Рішення

від 09.06.2020 по справі 173/418/20

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/418/20

Провадження №2/173/406/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2020 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого - судді Петрюк Т.М.

При секретареві - Рудовій Л.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального провадження, в місті Верхньодніпровську, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Боровківської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області про визнання права власності в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

05.03.2020 року до суду звернувся позивач ОСОБА_1 , з позовом про визнання права власності в порядку спадкування до відповідача Боровківської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області .

06.03.2020 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами загального провадження в підготовчому судовому засіданні на 12.05.2020 року.

17.04.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву

12.05.2020 року в підготовчому судовому засіданні оголошена перерва до 09.06.2020 року в зв`язку з необхідністю витребування документів.

09.06.2020 року проведене підготовче судове засідання. Справа призначена до розгляду на 09.06.2020 року

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось відповідно до положень ст. 247 ЦПК України

Згідно поданої позовної заяви позивач просить визнати за ним право власності в поряду спадкування за заповітом на земельну ділянку (пай 1004) кадастровий номер 1221081800:01:101:1004, розташованої на території Боровківської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області після смерті ОСОБА_2 . померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка - ОСОБА_2 .

На час смерті у ОСОБА_2 , було спадкове майно, яке складається із земельної ділянки (пай 1004) кадастровий номер 1221081800:01:101:1004, розташованої на території Боровківської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

За життя ОСОБА_2 , склала заповіт, яким зробила наступне розпорядження щодо зазначеної вище земельної ділянки (паю): Сертифікат на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_1 , виданий Верхньодніпровською районною державною адміністрацією 13 квітня 1999 т року, що належить мені на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 364 від 20.03.2001 року, АВР 351959 Верхньодніпровської держнотконтори я заповідаю ОСОБА_1 .

У передбачені Цивільним кодексом строки він звернувся до приватного нотаріуса Криворізького нотаріального округу Дніпропетровської області із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті тітки та надав всі необхідні для цього документи.

21.11.2019 року приватний нотаріус Криворізького нотаріального округу Дніпропетровської області винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій в зв`язку з тим, що при огляді зазначеного заповіту було встановлено, що склад спадкового майна, що зазначений у заповіті, складається із сертифікату на право на земельну частку (пай), виданого Верхньодніпровською районною державною адміністрацією 13.04.1999 року. А спадкоємцем наданий Державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 - ДП № 030867, виданий Верхньодніпровською державною адміністрацією 12.12.2002 року . Вказане в заповіті майно не співпадає з майном, документ про право власності на яке видане спадкодавцем для видачі свідоцтва про право на спадщину, що й стало підставою звернення до суду.

Позивач в судове засідання не з`явився подавши заяву про розгляд справи за його відсутності. В підготовчому судовому засіданні позовні вимоги підтримав просив їх задовольнити. За обґрунтуваннями, наведеними в позовній заяві.

Відповідач представник Боровківської сільської ради в судове засідання не з`явився подавши заяву про розгляд справи у його відсутність, згідно якої та згідно наданого відзиву на позовну заяву не заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки і сертифікат і державний акт про право приватної власності на землю належали одній і тій же особі ОСОБА_2 та видані на одну і ту ж земельну ділянку.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, заслухавши пояснення учасників розгляду справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка за доводами позивача є його тіткою, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

На час смерті у ОСОБА_2 , відкрилась спадщина, яка складається в тому числі і із земельної ділянки (паю 1004) кадастровий номер 1221081800:01:101:1004, розташованої на території Боровківської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, що підтверджується копією Державного акту про право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 ДП № 030867, виданим Верхньодніпровською державною адміністрацією 12.12.2002 року .

За життя ОСОБА_2 , склала заповіт, яким зробила наступне розпорядження щодо зазначеної вище земельної ділянки (паю): Сертифікат на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_1 , виданий Верхньодніпровською районною державною адміністрацією 13 квітня 1999 року, що належить мені на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 364 від 20.03.2001 року, АВР 351959 Верхньодніпровської держнотконтори я заповідаю ОСОБА_1 , що підтверджується копією заповіту.

У передбачені Цивільним кодексом строки позивач звернувся до приватного нотаріуса Криворізького нотаріального округу Дніпропетровської області із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті тітки та надав всі необхідні для цього документи. Проте, 21.11.2019 року приватний нотаріус Криворізького нотаріального округу Дніпропетровської області винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій в зв`язку з тим, що при огляді зазначеного заповіту було встановлено, що склад спадкового майна, що зазначене у заповіті, складається із сертифікату на право на земельну частку (пай), виданого Верхньодніпровською районною державною адміністрацією 13.04.1999 року. А спадкоємцем наданий Державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 - ДП № 030867, виданий верхньодніпровською державною адміністрацією 12.12.2002 року . Вказане в заповіті майно не співпадає з майном, документ про право власності на яке видане спадкодавцем для видачі свідоцтва про право на спадщину, що підтверджується копією постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Відповідно до листа відділу Верхньодніпровському районі головного територіального управління держгеокадастру у Дніпропетровській області від 27 лютого 2020 року на ім`я ОСОБА_3 був виготовлений та виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) площею 5.00 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї земельної ділянки в натурі ( на місцевості), на території Боровкіської сільської ради Верхньодніпровського району серії ДП № 0062572 від 13.04.1999 року, який зареєстрований в Книзі сертифікатів на право на земельну частку (пай) КСП Нива за № 0782 від 13 квітня 1999 року.

Надалі, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 364 від 20.03.2001 року до сертифікату були внесені зміни від 20.03.2001 року у зв`язку з передачею прав на земельну частку (пай) гр. ОСОБА_2 .

Взамін даного сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації № 339-р від 12.11.2002 року на ім`я ОСОБА_2 був виготовлений та виданий Державний акт на право приватної власності на землю серії ІV НОМЕР_3 ДП № 030867, зареєстрований 12.12.2002 року за реєстровим номером № НОМЕР_4 , на земельну ділянку площею 5.3600 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Боровкіської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Таким чином судом встановлено, що спадковим майном, яке визначене в заповіті є земельна ділянка, яка за життя належала на праві власності спадкодавцю ОСОБА_2 , а не документ, який посвідчує право на дану земельну ділянку (пай). При складанні заповіту помилково було зазначене розпорядження спадкодавця щодо того, яке майно вона залишає в спадщину позивачеві, а саме зазначене не майно, а правовстановлюючий документ, що посвідчує право на дане майно.

Також судом встановлено, що і сертифікат на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_1 , виданий Верхньодніпровською районною державною адміністрацією 13 квітня 1999 року і Державний акт на право приватної власності на землю серії ІV -ДП № 030867, видані на одну і ту ж земельну ділянку, право на яку за життя належало спадкодавцю ОСОБА_2 , спочатку на підставі сертифікату, вказаного заповіті, а потім на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV -ДП № 030867.

Таким чином виходячи із Тлумачення змісту заповіту від 20.04.2001 року, складеного спадкодавцем ОСОБА_2 , та посвідченого секретарем Боровківської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області до складу спадкової маси, визначеного даним заповітом, як вже зазначалось вище відноситься земельна ділянка (пай), а не документ, який посвідчує право на нею. Оскільки на час складання заповіту право на земельну частку (пай) спадкодавця посвідчувалось сертифікатом, а потім в зв`язку із змінами в законодавстві взамін сертифікату був виданий Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку (пай).

Таким чином позивачем був наданий нотаріусу правовстановлюючий документ, який посвідчував право власності спадкодавця на майно, зазначене в заповіті.

Крім того Ст. 346 ЦК України, ст. 140 ЗК України передбачені підстави для припинення права власності, але вони не містять такої правової підстави, як зміна одного правовстановлюючому документу, що посвідчує право власності на майно, на інший.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 року № 7 - право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами ( зі збереженням її цільового призначення) при підтверджені цього права спадкодавця державним актом про право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Судом встановлено, що позивач є спадкоємцем померлої за законом.

Відповідно до ст. 1268, 1269 ЦК України спадкоємці за законом чи за заповітом мають право прийняти спадщину або не прийняти її.

Позивач є спадкоємцем за заповітом і реалізував своє право на прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_2 , шляхом подання заяви про прийняття спадщини у встановлений в законодавстві строк та шляхом подання заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ч. 2, 3 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 року № 7 - Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до постанови приватного нотаріуса приватний нотаріус Криворізького нотаріального округу Дніпропетровської області від 21.11.2019 року позивачеві відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за повітом після смерті ОСОБА_2 ,. таким чином позивач не може реалізувати своє право на спадщину шляхом отримання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до повідомлення нотаріуса та копії заяви ОСОБА_4 , встановлено, що вона є спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_2 , і непрацездатна за віком, ознайомлена зі змістом заповіту на ім`я ОСОБА_2 , та не претендує на обов`язкову частку у спадщині і претензій з приводу того, щоб свідоцтво про право на спадщину за заповітом було видане на ім`я ОСОБА_1 не має. Тобто ОСОБА_4 ,. відмовилась від прав на обов`язкову частку у спадщині.

За наведених вище обставин суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги у відповідності із обраним позивачем способом захисту порушених прав, який передбачений нормами ЦК України і з яким погоджується суд, та визнати за спадкоємцем ОСОБА_2 , право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку (пай 1004) кадастровий номер 1221081800:01:101:1004, розташованої на території Боровківської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1188.00 грн., суд вважає за можливе покласти на позивача так як судом не встановлено вини відповідача, щодо порушення прав позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до Боровківської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_5 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку (пай 1004) кадастровий номер 1221081800:01:101:1004, розташованої на території Боровківської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 1188,00 грн., покласти на позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .

Учасники справи, яким копія рішення не була вручена у день його проголошення або складання, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їм відповідної копії рішення суду

Повний текст рішення виготовлений 09.06.2020 року

Суддя Петрюк Т.М.

Направлене до ЄДРСР: 12.06.2020 року

Дата набрання законної сили: 10.07.2020 року