Рішення

від 03.06.2020 по справі 380/1524/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/1524/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Шийович Р.Я.,

представник позивача Стрілецький Т.І.,

представник відповідача Качмар Ю.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради, в якому просить суд:

- визнати протиправними дій начальника Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради Коломєйцева Антона Вікторовича, що виявилися у відмові видати ОСОБА_1 будівельний паспорт забудови земельної ділянки під індивідуальний житловий будинок на АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати начальника Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради Коломєйцева Антона ОСОБА_3 видати ОСОБА_1 будівельний паспорт забудови земельної ділянки під індивідуальний житловий будинок на АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову вказано, що рішеннями усіх судових інстанцій ОСОБА_2 підтвердив його конституційне право на земельну ділянку у АДРЕСА_1 та 28.08.2019 зареєстрував право власності на таку. 03.09.2019 ОСОБА_2 продав вказану земельну ділянку ОСОБА_1 15.10.2019 ОСОБА_1 у встановленому законом порядку подав заяву про видачу будівельного паспорта забудови земельної ділянки під індивідуальний житловий будинок з долученими до такого документами у порядку встановленому чинним законодавством. Однак 06.12.2019 ОСОБА_1 отримав відповідь, якою відмовлено у видачі будівельного паспорта з покликанням на те, що містобудівна документація: зонінг Галицького району, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон, та/або детальний план території в межах АДРЕСА_1 , 8, що визначає планувальну організацію та розвиток території, не розроблялись та не затверджувались. Позивач вважає, що начальник управління Коломєйцев А.В. грубо порушив конституційні приписи. Відповідь на заяву ОСОБА_1 надана через 50 днів після звернення.

31.01.2020 ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності подав заяву про надання будівельного паспорта забудови земельної ділянки, одночасно позивач подав лист-звернення щодо отримання паспорта забудови земельної ділянки начальнику Управління архітектури та урбаністики Львівської міської ради ОСОБА_4 , в.о. директору Департаменту містобудування Львівської міської ради ОСОБА_5 , заступнику міського голови м. Львова з містобудування ОСОБА_6 . Однак 14.02.2020 отримав негативну відповідь від начальника управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради А. Коломєйцева від 11.02.2020. Відповіді на лист від інших посадовців не отримав.

Представник позивача вказує, що він зробив усе залежне від нього, щоб у законний спосіб отримати будівельний паспорт забудови земельної ділянки під індивідуальний житловий будинок на АДРЕСА_1 .

З огляду на викладене звернувся до суду із цим позовом для захисту його прав.

Ухвалою суду від 25.02.2019 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати від 18.03.2020 в порядку передбаченому ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України допущено заміну позивача з ОСОБА_2 на ОСОБА_1

02.04.2020 за вх.№17970 від Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради надійшов відзив на позовну заяву /арк.спр.96-99/. Зазначено, що Порядок видачі будівельних паспортів регулюється Законом України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядком видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки. Станом на сьогодні містобудівна документація: зонінг Галицького району, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон, та/або детальний план території не розроблялись та не затверджувались. У висновку Управління охорони історичного середовища зазначено, що здійснення архітектурних перетворень за адресою: АДРЕСА_1 можливе виключно за дотримання відповідних умов у тому числі п. 5 Висновку - мінімально допустимі відстані від об`єктів, які проектуються до існуючих будинків та споруд згідно із державними будівельними нормами. Плановий об`єкт будівництва також межує з пам`ятками архітектури та містобудування місцевого значення, що розташовані у АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . При проектуванні будинку на АДРЕСА_1 не дотримано мінімально встановлених державними будівельними нормами відстаней від новобудови до пам`яток. Додатково ОСОБА_1 попереджено, що висновок Управління охорони історичного середовища не є дозволом на виконання будь-яких робіт на об`єкті. Роботи з будівництва чи реконструкції будівель в історичному ареалі м. Львова можуть проводитися за умови отримання дозволів та узгоджень відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідач також акцентував увагу на неналежності представництва інтересів ОСОБА_1 Колодяжним Ю.М.

Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

02.04.2020 за вх.№18036 від ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив /арк.спр.102-106/. У вказаній відповіді ОСОБА_2 спростовував твердження відповідача щодо незаконності його представництва інтересів ОСОБА_1 .

Також зазначив, що відзив на позовну заяву жодним чином не спростував тверджень та позиції позивача.

Ухвалою суду від 27.04.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Суд заслухав вступне слово представників сторін, з`ясував підстави позову та відзиву, фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, дослідив письмові докази, долучені до матеріалів справи та, -

в с т а н о в и в :

Між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) 23.09.2019 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив земельну ділянку, площею 0,0596 га кадастровий номер 4610136600:07:001:0042, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), місце розташування: АДРЕСА_1 .

В Договорі зафіксовано, що вказана земельна ділянка належала продавцю на підставі ухвали 16 сесії 6-го скликання Львівської міської ради від 18.09.2014 №3903 Про затвердження гр. ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1 . Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.08.2019 за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 1485491646101; номер запису про право власності: 33012184, згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером: 179195726, сформованого 30.08.2019 ОСОБА_7 , державним реєстратором виконавчого комітету Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області.

Вказаний договір посвідчений нотаріально, зареєстрований в реєстрі за №878 /арк.спр.15-16/.

Доказів його оскарження, визнання нечинним чи недійним не надано, а тому такий є чинним.

15.10.2019 ОСОБА_1 звернувся із заявою (вх.№3-К-123283/АП-2401 від 16.10.2019) до начальника управління архітектури та урбаністики про видання будівельного паспорта забудови земельної ділянки під індивідуальний житловий будинок на АДРЕСА_1 у м. Львові /арк.спр.17/. До вказаної заяви надано документи, вказані у інформаційній картці адміністративної послуги - надання будівельного паспорта забудови земельної ділянки для розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без врахування мансардного поверху) площею до 500 кв.м.; господарських будівель і споруд, гаражів на присадибних ділянках; елементів інженерного захисту, благоустрою та озеленення земельної ділянки /арк.спр.60-61/ та описі прийнятих документів /арк.спр.62/

Відповідно до висновку №0004-2587 від 06.11.2019 щодо відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, в історичному ареалі м. Львова за адресою вул. Літня, 8 Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради на звернення та ескізний проект намірів забудови земельної ділянки на АДРЕСА_3 під індивідуальний житловий будинок ОСОБА_1 повідомлено, що можливе здійснення архітектурних перетворень в історичному ареалі міста за дотримання умов вказаних у Висновку. Одночасно ОСОБА_1 попереджено, що даний висновок не є дозволом на виконання будь-яких робіт на об`єкті. Роботи з будівництва чи реконструкції будівель та споруд у історичному ареалі м. Львова можуть проводитись за умови отримання дозволів та узгоджень відповідно до вимог чинного законодавства /арк.спр.20/.

До матеріалів справи також долучено технічні умови від 16.10.2019 на приєднання житлового будинку до централізованих систем водопостачання та водовідведення, з погодженнями /арк.спр.21/.

Листом Управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради №240-1-8203 від 06.12.2019 ОСОБА_1 проінформовано, зокрема про те, що з поданих заявником документів з`ясовано, що земельна ділянка розташована у АДРЕСА_1 та історичному ареалі. Станом на сьогоднішній день містобудівна документація: зонінг Галицького району, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон, та/або детальний план території в межах АДРЕСА_3 8, що визначає планувальну організацію та розвиток території, не розроблялись та не затверджувались. Історико-архітектурний опорний план м. Львова перебуває на стадії розроблення.

Також зазначено, що планований об`єкт будівництва межує з пам`ятками архітектури та містобудування місцевого значення, що розташовані у АДРЕСА_2 та Літня АДРЕСА_4 10. При проектуванні будинку на АДРЕСА_1 не дотримано мінімально встановлених державними будівельними нормами відстаней від новобудови до пам`яток.

Враховуючи викладене звернення заявника повернуто та може бути повторно подане після затвердження плану зонування території Галицького району м. Львова, Історико-архітектурного опорного плану, детального плану території в межах вул. Літня, 8 /арк.спр.18/.

31.01.2020 Колодяжний Ю. ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до начальника Управління архітектури та урбаністики Львівської міської ради Коломєйцева А.В., в.о. Директора Департаменту містобудування Львівської міської ради Коровайника С.С., заступника міського голови міста Львова з містобудування Зубача ОСОБА_9 .Л. із листом-зверненням щодо видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки під індивідуальний житловий будинок на АДРЕСА_5 . Літній у м Львові /арк.спр.25-32/.

Управлінням архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради від 11.02.2020 повідомлено про надання відповіді із вказаного питання листом від 06.12.2019 /арк.спр.33/.

17.02.2020 за №2401вих-11614 Управлінням архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради на звернення №3-К-5841/АП-Ф-24 від 04.02.2020 /арк.спр.67/ щодо надання будівельного паспорта для будівництва індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 повторно повідомлено, що стосовно вказаного питання листом від 06.12.2019 №2401-8203 надано відповідь /арк.спр.66/. Аналогічна за змістом відповідь надана листом від 18.02.2020 на звернення від 04.02.2020 за №3-К-5844-Ф-006 /арк.спр.68-69/.

Вважаючи, що у вказаному випадку має місце порушення прав, свобод та законних інтересів ОСОБА_1 , вказаний позов подано до суду.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ст.ст. 13, 14, 22, 41 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Отже Конституція України, як найвищий акт з нормами прямої дії, однозначно вказує на неприпустимість допущення порушень, негативного впливу на законну реалізацію особою свого права такої власності, непорушність права, та забезпечення з боку держави відповідного захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі і споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлюються Законом України Про регулювання містобудівної діяльності №3038-VI від 17.02.2011 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №3038-VI).

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 8 Закону №3038-VI планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Згідно з ч. 4 ст. 26 Закону №3038-VI право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Статтею 27 Закону №3038-VI передбачено, що забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі будівельний паспорт).

Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів.

За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі.

Проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об`єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.

Надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Порядок видачі та форма будівельного паспорта визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Для використання уповноваженими органами містобудування та архітектури та іншими суб`єктами містобудування при вирішенні питань забудови присадибних, дачних і садових земельних ділянок призначений Порядок видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України №103 від 05.07.2011 (далі Порядок №103).

Пунктом 1.4 Порядку №103 передбачено, що розроблення будівельного паспорта в межах населених пунктів здійснюється відповідно до наявної містобудівної документації на місцевому рівні.

Пунктом 2.1 Порядку №103 передбачено, що видача будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури безпосередньо, через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг. Будівельний паспорт надається уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження пакета документів, до якого входять: заява на видачу будівельного паспорта зі згодою замовника на обробку персональних даних за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку; засвідчена в установленому порядку копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію; ескізні наміри забудови (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстані до меж сусідніх земельних ділянок та розташованих на них об`єктів, інженерних мереж і споруд, фасади та плани поверхів об`єктів із зазначенням габаритних розмірів, перелік систем інженерного забезпечення, у тому числі автономного, що плануються до застосування, тощо); проект будівництва (за наявності); засвідчена в установленому порядку згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку) на забудову.

Відповідно до п. 2.3 Порядку №103 уповноважений орган містобудування та архітектури на підставі отриманих документів визначає відповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам чинної містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Відповідно до п. 2.4 Порядку №103 пакет документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього повертається уповноваженим органом містобудування та архітектури замовнику з таких підстав: неподання повного пакета документів, визначених пунктом 2.1 або 2.2 цього розділу; невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Судом встановлено, що земельна ділянка стосовно якої виникли спірні правовідносини належить ОСОБА_1 на праві приватної власності; цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Підставою для повернення позивачу пакету документів для видачі будівельного паспорта слугувала невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а саме відповідач покликався на не розроблення та незатвердження зонінгу Галицького району; перебування на стадії розроблення Історико-архітектурного опорного плану; межування з пам`ятками архітектури місцевого значення в частині недотримання відстаней від новобудови до пам`яток.

Стаття 2 Земельного кодексу України встановлює, що земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно зі ст. 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Відповідно до ст. 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Громадянам України, у відповідності до ст. 40 Земельного кодексу України, за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Статтею 24 Закону №3038-VI передбачені особливості регулювання земельних відносин при здійсненні містобудівної діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №3038-VI зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій.

Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону №3038-VI зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території, забороняється.

Частинами 1, 3, 5 ст. 20 Земельного кодексу України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться: щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Сторонами не оспорюється факт того, що цільове призначення відповідної земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

З позиції суду незатвердження плану зонування Історико-охоронного опорного плану не спростовує суті права позивача на належну реалізацію ним правомочності особисто здійснити забудову на своїй земельній ділянці, на власний розсуд, яка за своїм цільовим призначенням відноситься саме до земель для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що в межах спірних правовідносин, позивач реалізовує своє право на земельну ділянку саме в межах її цільового призначення та у спосіб, що встановлений законодавством.

Суд зауважує також те, що у матеріалах справи міститься висновок, який хоч і не є дозвільним документом, однак сформований внаслідок дослідження ескізного проекту намірів забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 у АДРЕСА_6 . АДРЕСА_3 під індивідуальний житловий будинок. Вказаний висновок Управління охорони історичного середовища Львівської області передбачає можливість здійснення відповідних архітектурних перетворень в історичному ареалі за дотримання відповідних умов вказаних у самому висновку.

В ході судового розгляду представник відповідача не пояснив чому відповідач не досліджував вказаний висновок чи вважав його неаргументованим, а також чи запропоновано заявнику, наприклад, внести зміни до намірів забудови.

Відповідно до Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ст. 1 Протоколу 1) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, й за змістом ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини: основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини у справі Стретч проти Сполученого Королівства від 24.06.2003 самі по собі допущені органами влади порушення при передачі майна у власність особи не можуть бути безумовною підставою для повернення Цього майна державі, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого набувача майна.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997 Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з постановою Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі за №6-92цс1 особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги мій інтересами суспільства та правами власника.

Таким чином, право володіти, користуватися і розпоряджатись своєю власністю закріплено та захищено Конституцією України та національним і міжнародним законодавством.

Отже позивач, як власник земельної ділянки, за умови використання ним цієї земельної ділянки в межах її цільового призначення (для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд) не може бути обмежений у праві володіти, користуватися та розпоряджатися цією земельною ділянкою, в тому числі у праві на її забудову, через встановлення органом місцевого самоврядування нового (іншого) функціонального призначення території, на якій ця земельна ділянка розташована. Тому дії відповідача щодо відмови у видачі будівельного паспорту є протиправними.

Однак відповідно до Рекомендацій №R (80) 2 щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980, термін дискреційне повноваження означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином, даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ці вимоги закріплюють у національному законодавстві положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах особи.

Позиція щодо неможливості підміняти собою органи владних повноважень також повністю узгоджується із позицією Верховного суду України, викладеною в постанові Пленуму №13 від 24.10.2008, згідно з якою, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень; та з позицією Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, і суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Таким чином суд вважає, що у задоволенні вимоги позивача про зобов`язання відповідача видати будівельний паспорт слід відмовити.

Своєю чергою судом не встановлено чи оцінював відповідач будь-які інші умови чи підстави для видачі (відмови у видачі) будівельного паспорта позивачу.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При розгляді справи суд дійшов до висновку, що належним (ефективним) способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про видачу будівельного паспорту з урахуванням обставин, встановлених у цій адміністративній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позовні вимоги позивача необхідно задовольнити частково.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки при зверненні до суду ОСОБА_1 сплатив 840,80 грн., а позовні вимоги задоволено частково, на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 420,40 грн.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ Перехідні положення КАС України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною викладену у листі від 06.12.2019 №2401-8203 відмову Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради у видачі ОСОБА_1 будівельного паспорта забудови земельної ділянки під індивідуальний житловий будинок на

АДРЕСА_7 . Зобов`язати Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу будівельного паспорта забудови земельної ділянки під індивідуальний житловий будинок на АДРЕСА_1 , та прийняти рішення з врахуванням висновків суду.

4. В задоволенні інших вимог - відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради (м. Львів, пл. Ринок, 1; ЄДРПОУ 26256694) судові витрати у виді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12.06.2020.

Суддя Кравців О.Р.