заборгованості з орендної плати за 15 днів грудня місяця 2019 року, проти іншої частини заборгованості заперечив, з огляду на неправомірність її нарахування з огляду на не проживання в орендованих приміщеннях студентів у спірний період, в підтвердження чого подав разом з відзивом нотаріально посвідчені заяви студентів від 07.04.2020, від 06.04.2020, і вказані доводи також включені ним до апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції наведені доводи скаржника відхиляє як такі, що не спростовують доводи позивача щодо наявності у відповідача перед позивачем непогашеної заборгованості з орендної плати за договором в розмірі 243 430,00 грн., оскільки договір суборенди від 26.07.2019 - є розірваним у односторонньому порядку з 15.05.2020 (через три місяці від дати направлення листа про розірвання), і вказана обставина не впливає на обов`язок відповідача оплатити орендні платежі за заявлений період.

Крім того, подані відповідачем разом відзивом заяви свідків (студентів) - не приймаються судом апеляційної інстанції як докази які спростовують в установленому порядку обов`язок відповідача перед позивачем щодо сплати орендних платежів по договору за листопад 2019 у розмірі 10,00 грн. (враховуючи здійснений відповідачем 06.11.2019 платіж у сумі 121 700,00 грн. згідно з квитанцією № 1770-3759-9005-0542), за грудень 2019 р. - у сумі 121 710,00 грн., за січень 2020 р. - у сумі 121 710,00 грн., що загалом складає 243 430,00 грн., оскільки в силу приписів ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що правовідносини учасників даного спору обліковуються як відповідно до закону, так і умов договору у відповідних документах, які свідчать про виникнення між сторонами господарських правовідносин.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи встановив, що у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість по сплаті орендної плати в сумі 243 430,00 грн. (за листопад 2019 у розмірі 10,00 грн. (враховуючи здійснений відповідачем 06.11.2019 платіж у сумі 121 700,00 грн. згідно з квитанцією № 1770-3759-9005-0542), за грудень 2019 р. - у сумі 121 710,00 грн., за січень 2020 р. - у сумі 121 710,00 грн.), строк оплати наданих позивачем послуг по договору настав в розумінні як умов договору, так і приписів закону, проте, зобов`язання зі сплати якої відповідачем порушено, що суперечить ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Таким чином, в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують наявність у відповідача перед позивачем непогашеної заборгованості в сумі 243 430,00 грн. за договором оренди, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 243 430,00 грн. орендної плати - є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню. Доводи ПП Фючер , викладені в апеляційній скарзі щодо заперечення розміру основного боргу з сплати орендної плати - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки не дули доведені відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України та були спростовані позивачем з огляду на приписи наведених процесуальних норм.

Також, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованість з відшкодування вартості спожитих комунальних послуг у сумі 169 902,57 грн., у задоволенні якої судом першої інстанції було відмовлено з посиланням на те, що відповідно до п. 5.2 договору вартість комунальних послуг (водо-, електропостачання, каналізація, тощо) входять до складу орендної плати, а тому умовами договору сторони погодили, що до складу орендної плати (121 710,00 грн.) вже включена вартість комунальних послуг, що свідчить про безпідставне нарахування комунальних платежів, заявлених у позові.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача вартості спожитих комунальних послуг у сумі 169 902,57 грн., вважає їх такими, що зроблені при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції в цій частині не відповідають встановленим обставинам справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права, що привело до неправильного вирішення спору, з огляду на наступне.

Ч. 1, 2 статті 91 Господарського процесуального кодексу України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Ч.4, 5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України визначено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Так, в матеріалах справи наявна копія договору суборенди від 26.07.2019, укладеного між позивачем та відповідачем, в якому пункт 5.2 містить умову, що вартість комунальних послуг (водо-, електропостачання, каналізація, тощо) не входять до складу орендної плати.

Суд апеляційної інстанції на стадії апеляційного розгляду справи, враховуючи те, що позивачем в апеляційній скарзі наголошувалось на неправильному зазначенні тексту договору, дослідив в судовому засіданні оригінал вказаного договору оренди від 26.07.2019, і встановив, що пункт 5.2 вказаного договору містить узгоджену обома сторонами умову, що вартість комунальних послуг (водо-, електропостачання, каналізація, тощо) не входять до складу орендної плати. Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача стосовно невірного зазначення судом першої інстанції відповідного пункту договору.

При цьому, позивачем наголошувалось, що розмір заборгованості щодо відшкодування вартості комунальних послуг складає загалом 169 902,57 грн.:

- за жовтень 2019 року в сумі 41 728,22 грн., про що сформовано рахунок - фактуру № СФ-0000006 від 06.11.2019 щодо відшкодування витрат за електроенергію, послуги водопостачання та водовідведення;

- за листопад 2019 року в сумі 52 980,86 грн., про що сформовано рахунок - фактуру № СФ-0000009 від 26.12.2019 щодо відшкодування витрат за електроенергію, послуги водопостачання та водовідведення;

- за грудень 2019 року в сумі 75 193,49 грн., про що сформовано рахунок - фактуру № СФ-0000003 від 10.01.2020 щодо відшкодування витрат за електроенергію, послуги водопостачання та водовідведення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції враховуючи умови пункту 5.4 договору, в якому узгоджено що комунальні послуги сплачуються відповідачем на підставі відповідного рахунку, враховуючи умову пункту 5.2 договору, що вартість комунальних послуг (водо-, електропостачання, каналізація, тощо) не входять до складу орендної плати, з урахуванням відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України припинення у встановленому законом та/або договором порядку користування відповідачем об`єктом оренди по договору у спірний період щодо заявлених комунальних послуг, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обгрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування вартості спожитих комунальних послуг у сумі 169 902,57 грн. (за жовтень 2019 року в сумі 41 728,22 грн., за листопад 2019 року в сумі 52 980,86 грн., за грудень 2019 року в сумі 75 193,49 грн.), розмір якої документально підтверджено позивачем та не спростовано відповідачем.

Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача у наведеній частині судом апеляційної інстанції приймаються як такі, що підтверджують заявлені позовні вимоги в частині наявності обумовлених законом та договором підстав щодо стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування вартості спожитих комунальних послуг у сумі 169 902,57 грн. (за жовтень 2019 року в сумі 41 728,22 грн., за листопад 2019 року в сумі 52 980,86 грн., за грудень 2019 року в сумі 75 193,49 грн.), у зв`язку з чим позовні вимоги позивача у наведеній частині підлягають задоволенню повністю.

Крім того, на стадії апеляційного розгляду справи, позивачем було надано суду апеляційної інстанції докази в підтвердження споживання комунальних послуг, з урахуванням показань лічильників, а саме: відповідні акти про використану електричну енергію,копії рахунків водопостачальної організації за спірний період, які оцінені судом апеляційної інстанції з огляду на ст.ст. 2, 269 Господарського процесуального кодексу України, і які не приймаються судом апеляційної інстанції з огляду на приписи ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодекус України, і відповідно, вказані документи не впливають на оцінку правовідносин учасників даного спору, зокрема і щодо наявності у відповідача не припиненого у встановленому законом порядку обов"язку сплатити спожиті комунальні послуги за спірний період (жовтень, листопад, грудень 2019 року).

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 187 442,60 грн. за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати наданих послуг,розрахунок якої здійснено з огляду на п. 8.1 договору, виходячи з розміру 1% від суми боргу за кожен день прострочення, і вимоги позивача у наведеній частині було задоволено у оскаржуваному рішенні частково : в розмірі 7 825,49 грн., з чим не погоджується як позивач (вказуючи про наявність обумовлених законом та договором підстав для стягнення пені у повному обсязі - 187 442,60 грн.), так не погоджується і відповідач, вказуючи на відсутність взагалі обумовлених законом підстав для стягнення пені, зокрема і у присудженому розмірі 7 825,49 грн., посилаючись також на законодавчу заборону щодо застосування штрафних санкцій в період карантинних заходів.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши в межах доводів апеляційних скарг позивача та відповідача позовні вимоги щодо стягнення пені, дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Ст. 216 Господарського кодексу України визначає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 1, 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.1 договору оренди визначено, що за прострочення виконання суборендарем грошових зобов`язань у встановлений цим договором строк, суборендар сплачує на користь суборендодавця пеню в розмірі 1% від суми боргу, але не більше подвійної ставки НБУ, за кожен день прострочення відповідно до діючого законодавства.

П. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань від 17.12.2013 N 14 визначено, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, встановивши у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов`язання у більшому розмірі, однак такі норми Закону передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

За статтями 1 та 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін . Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що враховуючи порушення відповідачем умов договору в частині своєчасного та у повному обсязі виконання зобов`язання, згідно вимог ст. 549, 611, 610, 612 Цивільного кодексу України, п. 8.1 договору - є підставами для стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла у відповідний період, за кожен день прострочення, з урахуванням того, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість по сплаті орендної плати в сумі 243 430,00 грн. (за листопад 2019 у розмірі 10,00 грн. (враховуючи здійснений відповідачем 06.11.2019 платіж у сумі 121 700,00 грн. згідно з квитанцією № 1770-3759-9005-0542), за грудень 2019 р. - у сумі 121 710,00 грн., за січень 2020 р. - у сумі 121 710,00 грн.), а отже, суд апеляційної інстанції здійснюючи розрахунок пені, бере ставку нарахування, виходячи саме з вказаних сум основного боргу, виходячи з строку прострочення, який починає свій перебіг щодо щомісячної суми боргу згідно з п. 5.4 договору (не пізніше, ніж за 5 календарних днів до початку кожного наступного місяця), та обмежується датою звернення позивача з відповідним позовом до суду - 16.01.2020 (згідно відомостей трек-номера на конверті, в якому позов направлено до суду першої інстанції).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за розрахунком суду апеляційної інстанції, складає загалом 7 847,37 грн.:

- за прострочення виконання зобов`язання за листопад 2019 року в сумі 10,00 грн. (враховуючи здійснений відповідачем 06.11.2019 платіж у сумі 121 700,00 грн. згідно з квитанцією № 1770-3759-9005-0542)- розмір пені складає 1 034,35 грн.

- за прострочення виконання зобов`язання за грудень 2019 року - у сумі 121 710,00 грн. - розмір пені складає 4 922,16 грн.;

- - за прострочення виконання зобов`язання за січень 2020 р. - у сумі 121 710,00 грн. - розмір пені складає 1 890,83 грн.

В решті вимог про стягнення пені, суд апеляційної інстанції відмовляє у зв`язку з їх безпідставністю та недоведеністю в розумінні ст. ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи відповідача в частині необґрунтованості здійсненого нарахування пені у зв`язку з наявними у країні карантинними заходами, про що наголошувалось у відзиві, - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для звільнення відповідача від такої обумовленої законом та договором відповідальності, оскільки відповідачем було порушено свої зобов`язання по договору ще до впровадження карантинних заходів, нарахування і стягнення пені також здійснено за період, який не охоплювався обмеженнями, запровадженими постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. N 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 20 травня 2020 р. N 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", у зв`язку з чим посилання відповідача в цій частині є необґрунтованими.

Крім того, доводи позивача про те, що судом першої інстанції в порушення вимог ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України прийняв до розгляду відзив відповідача, поданий з пропуском процесуального строку на його подачу, - судом апеляційної інстанції відхиляються, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. 1, 2 ст. Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі від 27.01.2020 розгляд справи був призначений на 24.02.2020 р., відповідачу встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву - до 15-ти днів з дня вручення цієї ухвали.

З наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103053250215 вбачається, що вищевказана ухвала Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 була отримана відповідачем - 29.01.2020 р., а відзив був поданий відповідачем 14.04.2020 р. (під час дії карантину).

Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Обгрунтовуючи причини пропуску строку для подачі відзиву суду першої інстанції, ПП "Фючер" зазначило, що до 23.02.2020 р. воно не було обізнане про наявність даного спору, оскільки позов був направлений відповідачу не за фактичною, а за юридичною адресою. Також у якості причини пропуску вказав на оголошення всесвітньої пандемії, спричиненої коронавірусом "COVID-19".

Постановами Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (із внесеними до неї змінами) та № 392 від 20.05.2020 р. "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин, який діє і на час розгляду справи.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)" № 540-IX від 30.03.2020 внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, за якими, під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), на строк дії такого карантину продовжуються процесуальні строки, що встановлені цим Кодексом, зокрема і строк для подання відзиву.

При цьому абзацом 2 пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України визначено, що строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

При цьому, суд апеляційної інстанції при оцінці доводів позивача в цій частині вважає за необхідне наголосити, що у рішенні у справі "Сутяжник проти Росії" від 23.07.2009 (№ 8269/02) ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки. Ухвалюючи рішення ЄСПЛ виходив з того, що,була відсутня соціальна потреба, яка б виправдовувала відступлення від принципу правової визначеності.

Таким чином, "правовий пуризм" на відміну від обставин "істотного та непереборного характеру" завжди призводить до порушення принципу правової визначеності; "правовий пуризм" - невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд; "правовий пуризм" може носити як добровільний характер й проявлятися в діяльності окремих посадових осіб, так і бути вимушеним через санкціонування державою, яка обмежує реалізацію дискреційних повноважень суб`єктів правозастосування, не допускаючи відступ від правових приписів.

За таких обставин, враховуючи продовження процесуальних строків, у зв`язку із введенням карантину на території України, суд апеляційної інстанції вважає правомірними висновки суду першої інстанції про поважність причин пропуску подачі відзиву у визначений строк, а тому обгрунтовано поновив відповідачу такий процесуальний строк і прийняв наданий відзив до розгляду справи, з урахуванням процесуальної доцільності та необхідності врахування позиції іншої сторони спору.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд, керуючись ст. 269 , ст. 276, 279 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку, що:

- апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора Сандеріана" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 у справі № 910/739/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог - слід задовольнити частково, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 у справі № 910/739/20 скасувати в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості по відшкодуванню вартості спожитих комунальних послуг, а в частині пені - змінити, прийнявши в цйі частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, присудивши до стягнення з Приватного підприємства "Фючер" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора Сандеріана" 169 902,57 грн. заборгованості по відшкодуванню вартості спожитих комунальних послуг та 7 847,34 грн. пені, з відмовою у решті позовних вимог.

- апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фючер" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 у справі № 910/739/20 в частині задоволених позових вимог щодо стягненян орендної плати в сумі 243 430,00 грн. - залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 у справі № 910/739/20 в частині задоволених позових вимог щодо стягненян орендної плати в сумі 243 430,00 грн. - слід залишити без змін, як таке що ухвалено у відповідній частині з додержанням норм матеріального та процессуального права.

Розподіл судових витрат

Дослідивши наявні матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: за подачу позову та за подачу апеляційної скарги судовий збір підлягає покладенню на учасників спору пропорційно розміру задоволених позовних вимог та апеляційних вимог.

Також, позивач у позові просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, додавши до позову орієнтовний розрахунок на суму 25 000,00 грн. (а.с. 18).

При цьому, суд апеляційної інстанції встановив, що 24.04.2020 позивачем через канцелярію суду першої інстанції подано заяву про долучення доказів понесення позивачем витрат на правову допомогу, пов`язану з розглядом даної справи, а саме:

- розрахунок витрат на професійну правничу допомогу на суму 15 000,00 грн.;, в якому наведено обсяг послуг та їх вартість, а також погодинний розрахунок виконаної роботи.

- договір про надання юридичних послуг від 01.10.2019, укладений між Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора Сандеріана", як замовником, та Адвокатським об`єднанням Дрюченко , за умовами якого адвокатське об`єднанян зобов`язало сь надати ряд послуг по наданню професійної правничої допомоги адвоката;

- докази оплати послуг по договору в сумі 15 000,00 грн. згідно меморіальних ордерів.

Крім того, в матеріалах справи наявний ордер АО № 1006391(копія), виданий Адвокатським об`єднанням Дрюченко та наданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Сандора Сандеріана" на підставі договору про надання юридичних послуг від 01.10.2019 адвокату Дрюченко А.С., і яким подано до матеріалів справи ряд підготовлених в інтересах позивача документів щодо суті спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно частин 1, 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч. 1-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України ).

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, за наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про присудження до стягнення з відповідача на користь позивача 10 515 (десять тисяч п`ятсот п`ятнадцять) грн. 91 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням мотивів даної постанови, та виходячи з розміру документально підтверджених та оплачених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора Сандеріана" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 у справі № 910/739/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 у справі № 910/739/20 скасувати в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості по відшкодуванню вартості спожитих комунальних послуг, а в частині пені - змінити, прийнявши в цйі частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, присудивши до стягнення з Приватного підприємства "Фючер" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора Сандеріана" 169 902,57 грн. заборгованості по відшкодуванню вартості спожитих комунальних послуг та 7 847,34 грн. пені.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 у справі № 910/739/20 в наступній редакції:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора Сандеріана" до Приватного підприємства "Фючер" про стягнення заборгованості в сумі 600 755,17 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Фючер" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-а, офіс 139; ідентифікаційний код 37383346) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора Сандеріана" (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 150; ідентифікаційний код 42890824) заборгованість по орендній платі у сумі 243 430 (двісті сорок три тисячі чотириста тридцять) грн. 00 коп., 169 902,57 грн. заборгованості по відшкодуванню вартості спожитих комунальних послуг та 7 847 (сім тисяч вісімсот сорок сім) грн. 34 коп. пені, а також 10 515 (десять тисяч п`ятсот п`ятнадцять) грн. 91 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У решті позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Фючер" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-а, офіс 139; ідентифікаційний код 37383346) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора Сандеріана" (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 150; ідентифікаційний код 42890824) 3 999 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 24 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

5. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фючер" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 у справі № 910/739/20 в частині задоволених позових вимог щодо стягненян орендної плати в сумі 243 430,00 грн. - залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 у справі № 910/739/20 в частині задоволених позових вимог щодо стягненян орендної плати в сумі 243 430,00 грн. - без змін.

6. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Приватним підприємством "Фючер".

7. Матеріали справи №910/739/20 повернути до Господарського суду міста Києва, доручивши останньому видати накази на виконанян даної постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 22.12.2020.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді А.О. Мальченко

О.В. Тищенко