Рішення

від 03.06.2020 по справі 578/1194/19

КРАСНОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 578/1194/19>

провадження № 2/578/9/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

03 червня 2020 року смт Краснопілля

Краснопільський районний суд Сумської області у складі головуючого судді Басової В.І., з участю секретаря судового засідання Ткаченко Г.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження у приміщенні Краснопільського районного суду Сумської області цивільну справу за позовом Краснопільської районної ради в особі КНП Краснопільська ЦРЛ до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка діє також в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , який діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_10 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки і піклування Краснопільської районної державної адміністрації Сумської області, про виселення,

учасники провадження:

представник позивача- ОСОБА_11

представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору- ОСОБА_12

в с т а н о в и в:

16.08.2019 Позивач - Краснопільська районна рада в особі КНП Краснопільська ЦРЛ звернулась до суду з позовом, який 17.09.2019, 25.09.2019 був уточнений, мотивуючи свої вимоги тим, що проживання відповідачів у приміщенні гуртожитку КНП Краснопільська ЦРЛ є безпідставним і незаконним. У жовтні 2018 року вони були вселені у приміщення тимчасово, як багатодітна родина на підставі рішення координаційної ради з питань організації роботи з багатодітними сім`ями при Краснопільській райдержадміністрації. З 25 лютого 2009 по 31 травня 2009 року був укладений договір найму житлового приміщення. Рішенням оперативного засідання при голові Краснопільської райдержадміністрації від 01.06.2009 головного лікаря ЦРЛ ОСОБА_13 зобов`язали продовжити термін дії договору найму на 10 років. 02.06.2019 термін дії договору від 01.06.2009 закінчився. Договір найму відповідачами не виконувався, неодноразово ЦРЛ зверталась до суду про стягнення з відповідача заборгованості.. Позивач неодноразово звертався до відповідачів про виселення, але вони вимогу про виселення не виконують. Крім того, 10 квітня 2020 року у гуртожитку сталась пожежа з вини неповнолітнього члена сім`ї- ОСОБА_9 : повністю вигоріла покрівля та пошкоджені стіни по всьому периметру, тобто комунальне майно фактично знищено і є непридатним для проживання. Тому, з посиланням на ст.116 ЖК України, ст.ст.319, 321, 826 ЦК України, просили виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , неповнолітніх ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 і неповнолітнього ОСОБА_10 з приміщення гуртожитку КНП Краснопільська ЦРЛ , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача - ОСОБА_11 у судовому засіданні позов підтримав.

Відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_6 в підготовчому судовому засіданні 13.12.2019 з позовом не погодилися. В наступні судові засідання всі відповідачі не з`явились, повідомлялись про дату і час розгляду справи через оголошення на сайті суду та за місцем реєстрації, поважність причин неявок не підтвердили.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору- ОСОБА_12 у судовому засіданні при вирішенні позову покладалась на розсуд суду.

Зі згоди представника позивача та представника третьої особи судовий розгляд відбувався за відсутності відповідачів, тому суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

КНП Краснопільська ЦРЛ підпорядковано Міністерству охорони здоров`я України і засновано Краснопільською районною радою на основі державної власності, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ Краснопільського району на праві оперативного управління (т. а.с.4-17).

З копії протоколу №3 засідання координаційної ради з питань організації соціальної роботи з багатодітними сім`ями від 10 жовтня 2008 року встановлено, що начальник відділу у справах молоді та спорту райдержадміністрації- голова комісії по соціальній роботі з сім`ями, які опинились у складних життєвих обставинах ОСОБА_14 довела до відома присутніх, що після виселення з будинку по АДРЕСА_2 , багатодітна сім`я ОСОБА_1 залишається фактично безпритульною і у зв`язку з відсутністю в районі спеціалізованого соціального гуртожитку, за результатами наради було вирішено, що до вирішення питання постійного місця проживання багатодітної сім`ї ОСОБА_1 та ОСОБА_6 тимчасово розмістити багатодітну сім`ю в гуртожитку ЦРЛ на умовах двосторонньої угоди (т.1 а.с.26).

Згідно копії договору найму жилого приміщення від 25.02.2009 між сторонами по справі було укладено угоду, згідно якої Краснопільська ЦРЛ надавала ОСОБА_1 для проживання майно гуртожиток, загальною площею 185 м-2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 терміном з 25.02.2009 по 31.05.2009 для тимчасового проживання відповідача та членів його сім`ї (т.1 а.с.27-28).

На підставі рішення виконкому Краснопільської селищної ради від 13.03.2009 №31 ОСОБА_6 , яка не працює, сім`я складається з дев`яти чоловік та у зв`язку з відсутністю мінімального розміру житлової площі, поставлено на чергу для одержання житлової площі під реєстраційним номером 139, першочерговим- 23 (т.1 а.с.159)

29.05.2009 Краснопільська ЦРЛ повідомила ОСОБА_1 листом про закінчення строку дії договору 31.05.2009 та просили звільнити займане приміщення і сплатити заборгованість за проживання та отримані комунальні послуги (т.1 а.с.29, 30).

Рішенням оперативного засідання при голові Краснопільської райдержадміністрації Кривозуб І.В. від 01.06.2009 головного лікаря Краснопільської ЦРЛ Панова В.О. фактично зобов`язано продовжити термін дії договору найму житлового приміщення, яке займав ОСОБА_1 на 10 років. ОСОБА_1 повинен був: погасити заборгованість за квартплату згідно договору; звернутись до ТОВ Теплоенерго з приводу укладення договору на теплопостачання; звернутись до головного лікаря ЦРЛ з приводу отримання дозволу на проведення ремонтних робіт в приміщенні гуртожитку та упорядкування території, встановлення огорожі; вирішити питання працевлаштування, а також звернутись до управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації з питання отримання субсидії (т.1 а.с.31).

В томі 1 на а.с.32-34 знаходиться Договір найму жилого приміщення, що належить до комунальної власності, як стверджував представник позивача- укладений між сторонами по справі, згідно якого Краснопільська ЦРЛ в особі головного лікаря Панова В.О. надавала ОСОБА_1 в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно гуртожиток, загальною площею 185 м-2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 терміном з 01.06.2009 до 01.06.2019, але зміст копії договору, завіреної печаткою Краснопільської ЦРЛ, неможливо прочитати.

Заочним рішенням Краснопільського районного суду по справі № 578/652/16ц від 23.12.2016 за позовом Краснопільської ЦРЛ з ОСОБА_1 з останнього було стягнуто 7163,87 грн. заборгованості за договором найму жилого приміщення, що належить до комунальної власності (т.1 а.с.35-36).

02.06.2019 року термін дії договору найму житлового приміщення, що належить до комунальної власності з громадянином ОСОБА_1 закінчився. Про неможливість продовження вищевказаного договору найму громадянин ОСОБА_1 письмово повідомлявся 12.03.2019, 24.05.2019 та 03.06.2019, 04.06.2019, додатково повідомлення було надіслано йому поштою (т.1 а.с.37-40).

Згідно інформації відділу ЦНАП Краснопільської селищної ради за даними реєстру територіальної громади за адресою АДРЕСА_3 чоловік сім`ї ОСОБА_1 , яка складається з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_9 (т.1 а.с.42).

З копії Будинкової книги для прописки громадян, що проживають в будинку АДРЕСА_4 всі відповідачі зареєстровані за вказаною адресою на постійне місце проживання (т.1 а.с.160-168).

Копією акту обстеження житлового приміщення від 05.06.2019 підтверджується, що з метою обстеження стану житлового приміщення комісія у складі: головного лікаря КНП Краснопільська ЦРЛ ОСОБА_15 , юрисконсульта КНП Краснопільська ЦРЛ Сліпухова В.М., заступника голови Краснопільської районної ради Гавенко І.В., завідувача Краснопільської РСУДМС Рощіної Л.В., начальника СРПП капітана поліції ОСОБА_16 намагались обстежити житлове приміщення гуртожитку КНП Краснопільська ЦРЛ , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , але члени вищевказаної комісії до житлового приміщення не потрапили, їх не впустили, обстежити кімнати гуртожитку не представилось можливим. Власник житлового приміщення не має змоги обстежити його стан (т.1 а.с. 41).

Згідно листа Краснопільської ЦРЛ від 26.12.2019 №01-15/1/1457 протягом останніх 5 (п`яти) років десять лікарів звільнились з Краснопільської ЦРЛ у зв`язку з відсутністю житла та три працюючі лікарі мають потребу в житлі, але у зв`язку з проживанням у гуртожитку родини ОСОБА_17 , які ніколи не працювали в Краснопільській ЦРЛ та заселені без належних правових підстав, за проживання не платили і не платять, привели житлове приміщення в антисанітарний стан, використовувати його як гуртожиток для проживання працівників Краснопільська ЦРЛ змоги не має (т.1 а.с.233-236).

Відповідно до додаткових пояснень представника позивача та доданих документів і фотознімків, а також досліджених в судовому засіданні, витребуваних в Краснопільському ВП Охтирського ВПГУНП в Сумській області матеріалів перевірки за повідомленням підрозділу ДСНС (т.2 а.с.200-204) 10 квітня 2020 року за адресою АДРЕСА_1 сталась пожежа. На протязі тривалого періоду і останнім часом у вказаному приміщенні мешкали двоє неповнолітніх відповідачів ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (16 років) та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (17 років). Батьки та інші дорослі члени родини перебували в Київській області, як вони стверджували на заробітках. Згідно акту про пожежу від 10.04.2020 ймовірна причина пожежі - необережне поводження з вогнем мешканця житлового будинку гр. ОСОБА_8 (т.2 а.с.177). Актом технічного стану будівлі гуртожитку від 17 квітня 2010 року встановлено, що через необережне поводження з вогнем мешканцями гуртожитку родиною ОСОБА_17 було пошкоджено всю покрівлю площею 150 м 2, стіни пошкоджені по всій площі гуртожитку. На підставі акту комісією ЦРЛ вирішено, що будівля гуртожитку в результаті пошкодження та довготривалого строку користування ремонту і відновленню не підлягає, а потребує списання, у зв`язку з чим Краснопільська ЦРЛ звернулась до власника Краснопільської районної ради про списання з балансу будівлі гуртожитку із стовідсотковим зносом у зв`язку з пожежею (т.2 а.с.174-187).

Згідно ст. 47 Конституції України, кожен громадянин України має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнані права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п.27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

За п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 Про судове рішення у цивільній справі , враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі Ващенко проти України (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

За положеннями ст. 328 ЦК України , право власності набувається на підставах, що не заборонені законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ст.ст. 317 , 319 ЦК України власнику належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він здійснює на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як на підставу позову Краснопільська районна рада в особі КНП Краснопільська ЦРЛ у позовній заяві вказує на те, що відповідач разом з сім`єю проживали, протягом 10 років у житловому приміщенні гуртожитку КНП Краснопільська ЦРЛ за адресою: АДРЕСА_1 . За проживання коштів не платили. Наголошують, що закінчення договору найма житла є підставою для виселення відповідачів з даного жилого приміщення гуртожитку.

Відповідно ст.61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Згідно ст. 127 ЖК України та п.2 Положення про гуртожитки затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України № 84 від 27 квітня 2015 року , гуртожиток - це спеціально споруджений або переобладнаний жилий будинок, який використовується для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.

За змістом ст.130 ЖК України Порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.63 ЖК України , предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат.

За твердженнями представника позивача 01 червня 2009 року був укладений Договір найму жилого приміщення, що належить до комунальної власності, згідно якого Краснопільська ЦРЛ в особі головного лікаря Панова В.О. надавала ОСОБА_1 в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно гуртожиток, загальною площею 185 м-2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 терміном з 01.06.2009 до 01.06.2019. Однак, до позовної заяви долучена копія договору, завірена печаткою Краснопільської ЦРЛ, зміст якої неможливо прочитати. У витребуваній з архіву Краснопільського районного суду справи №548/413/15-ц провадження №2/578/171/15 міститься копія зазначеного договору на а.с.205-206 зміст, якої можливо прочитати, але не завірена жодним чином (т.2 а.с.209-210). На пропозицію головуючого надати для огляду оригінал вказаного договору, представник позивача повідомив, що оригінал знищено ОСОБА_1 під час розгляду справи №548/413/15-ц, тобто його не існує.

Тому суд не може прийняти зазначену копію договору, як належний доказ укладення договору найму.

Згідно вимог ч.2 ст.127 ЖК України жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року №2 п.22 з послідуючими змінами і доповненнями Про деякі питання, що виникли в практиці застосування Житлового кодексу України , вирішуючи спори про виселення з гуртожитків, суди повинні з`ясовувати, чи є гуртожитком будинок, приміщення в якому займає особа, зокрема: чи зареєстрований він як гуртожиток у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті ради, чи побудований будинок як гуртожиток або спеціально для нього переобладнаний, з яких підстав особа була вселена до гуртожитку, чи видавався, відповідно до статті 129 ЖК Української РСР та Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03 червня 1986 року № 208, ордер на зайняття особою жилої площі в гуртожитку, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу, чи є дійсним цей ордер.

Аналогічний правовий висновок сформулюваний Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 686/22756/16-ц провадження № 61-10170св18.

При дослідженні правового статусу приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , було встановлено, що рішенням Краснопільської районної ради в особі КНП Краснопільська ЦРЛ від 12.03.2013 року було затверджено перелік підприємств і установ, організацій охорони здоровя майно яких передано у спільну власність територіальної громади (т.2 а.с.219-225), де за Краснопільською ЦРЛ дійсно рахується гуртожиток за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно договору № 1 від 01.01.2019, акту приймання передачі від 01.01.2019 та додаткової угоди №1 від 12 березня 2019 КНП Краснопільська ЦРЛ від Краснопільської районної ради отримала в оперативне управління майно, яке належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ Краснопільського району. Серед отриманого у користування майна є гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , балансовою вартістю 626377,68 грн. (т.1 а.с.18-25).

З наявної у витребуваній з архіву Краснопільського районного суду справі №548/413/15-ц провадження №2/578/171/15 відповіді на запит суду Краснопільською районною радою повідомлено, що інформацією, коли вищевказаному приміщенню було надано статус гуртожитка рада не володіє та реєстрацію не здійснювала (т.2 а.с.215-216, 218).

Отримана в порядку витребування доказів з ДП БТІ Регіональна агенція технічної інвентаризації Комунального підприємства Ініціатива Миколаївської сільської ради відповідь і Інвентаризаційні справи, які судом оглянуті при розгляді справи в суді, підтверджує факт наявності інвентаризаційнихних справ №А 000086800, № А НОМЕР_1 на приміщення за адресою АДРЕСА_1 , де у томі 1 інвентаризаційної справи №А НОМЕР_2 на а.с.103, який відкопійований та долучений до матеріалів справи, міститься викопійовка із будівельного плану квартала №3, участок № НОМЕР_3 , і будова під літ.Б-1 відповідає розташуванню будівлі гуртожитку та у експлікації значиться як лікувальне (т.2 а.с.226-229).

При з`ясуванні наявності відомостей про гуртожиток в реєстрі прав власності на нерухоме майно АДРЕСА_1 було встановлено з пояснень представника позивача та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.2 а.с.183), що відомості щодо вказаного нерухомого майна в реєстрі речових прав відсутні.

Згідно ч.4 ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

За ст.4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації прав підлягає право власності.

Згідно з ч.1 ст. 5 цього Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Суду не надано доказів, що житлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано в установленому порядку за позивачем, а також, що вказане житлове приміщення зареєстровано як гуртожиток.

Як на підставу позову представник позивача посилався і на ч.1 ст. 116 ЖК України.

Згідно ч.3 ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно ст.109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Однак, застосовуючи такий спосіб захисту порушеного права як виселення, необхідно враховувати, що виселення громадян, а також членів сім`ї колишнього власника з жилого приміщення може проводитись лише на підставі норм житлового законодавства, а саме- статей 116 і 157 ЖК України , тому суд повинен з`ясувати, чи є в діях відповідача порушення, за які він може бути виселений з жилого приміщення із зазначених підстав та в чому вони полягають.

Таким чином, вирішення питання щодо судового захисту прав власності на нерухоме майно із застосуванням такого способу захисту порушеного права як виселення закон повязує з існуванням самого факту порушення права власника на користування та розпорядження своїм майном, або перешкоджання у здійсненні таких повноважень з боку інших осіб, за які особа може бути виселена з жилого приміщення з урахуванням положень житлового законодавства .

За змістом статті 116 ЖК України , виселення члена сім`ї наймача (власника) будинку і інших осіб, що проживають разом з ним, можливо у тому випадку, якщо вони систематично руйнують або псують житло, або використовують його не за призначенням, або систематично порушують правила спільного проживання і роблять неможливим для інших проживання з ними в одному будинку, а заходи запобігання і громадського спливу виявилися безрезультатними.

Як роз`яснив пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови від 12 квітня 1985 р. №2 Про деякі питання, що виникли у практиці застосування судами житлового кодексу України , при розгляді справ про виселення на підставі ст. 116 ЖК України осіб, що систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або житловому будинку, варто виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може бути й у випадку повторного порушення, якщо раніше вжиті заходи попередження або суспільного впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, застосовувані судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також міри громадського впливу, вжиті на зборах мешканців будинку або членів ЖБК, трудових колективів та інших громадських організацій за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих указівок щодо можливого виселення).

Закон встановлює в якості умови виселення осіб, винних у руйнації або псуванні житлового приміщення, наявність фактів про те, що ці дії носили систематичний характер, а до винного в цьому були застосовані заходи попередження і суспільного впливу, які виявилися безрезультатними (наприклад, його поведінка була предметом розгляду органів міліції, прокуратури, суду, громадських організацій). Передбачається, що руйнація або псування здійснювалися із вини наймача. Виселенню підлягають лише конкретно винні в цьому особи - наймач даного приміщення чи хто-небудь із членів його сім`ї, що сумісно проживають із ним опікуни, попечителі, піднаймачі, тимчасові жильці та інші, які спільно проживають. Під систематичністю необхідно розуміти скоєння двох і більше таких правопорушень. При цьому необхідно, щоб до винної особи попередньо були застосовані міри попередження суспільного впливу.

Доказом застосування заходів попередження і громадського впливу можуть служити постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, офіційні застереження, рішення суду або третейського суду про притягнення до відповідальності, протоколи або постанови громадських організацій, трудових колективів, що засудили дії винного. Одні лише факти звернення у відповідні органи зі скаргами на порушення правил суспільного співжиття без застосування до винного заходів впливу цими органами не є підставою для виселення.

В судовому засіданні представник позивача не надав суду належних та допустимих доказів, що відповідають вимогам ст. 60 ЦПК України , які б підтверджували, що відповідачами були вчинені протиправні дії, які дають підставу для їх виселення з підстав, встановлених ст. 116 ЦК України , вони носили систематичний характер і до відповідачів застосовувались заходи запобігання або заходи громадського впливу.

Наведені представником позивача підстави для виселення відповідачів з приміщення гуртожитку не доведені належними та допустимими доказами, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Оскільки позов задоволенню не підлягає, судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 127, 129 та 132 ЖК України, ст.ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України,

у х в а л и в:

В задоволені позовних вимог Краснопільської районної ради в особі КНП Краснопільська ЦРЛ до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_10 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки і піклування Краснопільської районної державної адміністрації Сумської області, про виселення - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повні найменування учасників справи:

Позивач: Краснопільської районної ради, юридична адреса: смт. Краснопілля, вул. Мезенівська, буд. 2 Краснопільського району Сумської області, ЄДРПОУ 24007455, в особі КНП Краснопільська ЦРЛ , юридична адреса: смт. Краснопілля, пров. Лікарняний, буд. 39 Краснопільського району Сумської області код ЄДРПОУ 02007526.

Відповідач 1: ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків відсутні.

Відповідач 2: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків відсутні

Відповідач 3 ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків відсутні

Віідповідач 4: ОСОБА_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4

Відповідач 5: ОСОБА_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5

Відповідач 6: ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7 , ОСОБА_8 зареєстровані за адресою:

АДРЕСА_6 , ОСОБА_9 , відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків відсутні, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_10 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки і піклування Краснопільської районної державної адміністрації Сумської області, місце знаходження юридичної особи: смт Краснопілля, вул. Мезенівка, буд. 2 Краснопільського району Сумської області, код ЄДРПОУ 04058077.

Суддя В.І. Басова