Постанова

від 11.06.2020 по справі 924/433/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 924/433/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Шпорт В.В.,

представників учасників справи:

позивача - зовнішньоекономічної асоціації Новосвіт - Бурка В.Р. - адвокат (довіреність від 21.01.2020 №37), Якименко К.В. - адвокат (довіреність від 21.01.2020 №34), Черненко С.М. - адвокат (довіреність від 11.06.2020 №194, свідоцтво ВН №000641),

відповідача - акціонерного товариства Хмельницькобленерго в особі відокремленого підрозділу Летичівський район електричних мереж акціонерного товариства Хмельницькобленерго - не з`явився,

розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства Хмельницькобленерго (далі -Товариство)

на рішення господарського суду Хмельницької області від 03.01.2020 (суддя Грамчук І.В.)

та постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 18.03.2020 (колегія суддів: Крейбух О.Г. - головуючий, Юрчук М.І., Савченко Г.І.)

зі справи № 924/433/19

за позовом зовнішньоекономічної асоціації Новосвіт (далі - Асоціація)

до акціонерного товариства Хмельницькобленерго в особі відокремленого підрозділу Летичівський район електричних мереж акціонерного товариства Хмельницькобленерго (далі - Товариство в особі підрозділу)

про скасування попередження про припинення повністю або частково постачання електричної енергії від 02.05.2019 № 15; зобов`язання акціонерного товариства Хмельницькобленерго припинити дії стосовно дострокового розірвання договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.12.2018 № 22400485; визнання права зовнішньоекономічної асоціації Новосвіт на отримання від акціонерного товариства Хмельницькобленерго послуг з розподілу електричної енергії в межах договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.12.2018 №22400485; зобов`язання акціонерного товариства Хмельницькобленерго надавати послуги з розподілу електричної енергії зовнішньоекономічній асоціації Новосвіт в порядку та на умовах, визначених договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.12.2018 № 22400485.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Асоціація звернулася до господарського суду Хмельницької області з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 22.07.2019 вх. №05-08/1565/19 та заяви про часткове залишення без розгляду позову у даній справі від 11.06.2019 вх. №05-08/1233) до Товариства в особі підрозділу про: скасування попередження про припинення повністю або частково постачання електричної енергії від 02.05.2019 № 15; зобов`язання відповідача припинити дії стосовно дострокового розірвання договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.12.2018 № 22400485 (далі - Договір споживача); визнання права позивача на отримання від відповідача послуг з розподілу електричної енергії в межах Договору споживача; зобов`язання відповідача надавати послуги з розподілу електричної енергії позивачу в порядку та на умовах, визначених Договором споживача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 03.01.2020 зі справи № 924/433/19, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2020, позов задоволено повністю; скасовано попередження про припинення повністю або частково постачання електричної енергії від 02.05.2019 № 15, адресоване позивачу та оформлене Товариством в особі підрозділу; зобов`язано відповідача припинити дії стосовно дострокового розірвання Договору споживача; визнано право позивача на отримання від відповідача послуг з розподілу електричної енергії в межах Договору споживача; зобов`язано відповідача надавати послуги з розподілу електричної енергії позивачу в порядку та на умовах, визначених Договором споживача. Стягнуто з відповідача на користь позивача 7 684 грн. судового збору.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що у справі № 924/488/19, яка має преюдиціальне значення у відношенні до справи № 924/433/19, судами встановлені факти щодо дії договору оренди від 01.07.2003 № 44н/03, який не закінчився 01.05.2019 та діє до 20.11.2019 . Врахувавши зазначене, суди зробили висновок, що обставини, які вказані Товариством в особі підрозділу у попередженні про припинення від 02.05.2019 № 15 (закінчення дії Договору споживача у зв`язку з закінченням договору оренди від 01.07.2003 № 44н/03 ) на час звернення Асоціації до суду по даній справі фактично не існували, тобто договір оренди від 01.07.2003 № 44н/03 не припинив своєї дії 01.05.2019, тому вказане попередження про припинення від 02.05.2019 №15 суперечить чинному законодавству. При цьому суди вказали, що за відсутності належних та допустимих доказів невиконання/неналежного виконання зобов`язань перед відповідачем, позивач, протягом терміну дії Договору споживача, був вправі на отримання від відповідача послуг з розподілу електричної енергії в межах вказаного договору, а відповідач, в свою чергу, був зобов`язаний надавати послуги з розподілу електричної енергії позивачу в порядку та на умовах, визначених Договором споживача, що виключає можливість дострокового його розірвання та необхідність зобов`язувати відповідача припинити дії стосовно дострокового його розірвання.

З`ясувавши викладені обставини, дослідивши подані докази, оцінивши аргументи учасників справи, місцевий господарський суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про правомірність позову Асоціації та недоведеність Товариством в особі підрозділу обставин, на які посилається останнє, як на підставу своїх заперечень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Товариство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Результат розгляду заяв та клопотань

За заявою Товариства від 10.06.2020 касаційна скарга у справі розглядалася без участі представника останнього.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

З посиланням на приписи пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник вважає судові акти попередніх інстанцій незаконними, необґрунтованими, прийнятими з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права; в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, яка передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає що у цій справі підлягають застосуванню підпункт 1.2.1 пункту 1.2, підпункт 2.1.2 пункту 2.1 та пункт 4.27 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), пункт 11.2 публічного договору, підпункт 11.5.16 пункту 11.5 Кодексу системи розподілу, а висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній.

Скаржник вказує, що задовольняючи позовні вимоги суди не врахували те, що договір оренди від 01.07.2003 №44н/03 діяв до 20.11.2019 , що підтверджується рішенням господарського суду Хмельницької області від 23.09.2019 у справі № 924/488/19, яке залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції від 16.12.2019, тому Асоціації належало на праві користування об`єкт - Новокостянтинівська ГЕС саме до 20.11.2019, отже і Договір споживача достроково припинив свою дію 20.11.2019 на підставі пункту 11.2 публічного договору (Договору споживача) та пункту 4.27 ПРРЕЕ, чого не було враховано місцевим господарським судом станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення.

Крім того, скаржник зазначає про те, що суди дійшли до неправильного висновку, задовольнивши позовні вимоги Асоціації про зобов`язання відповідача припинити дії стосовно дострокового розірвання Договору споживача; визнання права позивача на отримання від відповідача послуг з розподілу електричної енергії в межах Договору споживача; зобов`язання відповідача надавати послуги з розподілу електричної енергії позивачу в порядку та на умовах, визначених Договором споживача, оскільки такий спосіб захисту є неналежним та неефективним і не здатним забезпечити реальне поновлення прав позивача .

Також скаржник вважає, що задоволення судами позовної вимоги щодо скасування попередження про припинення повністю або частково постачання електричної енергії від 02.05.2019 № 15 суперечить вимогам нормативно-правових актів в сфері електроенергетики, зокрема, Кодексу системи розподілу та Правилам роздрібного ринку електричної енергії, оскільки вручення попередження про припинення, у даному випадку, взагалі не вимагалося, а було здійснено відповідачем лише виключно для відвернення аварійних ситуацій та збереження електроустановок і майна Новокостянтинівської ГЕС. Таким чином, скаржник вказує на те, що попередження про припинення не є актом суб`єкта господарювання та не створює жодних юридичних наслідків й не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків, оскільки воно мало тільки інформаційний характер, тому не може бути оскаржене у судовому порядку.

Відповідний висновок Верховного Суду щодо застосування зазначених норм ПРРЕЕ, Кодексу системи розподілу щодо дострокового припинення дії Договору споживача, зокрема, у взаємозв`язку з застосуванням пункту 11.2 публічного договору (Договору споживача) стосовно документального підтвердження факту відчуження об`єкта в контексті правовідносин у даній справі - відсутній.

Доводи інших учасників справи

Асоціація подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила про безпідставність її доводів та просила залишити судові рішення зі справи без змін, а скаргу - без задоволення, з огляду на дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.07.2003 відкритим акціонерним товариством Енергопостачальна компанія Хмельницькобленерго (орендодавець) та позивачем (орендар) укладений договір оренди № 44н/03 (Договір оренди), згідно з пунктом 1.1 якого орендодавець, у зв`язку із необхідністю продовження капітального ремонту та реконструкції ГЕС передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування майно Новокостянтинівської та Щедрівської гідроелектростанцій, в тому числі, із узгодженою сторонами вартістю проведених попереднім орендарем реконструкцій, технічного переоснащення, поліпшень орендованого майна (далі за договором - об`єкт оренд), склад і вартість яких визначені в додатку № 1 до Договору оренди.

Пунктом 2.1 Договору оренди сторони визначили, що вступ орендаря у володіння та користування майном настає одночасно із підписанням цього договору, акта прийому-передачі вказаного майна, а також одержання відповідної згоди органу Антимонопольного комітету України.

У відповідності до пункту 2.2 Договору оренди, передача майна в оренду не спричиняє передачу орендареві права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається орендодавець, а орендар володіє і користується ним протягом строку оренди.

За умовами пункту 2.6 Договору оренди, майно вважається повернутим орендодавцеві з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі.

Відповідно до пункту 11.1 Договору оренди, останнє діє 10 років та вступає в силу з моменту складання і підписання акта прийому-передачі, який є невід`ємною частиною даного договору, а також згоди Антимонопольного комітету України.

Умови договору зберігають силу протягом всього строку дії договору та у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря (пункт 11.2 Договору оренди).

Згідно з пунктом 11.3 Договору оренди, зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться однією із сторін розглядаються протягом одного місяця. Одностороння відмова від виконання договору та внесення змін не допускається.

В разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку, вказаного в пункті 11.1, протягом одного місяця, він вважається продовженим на тих самих умовах, які були передбачені договором (пункт 11.4 Договору оренди).

У відповідності до пункту 11.5 Договору оренди, дія договору оренди припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі об`єкта оренди; достроково за згодою сторін; банкрутства орендаря.

Договір оренди підписано та скріплено відтиском печаток сторін.

01.07.2003 комісія у складі представників сторін підписала акт приймання-передачі основних засобів Щедрівської та Новокостянтинівської ГЕС у оперативну оренду позивачу.

Рішенням Антимонопольного комітету України від 20.01.2004 № 19-р та № 20-р про надання дозволу на концентрацію, вирішено надати дозвіл позивачу (м. Вінниця) на оренду цілісного майнового комплексу Новокостянтинівської гідроелектростанції (с. Ново-Костянтинівка Летичівського району Хмельницької області) та на оренду цілісного майнового комплексу Щедрівської гідроелектростанції (с. Щедрова Летичівського району Хмельницької області).

29.03.2011 Товариством в особі підрозділу та Асоціацією підписано додаткову угоду № 1 про внесення змін до Договору оренди. Додатком до додаткової угоди оформлено перелік основних засобів Щедрівської та Новокостянтинівської ГЕС, що знаходяться в оперативній оренді позивача.

Додатковою угодою від 20.11.2012 № 2 про внесення змін до Договору оренди, сторони дійшли згоди після закінчення строку дії даного договору, викладеного у пункті 11.1, продовжити його дію на два роки та одинадцять місяців до 01.06.2016 (пункт 1.2 додаткової угоди).

Згідно з пунктом 1 додаткової угоди від 31.05.2016 № 3 до Договору оренди сторони дійшли згоди продовжити його дію на 2 роки 11 місяців до 01.05.2019 на тих самих умовах.

08.10.2018 Товариство в особі підрозділу, керуючись пунктом 11.4 Договору оренди, звернулося до Асоціації з листом від 05.10.2018 № 2018-05-13-3216, у якому повідомило останню про припинення дії Договору оренди з моменту закінчення строку його дії, тобто з 01.05.2019.

Окрім того, відповідач звертався до позивача з листами від 30.01.2019, 28.03.2019 та 20.05.2019, згідно з якими повідомляв останнього про необхідність підготувати орендоване майно для повернення орендодавцю в належному стані, а також надати інформацію з підтверджуючими документами і відповідний розрахунок витрат щодо здійснених реконструкцій, капітального ремонту орендованого майна.

Оскільки Асоціація не повернула Товариству в особі підрозділу майно, яке було передано в оренду за Договором оренди, останнє звернулось до господарського суду Хмельницької області із відповідним позовом про зобов`язання звільнити та повернути орендоване майно.

Так, рішенням господарського суду Хмельницької області від 23.09.2019 у справі № 924/488/19, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2019, в позові Товариства до Асоціації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ТОВ Енергія Карпат про зобов`язання звільнити та повернути орендоване майно, - відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову у справі № 924/488/19 судами зазначено про безпідставність доводів Товариства, відповідно до яких Договір оренди припинив свою дію 01.05.2019, оскільки під час розгляду справи судами встановлено , що вказаний договір діє до 20.11.2019 , тому звернення Товариства з вимогами про зобов`язання звільнити та повернути орендоване майно є передчасним, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позову.

Судами також встановлено, що 01.12.2018 шляхом підписання заяви-приєднання позивачем (споживач) та відповідачем (оператор системи розподілу) укладено Договір споживача.

Відповідно до пункту 2.1 Договору споживача, оператор системи розподілу зобов`язався надавати споживачу послуги з розподілу електричної енергії, параметри якості якої відповідатимуть показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309, та Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310, за об`єктом Новокостянтинівської гідроелектростанції, розташованої у селі Новокостянтинів Летичівського району Хмельницької області.

Згідно з пунктом 11.1 Договору споживача, останній набирає чинності з дня приєднання споживача до умов цього договору але не раніше ніж з 01.01.2019 і діє до кінця календарного року, в якому набрав чинності, якщо інший термін не зазначено в заяві-приєднання. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору споживача жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Відповідно до пункту 11.2 Договору споживача, дія цього договору припиняється, зокрема, у разі отримання оператором системи розподілу (відповідачем) документального підтвердження факту відчуження об`єкта на користь іншої особи, у тому числі, набуття спадкоємцем права власності на об`єкт.

02.05.2019 Товариством в особі підрозділу вручено представнику Асоціації попередження про припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу № 15. Вказаним попередженням відповідач повідомив позивача, що постачання електричної енергії буде припинена повністю з 13.05.2019. Причиною повного відключення з 13.05.2019 (з 10 години) постачання електричної енергії відповідачем зазначено : невиконання пункту 7.5 ПРРЕЕ і вимог Кодексу систем розподілу розділу 11 пункту 11.5. Підставою для припинення відповідачем постачання електричної енергії позивачу зазначено: закінчення Договору споживача у зв`язку із закінченням Договору оренди .

Звертаючись з даним позовом до суду Асоціація зазначала, що попередження про припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу № 15 суперечить чинному законодавству та порушує інтереси позивача, оскільки строк дії Договору споживача та Договору оренди станом на 01.05.2019 не закінчився, тому у Товариства не було правових підстав для припинення постачання електричної енергії з 13.05.2019 саме у зв`язку з підстав, вказаними у попередженні про припинення № 15. Позивач зазначав, що станом на день оформлення зазначеного попередження про припинення № 15, відповідач не отримував документального підтвердження факту відчуження на користь іншої особи об`єкта оренди. При цьому, в ролі такого підтвердження може виступати лише оформлений та підписаний сторонами документ (акт) про повернення об`єкта відповідачу. Крім того, позивач вказував, що дії відповідача з дострокового розірвання Договору споживача та з припинення постачання електричної енергії порушують права та охоронювані законом інтереси Асоціації, зокрема, гарантоване пунктом 3 частини першої статті 58 Закону України Про ринок електричної енергії право на отримання електричної енергії належної якості згідно з умовами договору та стандартами якості електричної енергії.

4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Цивільний кодекс України (далі - ЦК України):

частини перша, друга статті 11:

- цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки;

- підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини;

частина перша статті 15:

- кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання;

частини перша, друга статті 16:

- кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу;

- способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

частина перша статті 626:

- договором є домовленість сторін двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків;

частина перша статті 627:

- сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;

частини перша, друга статті 633:

- публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги;

частина перша статті 634:

- договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору;

частина перша статті 759:

- за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк;

частина перша статті 763:

- договір найму укладається на строк, встановлений договором;

частина перша статті 785:

- у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Господарський кодекс України (далі - ГК України):

частини перша та друга статті 20:

- Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів;

- кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом: визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

частина перша статті 283:

- за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності;

частина друга статті 291:

- договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено.

Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312:

підпункт 1.2.1 пункту 1.2:

- на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку;

підпункт 2.1.2 пункту 2.1:

- оператор системи зобов`язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи. Не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем , крім випадку здійснення розподілу (передачі) електричної енергії оператором системи до власних електроустановок;

пункт 4.27:

- дія договорів може бути достроково припинена електропостачальником та/або оператором системи у разі отримання документального підтвердження факту зміни власника об`єкта. У такому разі відповідні договори припиняють свою дію в частині постачання та розподілу електричної енергії на об`єкт, а в частині виконання фінансових зобов`язань сторін (які виникли на дату припинення дії договорів) продовжують діяти до дати здійснення повного взаєморозрахунку між сторонами.

Кодекс системи розподілу, затверджений постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310:

підпункт 11.5.16 пункту 11.5:

- у разі закінчення строку дії договору або розірвання договору про надання послуг з розподілу електричної енергії припинення розподілу електричної енергії здійснюється ОСР (без додаткового попередження ) протягом 5 робочих днів з дати закінчення строку дії договору/розірвання договору.

ГПК України (в редакції, чинній з 08.02.2020):

стаття 5:

- здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором;

- у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

частини перша та друга статті 300:

- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права;

- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази;

пункт 2 частини першої статті 308:

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для скасування попередження про припинення повністю або частково постачання електричної енергії від 02.05.2019 № 15; зобов`язання відповідача припинити дії стосовно дострокового розірвання договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.12.2018 № 22400485 (далі - Договір споживача); визнання права позивача на отримання від відповідача послуг з розподілу електричної енергії в межах Договору споживача; зобов`язання відповідача надавати послуги з розподілу електричної енергії позивачу в порядку та на умовах, визначених Договором споживача.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що у справі № 924/488/19, яка має преюдиціальне значення у відношенні до справи № 924/433/19, судами встановлені обставини щодо дії Договору оренди, який не закінчився 01.05.2019 та діє до 20.11.2019 . Врахувавши зазначене, суди дійшли висновку, що обставини, які вказані відповідачем у попередженні про припинення від 02.05.2019 № 15 (закінчення дії Договору споживача у зв`язку із закінченням Договору оренди) на час звернення Асоціації до суду у даній справі фактично не існували, тобто Договір оренди не припинив своєї дії 01.05.2019, відповідно вказане попередження про припинення від 02.05.2019 № 15 суперечить чинному законодавству. При цьому, суди вказали, що за відсутності належних та допустимих доказів невиконання/неналежного виконання зобов`язань перед відповідачем, позивач, протягом строку дії Договору споживача був вправі на отримання від відповідача послуг з розподілу електричної енергії в межах вказаного Договору, а відповідач, у свою чергу, був зобов`язаний надавати послуги з розподілу електричної енергії позивачу в порядку та на умовах, визначених Договором споживача, що виключає можливість дострокового його розірвання та необхідність зобов`язувати відповідача припинити дії стосовно дострокового його розірвання.

З`ясувавши викладені обставини, місцевий господарський суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про правомірність вимог Асоціації та недоведеність відповідачем обставин, на які посилається останнє, як на підставу своїх заперечень.

Проте наведені висновки судів попередніх інстанцій Касаційний господарський суд вважає передчасними, з огляду на таке.

Звертаючись до Суду з касаційною скаргою скаржник, зокрема, вказував на те, що суди дійшли неправильного висновку, задовольнивши позовні вимоги Асоціації про зобов`язання відповідача припинити дії стосовно дострокового розірвання Договору споживача; визнання права позивача на отримання від відповідача послуг з розподілу електричної енергії в межах Договору споживача; зобов`язання відповідача надавати послуги з розподілу електричної енергії позивачу в порядку та на умовах, визначених Договором споживача, оскільки такий спосіб захисту є неналежним та неефективним і не здатний забезпечити реальне поновлення порушених прав позивача .

Крім того, скаржник вказував, що задовольняючи позовні вимоги суди не врахували те, що Договір оренди діяв до 20.11.2019 , що підтверджується рішенням господарського суду Хмельницької області від 23.09.2019 у справі № 924/488/19, яке залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції від 16.12.2019, тому Асоціації належало на праві користування об`єкт - Новокостянтинівська ГЕС саме до 20.11.2019 , а отже і Договір споживача достроково припинив свою дію 20.11.2019 на підставі пункту 11.2 публічного договору (Договору споживача) та пункту 4.27 ПРРЕЕ, чого не було враховано місцевим господарським судом станом на час ухвалення оскаржуваного рішення .

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб . Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи , за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18) та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

При цьому, вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин. Відповідний правовий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18).

Реалізуючи визначене у статті 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа наводить у позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити , чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Спосіб захисту повинен насамперед слугувати поновленню порушених прав позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу .

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Якщо предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові.

Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 5 ГПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, суд може визначити у своєму рішення спосіб захисту який не суперечить закону у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 916/1134/18.

Заявлений у даній справі позов містить в собі вимоги про: скасування попередження про припинення повністю або частково постачання електричної енергії від 02.05.2019 № 15; зобов`язання відповідача припинити дії стосовно дострокового розірвання Договору споживача; визнання права позивача на отримання від відповідача послуг з розподілу електричної енергії в межах Договору споживача; зобов`язання відповідача надавати послуги з розподілу електричної енергії позивачу в порядку та на умовах, визначених Договором споживача.

Суд погоджується з аргументами скаржника про те, що станом на час ухвалення судом першої інстанції рішення у справі (03.01.2020), суд не врахував того, що Договір оренди (згідно з умовами додаткової угоди №3 до нього) діяв до 20.11.2019 (вказані обставини встановлені в рішенні господарського суду Хмельницької області від 23.09.2019 у справі № 924/488/19, яке залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції від 16.12.2019), а Договір споживача був укладений саме на підставі Договору оренди. При цьому, підпункт 2.1.2 пункту 2.1 ПРРЕЕ визначає , що не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем . Підпунктом 11.5.16 пункту 11.5 Кодексу систем розподілу передбачено, що у разі закінчення строку дії договору або розірвання договору про надання послуг з розподілу електричної енергії припинення розподілу електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу (далі - ОСР) (без додаткового попередження ) протягом 5 робочих днів з дати закінчення строку дії договору/розірвання договору. Водночас вказане не було взято до уваги судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного судового рішення.

Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, переглядаючи рішення суду першої інстанції зазначеного також не врахував, тим самим не виправивши помилки суду першої інстанції.

З огляду на викладене, Суд зазначає, що у розгляді даної справи, насамперед, суду слід визначитись та встановити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача; чи може вимога позивача стосовно визнання права на отримання послуг з розподілу електричної енергії бути самостійною вимогою . Встановивши зазначене, в контексті правовідносин, що склалися, суду слід врахувати строк дії Договору оренди та підпункт 2.1.2 пункту 2.1 ПРРЕЕ щодо неможливості розподілу (передачі) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем, а також підпункт 11.5.16 пункту 11.5 Кодексу системи розподілу.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З огляду на наведене, Суд дійшов висновку про те, що при вирішенні даного спору попередні судові інстанції не дотримались вимог статей 86, 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому судові рішення зі справи підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права.

Враховуючи викладене, Касаційний господарський суд відхиляє як необґрунтовані аргументи Асоціації, наведені у відзиві на касаційну скаргу про прийняття судами попередніх інстанцій судових рішень з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Касаційна скарга Товариства підлягає частковому задоволенню.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.

За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 315, 316, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства Хмельницькобленерго задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 03.01.2020 та постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 18.03.2020 зі справи № 924/433/19 скасувати.

3. Справу № 924/433/19 передати на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова