Рішення

від 10.06.2020 по справі 280/675/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 червня 2020 року Справа № 280/675/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ДІВАТА ГРУП (69068, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд.25, прим. 207, код ЄДРПОУ 36097419)

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

30.01.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ДІВАТА ГРУП (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0002990504 від 30.10.2019 прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

Ухвалою суду від 03.02.2020 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та встановлено відповідачу термін для усунення недоліків. Позивачем через канцелярію суду надані документи на виконання ухвали суду, якими були усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 04.03.2020 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 31.03.2020.

Ухвалою суду від 31.03.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 06.05.2020.

Протокольною ухвалою суду від 06.05.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 01.06.2020.

Від представника позивача 01.06.2020 надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, позов просить задовольнити у повному обсязі.

Від представника відповідача 29.05.2020 надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, в задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів, зміст та обсяг яких достатній для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДПС у Запорізькій області проведено документальну планову виїзну перевірку TOB "ДІВАТА ГРУП" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2016 по 30.06.2019, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.06.2019.

За результатами перевірки, встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог п. 44.1, 44.2. ст. 44 p. II, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134,пп. 140.5.4 п.140.5 ст.140 р.ІІІ Податкового кодексу України, ст.4, ст.9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (зі змінами та доповненнями), п.6 розділу III П(С)БО 1 Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, п.7, п.20 П(С)БО 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, п.7 П(С)БО 12 Фінансові інвестиції , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 №91, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.05.2000 за №284/4505, в результаті чого занижено податок на прибуток, нарахований за результатами періоду з 01.07.2016 по 30.06.2019 всього на суму 540114 грн.

За результатами перевірки складено Акт документальної планової виїзної перевірки від 27.09.2019 №34/08-01-05-02/36097419, з висновками якого платник податків не погодився та подав заперечення від 15.10.2019 року №15/10/19-01 (вх. №7281/10 від 10.2019). За результатами розгляду заперечень висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі Акту перевірки від 27.09.2019 №34/08-01-05-02/36097419 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.10.2019 №0002990504 яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток підприємств у розмірі 675142,50 грн. (основний платіж 540114 грн., ш/с 135028,5 грн.).

Позивачем була направлена скарга на вищевказане податкове повідомлення - рішення до Державної податкової служби України.

Рішенням ДПС України №1457/6/99-00-08-05-01-06 від 13.01.2020 про результати розгляду скарги, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 30.10.2019 №0002990504 залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Щодо висновку у п. 3.1.1.1 Акту перевірки про заниження фінансового результату до оподаткування на загальну суму 2 556 236 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 460 122 грн., внаслідок ненарахування та невизнання доходом відсотків, що підлягають отриманню за фінансовими інвестиціями (відсотковими векселями).

Згідно висновку контролюючого органу, викладеного на сторінках 7 - 13 Акту перевірки, контролюючим органом встановлено, що в порушення п. 44.1, 44.2. ст. 44 р. II, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134, п. 135.1 ст. 135 р. ІІІ Податкового кодексу України, ст.4 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (зі змінами та доповненнями), п. 6 розділу ІІІ П(С)БО 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , п.7, 20 П(С)БО 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, п.7 П(С)БО 12 Фінансові інвестиції , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 №91, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.05.2000р. за №284/4505, ТОВ ДІВАТА ГРУП в бухгалтерському обліку не нараховано та не визнано доходом відсотки, що підлягають отриманню за фінансовими інвестиціями (відсотковими векселями) у розмірі 2 556 236 грн., в т.ч.: за 2016 рік на суму 732 572 грн., 2017 рік на суму 1 449 230 грн., 2018 рік на суму 374 434 грн.

Суд вважає, що вищевказаний висновок контролюючого органу є неправомірним, у зв`язку з наступним.

Зазначені в Акті перевірки векселі серії АА № 2346250, АА № 2346251, АА № 2346252, АА № 2346253 придбані ТОВ ДІВАТА ГРУП у ТОВ Полаторе Груп (код ЄДРПОУ 35627645) за договором від 14.08.2012 № БВ-12/08/14-10, вексель серії АА № 2346254 у ТОВ Агро-Консалтинг-Груп за договором від 23.10.2012 № БВ-12/10/23-4, векселі серії АА № 2346257, АА № 2346256, АА № 2346258 у ТОВ Компанія з управління активами Дельта за договором від 16.07.2012 № БВ-12/07/16-25 за посередництвом ТОВ Агентство цінних паперів Кредо-Інвест (ліцензія ДКЦПФР на здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами - брокерська діяльність серія АВ № 376771 від 19.10.2007 діє до 19.10.2012 р.)(код ЄДРПОУ 22123772).

За умовами вищевказаних договорів ТОВ ДІВАТА ГРУП (Покупець) зобов`язується прийняти та оплатити, а Продавець - продати та передати згідно умов договору прості векселі, видані ТОВ ІК Інвест (01133, м. Київ, вул.. Кутузова, 18/7, код ЄДРПОУ 37264168) з датою укладання 29.07.2011, терміном платежу за пред`явленням, але не раніше 29.07.2020 .

Отже, строк платежу за вказаними векселями ще не настав.

Відповідно до ст. 14 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Тобто, відсотки по векселям повинні виплачуватись разом з основною вексельною сумою після настання строку платежу.

В ухвалі № К/800/30651/15 від 29.03.2016 р. по справі № 808/3382/14 Вищий адміністративний суд України зазначив, що: суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що сума процентів включається до складу доходів у податковому періоді, протягом якого була здійснена, або мала бути здійснена виплата таких процентів. Тобто, проценти, виплачені по векселям, повинні виплачуватись разом з основною його сумою і включаються у дохід того звітного періоду, у якому такі проценти були виплачені, коли за вексель повністю розрахувався боржник. Проценти підлягають сплаті разом з вексельною сумою.

Таким чином, оскільки на сьогоднішній день строк платежу за векселями не настав, і як наслідок, ТОВ ДІВАТА ГРУП не має права на отримання процентів до 29.07.2020 року, відповідно, ТОВ ДІВАТА ГРУП правомірно не нарахувало відсотки за даним векселем.

Також, згідно П(С)БО 1 Загальні вимоги до фінансової звітності :

доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників) (п.3);

- фінансова звітність підприємства повинна формуватися з дотриманням принципу обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов`язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства (п.6).

Дохід, який виникає в результаті використання активів підприємства іншими сторонами, визнається у вигляді процентів, роялті та дивідендів, якщо, зокрема, є імовірність надходження економічних вигод, пов`язаних з такою операцією (п. 20 П(С)БО 15 Дохід ).

Тобто, якщо у підприємства немає підстав очікувати отримання доходу у майбутньому, то відображення у бухгалтерському обліку такого доходу не допускається.

Починаючи з 01.01.2015 року податковий облік засновується на даних бухгалтерського обліку з урахуванням законодавчо встановлених різниць між податковим та бухгалтерським обліком. Враховуючи той факт, що за простими векселями у бухгалтерському обліку відсотки не нараховано правомірно, то і для нарахування таких відсотків в податковому обліку немає законних підстав.

Враховуючи вищезазначене, висновок контролюючого органу про заниження ТОВ ДІВАТА ГРУП фінансового результату до оподаткування на загальну суму 2 556 236 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 460 122 грн., внаслідок ненарахування та невизнання доходом відсотків, що підлягають отриманню за фінансовими інвестиціями (відсотковими векселями), не відповідає положенням діючого законодавства України та фактичним обставинам, які мали місце в досліджених контролюючим органом правовідносинах.

Щодо висновку п. 3.1.1.1 Акту перевірки про заниження фінансового результату до оподаткування на суму 444 401 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 79 992 грн., внаслідок незастосування різниці, яка збільшує фінансовий результат, передбаченої пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України.

Згідно висновку контролюючого органу, викладеного на сторінках 15 - 19 Акту перевірки, контролюючим органом встановлено, що в порушення пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України, ТОВ ДІВАТА ГРУП занижено різницю, яка збільшує фінансовий результат, по рядку 3.1.7 Додатку РІ за 2016 рік у розмірі 444 401 грн. по взаємовідносинам з нерезидентами держави Республіка Кіпр, у тому числі по періодах: 9 міс. 2016 р. - 444 401 грн., 2016 р. - 444 401 грн.

Суд вважає вищевказані висновки контролюючого органу неправомірними, у зв`язку з наступним.

У 2016 році ТОВ ДІВАТА ГРУП придбано частки в статутному фонді інших підприємств - резидентів за договорами, укладеними з нерезидентами країни, яку внесено до переліку держав (територій), затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 977-р, у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні, а саме:

- в квітні 2016 року - у компанії FENFORD INVESTMENT LIMITED (Республіка Кіпр) - частку у статутному капіталі ТОВ Ленд-Маркет за договором від 28.04.2016 р. за ціною 1 324 337,55 грн.;

- в серпні 2016 року - у компанії ENKUERON LIMITED (Республіка Кіпр) - частку у статутному капіталі ТДВ Редакція газети Индустриальное Запорожье за договором від 29.08.2016 р. за ціною 157 000 грн.

Відповідно до пп. 39.2.1.7 п. 39.2.1 ст. 39 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 цього пункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

- річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

- обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Враховуючи, що господарські операції між ТОВ ДІВАТА ГРУП та FENFORD INVESTMENT LIMITED (Республіка Кіпр) за 2016 рік були вчинені на загальну суму 1 324 337,55 грн., а між ТОВ ДІВАТА ГРУП та ENKUERON LIMITED (Республіка Кіпр) - на загальну суму 157 000 грн., то, відповідно до приписів пп. 39.2.1.7 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України, дані господарські операції не є контрольованими, що не заперечується Відповідачем (про що також зазначалось в Акті перевірки (на стор. 18 акту).

Однак, незважаючи на це, контролюючий орган в Акті перевірки приходить до висновку, що сума таких витрат повинна бути підтверджена платником податків за правилами звичайних цін відповідно до процедури, встановленої ст. 39 Кодексу на виконання вимог пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. Податкового кодексу України за період 2016 рік, посилаючись на норми 140.5.4 Податкового кодексу України.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що контролюючим органом неправомірно застосовано норми пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 та пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується: на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім зазначених у пункті 140.2 та у підпункті 140.5.5 цього пункту та операцій, які визнані контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу).

Судом встановленою, що у даному випадку, предметом продажу не був товар, роботи чи послуги, оскільки Позивачем придбавалися частки у статутному капіталі підприємств, які за нормами Податкового кодексу України, є фінансовими інвестиціями.

У розумінні пп. 14.1.202, 14.1.244 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари. При цьому, товари - матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Також, відповідно до пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є: передача результатів виконаних робіт, наданих послуг платнику податку, уповноваженому згідно з договором вести облік результатів спільної діяльності без утворення юридичної особи, а також їх повернення таким платником податку після закінчення спільної діяльності; передача (внесення) виконаних робіт, наданих послуг як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також повернення послуг.

Наведені норми Кодексу не відносять до операцій з продажу (реалізації) товарів та постачання послуг операції з придбання корпоративних прав, а тому такі операції не підпадають під дію норми пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами

Крім того, як вбачається із пп. 39.2.1.4 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, зокрема, але не виключно:

- операції з товарами, такими як сировина, готова продукція тощо;

- операції з надання послуг;

- операції з нематеріальними активами, такими як роялті, ліцензії, плата за використання патентів, товарних знаків, ноу-хау тощо, а також з будь-якими іншими об`єктами інтелектуальної власності;

- фінансові операції, включаючи лізинг, участь в інвестиціях, кредитах, комісії за гарантію тощо;

- операції з купівлі чи продажу корпоративних прав, акцій або інших інвестицій, купівлі чи продажу довгострокових матеріальних і нематеріальних активів.

Отже, Податковим кодексом України розмежовано операції з товарами , послугами та корпоративними правами .

Продаж корпоративних прав по своїй суті - операція з передачі прав на інвестиції, а не продаж товарів чи послуг.

Відповідно до абзацу "б" пп. 14.1.81 п. 14. 1 ст. 14 Податкового кодексу України, фінансові інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів.

Операції з продажу корпоративних прав не можна розглядати як операції з продажу робіт (послуг), оскільки поняття «корпоративні права» та «роботи (послуги)» не є ідентичними або аналогічними за своєю правовою природою.

Отже, операції з продажу корпоративних прав не відносяться до операцій з продажу товарів (робіт, послуг).

З огляду на зміст індивідуальної податкової консультації від 29.01.2018 р. № 302/6/99-99-15-02-02-15/ІПК, такий самий висновок робить і Державна податкова служба України, яка у своїй консультації зазначила, що придбання корпоративних прав є фінансовими інвестиціями, а нормами розділу III Кодексу не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування за операціям з продажу корпоративних прав, виражених в іншій, ніж цінні папери, формі. Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування .

Так, згідно з п. 4 П(С)БО 12, фінансові інвестиції, куплені за грошові кошти, обліковують при первісному визнанні за фактичною собівартістю. Вона складається з ціни придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов`язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов`язаних з придбанням фінансової інвестиції.

Отже, придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів не є товаром, їх вважають фінансовою інвестицією (п.п. б п.п. 14.1.81 Податкового кодексу України).

При цьому, будь-які коригування, пов`язані з купівлею, продажем або іншим відчуженням корпоративних прав, не передбачені.

Наведені норми Податкового кодексу України не відносять до операцій з купівлі-продажу (постачання) товарів, робіт, послуг операції з придбання корпоративних прав, а тому такі операції не підпадають під дію вимог норми пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України.

Таким чином, контролюючим органом по операціях ТОВ ДІВАТА ГРУП з придбання частки у статутному капіталі неправомірно застосовано різницю, передбачену пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, акт перевірки № 34/08-01-05-02/36097419 від 27.09.2019 р. містить помилкові висновки щодо порушень, які не відповідають вимогам чинного законодавства, тому врахування їх при прийнятті податкового повідомлення-рішення № 0002990504 від 30.10.2019 за результатом проведеної перевірки призвело до порушення прав та законних інтересів платника податків.

Не погоджується суд з аргументом позивача, що податкове повідомлення-рішення № 0002990504 від 30.10.2019 є незаконним, оскільки воно прийняте з порушенням вимог ст. 86 Податкового кодексу України, так як підписане в.о. заступника начальника Головного управління ДПС у Запорізькій області Петром Філімоновим, а не керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та без зазначення по батькові цієї особи.

Так, згідно з нормою п 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Судом встановлено, що оскаржуване рішення підписано в.о. заступника начальника ГУ ДПС у Запорізькій області, так як така функція як прийняття податкового повідомлення-рішення притаманна заступнику керівника, тому за відсутності керівника або його заступника такі функції переходять до виконуючого обов`язки. Крім того, відповідно до положення про Головне управляння ДПС у Запорізькій області керівник приймає накази в межах своїх повноважень та має право надавати посадовим (службовим) особам повноваження на виконання певних функцій передбачених Податковим кодексом України, в тому числі і тимчасове виконання функцій. Тому суд не приймає даний аргумент позивача.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002990504 від 30.10.2019.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ДІВАТА ГРУП (69068, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд.25, прим. 207, код ЄДРПОУ 36097419) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС Запорізькій області №0002990504 від 30.10.2019.

Стягнути на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ДІВАТА ГРУП (69068, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд.25, прим. 207, код ЄДРПОУ 36097419) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 10127,14 грн. (десять тисяч сто двадцять сім гривень 14 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, апеляційного оскарження,продовжуються на строк дії такого карантину.

Рішення виготовлено в повному обсязі 10.06.2020.

Суддя О.В. Конишева