Постанова

від 06.10.2020 по справі 440/539/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 р.Справа № 440/539/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. ,

за участю: секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2020 року (суддя Ясиновський І.Г.; м. Полтава; повний текст рішення складено 12.06.2020) по справі № 440/539/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт"

до Офісу великих платників податків Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» (далі також - позивач, ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» ) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Офісу великих платників податків ДПС (далі також - відповідач, Офіс ВПП ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.10.2019 №0000105407 (форми «Р» ) та №0000115407 (форми «В4» ).

Позовні вимоги мотивовані незгодою із висновками документальної позапланової виїзної перевірки контролюючого органу, що набрала форму акту від 30.09.2019 №5/28-10-54-07-10/31059651, оскільки позивачем не було допущено порушень податкового законодавства, зафіксованих вказаним актом. Господарські операції товариства з контрагентом ТОВ «ВК Зернодар» мали реальний характер, оформлені належними первинними документами та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках. Відтак, ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» правомірно відображено в податковій звітності правові взаємовідносини останнього з ТОВ «ВК Зернодар» .

16.03.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов /а.с. 186-188, т. 4/, у якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» . Зазначив, що в ході проведення перевірки встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій з придбання позивачем товарів у ТОВ «ВК Зернодар» .

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 18.10.2019 № 0000105407 (форми "Р") та № 0000115407 (форми "В4").

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС (вул. Дегтярівська, 11г, м. Київ, 04119, ідентифікаційний код 43141471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" (вул. Заводська,1, м. Глобино, Полтавська область, 39001, ідентифікаційний код 31059651) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4204,00 грн /чотири тисячі двісті чотири гривні/.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, а саме: п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 п. 200, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, ст.ст. 72-76, ст. 242 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Виробничий комплекс «Зернодар» з підстав та обставин зафіксованих в акті перевірки. Відповідач зазначає, що позивачем не було надано до перевірки специфікації, якісні посвідчення на кожну партію товару та сертифікати якості виробника. З наданих до перевірки товарно-транспортних накладних встановлено, що перевезення ТМЦ здійснено в обмежені проміжки часу однією особою, що унеможливлює факт здійснення перевезення товару. Також в ході перевірки не встановлено заїзд автотранспортного засобу, який зазначено в ТТН від 14.06.2017, що унеможливлює факт здійснення перевезення товару. Крім того, згідно із даними баз даних ДПС України не встановлено фактичного виробника/постачальника придбаного позивачем товару, у зв`язку з чим не підтверджується факт постачання товару ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» . Також, з аналізу даних ДФС встановлено, що у ТОВ "ВК "Зернодар" відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, які необхідні для здійснення діяльності з переробки насіння соняшника.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Розгляд справи проведено без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 25.09.2019 по 30.09.2019 посадовими особами Офісу великих платників податків ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» (код ЄДРПОУ 31059651) з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Виробничий комплекс «Зернодар» (код ЄДРПОУ 37366701) з податку на додану вартість за період з 01.09.2016 по 30.09.2016 та з 01.06.2017 по 30.06.2017, за результатами якої складено акт №5/28-10-54-07-10/31059651 від 30.09.2019 /надалі по тексту - Акт перевірки/, згідно висновків якого зафіксовано наступні порушення:

1. Пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, пункту 6 розділу ІІІ, пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість всього на суму 120417 грн, в результаті завищення суми податкового кредиту по податкових деклараціях з податку на додану вартість:

- занижено податок на додану вартість за вересень 2016 року на 83825 грн.;

- завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість всього на 36592 грн, у т.ч. за червень 2018 року на суму ПДВ - 36592 грн /а.с. 31-45, т. 1/.

Не погодившись з висновками Акту перевірки, позивач подав заперечення на Акт перевірки, за результатами розгляду яких останній залишено без змін /а.с. 108-112, 113-122, т. 1/.

18.10.2019 на підставі висновків Акту перевірки Офісом ВПП ДПС винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0000105407 (форми «Р» ), яким визначено податкове зобов`язання з ПДВ у розмірі 16765 грн та штрафна (фінансова) санкція 8382,50 грн /а.с. 24, т. 1/;

- № 0000115407 (форми «В4» ), яким завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту у розмірі 36592 грн /а.с. 26, т. 1/.

Не погодившись з такими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, за результатами якого податкові повідомлення-рішення залишено без змін /а.с. 123-130, 132-136, т. 1/.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «ВК «Зернодар» мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, мали зв`язок із господарською діяльністю позивача, тому формування позивачем за вказаними господарськими операціями податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтується на вимогах ПК України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Згідно із п. 187.1 ст. 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пункт 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України визначає, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно підпунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктами 1, 2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Судом встановлено, що у період, що перевірявся, між позивачем (по тексту договору - Покупець) та ТОВ «ВК «Зернодар» (по тексту договору - Продавець) укладено договір купівлі-продажу №2803В1 від 28.03.2016, відповідно до предмету договору якого Продавець передає у власність Покупцю, а Покупець приймає та сплачує корма для тварин (у т.ч. макуха соняшника, шрот соняшника та інш.) в подальшому - товар, який зазначено в специфікації, що є додатком до цього Договору та його невід`ємною частиною. Відповідно до пункту 2.1 цього Договору, ціна однієї тонни Товару, загальна вартість та об`єм (кількість) та якість товару визначаються в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору на кожну партію Товару, а також видаткових накладних та рахунках фактурах. Остаточна кількість та загальна вартість кожної партії Товару вказується у видатковій накладній та може відрізнятися від кількості суми, вказаній в Специфікації. Специфікації, видаткові накладні, рахунки-фактури та якісні посвідчення оформлюються на кожну партію товару (пункт 2.2 Договору) /а.с. 192-194, т. 1/.

Також, в період, що перевірявся, між позивачем (по тексту договору - Покупець) та ТОВ «ВК «Зернодар» (по тексту договору - Продавець) укладено договір купівлі-продажу №0706В1 від 07.06.2017, предмет договору та порядок розрахунку якого є аналогічним договору купівлі-продажу №2803В1 від 28.03.2016 та зводиться до того, що ТОВ «ВК «Зернодар» (Продавець) передає у власність ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» (Покупець), а Покупець приймає та сплачує корма для тварин (у т.ч. макуха соняшника, шрот соняшника та інш.) в подальшому - товар, який зазначено в специфікації, що є додатком до цього Договору та його невід`ємною частиною. Ціна однієї тонни Товару, загальна вартість та об`єм (кількість) та якість товару визначаються в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору на кожну партію Товару, а також видаткових накладних та рахунках фактурах. Остаточна кількість та загальна вартість кожної партії Товару вказується у видатковій накладній та може відрізнятися від кількості суми, вказаній в Специфікації. Специфікації, видаткові накладні, рахунки-фактури та якісні посвідчення оформлюються на кожну партію товару /а.с. 200-202, т. 1/.

За змістом специфікацій від 08.09.2016 №4 та від 08.09.2016 №5 до договору купівлі-продажу №2803В1 від 28.03.2016 товаром, що поставлявся ТОВ «ВК «Зернодар» на користь позивача була макуха соняшника /а.с. 198, 199, т. 1/.

За змістом специфікації від 07.06.2017 №1 до договору купівлі-продажу №0706В1 від 07.06.2017 товаром, що поставлявся ТОВ «ВК «Зернодар» на користь позивача був шрот соняшника /а.с. 203, т. 1/.

На виконання умов договорів купівлі-продажу, з урахуванням специфікацій до них, щодо реалізації товару ТОВ «ВК «Зернодар» на користь ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» виписані рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні на загальну суму 722501,40 грн, в тому числі ПДВ 120416,90 грн /а.с. 214, 216, 218, 220, 222, 224, 228, 230, 232, 235, 237, 238, 242, 244, 246, 248 т. 1, а.с. 1, т. 2/.

Будь яких зауважень щодо правильності оформлення рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних у акті перевірки від 30.09.2019 № 5/28-10-54-07-10/31059651 перевіряючими не висловлено.

Фактична реєстрація податкових накладних по спірних господарських операціях в Єдиному реєстрі податкових накладних підтверджується квитанціями про реєстрацію /а.с. 229, 231, 233, 236, 239 т. 1/.

Оплата за товари проводилася у безготівковій формі шляхом перерахування ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ВК «Зернодар» згідно платіжних доручень /а.с. 240, 241, 243, 245, 247, 249, 250, т. 1/.

Транспортування ТМЦ від ТОВ «ВК «Зернодар» до ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» здійснювалося за рахунок та силами ТОВ «ВК «Зернодар» і оформлене відповідними товарно-транспортними накладними /а.с. 215, 217, 219, 221, 223, 225, т. 1/. Слід зауважити, що надання підприємством вказаних товарно-транспортних накладних до перевірки зафіксоване безпосередньо у акті від 30.09.2019 №5/28-10-54-07-10/31059651.

Кожне отримання ТМЦ від постачальника ТОВ «ВК «Зернодар» підтверджується звітами по придбанню кормів за 2016, 2017 роки, а також картками рахунку №631 за 2016 та 2017 роки /а.с. 9-14, 15-20, т. 2/.

Придбані макуха та шрот соняшникові у позивача зберігалися насипом у складі №20, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на складські приміщення, де зберігаються, зокрема, корми для тварин ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» підтверджується свідоцтвом серія НОМЕР_1 /а.с. 21, т. 2/.

Приймання на склад здійснювалось на підставі видаткових накладних від 14.09.2016 №РН-0000104, від 15.09.2016 №РН-0000106, від 23.09.2016 №РН-0000112, від 30.09.2016 №РН-0000120 та накладної на переміщення №6269 від 14.06.2017 /а.с. 226, т. 1/.

Від імені позивач товар приймав ОСОБА_1 , який працює у ТОВ ІПК Полтавазернопродукт на посаді фахівця із постачання у відділі комерційної служби, що підтверджується копією наказу про прийняття на роботу №13 а/к від 02.03.2015.

Як зазначає позивач, метою придбання вказаного товару у ТОВ ВК Зернодар було використання його позивачем для виготовлення концентратів кормів для відгодівлі великої рогатої худоби (надалі також - ВРХ).

Наявність у позивача у спірний період значної кількості ВРХ підтверджується Державним статистичним спостереженням в розрізі виробничих підрозділів позивача за ф. №24 (місячна) Стан тваринництва станом на 01.10.2016 року, 01.07.2017 та Звіт про рух худоби та птиці за вересень 2016 року, червень 2017 року /а.с.167-185 т.1/.

Зберігання товару у ТОВ ВК Зернодар , а також розведення ВРХ в структурних підрозділах позивача здійснювалося в наявних на праві приватної власності будівлях (інших об`єктах нерухомого майна), на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи належним чином засвідченні копії правовстановлюючих документів /а.с. 72-101 т. 3/.

Переміщення зі складу № 20 до комбікормової дільниці здійснювалось відповідно до шляхових листів та накладних внутрішнього переміщення, наведених в «Аналітичній таблиці щодо придбання та використання макухи соняшникової, придбаної у ТОВ «ВК «Зернодар» у 2016 році та в «Аналітичній таблиці щодо придбання та використання шроту соняшникового, придбаної у ТОВ «ВК «Зернодар» у 2017 році /а.с. 44-46, 92-93, т. 2/.

Зі складу передача сировини (макухи та шроту соняшникового) у виробництво (комбікормова дільниця) здійснювалося ОСОБА_2 , що працювала в ТОВ ІПК Полтавазернопродукт на посаді завідуючої складом відповідно до наказу №19-к від 01.05.2009. Приймання сировини зі складу здійснювалося ОСОБА_3 , яка працювала в ТОВ ІПК Полтавазернопродукт на посаді обліковця міри та виробів (виготовлення кормів) у ВП Агрофірма Степове ТОВ ІПК Полтавазернопродукт відповідно до наказу №24-С/К від 15.03.2016 /а.с.153-157 т. 2/.

Придбані у вересні 2016 року ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» у ТОВ «ВК «Зернодар» товари (макуха соняшникова) в подальшому були використані позивачем у виробництві комбікорму, що підтверджується внутрігосподарськими накладними на використання сировини у комбікормовому цеху від 01.09.2016 №202, від 02.09.2016 №203, від 03.09.2016 №204, від 05.09.2016 №205, від 06.09.2016 №206, від 07.09.2016 №207, від 08.09.2016 №208 та №209, від 09.09.2016 №210 та №211, від 10.09.2016 №212, від 13.09.2016 №213, від 14.09.2016 №214 та №215, від 15.09.2016 №216 та №217, від 16.09.2016 №218 та №219, від 17.09.2016 №220 та №221, від 19.09.2016 №222 та №223, від 20.09.2016 №224 та №225, від 21.09.2016 №226 та №227, від 22.09.2016 №228 та №229, від 23.09.2016 №230, від 24.09.2016 №231, від 26.09.2016 №232 та №233, від 27.09.2016 №234 та №235, від 28.09.2016 №236 та №237, від 29.09.2016 №238 та №239, від 30.09.2016 №240 та №241 /а.с. 22-29, 47-86, т. 2/.

Придбані у червні 2017 року ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» у ТОВ «ВК «Зернодар» товари (шрот соняшниковий) в подальшому були використані позивачем у виробництві комбікорму, що підтверджується внутрігосподарськими накладними на використання сировини у комбікормовому цеху від 01.06.2017 №132, 02.06.2017 №133, від 03.06.2017 №134, від 05.06.2017 №135, від 06.06.2017 №136, від 07.06.2017 №137, від 08.06.2017 №138, від 09.06.2017 №139, від 10.06.2017 №140, від 12.06.2017 №141, від 13.06.2017 №142, від 14.06.2017 №143, від 15.06.2017 №144, від 16.06.2017 №145, від 17.06.2017 №146, від 18.06.2017 №147, від 19.06.2017 №148, від 20.06.2017 №149, від 21.06.2017 №150, від 22.06.2017 №151, від 23.06.2017 №152, від 24.06.2017 №153, від 25.06.2017 №154, від 26.06.2017 №155, від 27.06.2017 №156, від 28.06.2017 №157, від 29.06.2017 №158, від 30.06.2017 №159 /а.с. 30-35, 94-149, т. 2/.

Переміщення вказаного товару між складом та виробничими дільницями структурних підрозділів позивача здійснювалося силами та засобами позивача, зокрема водіями позивача, яка зазначенні у вказаних первинних документах, які перебували у штаті позивача на підставі копій наказ, які долучені до матеріалів справи /а.с.227 т. 1, а.с.39-51 т.3/.

Таким чином, з матеріалів справи встановлено, що наявні договори та усі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку складені на їх виконання, виписані з додержанням вимог статті 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88, які згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту та податку на прибуток по господарським операціям з його контрагентами.

При цьому, в ході проведення перевірки податковим органом не встановлено жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином.

З приводу посилання контролюючого органу на відсутність до договорів купівлі-продажу специфікації та якісних посвідчень на кожну партію поставленого товару, колегія суддів зазначає, що сама по собі відсутність окремих документів жодним чином не свідчить про нереальність господарських операцій, оскільки з інших первинних та бухгалтерських документів вбачається товарність господарських операцій з поставки ТМЦ, фактичне відображення операцій в бухгалтерському обліку позивача, зміни в структурі активів та зобов`язань останнього.

Доводи відповідача щодо відсутності у контрагента позивача об`єктивної можливості для вчинення задекларованих господарських операцій, колегією суддів відхиляються, оскільки такі висновки податковим органом зроблені виключно шляхом аналізу податкової звітності контрагента позивача, водночас зазначене не виключає можливості контрагента-продавця при здійсненні господарських операцій з позивачем використовувати залучені трудові ресурси та орендовані основні фонди, у той час як під час перевірки контролюючим органом не було з`ясовано такі обставини.

З приводу посилання контролюючого органу на неповне зазначення адреси навантаження у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних, як на порушення норм податкового законодавства, колегія суддів зазначає, що чинною на момент транспортування вантажу формою товарно-транспортних накладних, встановленою Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (далі - Правила перевезень), передбачено зазначення місцезнаходження, а не повної адреси місця навантаження.

Таким чином, відсутність у товарно-транспортних накладних точної адреси місця навантаження товару не є порушенням порядку заповнення цього виду документів і не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит сформований у зв`язку з придбанням товару з урахуванням наявності всіх інших первинних документів, заповнених у відповідності до вимог чинного законодавства та здійснення операцій, пов`язаних із господарською діяльністю позивача.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Оскільки у даному випадку операції з транспортування товару не були предметом позапланової перевірки, посилання відповідача на будь-які недоліки товарно-транспортних накладних як на підставу для висновку про нереальність господарських операцій з постачання товару і надання послуг є необґрунтованим.

У випадку, коли предметом господарської операції є придбання товару, а не транспортні послуги, неналежне оформлення товарно-транспортних накладних не впливає на оприбуткування платником податків придбаного товару і право на формування податкового кредиту у зв`язку з придбанням товару.

Правовий висновок, аналогічний цьому, вже висловлювався у постанові Верховного Суду України від 24 січня 2019 року у справі №816/681/16.

Крім того, посилання відповідача на ненадання позивачем до перевірки журналів реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах сторонніх організацій та виїзду транспорту, обліку та переміщення ТМЦ за період 14.09.2016, 15.09.2016, 30.09.2016, 2018 року як на підстави для висновку про нереальність господарських операцій з постачання товару і надання послуг судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги, з огляду на те, що зазначені журнали не є первинними та обов`язковими документами для пред`явлення до перевірки.

При цьому, журнал реєстрації зважування вантажів не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу ТМЦ, наявність або відсутність журналів реєстрації зважування вантажу та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків.

Стосовно тверджень відповідача про те, що перевезення товару було здійснено в один день 14.06.2017, в обмежені проміжки часу та однією особою - водієм ОСОБА_4 , колегія суддів зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що 14.06.2017 було здійснено дві поставки товару на адресу позивача, що підтверджується ТТН №РН-000084 та №000085 від 14.06.2017 /а.с. 223, 225, т.1/. Перевезення товару здійснювалось з Олександрівського району Кіровоградської області до місцезнаходження позивача - Полтавська область, Глобинський район, с. Степове.

На спростування тверджень відповідача про відсутність у ТОВ «ВК «Зернодар» фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення таких перевезень, позивачем надано до суду дані GPS навігатора /а.с. 191, т.1/, відповідно до яких відстань між зазначеними населеними пунктами становить приблизно 100-110 км, що займає 2 години в дорозі зі швидкістю 50-60 км/год.

Зазначений факт, свідчить про можливість здійснення одним водієм двох рейсів з перевезення товару в один і той самий день.

Крім того, здійснення перевезень залученим транспортом не є порушенням чинного законодавства і не може свідчити про нереальність такої операції. Обмеження господарюючого суб`єкта на самостійне залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, є порушенням одного з встановлених частиною 1 статті 44 Господарського кодексу України принципів здійснення підприємницької діяльності.

Також, в акті від 30.09.2019 №5/28-10-54-07-10/31059651 висновок про нереальний характер господарської операції з придбання позивачем у ТОВ «ВК «Зернодар» товару відповідач зробив на підставі інформації отриманої із матеріалів перевірки цього постачальника по взаємовідносинах з іншими контрагентами та відсутності доказів щодо здійснення ними виробництва товару (макухи соняшникової).

Підставою для таких висновків відповідача щодо відсутності постачання ТОВ «ВК «Зернодар» товару (макухи соняшникової) є неможливість підтвердження її придбання у інших контрагентів, про що зазначено в Узагальненій податковій інформації від 12.06.2019 №216/18-28-12-01-31від ГУ ДФС у Сумській області та Результатах опрацювання зібраної податкової інформації від 21.08.2017 №783/7/20-40-14-11-12 ГУ ДФС у Харківській області.

Разом з тим, правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за обставин даної справи й відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин платника податку. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та беззаперечно спростовують факти поставки товару, його оприбуткування, засвідчені наведеними документами.

Акт перевірки не містить аналізу обсягу та характеру ресурсів, які, з урахуванням обставин виконання спірних господарських операцій були необхідні для виконання спірних операцій але були відсутні.

Співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

При цьому, колегія суддів вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами в розумінні положень статей 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідачем в акті перевірки не наведено доказів: неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників; відсутності руху активів у процесі здійснення господарських операцій; відсутності зміни стану та структури активів, зобов`язань чи власного капіталу сторін правочинів; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об`єктивної можливості отримати майнову вигоду від цих операцій в інший спосіб; отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Натомість, сукупність наданих позивачем до перевірки документів дають достатні підстави дійти висновку про фактичне виконання умов договорів із ТОВ "ВК "Зернодар", окрім того, зі змісту первинних документів, в діяльності позивача та його контрагента наявні розумні економічні та організаційно-адміністративні причини для укладання договору, а також наявні чинники, з якими закон пов`язує можливість формування позивачем податкового кредиту за спірними операціями, зокрема, витрати позивача за цим договором повною мірою пов`язані з його господарською діяльністю.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач в ході судового розгляду справи правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 06.08.2019 №0010251401, №0010261401 та №0010271401 не довів, а відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.10.2019 №0000105407 (форми «Р» ) та №0000115407 (форми «В4» ) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2020 року по справі № 440/539/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді (підпис) (підпис) Т.С. Перцова В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 16.10.2020 року