Постанова

від 05.10.2020 по справі 380/1524/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/1524/20 пров. № А/857/9002/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Матковська З.М.,

суддя Глушко І.В.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

за участю:

представника позивача - Стрілецький Т.І.

представника відповідача - Качмар Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року (головуючий суддя Кравців О.Р., м.Львів, проголошено 17:46:12) у справі № 380/1524/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

20.02.2020 року позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради, в якому просив суд: визнати протиправними дії начальника Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради Коломєйцева Антона Вікторовича, що виявилися у відмові видати ОСОБА_1 будівельний паспорт забудови земельної ділянки під індивідуальний житловий будинок на АДРЕСА_1 ; зобов`язати начальника Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради Коломєйцева Антона Вікторовича видати ОСОБА_1 будівельний паспорт забудови земельної ділянки під індивідуальний житловий будинок на АДРЕСА_1 .

Позов обгрунтовує тим, що рішеннями усіх судових інстанцій ОСОБА_2 підтвердив його конституційне право на земельну ділянку у АДРЕСА_1 та 28.08.2019 зареєстрував право власності на таку. 03.09.2019 ОСОБА_2 продав вказану земельну ділянку ОСОБА_1 15.10.2019 ОСОБА_1 у встановленому законом порядку, подав заяву про видачу будівельного паспорта забудови земельної ділянки під індивідуальний житловий будинок з долученими до такої заяви документами, у порядку встановленому чинним законодавством. Однак 06.12.2019 ОСОБА_1 , отримав відповідь, якою відмовлено у видачі будівельного паспорта з покликанням на те, що містобудівна документація: зонінг Галицького району, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон, та/або детальний план території в межах АДРЕСА_1 , що визначає планувальну організацію та розвиток території, не розроблялись та не затверджувались. Крім того, 31.01.2020 ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 , на підставі довіреності, подав заяву про надання будівельного паспорта забудови земельної ділянки, одночасно позивач подав лист-звернення щодо отримання паспорта забудови земельної ділянки начальнику Управління архітектури та урбаністики Львівської міської ради ОСОБА_3 , в.о. директору Департаменту містобудування Львівської міської ради Коровайнику С.С., заступнику міського голови м. Львова з містобудування ОСОБА_4 . Однак 14.02.2020 отримав негативну відповідь від начальника управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради. Відповіді на лист від інших посадовців не отримав.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною викладену у листі від 06.12.2019 №2401-8203 відмову Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради у видачі ОСОБА_1 будівельного паспорта забудови земельної ділянки під індивідуальний житловий будинок на АДРЕСА_1 . Зобов`язано Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу будівельного паспорта забудови земельної ділянки під індивідуальний житловий будинок на АДРЕСА_1 , та прийняти рішення з врахуванням висновків суду. В задоволенні інших вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права зазначив, що Порядок видачі будівельних паспортів регулюється Законом України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядком видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки. Вказує, що містобудівна документація: зонінг Галицького району, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон, та/або детальний план території не розроблялись та не затверджувались. У висновку Управління охорони історичного середовища зазначено, що здійснення архітектурних перетворень за адресою: АДРЕСА_1 можливе виключно за дотримання відповідних умов у тому числі п. 5 Висновку мінімально допустимі відстані від об`єктів, які проектуються до існуючих будинків та споруд згідно із державними будівельними нормами. Плановий об`єкт будівництва також межує з пам`ятками архітектури та містобудування місцевого значення, що розташовані у АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . При проектуванні будинку на АДРЕСА_1 не дотримано мінімально встановлених державними будівельними нормами відстаней від новобудови до пам`яток. Додатково ОСОБА_1 попереджено, що висновок Управління охорони історичного середовища не є дозволом на виконання будь-яких робіт на об`єкті. Роботи з будівництва чи реконструкції будівель в історичному ареалі м. Львова можуть проводитися за умови отримання дозволів та узгоджень відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим відповідач просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримує доводи апеляційної скарги.

Представник позивача апеляційну скаргу заперечує, вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

Між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) 23.09.2019 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив земельну ділянку, площею 0,0596 га кадастровий номер 4610136600:07:001:0042, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), місце розташування : АДРЕСА_1 .

В Договорі зафіксовано, що вказана земельна ділянка належала продавцю на підставі ухвали 16 сесії 6-го скликання Львівської міської ради від 18.09.2014 №3903 Про затвердження гр. ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1 . Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.08.2019 за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 1485491646101; номер запису про право власності: 33012184, згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером: 179195726, сформованого 30.08.2019 ОСОБА_5 державним реєстратором виконавчого комітету Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області.

Вказаний договір посвідчений нотаріально, зареєстрований в реєстрі за №878.

15.10.2019 ОСОБА_1 звернувся із заявою (вх.№3-К-123283/АП-2401 від 16.10.2019) до начальника управління архітектури та урбаністики про видачу будівельного паспорта забудови земельної ділянки під індивідуальний житловий будинок на АДРЕСА_1 . До вказаної заяви надано документи, вказані у інформаційній картці адміністративної послуги надання будівельного паспорта забудови земельної ділянки для розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без врахування мансардного поверху) площею до 500 кв.м.; господарських будівель і споруд, гаражів на присадибних ділянках; елементів інженерного захисту, благоустрою та озеленення земельної ділянки та описі прийнятих документів.

Відповідно до висновку №0004-2587 від 06.11.2019 щодо відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, в історичному ареалі АДРЕСА_1 Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради на звернення та ескізний проект намірів забудови земельної ділянки на АДРЕСА_3 під індивідуальний житловий будинок ОСОБА_1 повідомлено, що можливе здійснення архітектурних перетворень в історичному ареалі міста за дотримання умов вказаних у Висновку. Одночасно ОСОБА_1 попереджено, що даний висновок не є дозволом на виконання будь-яких робіт на об`єкті. Роботи з будівництва чи реконструкції будівель та споруд у історичному ареалі м. Львова можуть проводитись за умови отримання дозволів та узгоджень відповідно до вимог чинного законодавства.

Листом Управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради №240-1-8203 від 06.12.2019 ОСОБА_1 проінформовано, зокрема про те, що з поданих заявником документів з`ясовано, що земельна ділянка розташована у АДРЕСА_1 та історичному ареалі. Станом на сьогоднішній день містобудівна документація: зонінг Галицького району, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон, та/або детальний план території в межах АДРЕСА_1 , що визначає планувальну організацію та розвиток території, не розроблялись та не затверджувались. Історико-архітектурний опорний план м. Львова перебуває на стадії розроблення. Також зазначено, що планований об`єкт будівництва межує з пам`ятками архітектури та містобудування місцевого значення, що розташовані у АДРЕСА_4 . При проектуванні будинку на АДРЕСА_1 не дотримано мінімально встановлених державними будівельними нормами відстаней від новобудови до пам`яток. Враховуючи викладене звернення заявника повернуто та може бути повторно подане після затвердження плану зонування території Галицького району м. Львова, Історико-архітектурного опорного плану, детального плану території в межах АДРЕСА_1 .

31.01.2020 Колодяжний Ю.М. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до начальника Управління архітектури та урбаністики Львівської міської ради Коломєйцева А.В., в.о. Директора Департаменту містобудування Львівської міської ради Коровайника С.С., заступника міського голови міста Львова з містобудування Зубача Л.Л. із листом-зверненням щодо видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки під індивідуальний житловий будинок на АДРЕСА_3 .

Управлінням архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради від 11.02.2020 повідомлено про надання відповіді із вказаного питання листом від 06.12.2019.

17.02.2020 за №2401 вих-11614 Управлінням архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради на звернення №3-К-5841/АП-Ф-24 від 04.02.2020 /арк.спр.67/ щодо надання будівельного паспорта для будівництва індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 повторно повідомлено, що стосовно вказаного питання листом від 06.12.2019 №2401-8203 надано відповідь. Аналогічна за змістом відповідь надана листом від 18.02.2020 на звернення від 04.02.2020 за №3-К-5844-Ф-006.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі і споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлюються Законом України Про регулювання містобудівної діяльності №3038-VI від 17.02.2011 ( Закон №3038-VI).

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 8 Закону №3038-VI планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Згідно з ч. 4 ст. 26 Закону №3038-VI право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Статтею 27 Закону №3038-VI передбачено, що забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки ( будівельний паспорт).

Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки. Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів. За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі. Проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об`єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника. Надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Порядок видачі та форма будівельного паспорта визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Для використання уповноваженими органами містобудування та архітектури та іншими суб`єктами містобудування при вирішенні питань забудови присадибних, дачних і садових земельних ділянок призначений Порядок видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України №103 від 05.07.2011 (Порядок №103).

Пунктом 1.4 Порядку №103 передбачено, що розроблення будівельного паспорта в межах населених пунктів здійснюється відповідно до наявної містобудівної документації на місцевому рівні.

Пунктом 2.1 Порядку №103 передбачено, що видача будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури безпосередньо, через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг. Будівельний паспорт надається уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження пакета документів, до якого входять: заява на видачу будівельного паспорта зі згодою замовника на обробку персональних даних за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку; засвідчена в установленому порядку копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію; ескізні наміри забудови (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстані до меж сусідніх земельних ділянок та розташованих на них об`єктів, інженерних мереж і споруд, фасади та плани поверхів об`єктів із зазначенням габаритних розмірів, перелік систем інженерного забезпечення, у тому числі автономного, що плануються до застосування, тощо); проект будівництва (за наявності); засвідчена в установленому порядку згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку) на забудову.

Відповідно до п. 2.3 Порядку №103 уповноважений орган містобудування та архітектури на підставі отриманих документів визначає відповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам чинної містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Згідно з п. 2.4 Порядку №103 пакет документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього повертається уповноваженим органом містобудування та архітектури замовнику з таких підстав: неподання повного пакета документів, визначених пунктом 2.1 або 2.2 цього розділу; невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Колегія суддів зазначає, що земельна ділянка стосовно якої виникли спірні правовідносини належить ОСОБА_1 на праві приватної власності; цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Підставою для повернення позивачу пакету документів для видачі будівельного паспорта слугувала невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а саме відповідач покликався на не розроблення та незатвердження зонінгу Галицького району; перебування на стадії розроблення Історико-архітектурного опорного плану; межування з пам`ятками архітектури місцевого значення в частині недотримання відстаней від новобудови до пам`яток.

Відповідно до ст. 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Згідно з ст. 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

У відповідності до ст. 40 Земельного кодексу України, громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №3038-VI зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій.

Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону №3038-VI зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території, забороняється.

Статтею 20 Земельного кодексу України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться: щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Колегія суддів вказує, що у матеріалах справи міститься висновок, який хоч і не є дозвільним документом, однак сформований внаслідок дослідження ескізного проекту намірів забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 під індивідуальний житловий будинок. Вказаний висновок Управління охорони історичного середовища Львівської області передбачає можливість здійснення відповідних архітектурних перетворень в історичному ареалі у разі дотримання відповідних умов вказаних у самому висновку.

Згідно з постановою Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі за №6-92цс1 особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги мій інтересами суспільства та правами власника.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997 Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Приписами ст.ст. 13, 14, 22, 41 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Отже Конституція України, як найвищий акт з нормами прямої дії, однозначно вказує на неприпустимість допущення порушень, негативного впливу на законну реалізацію особою свого права такої власності, непорушність права, та забезпечення з боку держави відповідного захисту.

Таким чином, право володіти, користуватися і розпоряджатись своєю власністю закріплено та захищено Конституцією України та національним і міжнародним законодавством.

Суд апеляційної інстанції вказує, що позивач, як власник земельної ділянки, за умови використання ним цієї земельної ділянки в межах її цільового призначення (для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд) не може бути обмежений у праві володіти, користуватися та розпоряджатися цією земельною ділянкою, в тому числі у праві на її забудову, через встановлення органом місцевого самоврядування нового (іншого) функціонального призначення території, на якій ця земельна ділянка розташована.

Однак відповідно до Рекомендацій №R (80) 2 щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980, термін дискреційне повноваження означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином, даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Позиція щодо неможливості підміняти собою органи владних повноважень також повністю узгоджується із позицією Верховного суду України, викладеною в постанові Пленуму №13 від 24.10.2008, згідно з якою, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень; та з позицією Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, і суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у задоволенні вимоги позивача про зобов`язання відповідача видати будівельний паспорт слід відмовити, а також вірно врахував, що належним (ефективним) способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про видачу будівельного паспорту з урахуванням обставин, встановлених у цій адміністративній справі.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.242, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року у справі № 380/1524/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко З. М. Матковська Повне судове рішення складено 12 жовтня 2020 року.

.