Рішення

від 12.06.2020 по справі 540/1065/20

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/1065/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕКО" до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 10.03.2020 року №UA508040/2020/000027/2,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕКО" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Чорноморської митниці Держмитслужби (далі-відповідач, Митниця), в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 10.03.2020 року №UA508040/2020/000027/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору від 23.12.2019р. №KD191223, укладеного між позивачем та підприємством Yongkang Toot Industry and Trade Co., Limited, в березні 2020 року позивачем було імпортовано на митну територію України товари, а саме: готові вироби побутового призначення, сировину для виробництва товарів побутового призначення, а також обладнання та запасні частини для нього. З метою проходження митного оформлення вантажу, позивачем подано вантажно-митну декларацію №UA508040/2020/002120 від 11.03.2020 року разом із всіма документами, переліченими в ст. 53 Митного кодексу України, які підтверджують заявлену митну вартість, а саме: зовнішньоекономічний контракт №КD191223 від 23 грудня 2019 року, інвойс, офіційні прайс-листи до інвойсу, специфікації, пакувальні листи, тощо. Однак, в порушення вимог митного законодавства, як вважає позивач, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів в бік збільшення за резервним методом визначення митної вартості товарів. Вважає підстави, зазначені в рішенні митного органу про коригування митної вартості, не обґрунтованими. Також, позивач вважає, що ним надані всі необхідні документи на визначення вартості товарів за основним методом визначення вартості товарів. Водночас, позивач називає помилковою позицію відповідача про те, що надані позивачем під час митного оформлення товарів документи не дають можливості визначити вартість імпортованих товарів за методом ціни договору, а тому, застосування до визначення митної вартості вищезазначених товарів резервного методу визначення вартості є протиправним. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 04 травня 2020 року провадження у справі відкрито, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

29 травня 2020 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідач не погоджується з доводами позивача, виходячи з наступних обставин. Декларантом обрано основний метод визначення митної вартості товару - за ціною товару щодо товарів, які імпортуються. Відповідно до вимог ч.4 ст.58 МКУ під митною вартістю товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту розуміється ціна, що була сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну. Перевіркою поданих документів було встановлено наявність розбіжностей, які не давали змогу встановити реальну митну вартість товару за ціною договору. Позивач не спростував наданими документами сумніви стосовно заявленої митної вартості товару. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що дії митного органу є правомірними та відповідають вимогам законодавства, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

З огляду на викладене, суд розглядає справу в письмовому провадженні.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, дійшов наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 23 грудня 2019 року між ТОВ "БЕКО" та компанією Yongkang Toot Industry and Trade Co., Limited, Китай, укладено контракт № КD191223 (далі-Контракт) на поставку "товарів асортимент якого описаний і погоджений сторонами в Специфікації в кожній окремій поставці" на умовах СFR порт Одеса відповідно до правил Інкотермс 2010.

Відповідно до умов вказаного контракту, специфікацій №1/KD191223, комерційного інвойсу від 17 січня 2020 року ВН200117, офіційного прайс-листа з періодом дії з 24 грудня 2019 по 15 квітня 2020 року, пакувального листа від 17 січня 2020 року позивач отримав товар згідно переліку, наведеного в зазначених документах.

Декларантом позивача через представника ОСОБА_1 для митного оформлення товару подано митну декларацію:

- №UA508040/2020/002120 від 11 березня 2020 року (складену на підставі попередньої вантажної митної декларації від 06.03.2020 року UA508040/2020/002032), відповідно до якої заявлена митна вартість товарів - 22764,70 доларів США, за ціною договору (контракту) (основний метод визначення митної вартості).

Разом з митними деклараціями ТОВ БЕКО для оформлення товару надано: зовнішньоекономічний договір (контракт) №КD191223 від 23 грудня 2019 року; комерційний інвойс від 17 січня 2020 року ВН 200117, прайс-листи з періодом дії 24 грудня 2019 року по 15 квітня 2020 року, специфікацію (сертифікат якості) № 1/ НОМЕР_1 , пакувальний лист від 17 січня 2020 року, коносамент від 01 лютого 2020 року № ZIMUNGB9463335.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості товару, а тому запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:

- платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- додатки до зовнішньоекономічного договору (контракту) у разі їх наявності;

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправника;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів;.

На виконання вимог митного органу позивач надано митну декларацію країни експорту (без перекладу) та прайс-лист.

За результатами опрацювання поданих позивачем вантажної митної декларації відповідач, Чорноморська митниця Держмитслужби, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів :

- рішення про коригування митної вартості товарів UA508040/2020/000027/2 від 10.03.2020 р.

Вважаючи спірне рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Вирішуючи питання про правомірність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, суд вказує про наступне.

Так, статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

У відповідності до частини 3 статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.

Згідно з частиною 1 статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Разом з тим, відповідно до вимог статті 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Тобто, відповідно до норм Митного кодексу України, митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також, згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

В даному конкретному випадку, з повідомлень декларанту, наявних в матеріалах справи (а.с.75) вбачається, що митницею витребувано від позивача додаткові документи, проте жодних зазначень про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари відповідні повідомлення з вимогою про надання документів не містять.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість, таких відомостей повідомлення органу митного контролю також не містять, що на думку суду, не дає можливості декларанту зрозуміти юридичне волевиявлення відповідача та надати документи необхідні для усунення конкретно визначених сумнівів митниці та, як наслідок, не сприяє юридичній визначеності в правовідносинах з суб`єктом владних повноважень.

Щодо підстав для коригування митної вартості, наведених відповідачем в оскаржених рішеннях, суд зазначає наступне.

Так, відповідач посилаючись на пункт 4.2 контракту від 23.12.2019 року стверджує про відсутність відомостей щодо включення до вартості товару витрат на транспортування та страхування, суд зазначає, що відповідно до умов поставки CFR, за якими постачався товар позивачу за контрактом №КD191223 від 23.12.2019 страхування товару є обов`язком продавця.

З приводу зазначеного суд вказує, що на сьогодні застосовуються, окрім іншого, Офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, видання МТП № 560, в редакції з 01.01.2011 року Інкотермс-2010, за змістом яких посилання на Інкотермс-2010 в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов`язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень. Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі.

Відповідно до Інкотермс-2010 CFR (Cost and Freight (... named port of destination)) (... назва порту призначення). Термін «вартість і фрахт» означає, що продавець здійснив поставку, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в названий порт призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь які додаткові витрати, які виникають після відвантаження товару, переходять з продавця на покупця. За умовами CFR відсутня обов`язкова умова щодо страхування товару.

Зважаючи на те, що перевезення товару здійснювалося морем на умовах поставки CFR, суд вважає, що в даному випадку Товариство не мало обов`язку додатково страхувати товар, а доказів того, що страхування товару було здійснено позивачем або продавцем товару за власної ініціативи додатково до умов поставки та договору - відповідачем не надано.

Отже, суд вважає помилковим твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються, так як страхування товару не здійснювалось, а доказів протилежного - не надано.

Враховуючи викладене, з огляду на визначені зовнішньоекономічним контрактом №КD191223 від 23.12.2019 року умови поставки, всі витрати із завантаження, пакування, маркування та транспортування товару вже є включеними продавцем у фактурну вартість товару, а тому додаткові витрати на страхування та транспортування товару до порту, згідно з вимогами частини десятої статті 58 МК України, Товариство не понесло.

Крім того, п.6.3 контракту №КD191223 від 23.12.2019 року передбачено умови передачі (приймання) товару, а саме визначено перелік товаросупровідних документів: 3 морських коносаментів; 2 оригінала специфікації; комерційний рахунок-фактура - 2 оригінали; пакувальний лист - 2 оригінали.

Тобто, за умовами контракту не передбачено передачу покупцю документів про страхування вантажу.

Щодо посилання відповідача на понесені витрати з розвантаження товару, то суд зазначає, що вказані обставини не впливають на складові митної вартості товарів та не можуть бути підставою для коригування митної вартості оскільки ці витрати поніс позивач на території України після ввезення товару (переміщенням товарів через митний кордон України) та згідно ст. 58 Митного Кодексу вони не включаються до митної вартості товару.

За таких обставин, вимоги Митниці про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірними, а коригування митної вартості, заявленої Товариством, на цій підставі - необґрунтованим.

У документах, надання покупцеві яких передбачено контрактом і на підставі яких позивачем розраховувалась митна вартість товару, та які надавались на вимогу відповідача, зокрема, інвойсі від 17.01.2020 року № ВН200117, специфікації № 1/ КD1912523, прайс-листі продавця вказана ціна товару з урахуванням умов поставки CFR.

За таких обставин суд вважає помилковим твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування та перевезення, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються в силу приписів п.8 ч.2 ст.53 МК України.

Отже, відповідач не довів, що позивач сплатив за товар іншу суму ніж та, яка заявлена у якості митної вартості товару.

Стосовно ненадання позивачем перекладу на українську мову поданих документів, суд зазначає наступне.

Статтею 254 МК України визначено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Вказаною статтею чітко передбачено, що митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Такої вимоги митним органам не здійснено та вказана обставина жодним чином не стосується митної вартості товарів та не могла слугувати підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Крім того, можливе ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічний правовий висновок з цього питання викладено у постановах Верховного Суду від 18.07.2019 р. по справі № 821/829/18 (адміністративне провадження № К/9901/5724/19), від 14.08.2018 р. по справі № 821/1617/17 (адміністративне провадження № К/9901/48422/18).

Суд відхиляє вищевказані доводи відповідача про наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості імпортованого товару з підстав, наведених у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, оскільки надані позивачем до митного органу вище перелічені документи, підтверджують ціну імпортованого товару та жодних розбіжностей не містять.

Відповідно до частини 2 статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Як вбачається зі змісту графи 33 рішення №UA508040/2020/000027/2 про коригування митної вартості товарів згідно декларації №UA508070/2020/002097, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу, у бік збільшення:

- товару №1 скориговано на підставі наявної у митного органу митної декларації від 13.02.2020 р. № UA110110/2020/002328 товар в наведеній декларації не є аналогічним товару №1, також різняться умови поставки CFR (постачання товару позивача) та СІF (постачання товару за зазначеною декларацією);

- товару №2 скориговано на підставі наявної у митного органу митної декларації від 22.02.2020 р. № UA500070/2020/206646 - декларацію до суду не надано;

- вартість товару №4 скориговано на підставі наявної у митного органу митної декларації від 04.02.2020 р. № UA500020/2020/203186 (товар в наведеній декларації не є аналогічним товару №4.

- товар №5 скориговано на підставі наявної у митного органу митної декларації від 05.03.2020 р. № UA500070/2020/208636 товар в наведеній декларації не є аналогічним товару №5, також різняться умови поставки CFR (постачання товару позивача) та DAР (постачання товару за зазначеною декларацією);

- товар №7 скориговано на підставі наявної у митного органу митної декларації від 22.02.2020 р. № UA500070/2020/206646 - декларацію до суду не надано.

Таким чином правомірність застосування відповідачем для коригування митної вартості товарів зазначених в оскаржуваному рішенні митної декларації не підтверджена.

Також в графі 33 рішення зазначено, що попередні методи не застосовуються з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.

Отже, вказана графа оскаржуваного рішення не містить інформації, який саме товар було використано в якості джерела інформації, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо. Та, найголовніше - товар, інформація щодо митної вартості за яким взята відповідачем за основу при коригуванні митної вартості товарів позивача не зазначений в рішенні, є посилання лише на митну декларацію.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття ним оскарженого рішення щодо коригування митної вартості. Натомість, на думку суду, надані позивачем до митного оформлення документи спростовують сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.

Враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог митного законодавства для підтвердження заявленої митної вартості товарів було подано до митного органу всі необхідні для цього документи та митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування рішень митного органу про коригування митної вартості товарів від 10.03.2020 №UА508040/2020/000027/2.

Судові витрати розподілено згідно статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморської митниці Держмитслужби від 10.03.2020 року за №UА508040/2020/000027/2 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути з Чорноморської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43335608, адреса: 73000, м. Херсон, вул. Гоголя, 13) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БЕКО" (код ЄДРПОУ 37959468, вул. Університетська,136, оф.40, м. Херсон, 73036) судові витрати у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп., шляхом безспірного списання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Згідно п.3 "Прикінцевих положень" КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Ковбій

кат. 108020200