Рішення

від 29.05.2020 по справі 640/14786/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2020 року м. Київ № 640/14786/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю КСМ-05 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю КСМ-05 (далі - позивач, ТОВ КСМ-05 ) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2019 №00005511402, №00005501402, №00005491402.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, всі первинні документи позивача складені належним чином та дають змогу ідентифікувати відповідні господарські операції, тому позивач вважає спірні рішення такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.08.2019 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру, контролюючим органом під час проведення перевірки встановлені обставини, які свідчать про фактичну неможливість виконання сторонами зобов`язань за договором. Представник відповідача, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій заперечив проти вкладених у відзиві аргументів відповідача та просив позов задовольнити.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.2020 клопотання відповідача про виклик свідків та про призначення розгляду адміністративної справи у судовому засіданні повернуто без розгляду.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, згідно з наказом ГУ ДФС у м. Києві відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ КСМ-05 (код ЄДРПОУ 33497434) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Оферт Груп (код ЄДРПОУ 40147989) за березень-червень, вересень 2016 року, ТОВ Кайсан Баум (код ЄДРПОУ 39812222) за лютий 2016 року - показників фінансової звітності з їх відображення у декларації з податку на прибуток підприємств, за результатами якої складено акт від 19.03.2019 №193/26-15-14-02-04/33497434.

Перевіркою встановлено порушення:

пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено задекларований до сплати податок на прибуток за 2016 рік на загальну суму 31 806 грн.;

пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період лютий, березень, квітень, травень, червень, вересень 2016 року на загальну суму 77 672,00 грн., в тому числі лютий 2016 - 12 055 грн., березень 2016 - 22 422 грн., квітень 2016 - 20 000 грн., травень 2016 - 2125 грн., червень 2016 - 10 500 грн., вересень 2016 - 10 570 грн. та в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту в періоді, що перевірявся за липень 2016 року на загальну суму 514 грн.

На підставі висновків акту перевірки, 19.04.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 00005511402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 53 689,00 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 42 951,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10 738,00 грн.;

№ 00005501402, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 184 221,00 грн.;

№ 00005491402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 82 021,00 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 65 617,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16 404,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другої статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув`язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг, робіт) сум податку на додану вартість до податкового кредиту або ж формування валових витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з акту перевірки податковим органом під час проведення перевірки встановлена відсутність реального характеру господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ Кайсан Баум (код ЄДРПОУ 39812222) та ТОВ Оферт Груп (код ЄДРПОУ 40147989), що стало підставою для нарахування відповідачем ТОВ КСМ-05 податкових зобов`язань згідно оскаржуваних рішень.

Позивачем в підтвердження реальності здійснення господарської діяльності по взаємовідносинах із ТОВ Кайсан Баум долучено до матеріалів справи копії рахунку-фактури від 08.02.2016 №СФ-0000041 на загальну суму 72 330,00 грн., у тому числі ПДВ - 12055,00 грн., видаткової накладної від 08.02.2016 №РН-0000030 на загальну суму 72 330,00 грн., у тому числі ПДВ - 12055,00 грн., податкової накладної від 08.02.2016 №24 на загальну суму 72 330,00 грн., у тому числі ПДВ - 12055,00 грн., платіжних доручень від 12.02.2016 №28 на суму 39000 грн., від 16.02.2016 №30 на суму 33330 грн.

Згідно вказаних документів вбачається, що ТОВ Кайсан Баум здійснено поставку товару - вузли і деталі блоку системи контролю загазованості СМК-45, СМК-46, СМК-4-32.

В підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ Оферт Груп (Виконавець) позивачем надано копії договорів:

№14-16 від 20.04.2016, за умовами якого Замовник (ТОВ КСМ-05 ) доручає, а Виконавець відповідно до умов договору приймає на себе зобов`язання виконати і здати Замовникові, а Замовник прийняти і сплатити - регламентні роботи по апаратурі для пусконалагодження котлів малої та середньої потужності;

№15-16 від 22.04.2016, за умовами якого Замовник (ТОВ КСМ-05 ) доручає, а Виконавець відповідно до умов договору приймає на себе зобов`язання виконати і здати Замовникові, а Замовник прийняти і сплатити - наладка системи автоматичного керування котлів середньої потужності;

№17-16 від 25.04.2016, за умовами якого Замовник (ТОВ КСМ-05 ) доручає, а Виконавець відповідно до умов договору приймає на себе зобов`язання виконати і здати Замовникові, а Замовник прийняти і сплатити - підготовчі роботи до монтажу (розмітка схеми монтажу, свердління отворів, підготовка кабельної продукції, збирання-розбирання ретушування) системи контролю загазованості на об`єкті ЖК Ліпінка-3 , житлові будинки №3.1 - 3.10;

№18-16 від 26.05.2016, за умовами якого Замовник (ТОВ КСМ-05 ) доручає, а Виконавець відповідно до умов договору приймає на себе зобов`язання виконати і здати Замовникові, а Замовник прийняти і сплатити - ремонт двох газоаналізаторів кисню типу 151 ЕХ02;

№20-16 від 06.06.2016, за умовами Замовник (ТОВ КСМ-05 ) доручає, а Виконавець відповідно до умов договору приймає на себе зобов`язання виконати і здати Замовникові, а Замовник прийняти і сплатити - налагодження та перевірка по ПГС системи загазованості типу СМК-4;

№24-16 від 04.08.2016, за умовами Замовник (ТОВ КСМ-05 ) доручає, а Виконавець відповідно до умов договору приймає на себе зобов`язання виконати і здати Замовникові, а Замовник прийняти і сплатити - підготовчі роботи до монтажу (розмітка схеми монтажу, свердління отворів, підготовка кабельної продукції, збирання-розбирання ретушування) системи контролю загазованості на об`єкті замовника.

В підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано копії актів здачі-приймання робіт від 20.04.2016 №ОУ-0000071, від 22.04.2016 №ОУ-0000096, від 25.04.2016 №ОУ-0000091, від 26.05.2016 №ОУ-0000197, від 30.06.2016 №ОУ-0000329, від 30.09.2016 №ОУ-0000415 всього на суму 259 470 грн., у тому числі ПДВ - 43 195 грн.; копії рахунків-фактури від 31.03.2016 №СФ-0000035, від 20.04.2016 №СФ-0000115, від 22.04.2016 №СФ-0000157, від 25.04.2016№СФ-0000151, від 26.05.2016 №СФ-0000267, від 30.06.2016 №СФ-0000423, від 30.09.2016 №СФ-0000586; копію видаткової накладної від 31.03.2016 №РН-0000013; копії податкових накладних від 31.03.2016 №47, від 20.04.2016 №60, від 25.04.2016 №97, від 26.05.2016 №101, від 30.06.2016 №140, від 30.09.2016 №68, копії платіжних доручень від 12.02.2016 №28 на суму 39000 грн., від 16.02.2016 №30 на суму 33330 грн., від 01.04.2016 №53 на суму 99000 грн., від 13.04.2016 на суму 35530,20 грн., від 25.04.2016 №73 на суму 48300 грн., від 13.05.2016 на суму 8962,50 грн., від 27.05.2016 №87 на суму 24 637,50 грн., від 06.06.2016 №93 на суму 18000 грн., від 15.06.2016 №97 на суму 1593,75 грн., від 15.07.2016 на суму 8040 грн., від 20.10.2016 №168 на суму 8100 грн.

Разом з тим, в ході проведення перевірки контролюючим органом проаналізовано наявну в ГУ ДФС у м. Києві податкову інформацію по ТОВ Кайсан Баум (код 39812222), отриману з ІС Податковий блок та встановлено, що вказане підприємством перебуває на обліку в ГУ ДФС у Дніпропетровській області, основний вид діяльності - 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення. До ДПІ за місцем обліку звіт щодо податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку та інших звітів (за допомогою яких можна ідентифікувати кількісний показник працівників) за 2016 рік та за весь період діяльності підприємства не подано.

В ході аналізу відомостей Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ Кайсан Баум отримувало податкові накладні за весь період діяльності з наступною номенклатурою: продукти харчування різного вжитку, олива автомобільна, антифриз, електроприлади, велосипеди, тощо, також встановлено відсутність придбання даного товару, який реалізований. Крім того підприємство реалізує в адресу інших СГД наступні товари та послуги: автозапчастини різного призначення, очищення каналізації промислових об`єктів, гідродинамічне очищення фекальної каналізації, ремонтні роботи, деталі та запчастини в асортименті тощо. Широка номенклатура та значні обсяги придбаних товарів (робіт, послуг) свідчать про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності при відсутності у ТОВ Кайсан Баум трудових та виробничих ресурсів.

Також, під час проведення перевірки проаналізовано наявну в ГУ ДФС у м. Києві податкову інформацію по ТОВ Оферт Груп (код 40147989), отриману з ІС Податковий блок та встановлено, що останнє за основним місцем обліку перебуває в ГУ ДФС у Дніпропетровській області, основний вид діяльності - 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення. Остання звітність подана платником з податку на додану вартість за вересень 2016 року. Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ) до податкового органу за 2016 рік не подано, відповідно кількість працюючих невідома.

В ході аналізу відомостей Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ Оферт Груп отримувало податкові накладні за весь період діяльності з наступною номенклатурою: продукти харчування різного вжитку, олива, іграшки дитячі різного вжитку, тютюнові вироби (ліцензія на реалізацію тютюнових виробів відсутня), тощо. Також встановлено відсутність придбання даного товару та послуг, які реалізовані. Крім того, підприємство реалізує в адресу інших СГД наступні товари та послуги продукти харчування, тютюнові вироби (ліцензія на реалізацію тютюнових виробів відсутня), дитячі іграшки, тощо. Широка номенклатура та значні обсяги придбаних товарів (робіт, послуг) свідчать про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності при відсутності у ТОВ Оферт Груп трудових та виробничих ресурсів.

Отже, проведеним аналізом задекларованих показників ТОВ Кайсан Баум та ТОВ Оферт Груп встановлено, що зазначені підприємство не придбавали товари та не залучали третіх осіб для надання таких послуг.

Крім того, ТОВ Кайсан Баум та ТОВ Оферт Груп фігурують у якості підприємств з ознаками фіктивності у обліковій картці суб`єкта фіктивного підприємництва, заведених ГУ ДФС у м. Києві (Оболонський район міста Києва), в яких зазначено, що відібрано пояснення у громадянки ОСОБА_1 , яка повідомила про непричетність до реєстрації та ведення діяльності ТОВ Кайсан Баум , а також отримано пояснення у громадянки ОСОБА_2 , яка заперечила причетність до реєстрації та ведення діяльності ТОВ Оферт Груп .

В ході аналізу інформації із загальнодоступних джерел, а саме Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ТОВ Кайсан Баум та ТОВ Оферт Груп фігурують у кримінальному провадженні №32017100080000017 від 07.02.2017, відкритому за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, згідно якого встановлено, що невстановлені слідством особи, без мети зайнятості легальною господарською діяльністю, зареєстрували підприємства ТОВ Оферт Груп (код ЄДРПОУ 40147989) та ТОВ Кайсан Баум (код ЄДРПОУ 39812222) для надання можливості формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ підприємствам реального сектору економіки.

В ході досудового розслідування допитано як свідка у кримінальному провадженні директора ТОВ Оферт Груп (код 40147989) ОСОБА_2 , яка показала, що ніякого відношення до діяльності підприємства немає, фінансово-господарську діяльність від імені директора ніколи не проводила, первинну бухгалтерську, податкову, фінансову та господарську звітність не формувала та в первинній фінансово-господарській документації не розписувалась та не уповноважувала на це нікого.

Також, допитано як свідка у кримінальному провадженні засновника ТОВ Кайсан Баум (код 39812222) ОСОБА_1 , яка показала, що жодного відношення до реєстрації/створення вказаного підприємства немає, первинну, фінансову документацію не підписувала та не уповноважувала на це нікого.

Таким чином, враховуючи відсутність підтвердження наявності штатної чисельності працівників (звіт за формою №1-ДФ не подавався), відсутність основних фондів, виробничих потужностей, залучення третіх осіб для провадження фінансово-господарської діяльності, на думку контролюючого органу ТОВ Кайсан Баум та ТОВ Оферт Груп не могли фактично провадити фінансово-господарську діяльність та фактично надавати послуги та поставляти товар позивачу.

Відповідач вважає, що з урахуванням вищенаведеного, за операціями з ТОВ Кайсан Баум та ТОВ Оферт Груп , оформлювались лише окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення господарських операцій.

Дослідивши наявні у справі докази, виходячи з аналізу наведених норм законодавства, суд зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При цьому, в першу чергу потрібно, щоб такі документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій, адже за відсутності таких документів (ненадання їх до перевірки) неможливо перевірити реальність таких операцій, правильність обчислення та сплати сум податкових (грошових) зобов`язань.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування як витрат так і податкового кредиту.

При цьому про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, недоліки в їх заповненні, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, та інші обставини, які в можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави.

Суд зазначає, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суд враховує, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, позивач повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо наявності матеріальних та трудових ресурсів для проведення відповідного виду діяльності, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

За умовами вказаних договорів, позивачем не надано жодних доказів на підставі яких можна встановити технічну можливість виконання господарських операцій із урахуванням фактичних ресурсів виконавця (постачальника) (наявність виробничих потужностей, персоналу тощо) та фактичного змісту операції.

Позивачем не надано доказів стосовно якості товару, складські документи, довіреності, товаро-транспортні документи, специфікації.

Всі ці документи, на думку позивача, є необов`язковими, проте суд звертає увагу, що факт реальності характеру вчинення відповідних господарських операцій може мати місце лише при дослідженні усіх доказів як кожного окремо, так і в сукупності, з метою встановлення дійсних обставин.

В той же час, сукупність наданих суду фінансово-господарських документів не дає суду можливості встановити реальний характер виконання сторонами договорів надання послуг, а також взятих за ними на себе зобов`язань. До того ж, суд зазначає, що до поданих договорів позивачем додано первинні документи не у повному обсязі.

Позивачем також не надано документального підтвердження обґрунтування економічної та ділової доцільності придбання таких послуг, обґрунтування їх вартості, як не надано і підтвердження використання отриманих послуг в безпосередній господарській діяльності позивача.

Представником позивача зазначено, що позивач дійсно придбаває комплектуючі та виготовляє системи контролю загазованості, про що свідчить, зокрема, але не виключно акт державних контрольних випробувань сигналізаторів СМК-4.

Водночас, вказаний акт державних контрольних випробувань сигналізаторів СМК-4 затверджений генеральним директором ДП Укрметртестстандарт 27.11.2009, згідно якого рекомендовано видати ТОВ КСМ-05 сертифікат відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу на сигналізатори СМК-4.

В той же час, суд зазначає, що вказаний акт жодним чином не спростовує висновки контролюючого органу, не підтверджує реальність вищевказаних господарських операцій, та має рекомендаційний характер.

Між тим, сертифікат відповідності позивачем до матеріалів справи не додано.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

При цьому, частиною четвертою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи встановлені під час розгляду даної справи обставини, а також ненадання позивачем документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій, суд вважає, що в даному випадку надані позивачем під час перевірки не підтверджують реальності операцій, які зумовлювали б зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання (позивача).

Між тим, навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту або складу витрат, зокрема виданих податкових накладних, не є безумовною підставою їх формування, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Беручи до уваги специфіку та особливості зазначених операцій, виходячи з наявної податкової інформації, слід зазначити, що під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які виходячи з умов договорів та звичайної ділової практики супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак не доведено фактичного виконання спірних операцій з контрагентами позивача.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, за спірними операціями лише оформлялися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

У взаємозв`язку з наведеним суд також враховує, що наявність оплати на користь контрагентів сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку самостійною підставою для формування спірних сум вигод, оскільки, крім іншого, рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного, не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій та не відповідає статутній діяльності цих підприємств.

Таким чином, в даному випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для формування податкового обліку за вищезазначеними господарськими операціями.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, оскільки позивачем не доведено суду достовірності своїх доводів, які покладені в основу позову, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволенню.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю КСМ-05 (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 4-А, код ЄДРПОУ 33497434) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя В.П. Шулежко