Постанова

від 02.06.2020 по справі 910/2354/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/2354/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Грузицька І. В .,

за участю представників:

позивача - Крижового Д. В.,

відповідача - Бебеля О. О., Волкової М. Ю.,

третіх осіб - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" Грошової Світлани Василівни

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 (судді: Зубець Л. П. - головуючий, Мартюк А. І., Буравльов С. І.) у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" Грошової Світлани Василівни

до Публічного акціонерного товариства "Укрпромтеплиця",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ошер", Товариство з обмеженою відповідальністю "Одесбудінвест" і Товариство з обмеженою відповідальністю "Консолідація",

про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У лютому 2019 року Публічне акціонерне товариство "Платинум Банк" (далі - ПАТ "Платинум Банк") в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" (далі - уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "Платинум Банк") Грошової Світлани Василівни звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрпромтеплиця" (далі - ПАТ "Укрпромтеплиця") про: 1) визнання незаконним знищення нежитлових будівель загальною площею 6 989,30 м 2 , розташованих за адресою: м . Київ, вул. Петра Радченка, буд. 27 - 29 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1472110280000), що становили предмет іпотеки відповідно до іпотечного договору від 06.12.2012 (далі - іпотечний договір від 06.12.2012), укладеного між Публічним акціонерним товариством "Фінбанк" (далі - ПАТ "Фінбанк"), ПАТ "Укрпромтеплиця", Товариством з обмеженою відповідальністю "Ошер" (далі - ТОВ "Ошер"), Товариством з обмеженою відповідальністю "Одесбудінвест" (далі - ТОВ "Одесбудінвест"), Товариством з обмеженою відповідальністю "Консолідація" (далі - ТОВ "Консолідація"), посвідченого державним нотаріусом П`ятої київської державної нотаріальної контори Гриценком О. В. і зареєстрованим у реєстрі за № 8-3554, зі змінами та доповненнями відповідно до договору відступлення права вимоги від 05.12.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнком В. В. за № 5075, без попереднього погодження із ПАТ "Платинум Банк", та непередачу в іпотеку ПАТ "Платинум Банк" аналогічного рівнозначного нерухомого майна після знищення; 2) зобов`язання ПАТ "Укрпромтеплиця" передати в іпотеку ПАТ "Платинум Банк" аналогічне рівнозначне знищеним нежитловим будівлям, загальною площею 6 989,30 м 2 , розташованих за адресою: м. Київ, вул. Петра Радченка, буд. 27-29 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1472110280000), нерухоме майно, вартістю не менше 150 921 684,00 грн.

В обґрунтування позову позивач наголосив, що відповідач незаконно, без погодження з банком знищив предмет іпотеки за іпотечним договором від 06.12.2012, однак оскільки аналогічного майна для заміни предмета іпотеки відповідач позивачеві не надав, позивач звернувся із цим позовом до суду.

1.2. ПАТ "Укрпромтеплиця" у відзиві на позов заперечило проти позовних вимог, зазначило, зокрема, про недоведеність чинності спірного іпотечного договору, а також про порушення прав позивача та акцентувало на спливі позовної давності.

1.3. ПАТ "Укрпромтеплиця" подало до господарського суду першої інстанції заяву про застосування позовної давності до заявлених вимог.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2019 (суддя Літвінова М. Є.) позов задоволено. Визнано незаконним знищення нежитлових будівель загальною площею 6 989,30 м 2 , розташованих за адресою: м . Київ, вул. Петра Радченка, буд. 27 - 29 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1472110280000), що становили предмет іпотеки відповідно до іпотечного договору від 06.12.2012, укладеного між ПАТ "Фінбанк", ПАТ "Укрпромтеплиця", ТОВ "Ошер", ТОВ "Одесбудінвест", ТОВ "Консолідація", посвідченого державним нотаріусом П`ятої київської державної нотаріальної контори Гриценком О. В. і зареєстрованого у реєстрі за № 8-3554, зі змінами та доповненнями відповідно до договору відступлення права вимоги від 05.12.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнком В. В. за № 5075, без попереднього погодження із ПАТ "Платинум Банк", та непередачу в іпотеку ПАТ "Платинум Банк" аналогічного рівнозначного нерухомого майна після знищення. Зобов`язано ПАТ "Укрпромтеплиця" передати в іпотеку ПАТ "Платинум Банк" аналогічне рівнозначне знищеним зазначеним нежитловим будівлям нерухоме майно вартістю не менше 150 921 684,00 грн. Стягнуто з ПАТ "Укрпромтеплиця" на користь ПАТ "Платинум Банк" судовий збір у сумі 3 842,00 грн.

Місцевий господарський суд виходив із того, що відповідач без попереднього погодження з банком вчинив дії щодо знищення предмета іпотеки за спірним іпотечним договором, а тому відповідач повинен здійснити замінити предмет іпотеки іншим майном. Суд також дійшов висновку, що позивач не пропустив позовну давність, звертаючись із цим позовом.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 (судді: Зубець Л. П. - головуючий, Мартюк А. І., Буравльов С. І.) рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2019 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю. Судовий збір за подання позовної заяви залишено за ПАТ "Платинум Банк" в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Платинум Банк". Стягнуто з ПАТ "Платинум Банк" в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Платинум Банк" на користь ПАТ "Укрпромтеплиця" 5 763,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції визнав недоведеним порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та наголосив, що позовні вимоги позивача у цьому випадку стосуються передачі в іпотеку невизначеного об`єкта невизначеної вартості у забезпечення невизначеного зобов`язання, без надання доказів повідомлення відповідача про набуття прав кредитора та необхідності такого забезпечення, що не відповідає способам захисту порушених прав, передбаченим у статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України; задоволення таких вимог призводить до відновлення прав позивача шляхом порушення прав відповідача, що суперечить межам здійснення цивільних прав, визначеним у статті 13 Цивільного кодексу України, та виконання цивільних обов`язків згідно зі статтею 14 цього Кодексу. Апеляційний господарський суд також визнав недоведеним позивачем наявність у позичальників - ТОВ "Одесбудінвест", ТОВ "Консолідація" заборгованості за кредитними договорами у відповідних розмірах та набуття права вимоги за кредитним договором, укладеним між первісним кредитором і ТОВ "Ошер".

Водночас суд зазначив, що задовольняючи позов у частині зобов`язання відповідача передати в іпотеку позивачеві аналогічне нерухоме майно рівнозначне знищеним нежитловим будівлям, вартістю не менше певної суми, місцевий господарський суд порушив вимоги статті 238 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення), натомість висновки суду першої інстанції у наведеній частині залежать від певних обставин, які, зокрема, суд також не досліджував, щодо аналогічності, рівнозначності певного невизначеного нерухомого майна (а також взагалі його наявності), вартості такого майна не менше певної величини. За висновком суду апеляційної інстанції місцевий господарський суд у зазначеній частині також не врахував ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права, як і того, що певне право на заміну іпотечного майна у позивача виникає саме з моменту погодження/непогодження певного об`єкта з іпотекодавцем, що відповідає умовам спірного іпотечного договору та закону. Суд апеляційної наголосив, що у матеріалах справи немає доказів у розумінні положень статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України повідомлення позивачем відповідача про набуття прав кредитора за основними зобов`язаннями і тими зобов`язаннями, які їх забезпечують, а також доказів звернення до відповідача із вимогою про заміну предмета іпотеки та/або погодження/визначення об`єкта, належного відповідачеві, який може бути прийнятий як предмет іпотеки, тобто позивач не надав доказів наявності у нього порушеного права у розумінні положень пунктів 2.1.8, 2.4.8 спірного іпотечного договору, статті 18 Закону України "Про іпотеку", статті 530 Цивільного кодексу України.

Суд апеляційної інстанції також акцентував, що задоволення вимоги позивача шляхом постановлення умовного рішення призведе до неправомірного втручання у право власності відповідача і буде стосуватися фактично всіх наявних у нього активів, що суперечить як Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), так і визначеному у законі принципу непорушності права власності.

Крім цього, суд акцентував, що оскільки прав та охоронюваних законом інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, відповідач не порушив, і за наслідками апеляційного розгляду справи суд апеляційної інстанції відмовив позивачеві у позові по суті у зв`язку з їх безпідставністю, питання порушення строку позовної давності (за цих обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, позовна давність як спосіб захисту саме порушеного права при вирішенні цього спору не може бути застосована.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись із висновками апеляційного господарського суду, наведеними у постанові Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019, ПАТ "Платинум Банк" в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Платинум Банк" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2019 у цій справі залишити без змін.

Підставами для скасування оскарженої постанови у справі ПАТ "Платинум Банк" в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Платинум Банк" вважає неправильне застосування норм матеріального права, неналежне дослідження наявних у справі доказів і доводів позивача. Зокрема, скаржник наголошує, що відповідач не виконав своїх обов`язків, визначених у спірному договорі та законі; знищення предмета іпотеки, який був предметом забезпечення виконання зобов`язань боржників, позбавило позивача можливості задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, що призвело до порушення прав та інтересів позивача. Скаржник акцентує на незаконному знищенні предмета іпотеки та уникненні іпотекодавця від вчинення дій щодо заміни предмета іпотеки; вважає, що суд апеляційної інстанції не встановив, чи припинився іпотечний договір. Водночас ПАТ "Платинум Банк" наголошує на переході до нього прав кредитора та іпотекодержателя на підставі договору про відступлення права вимоги від 05.12.2014 і виконанні боржниками зобов`язань на користь нового кредитора.

3.2. Від ПАТ "Укрпромтеплиця" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство акцентує правомірність висновків суду апеляційної інстанції, викладених в оскарженій постанові, зазначає про законність та обґрунтованість. Зокрема, відповідач звертає увагу суду касаційної інстанції, що позивач не надав доказів направлення письмових вимог від імені належного кредитора про усунення порушень основного зобов`язання у передбаченому порядку ні боржникам, ні іпотекодавцеві, а також доказів на підтвердження вручення повідомлення ПАТ "Укрпромтеплиця" про укладення договорів відступлення права вимоги і заміну первісного кредитора новим - позивачем; про наявність таких договорів відступлення права вимоги відповідач дізнався лише після отримання копії позовної заяви ПАТ "Платинум Банк". ПАТ "Укрпромтеплиця" також акцентує на відсутності доказів наявності заборгованості у ТОВ "Ошер" і зазначає, що ПАТ "Платинум Банк" не було відступлено право вимоги за зобов`язаннями до цього товариства; зобов`язання відповідача передати належне йому майно в іпотеку на умовах спірного іпотечного договору, зокрема з метою забезпечення зобов`язань ТОВ "Ошер" перед позивачем, які є повністю виконаними, а іпотека - припиненою, суперечить правовій природі майнової застави (іпотеки). Крім того, відповідач наголошує на пропуску позовної давності.

3.3. Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечує проти доводів, викладених у відзиві на касаційну скаргу.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

4.2. Як установили господарські суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 06.12.2012 між ПАТ "Фінбанк" - іпотекодержателем, ПАТ "Укрпромтеплиця" -іпотекодавцем, ТОВ "Ошер" - боржником-1, ТОВ "Одесбудінвест" - боржником-2 і ТОВ "Консолідація" - боржником-3 укладено іпотечний договір, посвідчений державним нотаріусом П`ятої київської державної нотаріальної контори Гриценком О. В., зареєстрований у реєстрі за № 8-3554 (заборона за № 8-3555).

Відповідно до пункту 1.1 цього іпотечного договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у забезпечення виконання зобов`язань боржників за кредитними договорами таке нерухоме майно: нежитлові будівлі загальною площею 6 989,30 м 2 , розташовані за адресою: м. Київ, вул. Радченка Петра, буд. 27 - 29 (предмет іпотеки), які належать іпотекодавцеві на праві власності на підставі рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 13.10.2008 у справі № 2-2481/08. Предмет іпотеки складається в цілому із літ. Б - адміністративний будинок загальною площею 170,70 м 2 , літ. В - механічний цех загальною площею 1148,80 м 2 , літ. Г - зварювальний цех загальною площею 2032,40 м 2 , літ. Д - склад кислороду загальною площею 20,20 м 2 , літ. Е - пилорама з навісом, загальною площею 152,90 м 2 , літ. Ж - склад столярного цеху загальною площею 82,60 м 2 , літ. З - столярний цех загальною площею 253,90 м 2 , літ. І - трансформаторна підстанція загальною площею 65,10 м 2 , літ. К - бойлерна загальною площею 28,90 м 2 , літ. Л - диспетчерська загальною площею 40,00 м 2 , літ. М - бокси для ремонту загальною площею 224,20 м 2 , літ. Н - автозаправка загальною площею 10,20 м 2 , літ. О - гаражі загальною площею 467,20 м 2 , літ. Р, С, Т, У - складські приміщення майстерня, загальною площею 2 278,90 м 2 .

Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці загальною площею 3,8949 га, що перебуває у користуванні іпотекодавця згідно з договором на право тимчасового довгострокового користування землею, укладеним між іпотекодавцем і Київською міською радою 18.04.2000.

Згідно з пунктом 1.3 іпотечного договору від 06.12.2012 вартість предмета іпотеки за згодою сторін становить 150 921 684,00 грн.

У пункті 1.6 іпотечного договору від 06.12.2012 зазначено, що іпотекодавець свідчить та гарантує, що до укладення цього договору предмет іпотеки іншим особам не відчужений; під забороною (арештом) та у заставі, в тому числі податковій, не перебуває; боргом за комунальні послуги не обтяжений; як внесок до статутного капіталу юридичних осіб не переданий, як юридична адреса не використовується; щодо предмета іпотеки немає судових спорів; самовільних переобладнань не має; внаслідок укладення цього договору не буде порушено права та законні інтереси інших осіб, предмет іпотеки не наданий у користування наймачам (орендарям); обтяжень, а також будь-яких прав у третіх осіб щодо предмета іпотеки немає; будинок, в якому розташований предмет іпотеки, не належить до пам`яток історії та культури, його не визнано аварійним або таким, що підлягає зносу. Іпотекодавець також свідчить, що до предмета іпотеки не пред`явлені і на момент укладення цього договору немає відомих іпотекодавцеві обставин, які є підставою для пред`явлення майнових позовів, пов`язаних із вилученням предмета іпотеки, будь-яким обмеженням розпорядження та/або володіння та/або користування ним, крім випадків, передбачених договором, а також що стосовно предмета іпотеки не була оформлена довіреність щодо володіння з правом відчуження.

За змістом пункту 1.11 іпотечного договору від 06.12.2012 сторони погоджуються, що одночасно з нотаріальним посвідченням цього договору нотаріус згідно з чинним законодавством України накладає заборону відчуження предмета іпотеки.

Згідно з пунктом 2.1.1 зазначеного іпотечного договору іпотекодавець зобов`язаний надавати іпотекодержателю можливість перевірки стану і правильності використання предмета іпотеки, надавати йому відповідні документи на першу вимогу.

Водночас у пункті 2.1.8 іпотечного договору від 06.12.2012 передбачено, що іпотекодавець зобов`язаний у разі загибелі або зниження вартості предмета іпотеки, в тому числі внаслідок його випадкового знищення, випадкового пошкодження, або псування, негайно повідомити про це іпотекодержателя, та протягом 3 днів від дня надходження відповідної вимоги іпотекодержателя повністю або частково замінити предмет іпотеки на інше майно за погодженням з іпотекодержателем.

Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що:

- згідно з витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (№ витягу 39182079 від 06.12.2012) до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено запис, параметрами якого є: тип обтяження - заборона на нерухоме майно; підстава обтяження - іпотечний договір від 06.12.2012 (номер 8-3554); об`єкт обтяження - нежитлові будівлі загальною площею 6989,30 м 2 , літ. Б - адміністративний будинок загальною площею 170,70 м 2 , літ. В - механічний цех загальною площею 1148,80 м 2 , літ. Г - зварювальний цех загальною площею 2 032,40 м 2 , літ. Д - склад кислороду загальною площею 20,20 м 2 , літ. Е - пилорама з навісом загальною площею 152,90 м 2 , літ. Ж - склад столярного цеху загальною площею 82,60 м 2 , літ. З - столярний цех загальною площею 253,90 м 2 , літ. І - трансформаторна підстанція загальною площею 65,10 м 2 , літ. К - бойлерна загальною площею 28,90 м 2 , літ. Л - диспетчерська загальною площею 40,00 м 2 , літ. М - бокси для ремонту загальною площею 224,20 м 2 , літ. Н - автозаправка загальною площею 10,20 м 2 , літ. О - гаражі загальною площею 467,20 м 2 , літ. Р, С, Т, У - складські приміщення, майстерня загальною площею 2 292,20 м 2 за адресою: м. Київ, вул. Радченка Петра, буд. 27- 29; власник - ПАТ "Укрпромтеплиця"; обтяжувач - ПАТ "Фінбанк";

- згідно з витягом про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек (№ витягу 39182121 від 06.12.2012) до Державного реєстру іпотек внесено реєстраційний запис, параметрами якого є: підстава обтяження - іпотечний договір від 06.12.2012 (номер 8-3554); об`єкт обтяження - нежитлові будівлі загальною площею 6 989,30 м 2 , літ. Б - адміністративний будинок загальною площею 170,70 м 2 , літ. В - механічний цех загальною площею 1 148,80 м 2 , літ. Г - зварювальний цех загальною площею 2 032,40 м 2 , літ. Д - склад кислороду загальною площею 20,20 м 2 , літ. Е - пилорама з навісом загальною площею 152,90 м 2 , літ. Ж - склад столярного цеху загальною площею 82,60 м 2 , літ. З - столярний цех загальною площею 253,90 м 2 , літ. І - трансформаторна підстанція загальною площею 65,10 м 2 , літ. К - бойлерна загальною площею 28,90 м 2 , літ. Л - диспетчерська загальною площею 40,00 м 2 , літ. М - бокси для ремонту загальною площею 224,20 м 2 , літ. Н - автозаправка загальною площею 10,20 м 2 , літ. О - гаражі загальною площею 467,20 м 2 , літ. Р, С, Т, У - складські приміщення, майстерня загальною площею 2 292,20 м 2 , адреса: м. Київ, вул. Радченка Петра, буд. 27- 29; власник - ПАТ "Укрпромтеплиця"; обтяжувач - ПАТ "Фінбанк";

- згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (індексний номер 30553372 від 05.12.2014) 06.12.2012 до Державного реєстру внесено запис про іпотеку 7963909 на підставі іпотечного договору від 06.12.2012 (номер 8-3554); іпотекодержатель - ПАТ "Платинум Банк"; іпотекодавець - ПАТ "Укрпромтеплиця"; об`єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі загальною площею 6 989,30 м 2 , розташовані за адресою: м. Київ, вул. Петра Радченка, буд. 27- 29. У розділі "Відомості щодо відступлення права" у цьому ж витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно наведено інформацію, що на підставі договору відступлення права вимоги від 05.12.2014 іпотекодержателем нерухомого майна (нежитлові будівлі загальною площею 6989,30 м 2 , розташовані за адресою: м . Київ, вул. Петра Радченка, буд. 27 - 29) є ПАТ "Платинум Банк"; дата державної реєстрації - 05.12.2014;

- згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень (індексний номер 30554451 від 05.12.2014) 06.12.2012 проведено державну реєстрацію обтяження на підставі іпотечного договору від 06.12.2012 (номер 8-3554); вид обтяження - заборона на нерухоме майно; особа, майно якої обтяжується - ПАТ "Укрпромтеплиця", обтяжувач - ПАТ "Платинум Банк"; об`єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі загальною площею 6 989,30 м 2 , розташовані за адресою: м. Київ, вул. Петра Радченка, буд. 27- 29.

Здійснюючи апеляційний розгляд справи, суд апеляційної інстанції установив, що 05.12.2014 між ПАТ "Фінбанк" - первісним кредитором і ПАТ "Платинум Банк" - новим кредитором укладено договір про відступлення права вимоги № 20141205 (далі - договір про відступлення права вимоги № 20141205), за умовами якого первісний кредитор відступає належне йому право вимоги за договорами, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові за договорами; новий кредитор займає місце первісного кредитора щодо права вимоги за усіма зобов`язаннями, що виникли із договорів, визначених у пункті 1.2 цього договору, в обсязі та на умовах, наявних на момент укладення цього договору (пункти 2.1, 2.2 договору про відступлення права вимоги № 20141205).

Цей договір укладено на підставі договору застави майнових прав, що укладений між сторонами 30.07.2014, і право вимоги передається новому кредиторові з метою погашення заборгованості первісного кредитора за договором про відкриття та ведення мультивалютного кореспондентського рахунку від 07.10.2013; сума заборгованості первісного кредитора перед новим кредитором становить 29 949 650 дол. США 66 центів, 1 551 100 євро 82 євроцента, 0 грн 06 коп. (пункт 2.3 зазначеного договору).

Згідно з пунктом 2.4 договору про відступлення права вимоги № 20141205 станом на дату укладання цього договору загальна сума заборгованості первісного кредитора перед новим кредитором за курсом Національного банку України (далі - НБУ) до зазначених валют становить 491 125 633,73 грн.

За змістом пунктів 3.1, 3.2 договору сторони домовилися, що загальна сума заборгованості, право вимоги якої відступається новому кредиторові, згідно з цим договором становить 197 434 784,51 грн, що за курсом НБУ на дату укладення договору складається із заборгованості, вираженої у гривні - 104 988 044,25 грн; заборгованості, вираженої в іноземній валюті - 5 966 999 дол. США 53 центи; зазначена у пункті 3.1 цього договору сума погашає частину заборгованості первісного кредитора перед новим кредитором у сумі 197 434 784,51 грн.

Із дати укладення цього договору до нового кредитора переходять всі права вимоги первісного кредитора за договорами в обсязі та на умовах, наявних на момент переходу цих прав, у зв`язку з чим новий кредитор набуває права вимагати від відповідних боржників своєчасного та належного виконання зобов`язань за договорами, в тому числі погашення суми кредитів, сплати процентів (відсотків) за користування кредитом, комісій, штрафних санкцій, інших платежів за договорами, в тому числі, і прострочених платежів за ними, виплати страхового відшкодування, а також переходять права та обов`язки первісного кредитора, що виникли на будь-яких стадіях судового та виконавчого проваджень (пункт 4.1 договору про відступлення права вимоги № 20141205).

Перехід від первісного кредитора прав вимоги до нового кредитора за іпотечним договором, укладеним із метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами, зазначеним у додатку № 3, здійснюється відповідно до окремого договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, який буде укладатися між первісним кредитором і новим кредитором (пункт 4.2 договору).

У додатках до договору про відступлення права вимоги № 20141205 наведено реєстр кредитних договорів, права вимоги за якими відступаються, а також реєстр іпотечних договорів про задоволення вимог іпотекодержателя, права вимоги за якими відступаються.

Крім того, як установив суд апеляційної інстанції, 05.12.2014 між ПАТ "Фінбанк" -первісним кредитором і ПАТ "Платинум Банк" - новим кредитором укладено договір відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого у реєстрі за № 5075, за умовами якого первісний кредитор відступає всі свої права вимоги, а новий кредитор приймає всі права вимоги до іпотекодавців/заставодавців (боржників) за іпотечними договорами/договорами застави згідно з переліком, наведеним у додатку № 1 до договору (пункт 1.1); первісний кредитор відступає новому кредиторові право вимоги за договорами застави на підставі договору про відступлення права вимоги № 20141205, укладеного сторонами 05.12.2014 (пункт 1.2); загальна оціночна заставна вартість предметів іпотеки/застави за договорами застави становить 251 077 930,00 грн (пункт 1.3); із дати нотаріального посвідчення цього договору до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора за договорами застави в обсязі та на умовах, наявних на момент переходу цих прав, у зв`язку з чим новий кредитор набуває права вимагати від іпотекодавців/заставодавців своєчасного та належного виконання зобов`язань за договорами застави, в тому числі погашення суми кредитів, сплати процентів за користування кредитом, набуває право задовольнити забезпечену іпотекою/заставою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки/застави на підставі договір про задоволення вимог іпотеко держателя/заставодержателя, а також набуває права та обов`язки первісного кредитора, що виникли на будь-яких стадіях судового та виконавчого проваджень (пункт 1.4 договору).

У пункті 2.3 цього договору відступлення права вимоги сторони узгодили, що не пізніше 5 робочих днів з моменту набрання ним чинності та підписання акта приймання-передачі документації первісний кредитор зобов`язаний від імені зазначеного кредитора та за підписом уповноваженої особи первісного кредитора передати кожному іпотекодавцеві/заставодавцеві за договорами застави письмові повідомлення (з відміткою про отримання) про відступлення права вимоги за договорами застави та основним зобов`язанням із зазначенням реквізитів нового кредитора.

Згідно з додатком до договору відступлення права вимоги від 05.12.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого у реєстрі за № 5075, право вимоги відступлено, зокрема щодо ПАТ "Укрпромтеплиця", договір іпотеки від 02.12.2012 № 8-3555, суми кредиту, що забезпечуються іпотекою, - 41 200 000,00 грн (позичальник - ТОВ "Одесбудінвест" за кредитним договором від 29.09.2010 № 73/09/10) і 43 000 000,00 грн (позичальник - ТОВ "Консолідація" за кредитним договором від 02.06.2011 № 88/06/11).

Під час розгляду спору суди попередніх інстанцій також установили, що за інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер довідки 152878098 від 16.01.2019), 29.01.2018 до реєстру внесено запис про закриття об`єкта нерухомого майна: об`єкт нерухомого майна - комплекс будівель і споруд, об`єкт нежитлової нерухомості, загальною площею 6 976 м 2 , за адресою: м. Київ, вул. Петра Радченка, буд. 27 - 29 (складові частини об`єкта нерухомого майна: літ. Б - адміністративний будинок загальною площею 170,70 м 2 , літ. В - механічний цех загальною площею 1 148,80 м 2 , літ. Г - зварювальний цех загальною площею 2 032,40 м 2 , літ. Д - склад кислороду загальною площею 20,20 м 2 , літ. Е - пилорама з навісом загальною площею 152,90 м 2 , літ. Ж - склад столярного цеху загальною площею 82,60 м 2 , літ. З - столярний цех загальною площею 253,90 м 2 , літ. І - трансформаторна підстанція загальною площею 65,10 м 2 , літ. К - бойлерна загальною площею 28,90 м 2 , літ. Л - диспетчерська загальною площею 40,00 м 2 , літ. М - бокси для ремонту загальною площею 224,20 м 2 , літ. Н - автозаправка загальною площею 10,20 м 2 , літ. О - гаражі загальною площею 467,20 м 2 , літ. Р, С, Т, У - складські приміщення, майстерня загальною площею 2278,90 м 2 ); підстава внесення запису - знищення об`єкта нерухомого майна - довідка від 29.03.2017 № 28-03/17.

У довідці від 29.03.2017 № 28-03/17, складеній фізичною особою - підприємцем Бражніковим П. М. (кваліфікаційний сертифікат № АЕ003025 відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єкта архітектури), зазначено, що згідно з проведеною інвентаризацією 29.03.2017 за адресою: м. Київ, вул. Радченка Петра, буд. 27 - 29 зафіксовано, що всі будівлі та споруди знесені, земельна ділянка вільна від забудов.

Згідно з актом перевірки наявності та стану майна (об`єкта нерухомості, що знаходиться в якості забезпечення зобов`язань) від 24.05.2018, складеним представником ПАТ "Платинум Банк", нежитлові будівлі (нежитлові будівлі загальною площею 6 989,30 м 2 , розташовані за адресою: м. Київ, вул. Петра Радченка, буд. 27 - 29) знесені, на їх місці будується ЖК "Медовий" (забудовник - ПАТ "Київміськбуд").

4.3. Як свідчать матеріали справи та установили попередні судові інстанції, предметом позову у цій справі є вимоги ПАТ "Платинум Банк" в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Платинум Банк", заявлені до ПАТ "Укрпромтеплиця" про визнання незаконним без попереднього погодження із ПАТ "Платинум Банк" знищення нежитлових будівель загальною площею 6 989,30 м 2 , розташованих за адресою: м . Київ, вул . Петра Радченка , буд. 27- 29, що становили предмет іпотеки відповідно до іпотечного договору від 06.12.2012, та непередачу в іпотеку ПАТ "Платинум Банк" аналогічного рівнозначного нерухомого майна знищеному, а також зобов`язання ПАТ "Укрпромтеплиця" передати в іпотеку ПАТ "Платинум Банк" аналогічне рівнозначне знищеним зазначеним нежитловим будівлям нерухоме майно вартістю не менше 150 921 684,00 грн.

4.4. Місцевий господарський суд, ухвалюючи судове рішення, визнав зазначені вимоги обґрунтованими та задовольнив позов.

4.5. Натомість скасовуючи судове рішення та відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

4.6. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з наведеним висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

4.7. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У cтатті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

У частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Під час вирішення спору суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також з`ясувати, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, визначеним чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору положень статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Як ефективний необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

4.8. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції дослідив обставини справи та наявні у ній докази, надав оцінку аргументам сторін і дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про визнання незаконним без попереднього погодження із позивачем знищення нежитлових будівель та непередачу в іпотеку аналогічного рівнозначного знищеному нерухомого майна та про зобов`язання відповідача передати позивачеві в іпотеку аналогічне нерухоме майно, рівнозначне знищеному, вартістю не менше певної величини. Апеляційний господарський суд наголосив, що згідно з вимогами статті 238 Господарського процесуального кодексу України висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення); вимога про зобов`язання відповідача передати в іпотеку позивачеві аналогічне нерухоме майно рівнозначне знищеним нежитловим будівлям, яку задовольнив місцевий господарський суд, не має конкретного виразу, оскільки заявлена стосовно передачі в іпотеку невизначеного об`єкта, невизначеної вартості; висновки суду першої інстанції у наведеній частині залежать від певних обставин, яких зокрема, суд першої інстанції також не досліджував, щодо аналогічності, рівнозначності певного невизначеного нерухомого майна (а також взагалі його наявності), вартості майна не менше певної величини; задоволення зазначеної вимоги шляхом постановлення умовного рішення призведе до неправомірного втручання у право власності відповідача і буде стосуватися фактично всіх наявних у нього активів, що суперечить як Протоколу 1 до Конвенції, так і наведеному у законі принципу непорушності права власності. Апеляційний господарський суд також взяв до уваги, що обраний позивачем у наведеному випадку спосіб захисту не призводить до реального поновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тобто не є ефективним у розумінні положень статті 13 Конвенції та зазначив, що у матеріалах справи немає доказів, які свідчили би про незаконність дій відповідача. Водночас визнання незаконним знищення спірного майна необхідно доводити як підставу позовної вимоги, спрямованої на відновлення права.

Розглядаючи заяву відповідача про застосування позовної давності, подану під час розгляду справи в суді першої інстанції, апеляційний господарський суд правомірно виходив із того, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до відповідача, який заявляє про застосування позовної давності, тобто лише у разі встановлення наявності порушеного права позивача, чого проте, як уже зазначалося, суд апеляційної інстанції у цьому випадку не установив.

4.9. Викладені у касаційній скарзі аргументи наведеного не спростовують, ґрунтуються на переоцінці доказів у справі та обставин, установлених судом апеляційної інстанції, що згідно з положеннями процесуального законодавства перебуває поза межами компетенції суду касаційної інстанції, а отже підстав для зміни чи скасування оскарженої у справі постанови суду апеляційної інстанції колегія суддів не виявила.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 08.02.2020, яка діяла на час подання касаційної скарги), в якій визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій (частина 7 статті 301 цього Кодексу).

5.2. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України (у зазначеній редакції) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.3. Ураховуючи наведені положення законодавства, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що оскаржену у справі постанову необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" Грошової Світлани Василівни залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 у справі № 910/2354/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак