Рішення

від 04.06.2020 по справі 440/539/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/539/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шульги М.О.,

представника позивача - Гончар Н.Б.,

представника відповідача -Харчишина О.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

31 січня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» (далі - позивач, ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» ) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Офісу великих платників податків ДПС (далі - відповідач, Офіс ВПП ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.10.2019 №0000105407 (форми «Р» ) та №0000115407 (форми «В4» ).

Позовні вимоги мотивовані незгодою із висновками документальної позапланової виїзної перевірки контролюючого органу, що набрала форму акту від 30.09.2019 №5/28-10-54-07-10/31059651, оскільки позивачем не було допущено порушень податкового законодавства, зафіксованих вказаним актом. Господарські операції товариства з контрагентом ТОВ «ВК Зернодар» мали реальний характер, оформлені належними первинними документами та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках. Відтак, ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» правомірно відображено в податковій звітності правові взаємовідносини останнього з ТОВ «ВК Зернодар» .

Ухвалою суду від 05.02.2020 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю її вимогам статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України /а.с. 173, т.4/.

19.02.2020 позивачем надано до суду документи, якими усунуто недоліки позовної заяви, визначені ухвалою суду від 05.02.2020.

У зв`язку з чим, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження /а.с. 179, т.4/.

16.03.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов /а.с. 186-188, т. 4/, у якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» . Зазначив, що в ході проведення перевірки встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій з придбання позивачем товарів у ТОВ «ВК Зернодар» .

Ухвалою суду від 17.03.2020 задоволено клопотання представника Офісу великих платників податків ДПС про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, доручено Ленінському районному суду м. Харкова (вул. Полтавський Шлях, 20, м. Харків, 61052) забезпечити проведення відеоконференції 24.03.2020 о 14:00, у якій братиме участь представник Офісу великих платників ДПС /а.с. 241, т.4/.

Сторони у судове засідання 24.03.2020 не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представників сторін надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим, судове засідання, призначене на 24.03.2020 відкладено на 13.04.2020 /а.с. 13, т. 5/.

Ухвалою суду від 13.04.2020 продовжено строк підготовчого провадження у даній справі на 30 календарних днів.

Сторони у судове засідання 29.04.2020 не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим, судове засідання, призначене на 29.04.2020 відкладено на 14.05.2020 /а.с. 25, т. 5/.

Судове засідання, призначене на 14.05.2020 відкладено на 25.05.2020 за клопотанням представника позивача, вмотивованим введеними карантинними заходами /а.с. 37, 39, т. 5/.

25.05.2020 до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву /а.с. 52-58, т. 5/, в якій представник позивача вказав про те, що наявні у справі первинні документи повністю доводять факт реальності господарських операцій ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» з його контрагентом.

Ухвалою суду від 25.05.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті /а.с. 51, т. 5/.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали позовної заяви, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

У період з 25.09.2019 по 30.09.2019 посадовими особами Офісу великих платників податків ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» (код ЄДРПОУ 31059651) з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Виробничий комплекс «Зернодар» (код ЄДРПОУ 37366701) з податку на додану вартість за період з 01.09.2016 по 30.09.2016 та з 01.06.2017 по 30.06.2017, за результатами якої складено акт №5/28-10-54-07-10/31059651 від 30.09.2019 /надалі по тексту - Акт перевірки/, згідно висновків якого зафіксовані наступні порушення:

1. Пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, пункту 6 розділу ІІІ, пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість всього на суму 120417 грн, в результаті завищення суми податкового кредиту по податкових деклараціях з податку на додану вартість:

- занижено податок на додану вартість за вересень 2016 року на 83825 грн.;

- завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість всього на 36592 грн, у т.ч. за червень 2018 року на суму ПДВ - 36592 грн /а.с. 31-45, т. 1/.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

Не погодившись з висновками Акту перевірки, позивач подав заперечення на Акт перевірки, за результатами розгляду яких останній залишено без змін /а.с. 108-112, 113-122, т. 1/.

18.10.2019 на підставі висновків Акту перевірки Офісом ВПП ДПС винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0000105407 (форми «Р» ), яким визначено податкове зобов`язання з ПДВ у розмірі 16765 грн та штрафна (фінансова) санкція 8382,50 грн /а.с. 24, т. 1/;

- №0000115407 (форми «В4» ), яким завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту у розмірі 36592 грн /а.с. 26, т. 1/.

Не погодившись з такими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, за результатами якого податкові повідомлення-рішення залишені без змін /а.с. 123-130, 132-136, т. 1/.

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Як зазначено в Акті перевірки, встановлене відповідачем в ході перевірки завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 120417 грн, обґрунтовується відповідачем не підтвердженням реальності правовідносин позивача з ТОВ «ВК Зернодар» у період, що перевірявся. Тобто підставою винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є взаємовідносини позивача з ТОВ «ВК Зернодар» .

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 №87, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за №391/3684, фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства/установи за звітний період.

Звіт про фінансові результати - це звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства/установи.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до положень частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 цього Закону визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

З огляду на викладене, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Зважаючи на зміст наведеної норми процесуального права та враховуючи, що вимоги заявленого позову полягають у визнанні протиправними та скасуванні податкових повідомлень-рішень, предметом доказування у даній справі мають бути саме обставини, які свідчать про обґрунтованість чи безпідставність їх винесення та наявність чи відсутність порушень позивачем законодавчих приписів, у тому числі, реальність господарської операції, що є підставою для виникнення права на формування податкового кредиту; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають позивачу право на податковий кредит.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Так, в період, що перевірявся, між позивачем (по тексту договору - Покупець) та ТОВ «ВК «Зернодар» (по тексту договору - Продавець) укладено договір купівлі-продажу №2803В1 від 28.03.2016, відповідно до предмету договору якого Продавець передає у власність Покупцю, а Покупець приймає та сплачує корма для тварин (у т.ч. макуха соняшника, шрот соняшника та інш.) в подальшому - товар, який зазначено в специфікації, що є додатком до цього Договору та його невід`ємною частиною. Відповідно до пункту 2.1 цього Договору, ціна однієї тонни Товару, загальна вартість та об`єм (кількість) та якість товару визначаються в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору на кожну партію Товару, а також видаткових накладних та рахунках фактурах. Остаточна кількість та загальна вартість кожної партії Товару вказується у видатковій накладній та може відрізнятися від кількості суми, вказаній в Специфікації. Специфікації, видаткові накладні, рахунки-фактури та якісні посвідчення оформлюються на кожну партію товару (пункт 2.2 Договору) /а.с. 192-194, т. 1/.

Також, в період, що перевірявся, між позивачем (по тексту договору - Покупець) та ТОВ «ВК «Зернодар» (по тексту договору - Продавець) укладено договір купівлі-продажу №0706В1 від 07.06.2017, предмет договору та порядок розрахунку якого є аналогічним договору купівлі-продажу №2803В1 від 28.03.2016 та зводиться до того, що ТОВ «ВК «Зернодар» (Продавець) передає у власність ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» (Покупець), а Покупець приймає та сплачує корма для тварин (у т.ч. макуха соняшника, шрот соняшника та інш.) в подальшому - товар, який зазначено в специфікації, що є додатком до цього Договору та його невід`ємною частиною. Ціна однієї тонни Товару, загальна вартість та об`єм (кількість) та якість товару визначаються в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору на кожну партію Товару, а також видаткових накладних та рахунках фактурах. Остаточна кількість та загальна вартість кожної партії Товару вказується у видатковій накладній та може відрізнятися від кількості суми, вказаній в Специфікації. Специфікації, видаткові накладні, рахунки-фактури та якісні посвідчення оформлюються на кожну партію товару /а.с. 200-202, т. 1/.

За змістом специфікацій від 08.09.2016 №4 та від 08.09.2016 №5 до договору купівлі-продажу №2803В1 від 28.03.2016 товаром, що поставлявся ТОВ «ВК «Зернодар» на користь позивача була макуха соняшника /а.с. 198, 199, т. 1/.

За змістом специфікації від 07.06.2017 №1 до договору купівлі-продажу №0706В1 від 07.06.2017 товаром, що поставлявся ТОВ «ВК «Зернодар» на користь позивача був шрот соняшника /а.с. 203, т. 1/.

На виконання умов договорів купівлі-продажу, з урахуванням специфікацій до них, щодо реалізації товару ТОВ «ВК «Зернодар» на користь ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» виписані рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні на загальну суму 722501,40 грн, в тому числі ПДВ 120416,90 грн /а.с. 214, 216, 218, 220, 222, 224, 228, 230, 232, 235, 237, 238, 242, 244, 246, 248 т. 1, а.с. 1, т. 2/.

Будь яких зауважень щодо правильності оформлення рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних у акті перевірки від 30.09.2019 №5/28-10-54-07-10/31059651 перевіряючими не висловлено.

Фактична реєстрація податкових накладних по спірних господарських операціях в Єдиному реєстрі податкових накладних підтверджується квитанціями про реєстрацію /а.с. 229, 231, 233, 236, 239 т. 1/.

Оплата за товари проводилася у безготівковій формі шляхом перерахування ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ВК «Зернодар» згідно платіжних доручень /а.с. 240, 241, 243, 245, 247, 249, 250, т. 1/.

Транспортування ТМЦ від ТОВ «ВК «Зернодар» до ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» здійснювалося за рахунок та силами ТОВ «ВК «Зернодар» і оформлене відповідними товарно-транспортними накладними /а.с. 215, 217, 219, 221, 223, 225, т. 1/. Слід зауважити, що надання підприємством вказаних товарно-транспортних накладних до перевірки зафіксоване безпосередньо у акті від 30.09.2019 №5/28-10-54-07-10/31059651.

Кожне отримання ТМЦ від постачальника ТОВ «ВК «Зернодар» підтверджується звітами по придбанню кормів за 2016, 2017 роки, а також картками рахунку №631 за 2016 та 2017 роки /а.с. 9-14, 15-20, т. 2/.

Придбані макуха та шрот соняшникові у позивача зберігалися насипом у складі №20, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 область, Глобинський район, с. Степове, вул. Молодіжна, буд. 26-А. Право власності на складські приміщення, де зберігаються, зокрема, корми для тварин ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» підтверджується свідоцтвом серія САЕ №392121 /а.с. 21, т. 2/.

Приймання на склад здійснювалось на підставі видаткових накладних від 14.09.2016 №РН-0000104, від 15.09.2016 №РН-0000106, від 23.09.2016 №РН-0000112, від 30.09.2016 №РН-0000120 та накладної на переміщення №6269 від 14.06.2017 /а.с. 226, т. 1/.

Від імені позивач товар приймав ОСОБА_1 , який працює у ТОВ ІПК Полтавазернопродукт на посаді фахівця із постачання у відділі комерційної служби, що підтверджується копією наказу про прийняття на роботу №13 а/к від 02.03.2015.

Як зазначає позивач, метою придбання вказаного товару у ТОВ ВК Зернодар було використання його позивачем для виготовлення концентратів кормів для відгодівлі великої рогатої худоби (надалі також - ВРХ).

Наявність у позивача у спірний період значної кількості ВРХ підтверджується Державним статистичним спостереженням в розрізі виробничих підрозділів позивача за ф. №24 (місячна) Стан тваринництва станом на 01.10.2016 року, 01.07.2017 та Звіт про рух худоби та птиці за вересень 2016 року, червень 2017 року /а.с.167-185 т.1/.

Зберігання товару у ТОВ ВК Зернодар , а також розведення ВРХ в структурних підрозділах позивача здійснювалося в наявних на праві приватної власності будівлях (інших об`єктах нерухомого майна), на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи належним чином засвідченні копії правовстановлюючих документів /а.с. 72-101 т. 3/.

Переміщення зі складу №20 до комбікормової дільниці здійснювалось відповідно до шляхових листів та накладних внутрішнього переміщення, наведених в «Аналітичній таблиці щодо придбання та використання макухи соняшникової, придбаної у ТОВ «ВК «Зернодар» у 2016 році та в «Аналітичній таблиці щодо придбання та використання шроту соняшникового, придбаної у ТОВ «ВК «Зернодар» у 2017 році /а.с. 44-46, 92-93, т. 2/.

Зі складу передача сировини (макухи та шроту соняшникового) у виробництво (комбікормова дільниця) здійснювалося ОСОБА_2 , що працювала в ТОВ ІПК Полтавазернопродукт на посаді завідуючої складом відповідно до наказу №19-к від 01.05.2009. Приймання сировини зі складу здійснювалося ОСОБА_3 , яка працювала в ТОВ ІПК Полтавазернопродукт на посаді обліковця міри та виробів (виготовлення кормів) у ВП Агрофірма Степове ТОВ ІПК Полтавазернопродукт відповідно до наказу №24-С/К від 15.03.2016 /а.с.153-157 т. 2/.

Судом встановлено, що придбані у вересні 2016 року ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» у ТОВ «ВК «Зернодар» товари (макуха соняшникова) в подальшому були використані позивачем у виробництві комбікорму, що підтверджується внутрігосподарськими накладними на використання сировини у комбікормовому цеху від 01.09.2016 №202, від 02.09.2016 №203, від 03.09.2016 №204, від 05.09.2016 №205, від 06.09.2016 №206, від 07.09.2016 №207, від 08.09.2016 №208 та №209, від 09.09.2016 №210 та №211, від 10.09.2016 №212, від 13.09.2016 №213, від 14.09.2016 №214 та №215, від 15.09.2016 №216 та №217, від 16.09.2016 №218 та №219, від 17.09.2016 №220 та №221, від 19.09.2016 №222 та №223, від 20.09.2016 №224 та №225, від 21.09.2016 №226 та №227, від 22.09.2016 №228 та №229, від 23.09.2016 №230, від 24.09.2016 №231, від 26.09.2016 №232 та №233, від 27.09.2016 №234 та №235, від 28.09.2016 №236 та №237, від 29.09.2016 №238 та №239, від 30.09.2016 №240 та №241 /а.с. 22-29, 47-86, т. 2/.

Придбані у червні 2017 року ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» у ТОВ «ВК «Зернодар» товари (шрот соняшниковий) в подальшому були використані позивачем у виробництві комбікорму, що підтверджується внутрігосподарськими накладними на використання сировини у комбікормовому цеху від 01.06.2017 №132, 02.06.2017 №133, від 03.06.2017 №134, від 05.06.2017 №135, від 06.06.2017 №136, від 07.06.2017 №137, від 08.06.2017 №138, від 09.06.2017 №139, від 10.06.2017 №140, від 12.06.2017 №141, від 13.06.2017 №142, від 14.06.2017 №143, від 15.06.2017 №144, від 16.06.2017 №145, від 17.06.2017 №146, від 18.06.2017 №147, від 19.06.2017 №148, від 20.06.2017 №149, від 21.06.2017 №150, від 22.06.2017 №151, від 23.06.2017 №152, від 24.06.2017 №153, від 25.06.2017 №154, від 26.06.2017 №155, від 27.06.2017 №156, від 28.06.2017 №157, від 29.06.2017 №158, від 30.06.2017 №159 /а.с. 30-35, 94-149, т. 2/.

Переміщення вказаного товару між складом та виробничими дільницями структурних підрозділів позивача здійснювалося силами та засобами позивача, зокрема водіями позивача, яка зазначенні у вказаних первинних документах, які перебували у штаті позивача на підставі копій наказ, які долучені до матеріалів справи /а.с.227 т. 1, а.с.39-51 т.3/.

У акті перевірки інспектори, вказуючи про безтоварність спірних господарських операцій, посилаються на відсутність до договорів купівлі-продажу специфікації та якісних посвідчень на кожну партію поставленого товару.

З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити, що сама по собі відсутність окремих документів жодним чином не свідчить про нереальність господарських операцій, оскільки з інших первинних та бухгалтерських документів вбачається товарність господарських операцій з поставки ТМЦ, фактичне відображення операцій в бухгалтерському обліку позивача, зміни в структурі активів та зобов`язань останнього.

Стосовно тверджень контролюючого органу про відсутність у контрагента позивача необхідної кількості штатних працюючих, у тому числі за спеціальною освітою для здійснення спірних господарських операцій, то судом такі твердження оцінюються критично, оскільки у спірному випадку господарські операції стосувалися реалізації ТМЦ, а відтак, не вимагали від ТОВ «ВК «Зернодар» залучення значної кількості робітників чи наявності основних фондів.

При цьому, суд також не виключає можливості контрагента-продавця при здійсненні господарських операцій з позивачем використовувати залучені трудові ресурси та орендовані основні фонди, у той час як під час перевірки контролюючим органом не було з`ясовано такі обставини.

У акті від 30.09.2019 №5/28-10-54-07-10/31059651 інспектори також вказують на неповне зазначення адреси навантаження у наданих до перевірки товаро-транспортних накладних як на порушення норм податкового законодавства.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Чинною на момент транспортування вантажу формою товарно-транспортних накладних, встановленою Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (далі - Правила перевезень), передбачено зазначення місцезнаходження, а не повної адреси місця навантаження.

Таким чином, відсутність у товарно-транспортних накладних точної адреси місця навантаження товару не є порушенням порядку заповнення цього виду документів і не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит сформований у зв`язку з придбанням товару з урахуванням наявності всіх інших первинних документів, заповнених у відповідності до вимог чинного законодавства та здійснення операцій, пов`язаних із господарською діяльністю позивача.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Оскільки у даному випадку операції з транспортування товару не були предметом позапланової перевірки, посилання відповідача на будь-які недоліки товарно-транспортних накладних як на підставу для висновку про нереальність господарських операцій з постачання товару і надання послуг є необґрунтованим.

У випадку, коли предметом господарської операції є придбання товару, а не транспортні послуги, неналежне оформлення товарно-транспортних накладних не впливає на оприбуткування платником податків придбаного товару і право на формування податкового кредиту у зв`язку з придбанням товару.

Правовий висновок, аналогічний цьому, вже висловлювався у постанові Верховного Суду України від 24 січня 2019 року у справі №816/681/16.

Крім того, посилання відповідача на ненадання позивачем до перевірки журналів реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах сторонніх організацій та виїзду транспорту, обліку та переміщення ТМЦ за період 14.09.2016, 15.09.2016, 30.09.2016, 2018 року як на підстави для висновку про нереальність господарських операцій з постачання товару і надання послуг суд вважає необґрунтованими, з огляду на те, що зазначені журнали не є первинними та обов`язковими документами для пред`явлення до перевірки.

Суд зауважує, що журнал реєстрації зважування вантажів не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу ТМЦ, наявність або відсутність журналів реєстрації зважування вантажу та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків.

Суд зазначає, що сукупність наданих позивачем до перевірки документів дають достатні підстави дійти висновку про фактичне виконання умов договорів із спірним контрагентом, окрім того, зі змісту первинних документів, в діяльності позивача та його контрагента наявні розумні економічні та організаційно-адміністративні причини для укладання договору, а також наявні чинники, з якими закон пов`язує можливість формування позивачем податкового кредиту за спірними операціями, зокрема, витрати позивача за цим договором повною мірою пов`язані з його господарською діяльністю.

В ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність господарських операцій з придбання товарів, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також використання таких товарів у подальшій господарській діяльності позивача.

Стосовно тверджень відповідача про те, що перевезення товару було здійснено в один день 14.06.2017, в обмежені проміжки часу та однією особою - водієм ОСОБА_4 , суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 14.06.2017 було здійснено дві поставки товару на адресу позивача, що підтверджується ТТН №РН-000084 та №000085 від 14.06.2017 /а.с. 223, 225, т.1/. Перевезення товару здійснювалось з Олександрівського району Кіровоградської області до місцезнаходження позивача - Полтавська область, Глобинський район, с. Степове.

На спростування тверджень відповідача про відсутність у ТОВ «ВК «Зернодар» фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення таких перевезень, позивачем надано до суду дані GPS навігатора /а.с. 191, т.1/, відповідно до яких відстань між зазначеними населеними пунктами становить приблизно 100-110 км, що займає 2 години в дорозі зі швидкістю 50-60 км/год.

Зазначений факт, свідчить про можливість здійснення одним водієм двох рейсів з перевезення товару в один і той самий день.

Крім того, суд зауважує, що здійснення перевезень залученим транспортом не є порушенням чинного законодавства і не може свідчити про нереальність такої операції. Обмеження господарюючого суб`єкта на самостійне залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, є порушенням одного з встановлених частиною 1 статті 44 Господарського кодексу України принципів здійснення підприємницької діяльності.

Також, в акті від 30.09.2019 №5/28-10-54-07-10/31059651 висновок про нереальний характер господарської операції з придбання позивачем у ТОВ «ВК «Зернодар» товару відповідач зробив на підставі інформації отриманої із матеріалів перевірки цього постачальника по взаємовідносинах з іншими контрагентами та відсутності доказів щодо здійснення ними виробництва товару (макухи соняшникової).

Підставою для таких висновків відповідача щодо відсутності постачання ТОВ «ВК «Зернодар» товару (макухи соняшникової) є неможливість підтвердження її придбання у інших контрагентів, про що зазначено в Узагальненій податковій інформації від 12.06.2019 №216/18-28-12-01-31від ГУ ДФС у Сумській області та Результатах опрацювання зібраної податкової інформації від 21.08.2017 №783/7/20-40-14-11-12 ГУ ДФС у Харківській області.

Суд критично оцінює вищенаведені аргументи відповідача, з огляду на те, що твердження контролюючого органу про відсутність доказів щодо здійснення контрагентами ТОВ «ВК «Зернодар» виробництва товару (макухи соняшникової) ґрунтуються виключно на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами. Сам лише факт відсутності (не відображення) в податкових накладних аналогічного товару між контрагентами контрагента позивача не може свідчити про не можливість контрагента позивача поставити йому визначений товар, а може бути лише припущенням щодо неналежного ведення бухгалтерського та податкового обліку контрагентами контрагента позивача.

Згідно з частиною 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів і тим більше від контрагентів свого контрагента, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов`язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати.

Суд також зазначає, що висновки податкового органу щодо непідтвердження здійснення господарських взаємовідносин позивача з контрагентами не можна вважати обґрунтованими, оскільки інформація, якою відповідач підтверджує свою позицію, фактично вибрана з різних актів та зафіксована в Акті перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого законодавства України та без врахування первинних документів наданих позивачем під час перевірки та без врахування всіх обставин, викладених позивачем в запереченням на акт перевірки та скарзі на оскаржувані рішення.

Суд не бере до уваги посилання контролюючого органу на результати контрольних заходів щодо контрагентів позивача, як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування за юридичною адресою. Крім того, операції між позивачем та його контрагентом були поза межами періоду встановлення присутності чи відсутності таких контрагентів за своїм місцезнаходженням.

Суд звертає увагу на те, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі №805/5017/15-а (К/9901/26973/18)

Разом з тим, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування за фактом понесення витрат.

Так, фактичне виконання договорів ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» підтверджується належними та допустимими доказами, договори не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами).

Суд констатує, що матеріалами справи підтверджено наявність підстав для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що виключає наявність висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Враховуючи наведене в своїй сукупності, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «ВК «Зернодар» мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, мали зв`язок із господарською діяльністю позивача, тому формування позивачем за вказаними господарськими операціями податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтується на вимогах ПК України.

Як наслідок, висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, пункту 6 розділу ІІІ, пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість зроблено при довільному тлумаченні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства та фактичних обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач в ході судового розгляду справи правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 06.08.2019 №0010251401, №0010261401 та №0010271401 не довів, а відтак позовні вимоги ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.10.2019 №0000105407 (форми «Р» ) та №0000115407 (форми «В4» ) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 4204,00 грн і суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 4204,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" (вул. Заводська,1, м. Глобино, Полтавська область, 39001, ідентифікаційний код 31059651) до Офісу великих платників податків ДПС (вул. Дегтярівська, 11г, м. Київ, 04119, ідентифікаційний код 43141471) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю .

Визнати визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 18.10.2019 № 0000105407 (форми "Р") та № 0000115407 (форми "В4").

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС (вул. Дегтярівська, 11г, м. Київ, 04119, ідентифікаційний код 43141471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" (вул. Заводська,1, м. Глобино, Полтавська область, 39001, ідентифікаційний код 31059651) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4204,00 грн /чотири тисячі двісті чотири гривні/.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України .

Повне рішення складено 12 червня 2020 року.

Суддя І.Г.Ясиновський