Постанова

від 10.06.2020 по справі 127/27392/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/27392/19

Провадження № 22-ц/801/907/2020

Категорія: 76

Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2020 рокуСправа № 127/27392/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Оніщука В.В.,

суддів: Копаничук С.Г., Медвецького С.К.,

з участю секретаря судового засідання: Богацької О.М.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Акціонерне товариство УкрСиббанк ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 лютого 2020 року, постановлене у складі судді Іщук Т.П., в залі суду,

встановив:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Акціонерного товариства УкрСиббанк , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Первинної профспілкової організації працівників Акціонерного товариства УкрСиббанк Київської місцевої професійної спілки Захист праці , про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 з 08 жовтня 2010 року по 06 вересня 2019 року перебував у трудових відносинах з АТ УкрСиббанк , та з 2012 року по день звільнення обіймав посаду начальника Подільського Центру досудового супроводження клієнтів роздрібного бізнесу департаменту роботи з простроченою заборгованістю.

Наказом АТ УкрСиббанк від 06 вересня 2019 року він був звільнений із роботи у зв`язку із скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, при цьому позивач вказує, що його вже раз було звільнено з цієї посади, однак він був поновлений на роботі відповідно до рішення суду.

Позивач зазначено, що з 12 квітня 2017 року він є членом профспілки Захист праці , а тому звільнення мало відбуватись із дотриманням вимог ст. 43 КЗпП України та ст. 22 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , тобто з отриманням відповідачем згоди профспілкової організації про звільнення. Про майбутнє звільнення його було проінформовано 21 червня 2019 року, а 13 серпня 2019 року відповідач звернувся до профспілкової організації з поданням про надання згоди на розірвання трудового договору і 23 серпня 2019 року профспілкова організація повідомила АТ УкрСиббанк про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору із ОСОБА_1 .

Позивач вважає, що його звільнення відбулось із порушенням норм трудового законодавства, оскільки на момент видання наказу про звільнення відсутня згода профспілкового органу на розірвання трудового договору.

З огляду на вище наведене та з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив: визнати незаконним та скасувати наказ АТ УкрСиббанк від 06 вересня 2019 року № 271 ВК про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із скороченням штату; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Подільського центру супроводження клієнтів роздрібного бізнесу Департаменту роботи з простроченою заборгованістю Акціонерного товариства УкрСиббанк з 07 вересня 2019 року; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07 вересня 2019 року по 09 січня 2020 року в розмірі 80 604,00 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що відмова профспілкової організації про надання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 є необґрунтованою, а тому звільнення позивача з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу у якій зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки усім фактичним обставинам справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Також, у апеляційній скарзі заначено, що суд першої інстанції не прийняв до уваги постанову Верховного Суду від 04 вересня 2019 року по справі №127/29138/18, яка ухвалена у справі з таких же правовідносин та з ідентичними фактичними обставинами.

У апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

06 квітня 2020 року на адресу Вінницького апеляційного суду надійшов відзив представника відповідача на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник апеляційну скаргу підтримали з посилання на викладені в ній обставини.

Представник АТ УкрСиббанк , який приймав участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу не визнав, вказавши на її безпідставність та законність і обгрунтованість рішення суду.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вищевказаним вимогам закону.

Так, судом першої інстанції встановлено, що з 08 жовтня 2010 року по 06 вересня 2019 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з АТ УкрСиббанк , а з 31 серпня 2012 року обіймав посаду начальника Подільського центру досудового супроводження клієнтів роздрібного бізнесу департаменту роботи з простроченою заборгованістю АТ УкрСиббанк , що підтверджується копією трудової книжки сер. НОМЕР_1 (а. с. 5-6).

З 12 квітня 2017 року ОСОБА_1 є членом Первинної профспілкової організації працівників АТ УкрСиббанк Київської місцевої профспілки Захист праці , що підтверджується довідкою від 02 листопада 2018 року (а. с. 8).

Відповідно до наказу АТ УкрСиббанк № П-HR-2019-179 від 22 травня 2019 року Про внесення змін в організаційну структуру та штатний розпис АТ УкрСиббанк з метою вдосконалення структури банку та змінами в організації праці внесено зміни в організаційну структуру і штатний розпис АТ УкрСиббанк , а саме ліквідовано з 02 вересня 2019 року Департамент роботи з простроченою заборгованістю, а також всі підрозділи, штатні посади та чисельність працівників у його складі відповідно до Додатку №1, скорочено 02 вересня 2019 року штатні посади та чисельність працівників відповідно до Додатку №1 (а. с. 62-63).

21 червня 2019 року ОСОБА_1 попереджено про вивільнення у зв`язку із внесенням змін в організаційну структуру та штатний розпис підприємства що призводять до скорочення чисельності і штату працівників; вказано, що вивільнення буде здійснено на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП України з 02 вересня 2019 року та запропонована посада начальника відділення №399 (м. Вінниця) з посадовим окладом 19030,00 грн. Зворотня сторінка попередження містить власноручний запис позивача про те, що дії адміністрації банку вважає протиправними (а. с. 92, зворот).

13 серпня 2019 року відповідачем до голови та виборного органу профспілки Захист праці направлено подання № 54/70496, відповідно до якого повідомлено, що в зв`язку із змінами в організації праці скорочується посада, яку займає член профспілкової організації ОСОБА_1 . Причиною скорочення є ліквідація Департаменту роботи з простроченою заборгованістю в зв`язку із суттєвим зменшенням розміру кредитного портфелю та обсягів роботи з простроченою заборгованістю за виданими кредитами. Одночасно повідомлено, що ОСОБА_1 на постійній основі запропоновано працевлаштування шляхом переведення на інші вакантні посади, натомість останній не виявив бажання про переведення на жодну з них. Просить надати згоду на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП України в зв`язку із змінами в організації праці, скороченням чисельності/штату працівників, які відбуваються на підставі наказу від 22 травня 2019 року (а. с. 152).

Листом від 23 серпня 2019 року №19/0823-1 голова профспілкової організації Захист праці повідомив, що на засіданні профкому від 22 серпня 2019 року розглянуто подання від 13 серпня 2019 року та прийняте рішення про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 з наступним правовим обґрунтуванням. Адміністрація банку не надала відповіді на питання профспілки для проведення консультацій, а відповідно консультації не були проведені. Також банк грубо проігнорував вимогу профспілки щодо відміни заходів, передбачених наказом від 22 травня 2019 року, що порушує права членів профспілки та ОСОБА_1 . Надане подання та наказ від 22 травня 2019 року не містять обґрунтування необхідності скорочення посади, яку обіймає ОСОБА_1 . Наказ відповідача від 22 травня 2019 року П-HR-2019-179 не погоджений з профспілковою організацією, що не відповідає вимогам ст. 25 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності та є нікчемним. Крім того, адміністрацією АТ УкрСибббанк здійснювався грубий тиск на членів профспілки, в тому числі осіб з інвалідністю, щодо примусу їх до звільнення, а у профспілкової організації відсутній обов`язок надавати згоду навіть при обґрунтованому поданні. Одночасно відмова про надання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 містить і економічне обґрунтування, а саме: банк є прибутковою організацією та не потребує оптимізації за рахунок звільнення працівників, а підрозділ, яким керував ОСОБА_1 , виконував основні бізнес-показники та займав перші місця серед всіх Центрів Департаменту, а отже відсутні підстави для ліквідації Подільського ЦДС з метою скорочення видатків на оплату праці (а. с. 153-156).

Відповідач листом від 02 вересня 2019 року за №54/71836 повідомив профспілкову організацію про необґрунтованість відмови в погодженні звільнення ОСОБА_1 (а. с. 157).

06 вересня 2019 року відповідачем видано оскаржуваний наказ № 271 ВК Про кадрові питання відповідно до п.1.1 якого ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Подільського центру досудового супроводження клієнтів роздрібного бізнесу департаменту роботи з простроченою заборгованістю АТ УкрСиббанк 06 вересня 2019 року в зв`язку із скороченням штату п. 1 ст. 40 КЗпП України. Підставою для видання зазначеного наказу є наказ від 22 травня 2019 року № П-HR-2019-179 Про внесення змін в організаційну структуру та штатний розпис АТ УкрСиббанк та наказ № 156-ВК від 31 травня 2019 року Про вивільнення . Оскаржуваний наказ містить підпис позивача про ознайомлення із змістом останнього 06 вересня 2019 року та відмітку Претензії маю. Вважаю звільнення незаконним (а. с. 61).

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані із звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача були зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 в період з 21 червня 2019 по 06 вересня 2019 року неодноразово пропонувалися для працевлаштування усі вакантні в банку посади, всього було запропоновано 1127 вакантних посад, але позивач не погодився на переведення на жодну з запропонованих посад. Будь яких доказів, які б свідчили, що позивачу не запропонована якась вакантна посада матеріали справи не містять та судом не встановлено.

Встановивши, що у відповідача дійсно мали зміни в організації виробництва і праці, а саме скорочення штату, відповідач у встановлений законом строк повідомив позивача про зміни в організації виробництва і праці та про майбутнє звільнення, неодноразово пропонував позивачу усі наявні на підприємстві вакантні посади, в тому числі перед звільненням, однак останній відмовився від зайняття цих посад, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 відбулося з дотриманням вимог статей 40, 49-2 КЗпП України.

Крім цього, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_1 є членом профспілкової організації, тому звільнення останнього може відбутись, за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації.

З доводів апеляційної скарги вбачається, що саме з підстав відсутності згоди профспілкової організації на звільнення ОСОБА_1 , позивач стверджує про протиправність наказу від 06 вересня 2019 року № 271 ВК.

Разом з тим судом встановлено, що 22 травня 2019 року відповідачем АТ УкрСиббанк видано наказ № П-HR-2019-179 Про внесення змін в організаційну структуру та штатний розпис АТ УкрСиббанк , відповідно до якого з метою вдосконалення структури банку та змінами в організації праці внесено зміни в організаційну структуру і штатний розпис АТ УкрСиббанк , а саме ліквідовано з 02 вересня 2019 року Департамент роботи з простроченою заборгованістю, а також всі підрозділи, штатні посади та чисельність працівників у його складі відповідно до Додатку №1, скорочено 02 вересня 2019 року штатні посади та чисельність працівників відповідно до Додатку №1 (а. с. 62-63).

Відповідно до додатку № 1 до наказу АТ УкрСиббанк від 22 травня 2019 року до переліку посад у штатному розписі АТ УкрСиббанк , що скорочуються включено і посаду начальника Подільського центру досудового супроводження клієнтів роздрібного бізнесу (м. Вінниця), яку обіймав позивач (а. с. 64).

Вказане свідчить, що в АТ УкрСиббанк відбулись зміни в організації виробництва і праці та скорочення штату, що стали підставою для вивільнення працівників, у тому числі позивача на підставі п. 1 ст. 40 КзпП України.

Відповідно до ст. 49-4 КЗпП України, ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

АТ УкрСиббанк листом від 28 травня 2019 року № 54/29967 повідомив голову профспілки первинної профспілкової організації працівників Акціонерного товариства УкрСиббанк Київської місцевої професійної спілки Захист праці про зміни в організації праці відповідно до наказу від 22 травня 2019 року П-HR-2019-179 з обґрунтуванням причини скорочення посад, а саме ліквідацією Департаменту роботи з простроченою заборгованістю у зв`язку з суттєвим зменшенням розміру кредитного портфелю банку та обсягів робіт з простроченою заборгованістю за виданими кредитами. За необхідності, запропоновано проведення консультацій щодо скорочення штатних посад. Одночасно додана копія наказу від 22 травня 2019 року. Зазначений лист містить відмітку про отримання 29 травня 2019 року (а. с. 65).

В подальшому АТ Укрсиббанк проводило переписку з профспілковою організацією з цього приводу.

Листом від 03 червня 2019 року профспілка Захист праці просила організувати проведення консультацій щодо питань по скороченню штату в період з 12 по 14 червня 2019 року. Одночасно зауважила про наявні сумніви щодо видання наказу від 22 травня 2019 року компетентним органом та відсутність техніко-економічного обґрунтування необхідності скорочення посад на підприємстві (а. с. 66-69).

Листом від 11 червня 2019 року № 54/62838 відповідач повідомив голову профспілки про те, що наказ від 22 травня 2019 року видано на підставі рішення Наглядової ради банку про ліквідацію Департаменту роботи з простроченою заборгованістю, а банком проводяться заходи щодо працевлаштування працівників на вакантні посади. Запропоновано провести консультації 20 червня 2019 року з 11.00 год до 12.00 год (а. с. 70-72).

Листом від 19 червня 2019 року профспілка Захист праці повідомила відповідача про те, що запропонований останнім дата та час для проведення консультації є неприйнятним, вимагало надати доступ до штатного розпису банку, забезпечити участь у консультаціях голови правління АТ УкрСиббанк , просила організувати проведення консультацій в період з 25 по 27 червня 2019 року (а. с. 73-76).

Листом від 21 червня 2019 року № 54/63443 відповідач повідомив голову профспілки про те, що відсутня можливість проведення консультацій у зазначений профспілкою строк та запропонував направити на адресу банку свої пропозиції щодо заходів направлених на запобігання звільненню працівників (а. с. 77-78).

Листом від 10 липня 2019 року профспілка Захист праці повідомила відповідача про те, що ним не надано копій документів необхідних для проведення консультацій, а саме документів з приводу зміни в організаційній структурі банку, штатного розпису та інформації про стан і розмір кредитного портфелю та обсягів робіт з простроченою заборгованістю. Вимагає відмінити заходи передбачені наказом від 22 травня 2019 року (а. с. 79-81).

Листом від 17 липня 2019 року № 54/67092 відповідач повідомив голову профспілки про готовність до проведення консультацій 22 або 24 липня 2019 року та повідомлено, що банком вживаються заходи щодо працевлаштування працівників, посади яких скорочуються (а. с. 82-83).

Листом від 22 липня 2019 року профспілка Захист праці повідомила відповідача про те, що проведення консультацій можливе лише після надання витребуваних документів та надання відповідей на поставлені питання. Проведення консультацій можливе не раніш 08 серпня 2019 року (а. с. 84-86).

Листом від 29 липня 2019 року № 54/67630 відповідач повідомив голову профспілки про готовність до проведення консультацій 09 серпня 2019 року та вказував на права власника вирішувати питання доцільності змін в організації виробництва (а. с. 87-89).

Листом від 09 серпня 2019 року профспілка Захист праці повідомила відповідача про те, що вимоги останньої по наданню документів не виконані, вимагала відмінити заходи передбачені, зокрема і наказом від 22 травня 2019 року (а. с. 90).

Листом від 13 серпня 2019 року № 54/70497 відповідач повідомив голову профспілки про те, що окрім вимоги про скасування наказів не отримано пропозицій стосовно заходів на запобігання звільнень, вирішення ж питань доцільності змін в організації виробництва та скорочення штату є компетенцією роботодавця (а. с. 91).

13 серпня 2019 року відповідачем також направлено до голови та виборного органу профспілки Захист праці подання № 54/70496 про надання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП України в зв`язку із змінами в організації праці, скороченням чисельності/штату працівників, які відбуваються на підставі наказу від 22 травня 2019 року (а. с. 152).

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 38 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі або організації дає згоду або відмовляє у дачі згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівником, який є членом діючої на підприємстві, в установі, організації профспілки, у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 ст. 43 КЗпП України, у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Як вказувалася вище, листом від 23 серпня 2019 року №19/0823-1 голова профспілкової організації Захист праці повідомив про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 (а. с. 153-156).

Відповідно до частини третьої статті 252 КЗпП України, частини третьої статті 41 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок).

Відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Частиною шостою статті 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності визначено, що рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

За змістом вищезазначених норм права суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

Отже, власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності правового обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів її відмови.

Аналізуючи зміст повідомлення профспілкової організації Захист праці від 23 серпня 2019 року №19/0823-1 про відмову у наданні згоди на звільнення позивача, суд встановив, що в них наводяться доводи щодо організаційної структури АТ УкрСиббанк та відсутності економічного обґрунтування скорочення ліквідації структурного підрозділу, зокрема зазначається, що банк є прибутковою організацією та не потребує оптимізації за рахунок звільнення працівників. Разом з тим, у повідомленні органу профспілки відсутнє правове обґрунтування такої відмови.

Поряд з цим, відповідно до ч.1 ст.62 ГК України підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Право власника або уповноваженого ним органу визначати чисельність працівників і штатний розпис нормативно закріплено щодо підприємств та їх об`єднань у ч. 3 ст.64 ГК України.

Згідно ч. 2 ст. 65 Господарського кодексу України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Тобто, саме власнику або уповноваженому ним органу належить право визначати чисельність працівників і штатний розпис, що закріплено положеннями ст. 64 ГК України, питання про доцільність (або недоцільність) скорочення посад стосується внутрішньогосподарської діяльності підприємства та належить до виключної компетенції роботодавця.

Крім цього, в суді апеляційної інстанції було досліджено статут АТ Укрсиббанк та колективний договір, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, однак вказані організаційно-правові документи не містять обов`язку для органів управління банку щодо погодження зміни організаційної структури товариства із первинною профспілковою організацією.

За вказаних обставин, аргументи профспілкової організації Захист праці про те, що наказ № П-HR-2019-179 Про внесення змін в організаційну структуру та штатний розпис АТ УкрСиббанк видано з порушенням положень Статуту товариства, є безпідставними.

Отже, відмова профспілкової організації у наданні згоди на звільнення позивача із займаної посади є такою, що не може вважатись обґрунтованою, а тому звільнення позивача з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства та без порушень прав останнього, а тому відсутні підстави для визнання незаконним та скасування наказу АТ УкрСиббанк від 06 вересня 2019 року № 271-ВК.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Аргументи апеляційної скарги проте, що суд першої інстанції не врахував постанову Верховного Суду від 04 вересня 2019 року по справі №127/29138/18, є безпідставними, оскільки касаційним судом ухвалено постанову у справі за інших фактичних обставин, які є відмінними від цієї справи.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, а позивач звільнений від сплати судового збору, тому судові витрати понесені у зв`язку з апеляційним переглядом справи слід компенсувати за рахунок держави в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 лютого 2020 року залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: В.В. Оніщук

Судді: С.Г. Копаничук

С.К. Медвецький