Рішення

від 12.06.2020 по справі 824/407/20-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2020 р. м. Чернівці справа № 824/407/20-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Розтоківської сільської ради Путильського району Чернівецької області про визнання протиправним та скасування рішення.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду через свого представника з позовом до Розтоківської сільської ради, в якому просить:

- визнати протиправним рішення Розтоківської сільської ради Путильського району Чернівецької області від 28.02.2020 р. №14-25/20 «Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель» для змішаного використання обслуговування об`єктів підприємницької діяльності будівлі деревообробного комплексу, пилорами та кузні» в землі «для ведення особистого селянського господарства» гр. ОСОБА_1 загальною площею - 0.4055 га» ;

- зобов`язати Розтоківську сільську раду Путильського району Чернівецької області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель "для змішаного використання обслуговування об`єктів підприємницької діяльності будівлі деревообробного комплексу, пилорами та кузні" в землі "для ведення особистого селянського господарства" гр. ОСОБА_1 загальною площею - 0.4055 га» , який погоджений висновком про розгляд проекту землеустрою від 19.10.2017 року №7291/82-17, територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин та змінити цільове призначення вказаної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_1 ;

- стягнути з Розтоківської сільської ради Путильського району Чернівецької області 10000,00 грн у відшкодування завданої їй моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.02.2019 р. у справі №824/16/19-а було зобов`язано відповідача на найближчій сесії вирішити питання про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель «для змішаного використання обслуговування об`єктів підприємницької діяльності будівлі деревообробного комплексу, пилорами та кузні» в землі «для ведення особистого селянського господарства» гр. ОСОБА_1 загальною площею - 0,4055 га відповідно до статті 20 Земельного кодексу України та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Оскільки, проект землеустрою від 19.10.2017 р. №7291/82-17 погоджений територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а тому відповідач в безумовному порядку мав затвердити погоджений і наданий йому проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель «для змішаного використання обслуговування об`єктів підприємницької діяльності будівлі деревообробного комплексу, пилорами та кузні» в землі «для ведення особистого селянського господарства» загальною площею - 0,4055 га.

Однак, відповідач в черговий раз безпідставно відмовив йому в затвердженні наведеного проекту землеустрою.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.03.2020 р. відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

З метою з`ясування всіх обставин у справі витребувано з Розтоківської сільської ради Путильського району Чернівецької області докази.

Розтоківська сільська рада Путильського району Чернівецької області (далі - відповідач) подала до суду письмові пояснення, в яких навела обставини прийняття оскаржуваного рішення. Водночас, в письмових поясненнях сільський голова Розтоківської сільської ради не заперечувала щодо прийняття та затвердження проекту землеустрою зміни цільового призначення земельної ділянки, яка здійснюється за ініціативою її власника.

З`ясувавши обставини на які посилаються учасники справи, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 98723485 від 28.09.2017 р. на праві приватної власності ОСОБА_1 належить земельна ділянка, кадастровий номер 7323584000:01:002:0399, цільове призначення якої «для змішаного використання обслуговування об`єктів підприємницької діяльності будівлі деревообробного комплексу, пилорами та кузні» (а.с. 67).

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.01.2020 р. у справі № 824/1367/19-а, яке набрало законної сили, встановлено наступні обставини:

02.10.2017 р. ОСОБА_1 звернулась до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 із заявою, в якій просила виготовити проект щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель «для змішаного використання обслуговування об`єктів підприємницької діяльності будівлі деревообробного комплексу, пилорами та кузні» в землі «для ведення особистого селянського господарства» гр. ОСОБА_1 загальною площею - 0, 4055 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в АДРЕСА_1 згідно Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №98723485 від 28.09.2017 р., кадастровий номер 7323584000:01:002:0399.

До заяви позивачем додано наступні документи: паспорт та ідентифікаційний код; витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №98723485 від 28.09.2017 р., кадастровий номер 7323584000:01:002:0399.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 розроблено проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель «для змішаного використання обслуговування об`єктів підприємницької діяльності будівлі деревообробного комплексу, пилорами та кузні» в землі «для ведення особистого селянського господарства» гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 .

Згідно Висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 19.10.2017 р. №7291/82-17, погоджено експертом державної експертизи ОСОБА_3 проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель «для змішаного використання обслуговування об`єктів підприємницької діяльності будівлі деревообробного комплексу, пилорами та кузні» в землі «для ведення особистого селянського господарства» гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 .

Згодом фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Розтоківського сільського голови із клопотанням, в якому просив затвердити проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки згідно Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 98723485 від 28.09.2017 року, кадастровий номер 7323584000:01:002:0399 гр. ОСОБА_1 із земель «для змішаного використання обслуговування об`єктів підприємницької діяльності будівлі деревообробного комплексу, пилорами та кузні» в землі «для ведення особистого селянського господарства» гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 .

Рішенням № 79-23/19 XXIII сесії VII скликання Розтоківської сільської ради від 06.11.2019 р. відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення змеленої ділянки із земель «для змішаного використання обслуговування об`єктів підприємницької діяльності будівлі деревообробного комплексу, пилорами та кузні» в землі «для ведення особистого селянського господарства» гр. ОСОБА_1 , загальною площею - 0,4055 га згідно Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №98723485 від 28.09.2017 р., кадастровий номер 7323584000:01:002:0399.

Не погоджуючись із таким рішенням органу місцевого самоврядування, ОСОБА_1 звернулась до суду.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.01.2020 р. у справі № 824/1367/19-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Розтоківської сільської ради Путильського району Чернівецької області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Розтоківської сільської ради Путильського району Чернівецької області від 06.11.2019 р. № 79-23/19 «Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель «для змішаного використання обслуговування об`єктів підприємницької діяльності будівлі деревообробного комплексу, пилорами та кузні» в землі «для ведення особистого селянського господарства» гр. ОСОБА_1 загальною площею - 0,4055 га.

Зобов`язано Розтоківську сільську раду Путильського району Чернівецької області на найближчій сесії вирішити питання про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель «для змішаного використання обслуговування об`єктів підприємницької діяльності будівлі деревообробного комплексу, пилорами та кузні» в землі «для ведення особистого селянського господарства» гр. ОСОБА_1 загальною площею - 0,4055 га відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

В ході судового розгляду справи № 824/407/20-а по суті судом встановлено, що 28.01.2020 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Розтоківського сільського голови із клопотанням, в якому просив затвердити проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки згідно Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №98723485 від 28.09.2017 р., кадастровий номер 7323584000:01:002:0399 гр. ОСОБА_1 із земель «для змішаного використання обслуговування об`єктів підприємницької діяльності будівлі деревообробного комплексу, пилорами та кузні» в землі «для ведення особистого селянського господарства» гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 (а.с. 10, 61).

За результатами розгляду вказаного клопотання та рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.01.2020 р. у справі № 824/1367/19-а, рішенням №14-25/20 XXV сесії VII скликання Розтоківської сільської ради від 28.02.2020 р. відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення змеленої ділянки із земель «для змішаного використання обслуговування об`єктів підприємницької діяльності будівлі деревообробного комплексу, пилорами та кузні» в землі «для ведення особистого селянського господарства» гр. ОСОБА_1 , загальною площею - 0,4055 га та в рішенні Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.01.2020 р. у справі № 824/1367/19-а про визнання протиправним рішення Розтоківської сільської ради та зобов`язання вчинити певні дії.

Вважаючи рішення протиправним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягають задоволенню з наступних підстав.

Положеннями ст. ст. 2 та 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад. Так, згідно пункту 34 частини першої указаної статті виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Нормами ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Порядок встановлення та зміни цільового призначення земельних ділянок врегульовано ст. 20 Земельного кодексу України.

Згідно ч.1 та 2 ст.20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться:

щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою;

щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч. 3 ст. 20 Земельного кодексу України).

Зокрема, згідно ч. 1 ст.186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

За приписами ч. 3 ст. 20 Земельного кодексу України рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.

Відмова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у зміні цільового призначення земельної ділянки або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

З огляду на наведені норми, законодавцем визначено процедуру зміни цільового призначення земельної ділянки, яка перебуває у власності громадян.

Таким чином, цільове призначення земельної ділянки приватної власності може бути змінене виключно за ініціативою її власника. Відтак, після погодження в порядку, встановленому ст.186-1 Земельного кодексу України, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, власник земельної ділянки звертається до органу місцевого самоврядування, який у місячний строк зобов`язаний вирішити питання щодо його затвердження, прийнявши одне з таких рішень: затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення, відмовити у його затвердженні або залишити клопотання без розгляду. У разі ж прийняття органом місцевого самоврядування одного з останніх двох рішень такі можуть бути оскаржені до суду.

Отже, питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення належить до виключної компетенції відповідного суб`єкта владних повноважень, яким в даному випадку є орган місцевого самоврядування - Розтоківська сільська рада Путильського району Чернівецької області.

За приписами п.19 ч. 1 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Суд зазначає, що загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Суд також звертає увагу на те, що законодавцем не передбачено виключних підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення, що і є предметом даного позову.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що 28.01.2020 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Розтоківського сільського голови із клопотанням, в якому просив затвердити проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки згідно Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №98723485 від 28.09.2017 р., кадастровий номер 7323584000:01:002:0399 гр. ОСОБА_1 із земель «для змішаного використання обслуговування об`єктів підприємницької діяльності будівлі деревообробного комплексу, пилорами та кузні» в землі «для ведення особистого селянського господарства» гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 (а.с. 10, 61).

Як видно із матеріалів справи, в п.14 порядку денного Розтоківської сільської ради XXV сесії VII скликання включено питання про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель «для змішаного використання обслуговування об`єктів підприємницької діяльності будівлі деревообробного комплексу, пилорами та кузні» в землі «для ведення особистого селянського господарства» гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 (а.с. 57-58).

Згідно підготовленого проєкту рішення XXV сесії VII Розтоківської сільської ради «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель «для змішаного використання обслуговування об`єктів підприємницької діяльності будівлі деревообробного комплексу, пилорами та кузні» в землі «для ведення особистого селянського господарства» гр. ОСОБА_1 , загальною площею - 0,4055 га, пропонувалося затвердити вказаний проєкт (а.с. 59).

Судом встановлено, що згідно списку депутатів сесії VII Розтоківської сільської ради, до ради обрано 14 депутатів (а.с. 56).

Дослідженням результатів поіменного голосування XXV сесії VII скликання Розтоківської сільської ради від 28.02.2020 р. по рішенню «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель «для змішаного використання обслуговування об`єктів підприємницької діяльності будівлі деревообробного комплексу, пилорами та кузні» в землі «для ведення особистого селянського господарства» гр. ОСОБА_1 , загальною площею - 0,4055 га» та протоколу засідання XXV сесії VII скликання Розтоківської сільської ради від 28.02.2020 р. встановлено, що з обраних 14 депутатів на сесії були присутні 9 депутатів, сільський голова - 1, відсутні - 5. Результати голосування: за - 0, проти - 8, не голосувало - 1. Сільський голова не голосував (а.с. 71, 73-77).

Рішенням №14-25/20 XXV сесії VII скликання Розтоківської сільської ради від 28.02.2020 р. відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення змеленої ділянки із земель «для змішаного використання обслуговування об`єктів підприємницької діяльності будівлі деревообробного комплексу, пилорами та кузні» в землі «для ведення особистого селянського господарства» гр. ОСОБА_1 , загальною площею 0,4055 га та в рішенні Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.01.2020 р. у справі № 824/1367/19-а про визнання протиправним рішення Розтоківської сільської ради та зобов`язання вчинити певні дії.

Дослідженням оскаржуваного рішення встановлено, що у ньому наведено наступне обгрунтування: «в зв`язку з тим, що за результатами голосування більшості присутніх депутатів ради на засіданні сесії, одноголосно проголосовано «проти» (а.с. 16, 60).

Суд зауважує, що жодних мотивів чи аргументів відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення змеленої ділянки із земель «для змішаного використання обслуговування об`єктів підприємницької діяльності будівлі деревообробного комплексу, пилорами та кузні» в землі «для ведення особистого селянського господарства» гр. ОСОБА_1 , загальною площею - 0,4055 га, в рішенні не зафіксовано.

Крім того, суд звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні не надано вичерпний перелік недоліків заяви з приводу якої було обговорено проєкт «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель «для змішаного використання обслуговування об`єктів підприємницької діяльності будівлі деревообробного комплексу, пилорами та кузні» в землі «для ведення особистого селянського господарства» гр. ОСОБА_1 , загальною площею 0,4055 га .

Відповідачем до суду не надано жодних належних та допустимих доказів відмови в затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель «для змішаного використання обслуговування об`єктів підприємницької діяльності будівлі деревообробного комплексу, пилорами та кузні» в землі «для ведення особистого селянського господарства» гр. ОСОБА_1 , загальною площею - 0,4055 га

Разом з тим, суд зауважує, що за наявності належним чином поданих позивачем документів та враховуючи висновок в рішенні Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.01.2020 р. у справі № 824/1367/19-а, є підстави вважати, що у відповідача не було перешкод у затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки згідно заяви представника позивача від 28.01.2020 р.

Таким чином, позивачем виконано всі визначені законом, умови для прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель «для змішаного використання обслуговування об`єктів підприємницької діяльності будівлі деревообробного комплексу, пилорами та кузні» в землі «для ведення особистого селянського господарства» загальною площею 0,4055 га, а прийняття такого рішення не передбачало права відповідача діяти на власний розсуд.

Водночас, з огляду на положення ч.2 ст. 19 Конституції України та наведені у ч. 2 ст. 2 КАС України критерії оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, відмова уповноваженого органу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення повинна ґрунтуватися на законі та бути обґрунтованою, тобто такою, що прийнята з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття такого виду рішень.

Крім цього, в силу положень ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003 р., вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

На переконання суду, оскаржуване рішення є необґрунтованим, прийняте без врахування всіх обставин справи та висновків, викладених у рішенні Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.01.2020 р. у справі № 824/1367/19-а.

В оскаржуваному рішенні не зазначено жодних причин, мотивів, аргументів, посилань на норми законодавства, у зв`язку з якими депутати вирішили відмовити позивачу в затвердженні проекту землеустрою.

Більше того, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не були взяті до уваги і норми закону, якими передбачено порядок встановлення та зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до ст. ст. 20, 186-1 Земельного кодексу України.

Невиконання органом місцевого самоврядування законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Крім цього, на переконання суду, не зазначення відповідачем в оскаржуваному рішенні підстав його прийняття позбавляє позивача дізнатися причини відмови у затвердженні проекту землеустрою та, у разі необхідності, або усунути такі або ж навести доводи щодо їх безпідставності при оскарженні відмови в судовому порядку.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, перевіривши оскаржуване позивачем рішення на відповідність його критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, суд приходить до висновку, що при його прийнятті відповідач діяв не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначний законом, який регулює спірні відносини, а також необґрунтовано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення №14-25/20 від 28.02.2020 р.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980р. - під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

В даному випадку повноваження щодо затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки чи надання мотивованої відмови у затвердженні, регламентовано ст.20, 186-1 Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі №825/602/17, від 22.12.2018 р. у справі №804/1469/17, від 26.02.2019 р. у справі №802/721/18-а та від 05.03.2019 р. у справі №2040/6320/18.

З урахуванням встановлених по справі обставин щодо протиправної відмови суб`єкта владних повноважень про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки єдиним рішенням, який уповноважений прийняти орган у відповідності до вимог Земельного кодексу України - це затвердити проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки.

Частиною 2 ст. 245 КАС України наведено перелік рішень, які суд може прийняти у разі задоволення позову.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 3-4 ст. 245 КАС України).

Із змісту вказаних норм видно, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин у випадку, якщо своїми незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкт владних повноважень порушує такі права, свободи та інтереси осіб. Приблизний перелік способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві встановлено ст. 245 КАС України.

Враховуючи повноваження суду при вирішенні справи, закріплені в ст. 245 КАС України та протиправність оскаржуваного рішення, суд вважає, що наявні підстави для задоволення цієї позовної вимоги та зобов`язує відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель для змішаного використання обслуговування об`єктів підприємницької діяльності будівлі деревообробного комплексу, пилорами та кузні в землі для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 загальною площею 0,4055 га» , який погоджений висновком про розгляд проекту землеустрою від 19.10.2017 р. № 7291/82-17, та змінити цільове призначення вказаної земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_1 .

Щодо стягнення з Розтоківської сільської ради Путильського району Чернівецької області моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно зі статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Як стверджує позивач у позовній заяві, він шість разів (неодноразово) звертався до відповідача із заявами щодо затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, проте рішеннями сесій Розтоківської сільської ради Путильського району Чернівецької від 22.12.2017 р. № 272-16/17, від 30.01.2018 р. № 285/17/18, від 31.05.2018 р. № 312-18/18, від 06.11.2019 р. № 79-23/19, 28.02.2020 р. № 14-25/20 було відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель» для змішаного використання обслуговування об`єктів підприємницької діяльності будівлі деревообробного комплексу, пилорами та кузні» в землі «для ведення особистого селянського господарства» .

Вказана обставина не заперечувалася відповідачем та підтверджується матеріалами справи (а.с. 17, 18, 20, 21, 22).

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов`язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 р. у справі №464/3789/17.

Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

Як вже зазначалося, розгляд заяви позивача відбувся з порушенням закону, без врахування всіх обставин справи, всупереч земельному законодавству, відтак громадянин України відповідно до Конституції України та Земельного кодексу України має право на затвердження рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки із земель для змішаного використання обслуговування об`єктів підприємницької діяльності будівлі деревообробного комплексу, пилорами та кузні в землі для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

При цьому, слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України.

Що стосується розміру моральної шкоди, то відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом враховуються вимоги розумності і справедливості.

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен становити 10000,00 грн, як такий, що в повній мірі відповідає та є співмірним із тим, що відповідач прийняв щодо позивача протиправне рішення, а також, що позивач неодноразово звертався щодо порушеного питання протягом тривалого періоду.

Наведений висновок суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною ним у постанові від 27.11.2019 р. у справі №750/6330/17.

Згідно ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 1 та 2 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності свого рішення щодо відмови позивачеві у затвердженні проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, відтак адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 - 3 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

У відповідності до частини 4 ст. 42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільський, селищний, міський голова (окрім іншого): забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; підписує рішення ради та її виконавчого комітету; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об`єднань.

Частиною 5 ст. 42 цього Закону визначено, що сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.

Оцінивши в сукупності обставини справи, суд вважає за необхідне застосувати до Розтоківської сільської ради Путильського району Чернівецької області зобов`язання, у вигляді подання (надіслання) до суду у місячний строк після набрання цим рішенням законної сили, звіт про виконання судового рішення, що сприятиме ефективному захисту порушеного права зі сторони суб`єкта владних повноважень.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією № 119 від 05.03.2020 р. (а.с. 8).

Враховуючи зазначене, суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 840,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 14, 77, 139, 243-246, 255, 293 та 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2 Визнати протиправним та скасувати рішення Розтоківської сільської ради Путильського району Чернівецької області від 28.02.2020 р. №14-25/20 Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель для змішаного використання обслуговування об`єктів підприємницької діяльності будівлі деревообробного комплексу, пилорами та кузні в землі для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 загальною площею - 0.4055 га .

3. Зобов`язати Розтоківську сільську раду Путильського району Чернівецької області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель для змішаного використання обслуговування об`єктів підприємницької діяльності будівлі деревообробного комплексу, пилорами та кузні в землі для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 загальною площею 0,4055 га , який погоджений висновком про розгляд проекту землеустрою від 19.10.2017 р. № 7291/82-17, та змінити цільове призначення вказаної земельної ділянки, яка розташована в

АДРЕСА_1 . Зобов`язати Розтоківську сільську раду Путильського району Чернівецької області подати до Чернівецького окружного адміністративного суду в місячний строк після набрання цим рішенням законної сили - звіт про виконання судового рішення.

5. Стягнути з Розтоківської сільської ради Путильського району Чернівецької області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 840,80 грн.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.

За приписами п. З розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строк апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 (с. Мариничі, Путильський район, Чернівецька область, РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач - Розтоківська сільська рада Путильського району Чернівецької області (с. Розтоки, Путильський район, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 04417808).

Суддя В.К. Левицький