Рішення

від 11.06.2020 по справі 642/2107/20

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

"11" червня 2020 р.

Справа № 642/2107/20

2/642/908/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2020 р. року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Проценко Л.Г.

за участю секретаря Канаєвої К.М.

розглянувши в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -

ВСТАНОВИВ :

Позивачка звернулася до суду із даним позовом, в якому зазначила, що із відповідачем зареєструвала шлюб 28.04.2017р., від якого в них є дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час шлюбні стосунки фактично припинено, дитина мешкає з нею, а відповідач добровільно коштів на утримання дочки не надає. Дитина потребує належного догляду, відвідує басейн, дитячі гуртки, що потребує відповідних витрат, а у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 є дуже маленькою, позивач не може працевлаштуватися на добре оплачувальну роботу. Просила стягнути з відповідача аліменти на утримання дочки в розмірі 4000,00 грн. на місяць, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення повноліття.

При цьому посилалась на те, що відповідач працює неофіційно програмістом, верстальником сайтів, заробляє в т.ч. за допомогою онлайн ресурсів, має великий неофіційний прибуток, що підтверджується відповідним інтернет сайтом та профілем, який саме належить відповідачу, і який пропонує свої послуги вартістю від 800 руб. за годину, а тому має можливість надавати матеріальну допомогу дитині у достатньому розмірі. Також відповідач знімає квартиру у АДРЕСА_1 .

Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 29 квітня 2020 року відкрито провадження по цивільній справі.

Відповідач надав відзив на позов, в якому проти вимог позивачки заперечував частково вважав за необхідне надавати матеріальну допомогу дитині в розмірі 1/6 частини від середньомісячного статистичного доходу за місцем його реєстрації в м.Ізюм (згідно ст.183 СК України), або в розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При цьому посилався на те, що він в добровільному порядку надає матеріальну допомогу своїй доньці, частково грошима, частково продуктами харчування, частково засобами гігієни та одягом після узгодження з позивачкою, що підтверджується роздруківками виписок з електроних кабінетів користувача банківських карток та дитячих інтернет магазинів. Він від попереднього шлюбу має сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому надає матеріальну допомогу добровільно за домовленістю з матір`ю і діти мають рівні права для їх матеріального забезпечення. Він офіційно не працює, має непостійний дохід. Під час проживання з позивачкою він зробив ремонт в її будинку, облаштував кухню, вану кімнату, зробив ремонт даху та придбав холодильник. Морозильну камеру та пральну машину

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 НОМЕР_2 ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 28 квітня 2017р. про що здійснено відповідний запис за №262. Прізвища після укладення шлюбу: ОСОБА_6 та ОСОБА_6 . (а.с. 13)

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька ОСОБА_3 . (а.с. 5)

Малолітня ОСОБА_3 зареєстрована разом з матір`ю, ОСОБА_1 , згідно доваідки від 08.12.2017р. (а.с. 12).

Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_4 , у ОСОБА_2 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син ОСОБА_8 . (а.с. 39)

Також, ОСОБА_2 надано роздруківку замовлень Новою поштою одягу на дитину 2-3 років на суму 429,23 грн. та на суму 1785,03 грн. без вказання дати таких замовлень. Окрім того, надано роздруківки список операцій по рахунку за яким ним було сплачено 21.05.2020р. 882 грн., 08.01.2020р. 422,40грн., 20.12.2019р. 396 грн.,23.04.2020р. 911,40 грн., 19.02.2020р. 818,40 грн., 21.05.2020р. 264,10 грн., 198,00 грн., 09.05.2020р. 198,00 грн., 12.02.2020р. 1564,00 грн., 13.01.2020р. 309,43 грн., 08.01.2020р. 1198,00 грн. (а.с. 26-29, 33)

ОСОБА_9 надано копію замовлення та платіжного доручення чеку про покупку дитячого одягу на суму 826,00 грн. 20.03.2020р.

Окрім того відповідачем надано квитанції про переводи коштів ОСОБА_10 : від 15.01.2020р. в розмірі 2000,00 грн., 26.01.2020р. 500,00 грн., 12.02.2020р. 500,00 грн., 14.02.2020р. 500,00 грн., 01.06.2020р. 1996,00 грн. (а.с. 34-38)

Статтею 180 СК України та статтею 51 Конституції України , встановлено обов`язок батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей.

Неповнолітні діти не здатні самі добувати коштів до існування, не можуть як правило утримувати себе самі, тоді як на харчування, одяг, лікування та на інші нестатки необхідні кошти.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду із захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів

Відповідно до статті 17 ЗУ Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей (стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції).

Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини, дитині має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 року батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Це положення також відображене і в ст. 180 СК України , відповідно до якого батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Таким чином, системний аналіз норм законодавства дає підстави стверджувати, що як матір, так і батько зобов`язані неухильно дотримуватися свого обов`язку щодо виховання та утримання дитини, яке полягає в забезпеченні її належним харчуванням, житлом, розвагами та медичним обслуговуванням.

Згідно зі ст. 181 ч. 3 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

У відповідності до ст.184 СК України , суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до положень ст.ст.1-3 Конвенції ООН Про права дитини в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Згідно до ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними і чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Згідно ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 Про практику застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів зазначено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Вирішуючи питання стягнення аліментів, суд виходить із принципу рівності прав та обов`язків батьків щодо своїх дітей, передбаченогост. 141 СК України , а також приділяє першочергову увагу якнайкращому забезпеченню інтересів дітей, у відповідності до ст.3 Конвенції про права дитини, ухваленої Резолюцією ГА ООН від 20.11.1989, ратифікованої Постановою ВРУ від 27.02.1991.

У 2020 році (в період з 01.01.2020р. по 30.06.2020р.) прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років встановлено на рівні 1779 грн.

Згідно ст. 81 ЦПК України , кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи спір, суд враховує взаємний обов`язок батьків утримувати дитину, реальні і розумні потреби дитини в матеріальному забезпеченні на рівні, необхідному для її розвитку, а також те, що відповідач як батько зобов`язаний утримувати неповнолітню доньку, є працездатним за віком та за станом здоров`я, має від іншого шлюбу ще одну малолітню дитину - сина ОСОБА_8 2009р.н., не обтяженим іншими аліментними зобов`язаннями, має змогу надавати матеріальну допомогу дочці, яка потребує такої допомоги.

Враховуючи, що позивач фактично витрачає більше сил та засобів на виховання та розвиток дитини, а також те, що судом не отримано відомостей щодо джерел доходу відповідача і розміру таких доходів, а також враховуючи фактичний розмір витрат відповідача на утримання доньки за останні півроку, який підтверджується наданими відповідачем квитанціями, суд вважає розумним, справедливим та достатнім визначити розмір аліментів на утримання доньки у розмірі 2000 грн. щомісяця, починаючи з дати подання позову, тобто з 22 квітня 2020 року та до досягнення дитиною повноліття.

Статтею 184 СК України не передбачено при визначенні аліментів в твердій грошовій сумі, визначати мінімальний відсоток розміру аліментів.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України , суд вважає за допустити рішення до негайного виконання в частині стягнення суми платежу за один місяць.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що позивачка звільнена від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів, тому у порядку ст. 141 ЦПК України суму судового збору необхідно стягнути із відповідача у дохід держави у розмірі 840,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 211, 247, 259, 263, 264, 273, 274, 280-282 ЦПК України ,ст.ст.180, 184 СК України, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (РНОКПП НОМЕР_5 , що зареєстрований АДРЕСА_2 та тимчасово мешкає: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (РНОКПП НОМЕР_6 , що зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_4 ) аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , до досягнення нею повноліття, у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. щомісячно, починаючи з 22 квітня 2020 року.

Рішення у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (РНОКПП НОМЕР_5 , що зареєстрований АДРЕСА_2 та тимчасово мешкає: АДРЕСА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.

В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Г. Проценко