Рішення

від 02.06.2020 по справі 910/6715/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.06.2020Справа № 910/6715/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна", м. Кам`янець-Подільський, Хмельницька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "Де Візу", м. Київ

про стягнення 550 000,00 грн, -

суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: Петрова О.Є. (адвокат за ордером серії КС№620931).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.05.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Консалтингова фірма Де Візу (відповідач) суми попередньої оплати вартості послуг за Договором №14/10-2016 про надання маркетингових послуг від 03.10.2016 в розмірі 550 000,00 грн, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині надання послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Мельник В.І.) від 29.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.07.2018.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2018 року, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Мельника В.І., справу № 910/6715/18 передано на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2018 справу №910/6715/18 прийнято до свого провадження суддею Морозовим С.М., підготовче засідання призначено на 11.09.2018.

В підготовчому засіданні 11.09.2018 судом оголошено перерву до 02.10.2018.

14.09.2018 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому ним зазначено, що відповідач в строки, визначені умовами Договору, до 30.11.2016 року провів всі необхідні та визначені Розділом 2 Договору про надання послуг дослідження. Оформлений належним чином Звіт Маркетингове дослідження ринка тонколистового оцинкованого прокату, фарбованого рулонного прокату, профнастилу був наданий 30.11.2016 замовнику, що підтверджується актом здачі-приймання наданих послуг від 30.11.2016 та актом здачі-приймання документів від 30.11.2016 року. Окрім того, позивачем не було пред`явлено письмових вимог щодо доопрацювання результатів маркетингових досліджень у строк, визначений у п. 5.3. Договору, тому результати маркетингових досліджень вважаються наданими. Маркетингові послуги за Договором про надання маркетингових послуг №14/10-2016 від 03.10.2016 року відповідачем проводились у вигляді порівняльного аналізу ринку тонколистового оцинкованого прокату, фарбованого рулонного прокату, профнастилу за 2015-2016 рік. Зазначену господарську операцію по Договору було відображено в бухгалтерському обліку та оподатковано відповідно до положень Податкового кодексу України.

27.09.2018 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому зазначено, що результат послуг було направлено відповідачем позивачу лише 13.02.2017 року, вже після пред`явлення вимоги про повернення коштів та закінчення терміну дії договору. Окрім того, звіт, складений відповідачем, за 2015 рік, хоча договором передбачено за 2016 рік і акти здачі-приймання датовані 30.11.2017. Позивач зазначив, що ні в терміни, передбачені договором, ні в строк до 31.12.2016 року ніяких результатів маркетингових послуг позивачем від відповідача отримано не було, відповідно і пред`явлення яких би то не було претензій щодо усунення недоліків було неможливо фізично.

В підготовчому засіданні 02.10.2108 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 06.11.2018.

23.10.2018 року відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких вказав, що відповідачем було виявлено технічну помилку на титульній сторінці звіту щодо зазначення року, а саме замість 2016 було зазначено 2015 , однак що не змінює зміст дослідження по суті. Зазначена неточність (описка) була усунута відповідачем самостійно та титульна сторінка була виправлена, зміст звіту, в свою чергу, залишено без змін, оскільки помилок в самому звіті та самому маркетинговому дослідженні не було та зміст звіту в повній мірі відповідає умовам Договору.

06.11.2018 до суду від позивача надійшло клопотання №5033 від 02.11.2018 про призначення у справі судово-технічної експертизи, проведення якої останній просить доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Крім того, у поданому клопотанні, позивач просить витребувати у відповідача оригінал Акту здачі-приймання документів без номеру від 30.11.2016 для проведення судової експертизи.

В підготовчому засіданні 06.11.2018 судом оголошено перерву до 04.12.2018.

19.11.2018 року позивачем подано до суду пояснення, в яких зазначено, що про лист за підписом ОСОБА_1 позивачу нічого не відомо і отримання вказаною особою звіту від відповідача позивачем також ставиться під сумнів. Позивач вказав, що будь-яких доказів того, що вказані документи були ОСОБА_1 передані підприємству, а саме зареєстровані із вказанням вхідного номеру, чи передані виконавчому органу ТОВ Модуль-Україна для прийняття рішення, чи надіслані поштою до суду не надано.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 у справі №910/6715/18 витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "Де Візу" оригінал Акту здачі-приймання документів без номеру від 30.11.2016, призначено судово-технічну експертизу, проведення якої у встановлений законом строк доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі на час проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.

17.12.2018 року до Господарського суду міста Києва надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Консалтингова фірма Де Візу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 року.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 року було залишено без змін, а скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма Де Візу - без задоволення.

Супровідним №01-1652/19 від 28.03.2019 матеріали справи №910/6715/18 було скеровано до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення призначеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 року судово-технічної експертизи.

25.04.2019 до суду від експертної установи надійшов лист №8916/19-34 від 15.04.2019 разом з клопотанням судового експерта Голікової Т.Д., яка виконує судову експертизу у справі №910/6715/18 про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи, в якому також порушено питання щодо погодження строку проведення судової експертизи у термін понад 3 місяці.

Ухвалою від 13.05.2019 року було погоджено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз проведення судової експертизи у даній справі у термін понад 3 місяці та повторно зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "Де Візу" надати суду оригінал Акту здачі-приймання документів без номеру, датований 30.11.2016 року.

Супровідним №01-16102/19 від 27.05.2019 матеріали справи №910/6715/18 було скеровано до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення призначеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 року судово-технічної експертизи.

13.06.2019 року від експертної установи надійшов лист №8916/19-34 від 05.06.2019 разом з клопотанням судового експерта Шовкової Г.В., яка виконує судову експертизу у справі №910/6715/18 про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи, проведення оплати вартості експертизи, в якому також порушено питання щодо надання дозволу на вирізання штрихів рукописних записів та підписів у всіх наданих (досліджуваному та порівняльних) документах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2019 поновлено провадження у справі №910/6715/18 та призначено підготовче засідання на 16.07.2019. Окрім того, вказаною ухвалою зобов`язано позивача надати суду порівняльні зразки документів - оригінали достовірно датованих документів, в яких у період: з листопада 2016 року та завершаючи датою фактичної появи досліджуваного документа (або його копії) в суді - до жовтня 2018 року (згідно матеріалів справи), рукописно виконані записи та підписи (не обов`язково фігурантами справи) синьо-фіолетовими пастами кулькової ручки (такою ж за кольором та відтінком, як і в досліджуваному акті здачі-приймання документів, датованому 30.11.2016), у кількості не менше 20 (двадцяти) зразків з різними датами складання за кожен рік досліджуваного періоду та зобов`язано відповідача надати суду письмову згоду (або заперечення) щодо надання судом дозволу на вирізання штрихів рукописних записів та підписів у всіх наданих (досліджуваному та порівняльних) документах.

27.06.2019 до суду від відповідача надійшов лист №12 від 26.06.2019 в якому останній заперечує проти надання дозволу на вирізання штрихів рукописних записів та підписів у всіх наданих документах. Зокрема в Акті здачі-приймання документів без номеру датованого 30.11.2016 року, який переданий в оригіналі.

11.07.2019 до суду від позивача надійшов супровідний лист №2065 від 09.07.2019 з документами на вимогу ухвали Господарського суду міста Києва №910/6715/18 від 18.06.2019.

В підготовчому засіданні 16.07.2019 судом було оголошено перерву до 20.08.2019.

14.08.2019 до суду від позивача надійшов лист №б/н від 16.07.2019 в якому він зазначає, що надає дозвіл на вирізання штрихів рукописних записів та підписів в документах, які надійшли від нього до суду супровідним листом №2065 від 09.07.2019.

20.08.2019 року позивачем подано до суду клопотання про визнання встановленою обставину, що Акт здачі приймання-передачі документів від 30.11.2016 року підписаний президентом ОСОБА_1 було виготовлено не в дату яка на ньому міститься, в вже після початку ведення претензійно-позовної роботи, а отже вказаний доказ являється неналежним і недопустимим доказом.

Ухвалою від 20.08.2019 року клопотання судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Шовкової Г.В., щодо надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи задоволено та направлено необхідні для проведення експертизи додаткові матеріали за вказаний експертом період, де надписи і підписи виконано кульковою ручкою від імені ОСОБА_1, які знаходяться в матеріалах справи №910/6715/18, а саме в 2-му томі з 149-го по 229-й аркуш, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 провести оплату вартості експертного дослідження на суму 33 284,00 грн згідно рахунку №2301 від 05.06.2019 року, зазначено, що оригінал досліджуваного документу "Акт здачі-приймання документів від 30.11.2016 року" знаходиться в додатку №1 до матеріалів справи №910/6715/18, надано експерту дозвіл на вирізання штрихів рукописних записів та підписів у наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" (порівняльних) документах, які знаходяться в матеріалах справи №910/6715/18, а саме в 2-му томі з 149-го по 229-й аркуш, відмовлено експерту в наданні дозволу на вирізання штрихів рукописних записів та підписів у досліджуваному документі "Акт здачі-приймання документів від 30.11.2016 року", який знаходиться в додатку №1 до матеріалів справи №910/6715/18, провадження у справі №910/6715/18 на час проведення судової експертизи та отримання висновку експерта зупинено.

21.08.2019 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "Де Візу" надійшов зустрічний позов про зобов`язання ТОВ "Модуль-Україна" прийняти надані послуги з проведення маркетингових досліджень за Договором №14/10-2016 від 03.10.2016 року шляхом підписання Акту здачі-приймання наданих послуг від 30.11.2016 року.

Ухвалою від 23.08.2019 року зустрічну позовну заяву №б/н від 16.08.2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "Де Візу" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" про зобов`язання вчинити дії повернуто заявнику.

16.09.2019 року позивачем подано до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи оригіналу платіжного доручення №34751 від 10.09.2019 року про оплату за експертизу на суму 33 284,00 грн.

Супровідним листом №01-16190/19 від 19.09.2019 матеріали справи №910/6715/18 було скеровано до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

24.10.2019 до суду від експертної установи надійшов супровідний лист №8916/19-34 від 16.10.2019 року разом з висновком експертів за результатами проведення судово-технічної експертизи документів №8916/19-34 від 16.10.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 поновлено провадження у справі №910/6715/18 та призначено підготовче засідання на 03.12.2019.

Ухвалою від 03.12.2019 року підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.02.2020 року.

В судовому засіданні 04.02.2020 року було оголошено перерву до 31.03.2020 року.

Судове засідання 31.03.2020 року не відбуло, у зв`язку з чим, ухвалою від зазначеної дати розгляд справи було відкладено до 02.06.2020 року.

В судовому засіданні 02.06.2020 представник відповідача підтримав заперечення викладені ними у відзиві на позов та запереченні на відповідь на відзив, в задоволенні позову просив відмовити.

В судовому засіданні 02.06.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.10.2016 між відповідачем (далі - виконавець) та позивачем (далі - замовник) укладено Договір про надання маркетингових послуг №14/10-2016 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручив виконавцеві, а виконавець зобов`язався надати замовнику за плату послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять замовника і які визначені у цьому Договорі.

Відповідно до п. 1.2. Договору об`єктом маркетингових досліджень за цим Договором є: ринок тонколистового оцинкованого прокату, фарбованого рулонного прокату, профнастилу за 2016 рік.

Строки проведення маркетингових досліджень: до 30 листопада 2016 року. (п. 1.6. Договору).

Відповідач, згідно п. 3.1.1. Договору, зобов`язаний надати результати досліджень з детальним та повним описом усіх питань відповідності до узгоджених напрямків досліджень.

Позивач, згідно з пунктами 4.1.1. та 4.1.2. Договору, зобов`язаний: прийняти результати досліджень у виконавця негайно (не пізніше 10 календарних днів) після отримання письмової заяви виконавця про закінчення проведення маркетингових досліджень за цим Договором; виплатити замовнику плату за надання послуг визначену цим Договором.

Виконавець надає результати досліджень у письмовому вигляді у формі звіту складеного російською мовою. Моментом надання результатів досліджень вважається день надання звіту, про що сторони складають акт. Замовник має право в строк до 5-ти календарних днів, після надання результатів маркетингових досліджень, вимагати від виконавця доопрацювання деяких положень, що містяться у наданих виконавцем матеріалах, та (або) надання додаткової інформації в межах встановленого за цим Договором обсягу маркетингових досліджень. Виконавець зобов`язаний задовольнити обґрунтовану вимогу замовника протягом 5 календарних днів з моменту отримання такої вимоги від замовника у письмовій формі. У разі якщо замовником не буде пред`явлено письмових вимог щодо доопрацювання результатів маркетингових досліджень у строк, визначений у п. 5.33. цього Договору, то результати маркетингових досліджень вважаються зданими замовникові без претензій з боку останнього. (п.п. 5.2. - 5.4. Договору).

Замовник за цим Договором виплачує виконавцю плату за надання послуг в розмірі 550 000,00 грн без ПДВ. Оплата послуг здійснюється в порядку попередньої оплати в розмірі 100% від вартості послуг протягом 30 робочих днів з моменту підписання Договору, на підставі рахунка виконавця. (п. 6.1. та п. 6.3. Договору).

Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1. цього Договору та закінчується 31 грудня 2016 року. (п. 9.2. Договору).

Додатком №1 до Договору сторони оформили Перелік споживачів/клієнтів для дослідження.

Додатком №2 до Договору сторони погодили Методику проведення інтерв`ю з основними клієнтами ТОВ Модуль-Україна з метою виявлення поточних обмежень і можливостей збільшення ефективності бізнесу.

Так, платіжним дорученням №826 від 28.10.2016 року позивачем було перераховано на рахунок відповідача оплату за маркетингові послуги згідно Договору в розмірі 550 000,00 грн.

Як зазначає позивач, станом на 03.02.2017 року жодних маркетингових досліджень в рамках Договору відповідачем виконано не було, жодних звітів стосовно результатів досліджень з детальним та повним описом усіх питань у відповідності до узгоджених напрямків досліджень споживання українського ринку тонколистового оцинкованого прокату, фарбованого рулонного прокату, профнастилу за 2016 рік на адресу позивача не надходило. Позивач зазначає, що згідно з умовами Договору звіт про маркетингові дослідження мав би бути переданий ТОВ Модуль-Україна до 30 листопада 2016 року. Вказаний термін було визначено з огляду на те, що матеріали отримані із вказаним звітом ТОВ Модуль-Україна планувало використати при розробці стратегічних промислових планів роботи підприємства на 2017 рік. Таким чином тривала прострочка у наданні вказаного звіту повністю виключала можливість використання його результатів, оскільки станом на 31.12.2016 року розробка вказаних стратегічних планів була завершена, отже необхідність ТОВ Модуль-Україна у вказаному звіті втратила свою актуальність.

Позивачем було направлено на адресу відповідача лист №296 від 03.02.2017 року, яким позивач констатував, що договір розірвано та вимагав повернути передоплату в розмірі 550 000,00 грн до 01.03.2017 року.

13.02.2017 року відповідач повторно направив на адресу позивача із супровідним листом вих. №2 звіт про надані маркетингові послуги, акти здачі-приймання наданих послуг та акти здачі-приймання документів.

07.03.2017 року позивач направив на адресу відповідача лист №351, в якому він наголосив на необхідності повернення передоплати та зазначив, що відповідачем послуги по Договору не надані.

Позивач звертався до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами про стягнення з відповідача суми безпідставно отриманих коштів на підставі ст. 1212 ЦК України, в задоволенні яких Товариству з обмеженою відповідальністю Модуль-Україна було відмовлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 №910/6129/17, залишеною без змін постановою Верховного суду від 10.04.2018 року, якими змінено рішення Господарського суду міста Києва №910/6129/17 від 21.06.2017 року.

З даним позовом позивач звернувся до суду повторно змінивши правове обґрунтування позовних вимог, зазначивши, що підставою стало непередання відповідачем звіту позивачу за умовами Договору, що стало підставою повернути останноьму перераховані відповідачу кошти, керуючись нормами ст.ст. 526, 612, 693 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначає, що послуги надані в повному обсязі, а тому підстави для повернення коштів відсутні.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або пр-ипинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статей 11, 509, 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1); якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору про надання маркетингових послуг №14/10-2016 від 03.10.2016, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. (ст. 901 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено вище, сторонами підписано Договір, за умовами якого позивач доручив відповідачеві, а відповідач зобов`язався надати замовнику за плату послуги з проведення маркетингових досліджень, а саме, ринку тонколистового оцинкованого прокату, фарбованого рулонного прокату, профнастилу за 2016 рік, шляхом складення звіту в строк до 30 листопада 2016 року.

Позивач за зазначеним Договором зобов`язався перерахувати відповідачу вартість дослідження в розмірі 550 000,00 грн.

На підтвердження перерахування відповідачу коштів в розмірі 550 000,00 грн в матеріалах справи міститься платіжне доручення №826 від 28.10.2016 року на вказану суму. Факт отримання відповідачем коштів, останнім не заперечується.

В підтвердження факту надання послуг по Договору відповідачем до матеріалів справи надано Звіт про надані маркетингові послуги Маркетингове дослідження ринку тонколистового оцинкованого прокату, фарбованого рулонного прокату, профнастилу за 2015 рік за Договором №14/10-2016 від 03.10.2016 року, оригінал Акту здачі-приймання документів від 30.11.2016 року, в якому містяться підпис від директора відповідача Артем`єва О.В. та підпис від президента позивача ОСОБА_1

Стосовно заперечень позивача, щодо того, що в звіті зазначено 2015 рік замість 2016 року, як передбачено Договором, відповідачем наголошено, що ним було виявлено технічну помилку на титульній сторінці звіту щодо зазначення року, а саме замість 2016 було зазначено 2015 , однак що не змінює зміст дослідження по суті. Зазначена неточність (описка) була усунута відповідачем самостійно та титульна сторінка була виправлена, зміст звіту, в свою чергу, залишено без змін, оскільки помилок в самому звіті та самому маркетинговому дослідженні не було та зміст звіту в повній мірі відповідає умовам Договору.

Судом встановлено, що на самому звіті зазначено, що він виконаний за Договором про надання маркетингових послуг №14/10-2016 від 03.10.2016 року.

Питання щодо відповідності Звіту про надані маркетингові послуги Маркетингове дослідження ринку тонколистового оцинкованого прокату, фарбованого рулонного прокату, профнастилу за 2015 рік умовам Договору в експертному порядку не вирішувалось.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Заперечуючи проти того, що Акт здачі-приймання документів від 30.11.2016 року підписувався саме президентом позивача ОСОБА_1 в дату зазначену на цьому акті, позивач заявив клопотання про призначення в справі судово-технічної експертизи.

В процесі виконання судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Посільським О.О. експертизи в справі №910/6715/18 відповідачем не було надано дозвіл експерту на вирізання штрихів рукописних записів та підписів у досліджуваному Акті здачі-приймання документів від 30.11.2016 року, оскільки оригінал вказаного документу є доказом правової позиції сторони, а пошкодження цього документу призведе до неможливості здійснення відповідачем захисту своїх прав. (Лист №12 від 26.06.2019, том 2, а.с. 148).

За результатами проведеної судово-технічної експертизи документів експертом складено Висновок №8916/19-34 від 16.10.2019 року, вартість якого згідно рахунку №2301 від 05.06.2019 року (а.с. 142, том 2) склала 33 284,00 грн, в якому зазначено, що підпис від імені ОСОБА_1 в рядку президент у Акті здачі-приймання документів від 30.11.2016 року виконаний кульковою ручкою, спорядженою пастою синьо-фіолетового кольору, а відповісти на основне питання суду, поставлене в ухвалі від 04.12.2018 року, не видалось можливим, у зв`язку з відсутністю дозволу на вирізання штрихів підпису на досліджуваному документі.

В підтвердження свої позиції відповідачем надано до матеріалів справи копію листа б/н від 23.12.2016 року від імені президента позивача ОСОБА_1 , в якому виказано подяку відповідачу за якісний та системний звіт за результатами дослідження ринку тонколистового прокату, фарбованого рулонного прокату та профнастилу.

Також, відповідачем надано до матеріалів нотаріальну заяву свідка ОСОБА_3 , який наприкінці 2015 року та частково протягом 2016 року здійснював правове обслуговування Товариства з обмеженою відповідальністю Модуль-Україна . В заяві вказано, що в строки, визначені в Договорі №14/10-2016 про надання маркетингових послуг, до 30.11.2016 року послуги відповідачем були надані в повному обсязі, оформлені належним чином у вигляді звіту. Оформлений пакет документів був отриманий президентом ОСОБА_1 за місцем знаходження товариства в місті Києві, вул. Малопідвальна, буд. 10 , офіс 11 , про що свідок чув від ОСОБА_1 .

В заперечення таких тверджень позивач вказав, що ОСОБА_1 звільнений із займаної посади за порушення трудової дисципліни в 2017 році, оскільки він протягом тривалого часу (з січня 2017 року) був відсутній на роботі. Щодо листа ОСОБА_1 позивач зазначив, що він викликає сумніви, оскільки не містить відтиску печатки, вихідного номера, використана російська мова, відсутні повноваження президента, відсутній оригінал та відсутні докази надсилання.

В той же час, станом на спірні дати (листування, дата акту), ОСОБА_1 був повноважним представником ТОВ Модуль-Україна , що підтверджується матеріалами справи, а саме, поданими позивачем табелями обліку робочого часу за січень-травень 2017 року, відповідно до яких ОСОБА_1 обіймав посаду президента.

А тому, вважати неналежним представником Товариства з обмеженою відповідальністю Модуль-Україна ОСОБА_1 за період по 10.10.2017 року (наказ №232-к від 10.10.2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади президента за сумісництвом)), у суду відсутні підстави, оскільки протилежне не знаходить свого документального підтвердження в матеріалах справи.

В той же час, наявність в матеріалах справи двох Актів здачі-приймання наданих послуг від 30.11.2016 року в яких містяться різні посади в графах для підписів, а саме директор І . О. Титов та президент ОСОБА_1 не може бути розцінено судом як підтвердження відсутності наданих послуг за Договором.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як зазначено у ч. 4 п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар і строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 у справі №9/252-10).

При цьому слід зазначити, що вимоги Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні щодо правильності оформлення первинних документів передбачають наявність в документах такого реквізиту, як інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції лише альтернативно такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 19.04.2016 у справі №21-4985а15.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 було усунуто від покладених на нього обов`язків (від виконання обов`язків президента) в період зазначений в акті.

Таким чином, у суду відсутні правові повноваження щодо визнання Акту здачі-приймання документів від 30.11.2016 року таким, що був підписаний президентом ОСОБА_1 не в дату, яка на ньому міститься, а вже після початку ведення претензійно-позовної роботи, як про це просить позивач у своєму клопотанні, оскільки зазначені обставини можуть бути встановлені лише експертним шляхом та не можуть слугувати обставиною доведення позиції, викладеної в позовній заяві.

З огляду на зазначене, у суду відсутні підстави дійти беззаперечного висновку щодо обставин на які він посилаються в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відповідно до ст. 74 Господарського кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Модуль-Україна задоволенню не підлягають.

Судові витрати позивача, з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, залишаються за позивача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю Модуль-Україна судовий збір, сплачений до державного бюджету, в сумі 8 250,00 грн.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 11.06.2020 року.

Суддя С.М. Морозов